Михайло Девятаєв – людина з легенди.

 

В 1980 році у Великому Бурлуку відбулася зустріч з незвичайною людиною, людиною з легенди – колишнім військовим льотчиком, Героєм Радянського Союзу Михайлом Петровичем Девўятаєвим.

Михайло Петрович розповів, що в 1943 році його авіачастина базувалась на бурлуцькому аеродромі, а сам він квартирував в селі Михайлівка. Не раз його літак піднімався з бурлуцького аеродрому на виконання бойового завдання. Син Мордовії, Девўятаєв бився з фашистськими асами в небі України, захищав Великобурлуччину.Та одного разу Михайло Петрович із завдання не повернувся: тяжко поранений, без свідомості, він потрапив до ворожого полону. Почався тяжкий, сповнений нелюдських знущань період його життя, спроби втечі, катування в застінках концтаборів. Згодом він опинився на острівці Узедон, що в Балтійському морі, на військовій базі найновішої фашистської авіаційної техніки, що була також в’язницею для тисяч радянських полонених. Тут практично ніхто не залишався живим. А Девўятаєв разом зі своїми девўятьма товаришами захоплює ворожий літак і під обстрілом фашистських зеніток і винищувачів, які піднялися в повітря, виривається із смертельного пекла. Пострілами із зеніток зустріли і свої літак з фашистськими знаками. Девўятаєву удалось посадити і передати найновішого зразка неушкоджену бойову одиницю радянській авіації.

Подвиг Михайла Девўятаєва не мав собі рівних.

Тараненко Іван Андрійович

 

закінчив Харківську авіаційну школу льотчиків, льотчиків-спостерігачів (1934 р.). У роки Великої Вітчизняної війни на бурлуцькому аеродромі базувалися авіачастини 13 – ї авіаційної дивізії, командиром якої був Тараненко Іван Андрійович. Вони здійснювали бойові вильоти з бурлуцького аеродрому, завдавали нищівних ударів по ворожій піхоті, танках і артилерії під час наступу радянських військ на Харків. Підполковник Тараненко до червня 1943 року здійснив 205 бойових вильотів. У 18 повітряних боях збив особисто 4 літаки противника і 4 в групі. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 02.09.1943 року.

 

 

                                     Іван Кожедуб

 

Не раз на сторінках книги “Вірність Вітчизні” льотчик-винищувач, тричі Герой Радянського Союзу Іван Микитович Кожедуб згадує Великий Бурлук, бурлуцький аеродром.

“... Ескадрильї, які вилетіли з Борисоглібська, перекинуті до Великого Бурлука, звільненого на початку лютого”.

Кожедуб прагнув якомога швидше потрапити у Великий Бурлук. “Годі й казати, як я зрадів, коли замполіт сказав: “Гаразд, полетите зі мною у Великий Бурлук”. І ось І.Кожедуб у Великому Бурлуку, на бурлуцькому аеродромі. Побував на КП, доповів командиру, що прибув. Вийшовши з КП, зустрівся з товаришами.

“Аж раптом долинув гуркіт моторів і хтось крикнув: ”Повітря!” На аеродромі все завирувало. Габунія вигукнув: “Бігом до літаків! Наліт!”. Я підвів голову. Високо в небі прямо до нашого аеродрому строєм ішло близько шістдесяти бомбардувальників. Німецькі літаки пролетіли над нами, не скинувши жодної бомби. Вони прямували до Валуйок. Я мріяв збити ворожого літака, помститися ворогові поблизу тих місць, де мене навчили літати на винищувачі”. Навчали літати його в Чугуївському авіаційному училищі, а мріяв про бойові вильоти з бурлуцького аеродрому.

“А втім, вилетіти на завдання з цього аеродрому так і не довелося. В березні 1943 року наші війська за наказом негайно перебазувалися в Уразово: німецько-фашистська загроза нависла над Великим Бур луком”.

Юрій Мочалов

Юрій Олексійович Мочалов – побратим, бойовий друг тричі Героя Радянського Союзу, генерал-полковника Івана Кожедуба. Вони разом закінчили Чугуївську авіаційну школу, зачислені до 240 авіаційно-винищувального полку, брали участь в боях на Воронезькому фронті. В 1943 році в повітряному бою над Великобурлуччиною загинув. Похований у Великому Бурлуку. Прізвище льотчика Юрія Мочалова золотом викарбувано на меморіальному комплексі.

Книга “Бурлук з околицями” –

 пам’ятка історії Великого Бурлука

 

Автор рукопису книги “Бурлук з околицями” Величко Іван Іванович – уродженець Великого Бурлука. Написана в 1975 році, подарована районному краєзнавчому музею. Книга дає досить цінну інформацію з історії нашого краю, довідки про заняття і побут населення. Безцінними є карти, виготовлені Іваном Івановичем. На основі їх можна побачити наш Бурлук в XVII, Х1Х, ХХ ст.. розростання його. Подібних карт в жодному районі немає.

Ми, бурлучани, вдячні Івану Івановичу Величку за такий скарб.