Музей – храм речових пам’яток різних періодів історії Великого Бурлука

 

Великобурлуцький районний музей має краєзнавчий профіль. Його експонати розкривають історію краю, є першоджерелом знань про заняття, культуру, побут жителів Великобурлуччини протягом декількох століть.

Створено краєзнавчий музей за рішенням Великобурлуцької районної ради народних депутатів від 24 березня 1967 року.

В 1991 році колегія обласного управління культури присвоїла йому звання “народного”. Музей підпорядковано відділу культури Великобурлуцької райдержадміністрації. Спочатку музей розміщався в одній з кімнат при Будинку піонерів по вулиці Леніна. 18 травня 1982 року для відвідувачів було відкрито музей у приміщенні по вулиці Радянській. Експонати розміщені в п’яти залах музею в хронологічній послідовності історії краю. Фонд його складає 3 160 експонатів. В музеї є фото будинку Захаржевських-Задонських, у якому в 1919 році Ізенбеком були підібрані “дерев’яні дощечки” – “Велесову книгу” – своєрідний літопис про те, як наші предки відвойовували свою територію, духовні надбання, самобутність, виборювали право на життя. Карта “Путь руських полків у 1185 р. У половецьку землю” підтверджує, що через наш край проходило військо Ігоря Святославовича, закипали січі грізні, земля наша зрошувалась кров’ю ратоборців, засівалась кістками білими, сходило на ній горе людське. Історія нашого краю того часу є сторінкою шедевра світової літератури – поеми “Слово о полку Ігоревім”.

В музеї є унікальні експонати. Один з них – це лапа двоголового орла герба царської Росії з кулею в його пазурах та уламок ювілейної дошки – свідчення залишків пам’ятника, присвяченого 300-річчю династії Романових, установленого в 1913 році у Великому Бурлуці на території сучасного парку і знищеного у 1917 році; піддужні дзвіночки, церковні дзвони, виготовлені на різних заводах Росії та України; знаряддя праці селян – дерев’яна соха (ХVIIст.), вироби ковалів-ремісників; діючий ткацький верстат, який майже два століття слугував селянам села Горяне – ткали полотно.  Передала його музею Задорожна О.С. Значне місце займають рушники з домотканого полотна – невідўємні атрибути багатьох обрядів і звичаїв. Що не рушник, то новий витвір мистецтва. Вишивали, в основному, червоними і чорними нитками. Але яку красу, яке свято для душі створили наші великобурлучанки. Відтінками усіх настроїв від тихого смутку до пристрасного мажору дихають їх вишиванки. Велика колекція вишитих теж на полотні жіночих сорочок. Особливо красиві одноколірні вишивки. Всього білу нитку і два шви, лиштву і вирізування використали вишивальниці. Таку вишивку порівнюють з віртуозною грою на одній струні, досконалістю півтіньового малювання.

Унікальним експонатом (періоду Великої Вітчизняної війни) є уламок танкової броні з навареним написом “Пам’ять тов. Лобанова А.Я.” Цінною є рукописна книга “Бурлук з околицями” 1975 року Величка І.І. З покоління в покоління передають бур лучани пам’ять про Г.С.Сковороду, який неодноразово перебував у Великому Бурлуку, був частим гостем Я.М. Захаржевського. Цим подіям присвячено окремий стенд музею.

Ряд експонатів і стендів відображають період Великої Вітчизняної війни. Електрифікована карта “Герої Радянського Союзу Великобурлуччини, подвиги героїв-великобурлучан в чеканках, відтворені В.Івченко; “57-ма армія – дорогами війни”, де вміщені фото бурлучан, які влилися в цю армію; експозиція “Ризикуючи своїм життям”; макет “Битва за Червону школу”; стенди, присвячені Героям Радянського Союзу, а їх 10 зростила земля бурлуцька, а також 23 Герої Соціалістичної Праці. Експонуються в музеї нагороди – свідки подвигів великобурлучан, оформлені в своєрідній книзі “Ніхто не забутий”, празький журнал “Сигнал” зі статтею “Нерозлучні друзі” чехословацької журналістки Яни Мусілової, яка розкрила подвиг Кучеренка і Купіна (з Великобурлуччини), здійснений на землі Чехословакії, сотні спогадів ветеранів Великої Вітчизняної війни, які лягли в основу книги “Ратоборці землі бурлуцької” Оковитої К.О.

Основними формами роботи музею є тематичні і оглядові екскурсії, зустрічі з Героями Радянського Союзу Антоновим О.А., Калібердою І.О., з ветеранами війни, уроки мужності, виставки робіт умільців району, виїзні вечори пам’яті у села району за меморіалами музею.

Робота музею висвітлювалась в газеті “Культура і життя” № 31 1984 року. Автор статті “Мов в краплині роси” Савченко В.І., село Рогозянка Великобурлуцького району; в районній газеті “Радянський патріот” в статтях Ю.Паровая і Є.Федоріна, в записах відвідувачів у книзі відгуків, а також у книзі “Великобурлуччина (сторінки історії)”. – Харків, 2000 та книзі “Ратоборці землі бурлуцької”. – Вовчанська друкарня, 2005. Оковитої К.О. Музей працює, приймає відвідувачів, поповнюється експонатами, які оформлюються новими стендами.

Директором музею з 1982 до 1997 рр. була Оковита К.О., з 1997 року по сьогодні (2007р.) – Куценко Тамара Олександрівна.