Хронологія 335 - літнього шляху

 

1672 р. – Заснування слободи Великий Бурлук на річці Бурлук. Слобода Великий Бурлук – Загреблянська, Замостянська і Буряківська громади, дворів – 390, населення – 755 душ.

1675 р. – Перша писемна згадка про Великий Бурлук. “Оскільки Бурлук виявився значним містечком ще в 1675 р., то, ймовірно, близько того часу побудований і перший храм “ (“Историко-статистическое описание Харьковской епархии», издание 1857 г.)

1672-1685 рр. - Землі сучасної Великобурлуччини числилися за Харківським Слобідським полком. Слобода Великий Бурлук – територіальна одиниця його.

1685-1765 рр. – Слобода Великий Бурлук – територіальна одиниця Ізюмського Слобідського полку.

1693 р. – Грамотою Петра 1 землі Великого Бурлука були затверджені за спадкоємцями Григорія і Костянтина Донець- Захаржевських.

1698 р. – В нашому краї з’явилася сильна татарська орда, яка зруйнувала, пограбувала і спалила Чугуїв, Мартову, Великий Бурлук, Дворічну, Вільхуватку. Населення Вільхуватки – жінки, діти, старики – сховалися у дерев’яній церкві. Татари підпалили церкву. Всі, хто шукав порятунку у храмі, загинули,,...взяла орда слободу Бурлук, а теперь добывает городка Двуречного,-сильная орда.» (Филарет «Историко-статистическое описание…» стр.113)

1720 р. – Онук Григорія Єрофейовича, син Костянтина, Володимир оселився на бурлуцьких землях, заснувавши гніздо Захаржевських - Калинник (біля Червоної Хвилі). Друга половина ХУ111ст. – Яків Михайлович Донець-Захаржевський, правнук Григорія, онук Костянтина, центром своїх володінь вибрав Великий Бурлук. На місці військової сторожі, біля дерев’яної церкви (1675р.), поставив будинок.

1765р. – Царський уряд ліквідував полковий поділ Слобожанщини. Козацькі полки реорганізовані в регулярні. Була утворена Слобідська Українська губернія. Слобода Великий Бурлук входила до складу Слобідської Української губернії.

1835 р. – Слобідська Українська губернія стала називатися Харківською губернією. Вона складалася з 11 повітів. Слобода Великий Бурлук увійшла до Вовчанського повіту і перебувала в його складі до 1923 р.

1841 р. – Слобода Великий Бурлук з прилеглими до неї землями стала ласністю Задонських. “Село Великий Бурлук (Вовчанського уезда) обширное имение Донцов- Захаржевских, перешедшее с рукой последней представительницы этого рода, Елизаветы Андреевны, во владение семьи Задонских.” (Задонская Е. “Быль Х1Х ст.” Том –1, 1907 г., с. 16)

1861 р. – Слобода Великий Бурлук після скасування кріпосного права стала волосною слободою. Великобурлуцька волость входили до Вовчанського повіту Харківської губернії. До Великобурлуцької волості увійшли чотири громади Великобурлуцької слободи: Загреблянська,Замостянська, Гора- Буряківська та Крикунівська, а також громади навколишніх сіл: Федорівки, Малого Бурлука, Хатнього, Амбарного, Григорівки, Катеринівки, Рогозянки, Козинки. Волосна управа (орган влади) знаходилась у Великому Бурлуці, її очолював волосний староста.

1864 р. – “Великий Бурлук Вовчанського повіту. Слобода при річці Бурлук, дворів – 423, чоловіків – 1439, жінок – 1504, церква православна, заводів – 4: винокурний, селітровий, вівчарний, кінний; ярмарків – 2” (Харківська губ. Відомості 1864 р., С-П, 1869 р., с.69)

  1886 р. – Великий Бурлук – слобода Вовчанського повіту, знаходиться при р. Бурлук. Населення – селяни-власники – 561 двір, 1755 чоловіків і 1765 жінок, землі орної 4409 десятин. Кам’яна церква, школа, лікарня, волосна управа, поштова станція, хлібна крамниця, лавок –3, млинів – 33, заїжджих дворів – 3, ярмарків – 6”, - таку характеристику Великого Бурлука кінця Х1Хст.дано в Харківському календарі на 1886 рік.

1914 р. - Великобурлуцька волость розукрупнилась. В складі її залишились Загреблянська, Замостянська, Гора-Буряківська, Крикунівська громади. З роками територія Бурлука розширилась. На Загреблі виникла нова вулиця – Середня (тепер Радянська). Забудувався вигін. На ньому понад заболоченою частиною річки потяглася Жабокрюківка. Вулицю Скидана продовжила Петриківка (тепер Колгоспна), яка з’єднала Загреблю із Замостом. Збудовані хатки по обидва боки Плужникового яру - це вулиця Кладовищенська (тепер вулиця Шевченка) та Хворостянка (тепер вулиця Горна). За Замостом виникло невеличке село Хутірець (тепер Крючка). Розрослося село Буряківка. Забудовувалась гора.   

Січень 1918 р. – У Великому Бурлуці була встановлена Радянська Влада. Про це повідомлялося у газеті “Земля і воля” (лютий 1918 р.). “ 8 січня було скликано волосні земські збори для обговорення справ у волості.Ці збори були перервані і перетворилися в багатолюдний мітинг. Як наслідок було визнано за необхідне усунути волосне земство. Замість нього обрали тимчасовий військово-революційний комітет, що взяв на себе всі обов’язки волосного земства.”

