Універмаг (збудовано у 1986 р.)

 

       Впорядковується, розростається селище, все більше виправдовуючи свою назву Великий Бурлук. Окрасою його є оновлений парк. Особливої привабливості вулицям райцентру надали красуні-ялини. За цю красу бурлучани вдячні В.О.Кур’янову та В.М. Купіну – керівникам району того часу.

     90-ті роки. Великі зміни відбулись в 90-х роках ХХ ст. в державі. Розпався Радянський Союз. В минуле відійшла радянська епоха. Змінився суспільний лад – відбувся перехід від соціалізму до капіталізму. Зміни в державі внесли зміни і в районі. Великобурлуччина ступила на шлях формування багатоукладної економіки. Виникли підприємства з різною формою власності. Державна власність – радгосп “Андріївський”; дослідне господарство “ Червона Хвиля”, асоційовані підприємства і підприємства з приватною власністю. Відбулося за ці роки і реформування села.

 Органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальних громад і селищ Великобурлуччини, стала районна рада. Голова районної ради – Купін В.М. Голова селищної ради – Кошовий А.Ф. Виконавчу владу в районі здійснює державна адміністрація – Грицишин А.О.

 

 Початок ХХ1 ст Під контролем селищної ради знаходиться благоустрій селища і сіл, підпорядкованих їй. Впорядковані вулиці Великого Бурлука, прокладено нове тверде покриття по с. Горьке, виконано ремонт дороги через Плоске. Селищна рада (голова Сорокін В.В.) два роки підряд (2001-2002) виходила переможцем обласного конкурсу “Місто, селище найкращого благоустрою”, нагороджена Дипломом I ступеня (2001р.) і Дипломом II ступеня (2002р.) Харківської обласної держадміністрації та Почесними Грамотами Харківської обласної адміністрації і Харківської обласної ради, а також –премія –автомобіль “Таврія”, в 2002р. - грошова винагорода.

В 2006 році селищна рада взяла активну участь в проведенні Дня Територіальних громад.

       

 

 Робота селищної ради спрямована на покращення добробуту населення на території громади, вирішенню назрілих проблем громадян. Так звернена увага на ЖКГ, розроблена програма реформування його. Надається допомога КВКП “Водоканал” на поновлення матеріально-технічної бази та мереж водопостачання. Велика увага приділяється благоустрою селищної ради і населених пунктів ради, санітарній очистці територій, озелененню, ямковому ремонту доріг вулиць, вуличному освітленню, транспортному обслуговуванню населення. Під постійним контролем заклади охорони здоров’я, освіти і культури, відновлюється робота будинку культури в с.Плоске.

 2007 рік.  Селищна рада, керуючись рішенням 9 сесії Великобурлуцької селищної ради V скликання, працює над виконанням визначених сесією завдань і обов’язків в сфері благоустрою територій, забезпеченню чистоти і порядку в населених пунктах. У Всеукраїнському конкурсі «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» селище Великий Бурлук за підсумками 2006 р. Зайняло ІІ місце у своїй категорії. Охорона здоров’я, освіта та культура теж у полі зору ради.

 В 2007році в смт. Великий Бурлук нараховується 1279 дворів, проживає 5026 чоловік.                              

                          

Герої Радянського Союзу —

         слава Великого Бурлука

    Каліберда   Іван Опанасович     

За мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1942 року командиру понтонного взводу 6-го окремого понтонно-мостового батальйону лейтенанту Івану Опанасовичу     Каліберді присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Особливе місце в бойовій біографії нашого земляка займає битва за Дніпро-Славутич.

“29 вересня 1943 року від берега Дніпра відчалив перший понтон з десантом,-пише в спогадах І,О.Каліберда, - командував ним я, молодий тоді лейтенант. Належало подолати під прицільним вогнем ворога водний простір.Йшли в лоб на ворога. Тільки-но відчалив понтон, змахнули перші весла, як зловісна тиша була порушена. Буря вогню і металу обрушилась на наш човен. Вода в річці кипіла. Та ми пливли наперекір ворогові.” Стріляв ворожий кулемет. Помітивши вогневу точку, лейтенант Каліберда пострілом з ручного кулемета змусив її замовкнути. Керований вольовим командиром понтон продовжував пливти по киплячій від розривів річці, уперто наближавшись до мети. Іван Каліберда рульовому сержанту Фадєєву вказав орієнтир для причалу. І в цей момент ворожа куля пробила йому груди навиліт. Герой вижив. Брав участь у боях за визволення Румунії, Польщі, Угорщини, Чехословаччини. І.О.Каліберда живе у м.Львові.

