Співвідношення традиційної логіки та сучасної. 29. Співвідношення понять «традиційна логіка», «сучасна логіка», «символічна логіка», «математична логіка».

Логіка як наука є єдиною теорією. Ця єдність обумовлена тим, що і для традиційної, і для сучасної логіки предмет і метод залишаються одними і тими самими. Відмінність полягає лише в тому, що в сучасній логіці метод формалізації застосовується послідовніше. Це й стало однією з підстав називати сучасну логіку математичною. Іноді ці терміни «сучасна логіка» і «математична логіка» розглядають як синоніми. Тим більше, що між методами сучасної логіки і математики є певна подібність і, власне, вперше славу сучасній логіці принесло застосування її засобів до розв'язання кризових ситуацій у математиці. У межах спеціального аналізу треба розрізняти поняття «сучасна логіка» і «математична логіка». Математи­чна логіка — це один із прикладних аспектів сучасної логіки, який досліджує основи математики.

Коли ж ми даємо визначення традиційної логіки, то зазначаємо, що це такий розділ логіки як науки про мислення в якому застосовується метод формалізації у напівформальному вигляді (тобто, поряд із штучною символікою використовуються фрагменти природної мови, наприклад, "Будь-яке Б є Р"). Сучасна логіка застосовує метод формалізації в чистому вигляді, виключаючи будь-які засоби природної мови.

Із схеми очевидно, що сучасна логіка включає в себе два розділи. Предметом аналізу у цій частині підручника буде саме «класична логіка», до складу якої входять «логіка висловлювань» і «логіка предикатів».

Символічною сучасна логіка називається через те, що формальний метод, котрий лежить в її основі, передбачає представлення об'єктів вивчення символами та символьними конструкціями. Відтак логіка стає наукою про знаки, семіотикою.

Мовні засоби вираження поняття.

Оскільки поняття є форма абстрактного мислення, то для нього, як для абстрактного мислення в цілому, характерна така ознака як зв'язок з мовою. Тобто, мовною формою понять в природній мові є слова і словосполучення.

Зв'язок поняття і мови полягає в тому, що будь-яке слово реалізується, втілюється у понятті, але не всяке слово чи словосполучення виражає поняття. Функція слів чи словосполучень полягає у "називанні" понять, але вони безпосередньо не співпадають з словесним виразом ознак, що фіксуються в понятті.

Оскільки слово - це знак, то воно володіє двома типами значень - денотацією і смислом. Денотацією слова є предмет, який воно називає, а смислом - інформація про цей предмет. Коли слово виражає поняття, то справедливо стверджувати, що смислом слова є поняття, як концентроване знання про предмет. Але не всяке слово виражає поняття. Так, понять не виражають частки, вигуки тому, що їх смислом є емоційні або вольові спонукання. Не виражають понять і власні, прості терми, смислом яких є іменування предмета ("Предмет називається так-то"). Тоді поняття - це смисли слів, які є описовими іменами і предикаторами (загальними іменами).

Відмінність між словом і поняттям полягає не тільки в тому, що не всяке слово виражає поняття, а й в тому, що слова природної мови полісемічні, багатозначні.1 Слово може отримати усталений смисл тільки у певному контексті. Поняття ж однозначні.

Види ознак предмета думки.

Поняття - одна із форм абстрактного мислення. Окремі предмети та їх властивості відображаються у формах чуттєвого пізнання - відчуття, сприйняття, уявлення. У понятті ж відображаються лише суттєві ознаки предмета.

Ознака предмета - те, чим предмети схожі одне з одним, або те, чим вони відрізняються.

Кожен предмет мас безліч різних ознак. Одні з них характеризують окремий предмет і є одиничними, інші належать до певної групи предметів і є загальними.

Крім одиничних та загальних ознак логіка виділяє суттєві та несуттєві ознаки. Ознаки, які з необхідністю належать предмету, виражають його внутрішню природу, його сутність, називаються суттєвими. Ознаки, які можуть належати, але можуть і не належати предметові, і які не пов'язані з його сутністю, називаються несуттєвими.

Таким чином, поняття — це форма мислення, яка відображає предмети в їх суттєвих ознаках.

Відображаючи суттєве, поняття не містить у собі всього розмаїття індивідуальних ознак предметів і в цьому відношенні воно "бідніше" від форм чуттєвого пізнання - сприйняття та уявлення. Але відволікаючись від несуттєвого, випадкового, воно спроможне глибше проникати у дійсність, відображати її з більшою повнотою.

Дефініція змісту поняття.

За своєю логічною структурою поняття складається із:

- змісту - сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу. Ознаки бувають двох видів - це властивості і відношення.

- обсягу - множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.

Так, наприклад, змістом поняття «паралелограм»є геометрична фігура, плоска, замкнута, обмежена чотирма прямими, така, що має взаємно паралельні сторони

З’ясування змісту понять має важливе значення для пізнання і практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, його ознаки ми не можемо чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, допускаємо плутанину в мисленні.

зміст поняття складають: "основні та похідні, родові та видові ознаки". Саме ознаки, що складають зміст поняття, відтворюють предмет як самодостатнє утворення, що відрізняється від схожих з ним предметів. Наприклад, зміст поняття "грабіж" складають такі ознаки: а) відкрите, б) заволодіння, в) чужим майном.