 Так 8 січня 1918 р. у Великому Бурлуку був створений перший орган народної влади – революційний комітет. Головою став І. Застьола, а членами – селяни-бідняки В.К. Ефременко, М.П. Скидан та інші.

1920 р. – Революційні комітети, як тимчасові органи влади, були замінені владою Рад селянських депутатів.

1923 р. – Президія Всеукраїнського Виконавчого комітету прийняла постанову № 313 “Про адміністративно - територіальний поділ Харківщини, про утворення районів замість повітів”.Вовчанський повіт розділили на вісім районів, серед них Великобурлуцький Харківської губернії. Центром району стало село Великий Бурлук. До складу Великобурлуцького району увійшли 52 населені пункти, дворів – 3384, населення – 26151 душа, чоловіків – 12970, жінок – 13181. Землі району становили -52410 десятин.

1925 рік – За постановою ВУЦВК від 3.06.1925 року Харківську губернію було ліквідовано. Її територія увійшла до складу Ізюмського, Куп’янського, Старобільського, Сумського і Харківського округів.

  1925-1932 роки – Великобурлуцький район входив до складу Куп’янського округу.

1930-1931 – роки колективізації. В центрі Великого Бурлука було організовано чотири колгоспи: ”Нове життя”,”Колос”, “Радянське село”, “Перемога”.

27.02.1932р – була утворена Харківська область у складі Української РСР. Великобурлуцький район увійшов до складу Харківської області.

1933 рік. – чорний, голодний 33 -тій, який забрав життя багатьох бурлучан. Яка причина цього лиха? В спогадах одних говориться, що була велика засуха. Інші твердять, що зібраний урожай забрали до зернини, не залишивши селянам нічого на трудодні. Що зібрали з городів, поїли до лютого-березня,а в квітні – травні почалося масове вимирання людей.

  1937 рік – Перші вибори до Верховної Ради СРСР. Великобурлучани голосували за голову районної ради – Свинаренка П.Г. 1937 рік увійшов в історію недоброю славою, як рік репресій. Було репресовано Слісаренка О.А., уродженця с. Канівцеве, видатного українського письменника, і Семенченка М.П.- учителя І Великобурлуцької СШ. В музеї експонуються документ про реабілітацію цього талановитого педагога Великобурлуччини.

1941-1945 роки Великої Вітчизняної війни. З Великобурлуччини було призвано на захист Вітчизни 11 тисяч, загинуло в боях –5,5 тис. великобурлучан, повернулося з Перемогою 5,5 тис. воїнів.

 1951 рік – Після укрупнення колгоспів на території Великобурлуцької сільради було п’ять потужних господарств: “Шлях Леніна”, ім. Димитрова, “Україна”, ім. Леніна і радгосп “ Підсереднянський”, які мали 18969 га орної землі.

1963 рік –Великий Бурлук став селищем міського типу, населення 4336 чоловік. На території Великобурлуцької селищної ради – 9906 чоловік.

1964 рік – Великобурлуцькій селищній раді були підпорядковані такі населенні пункти: смт. Великий Бурлук, Вадбольське, Глушкове, Гнилиця, Голубівка, Лебедівка, Жуків Яр, Малахове, Манцівка, Сіроярське, Старохутірське, Новоселівка, Підсередне, Петрикове, Сірий Яр, Яєчне. Чисельність населення –9,5 тис.чоловік. (“Історія міст і сіл УРСР,” К, 1967, с. 334)

В  1964 році  електрифіковано селище Великий Бурлук, почала працювати автоматична телефонна станція.

 

 

                       К а р т а Великий Бурлук райцентра

 

          

 

 

60 -70 р.р. ХХ ст.: Змінився за ці роки Великий Бурлук. В 60-70-х роках на місці пустиря виникли нові вулиці: Пушкінська, з провулками Гусарова і Пушкінський, Першотравнева, Гоголя, Свинаренка, вулиця Леніна. По одну сторону вулиці Леніна –готель на 40 місць, три двоповерхові будинки, по другу – перукарня, аптека, дитсадок, двоповерхова будова побуткомбінату,а далі вишикувались до десятка державних двоквартирних будинків. В 60-х роках, 87 сімей робітників і службовців селища Великий Бурлук на своїх присадибних ділянках замінили хатки, вкриті соломою, на цегляні будинки, вкриті шифером або залізом, більшість з них по вулиці Жовтневій.

 

    

         Такий вигляд вулиці Жовтневої.  60-і роки.

                  

                                     

                   Сучасний вид вулиці Жовтневої.

  Відійшли в історію вулиці Хворостянка і Кладовищенська.

 

   

Зовсім іншою стала її спадкоємиця – вулиця Шевченка.

      

 

На ній піднялися двоповерхові будівлі – друкарня та другий корпус Великобурлуцької середньої школи (1967р.), а також чепурні приватні будиночки бурлучан.

Упорядкувалась вулиця Радянська. На ній було зведено п’ять двоповерхових житлових будинків, 92 сім’ї одержали квартири. Збудовано будинок селищної ради (1976р.), гастроном, приміщення райвиконкому і держбанку (1968р.)

Зовсім змінилася площа Радянська. Фотографія зафіксувала її в 50-ті роки, коли у весняне й осіннє бездоріжжя по ній можна було проїхати тільки на тракторі.            

 

 

В 60-ті роки площу і вулицю Радянську виклали бруківкою, а згодом асфальтом.

 

 

                             Фото площі 2007 рік

              (будинок районного центру зайнятості)

 Прикрасили площу будови держадміністрації, райради (1957 рік) та кінотеатр (1967рік).