  Бурлучани шанують Героя. Йому присвоєно звання почесного громадянина смт.Великий Бурлук. На його честь виготовлена меморіальна дошка, яка прикріплена на будинку селищної ради.

   Леонід Проценко

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року гвардії рядовому Леоніду Олексійовичу Проценку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

1943 рік Радянські війська підійшли до Дніпра, готувались до форсування його.

28 вересня 1943року командир батареї Д.О.Гридін, його зв’язківець, гвардії рядовий Леонід Проценко і ще чотири солдати відчалили від східного берега Дніпра. Висадилися на протилежному березі, пробилися до висоти. Проценко підготував зв’язок, підключив телефонний апарат – на протилежний берег пішла команда: ”Батарея, вогонь!” І вдарили гармати по фашистах. День, два, три дні боїв. Леонід Проценко не раз ліквідовував пориви. На четвертий день боїв - знову обрив зв’язку. Проценко добіг до Дніпра, пориву не було. Він кинувся у воду. Холодна вода леденила тіло, промоклий одяг заважав пливти, хвилі кидали з боку в бік. Ось і берег. Виявив порив. Швидко зачистив кінець кабелю. У цю мить пекучий біль пронизав голову, а потім і все тіло Леоніда. Суцільна темрява огорнула його. Останнім зусиллям воїн-герой з’єднав кінці. Зв’язок відновився.

     Відважного воїна Л.О. Проценка наказом міністра оборони СРСР зараховано до списків батареї 4-ї частини навічно.

     Свято шанують пам’ять про героя - земляка бурлучани. Його ім’я носить вулиця в райцентрі, вулиця Л.Проценка, в одній із хатин якої він народився. Увічнена пам’ять Л.Проценка меморіальною дошкою, яка встановлена на будинку селищної ради.   

Чайка Федір Васильович

     З Великого Бурлука, де він працював в ощадній касі № 2837, в 1938році був призваний до Червоної Армії. Федір Чайка – учасник звільнення земель Білорусії в 1939 році, радянсько-фінляндської війни 1939 - 1940 рр. Бойове хрещення, в час Великої Вітчизняної війни, одержав 1942 році у рідних місцях, на Харківщині. Далі його фронтова дорога пролягла до Сталінграда, через Дніпро, Одер, до Берліна. 1042 стрілецький полк, яким командував підполковник Чайка, першим увірвався на східну окраїну Берліна. Використовуючи прохідні двори, підземні тунелі метро, каналізаційні ходи, проломи в стінах будинків, вивів полк з боями до центру міста. Чергове завдання 1042 стрілецькому полку – взяти ворожий опорний пункт – Монетний двір.

     Полк наблизився до об’єкта. Перед очима солдатів стояла суцільна стіна висотою в п’ятиповерховий будинок. В стіні було пробито досить багато ворожих бійниць. Підполковник Ф.Чайка наказав вогню не відкривати, а розвідати, чи немає підземних комунікацій, якими можна було б без втрат проникнути за стіну. Проходів не було виявлено.Тоді вирішили зробити пролом у стіні. Воїни 6-ї гвардійської бригади випустили декілька реактивних снарядів. Почувсь пронизливий свист і майже одночасно – оглушливий вибух. Ледь розвіявся дим і стало видно контури стін, солдати проникли в Монетний двір. Зав’язався бій. В гущі бою, на найнебезпечніших ділянках, знаходився командир полку Ф.Чайка. Монетний двір було взято.

     За уміле керівництво полком і особисту хоробрість, виявлену в боях, Президія Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року присвоїла Федору Васильовичу Чайці звання Героя Радянського Союзу.Після війни жив в Одесі. В 1974 році помер. Але для своїх земляків-бурлучан Ф.Чайка назавжди залишиться в пам’яті. На будові селищної ради йому встановлена меморіальна дошка.