Взаємодія правоохоронних органів у ході розслідування контрабанди

Економічна і суспільна небезпека контрабанди, а також труднощі, з якими найчастіше пов'язане її розслідування, вима­гають об'єднання зусиль органів досудового слідства, оператив-по-розшукових підрозділів і відділів дізнання Державної мит­ної служби України з різноманітними оперативно-технічними підрозділами інших правоохоронних органів, а часто і з право­охоронними органами зарубіжних держав.

Під об'єднанням зусиль необхідно розуміти не просту суму (поєднання) сил, а взаємодію уповноважених службових осіб з чітким розмежуванням передбачених законом їхніх прав та обов'язків.

Митні органи, відповідно до чинного КПК України виступа­ють органом дізнання у справах про контрабанду.

Порушивши кримінальну справу, вони проводять у ній не­відкладні слідчі дії, спрямовані на встановлення і закріплення слідів злочину, і не пізніш як за десять діб передають її через прокурора слідчому (ч. 2 ст. 108 КПК України), незалежно від установлення чи невстановлення особи винного.

Органи досудового слідства (а в справах про злочини, перед­бачені статтями 201, 305 КК України, досудове слідство прова­диться слідчими органів СБУ) та органи дізнання, незважаючи на спільність завдань боротьби з контрабандою, діють незалеж­но один від одного, вирішуючи ці завдання своїми специфічни­ми засобами.

На митні органи закон покладає обов'язок провадження необхідних оперативно-розшукових та інших заходів, передба­чених кримінально-процесуальним кодексом і Законом Украї­ни «Про оперативно-розшукову діяльність», для зупинення й виявлення контрабанди, а також установлення осіб, що вчини­ли її.

Окрім цього, вони реалізують ще й адміністративну функцію.

Митним, кодексом України визначено адміністративні пов­новаження цих органів, а також порядок притягнення ними до адміністративної відповідальності за митні правопорушення юридичних осіб, за одночасної адміністративної та криміналь­ної відповідальності їхніх посадових осіб чи інших працівників.

Тут законодавець застосував підхід, коли за одне митне пра­вопорушення настає відповідальність відразу кількох суб'єк­тів - посадових осіб, інших працівників юридичної особи та безпосередньо юридичної особи.

Внаслідок цього щодо одного й того ж митного правопору­шення, зокрема контрабанди, провадяться дві справи: одна -кримінальна, інша - адміністративна.

Кримінальну справу розслідують спочатку працівники відді­лу дізнання митних органів (чи регіонального митного управ­ління), а потім передають, як уже зазначалося слідчому СБУ.

Якщо працівник відділу дізнання одночасно з розслідуван­ням у кримінальній справі здійснює й адміністративне провад­ження, то взаємодія з оперативно-розшуковими підрозділами буде максимально тісною.

Це обумовлено тим, що під час порушення митним органом кримінальної справи у всіх випадках створюється оперативно-дізнавальна група, яка здійснює в ній дізнання та адміністра­тивне провадження.

У більшості випадків керівник обох підгруп - працівник від­ділу дізнання, а всі введені в них оперативні працівники і працівник митних органів йому підконтрольні. Але така форма взаємодії практикується тільки в період проведення дізнання у кримінальній справі.

Після закінчення дізнання матеріали справи спрямовуються слідчому. Адміністративне ж провадження за відсутності ознак складу злочину контрабанди передається з відділу дізнання до відділу митних розслідувань відповідного митного органу, і оперативно-дізнавальна група скасовується.

Досвід показує: що скоріше слідчий прийме до свого прова­дження справу про контрабанду, досконально вивчить її матері­али і результати адміністративного провадження, вчасно одер­жуючи під час цього від органу дізнання криміналістично зна­чущу інформацію, а митні органи, своєю чергою, матимуть можливість знайомитися з фактичними даними, отримани­ми слідчим, то з більшою переконаністю можна говорити, що обидві сторони погоджують свої дії та взаємодіють між собою.

Лише тісна ділова взаємодія органів досудового слідства з митними органами забезпечує позитивний рух справ.

Від моменту прийняття кримінальної справи до свого про­вадження тільки слідчий - ініціатор і організатор взаємодії з іншими підрозділами та органами в інтересах найбільш пов­ного виявлення всіх обставин розслідуваної справи про кон­трабанду.

Відштовхуючись від наявної у справі слідчої ситуації, він визначає форми, способи та інші аспекти взаємодії.

За результатами такої взаємодії він вносить корективи і доповнення в план розслідування, приймає рішення про вико­нання додаткових чи повторних слідчих дій (обшуків, виїмок, затримань, допитів, призначення судових експертиз і т. д.), а та­кож проведення оперативно-розшукових заходів.

Усі суб'єкти взаємодії зобов'язані сприяти слідчому в розслі­дуванні контрабанди.

Аналіз практики взаємодії слідчих СБУ з працівниками митних органів і прикордонниками показує, що найбільш по­ширеними є такі форми взаємодії:

взаємообмін інформацією про факти контрабанди;

інформування про застосування злочинцями нових спосо­бів приховання товарів від митного контролю;

проведення спільних дій щодо припинення групової зло­чинної діяльності контрабандистів;

виконання доручень і запитів слідчого як у межах держави, так і поза ними.

Взаємодія з іноземними правоохоронними органами потріб­ною є тоді, коли у кримінальній справі треба перевірити:

факт існування закордонних фірм;

укладення ними з українськими суб'єктами господарюван­ня відповідних зовнішньоторговельних контрактів;

з'ясувати ті чи інші обставини порушення митних правил закордонними постачальниками.

У таких випадках взаємодія з правоохоронними органами «далекого» та «ближнього» зарубіжжя провадиться в установ­леному порядку: через Генеральну прокуратуру України способом спрямування окремих слідчих доручень про надання відповідної допомоги у кримінальній справі, або через Держав­ну митну службу України запит спрямовується до закордонної митної служби.

Результативність боротьби з контрабандою залежить від своєчасної інформовапості відповідних служб митних органів, СБУ, прокуратури, міліції про вчинену контрабанду чи таку, що готується. Коли надходить інформація про підготування до контрабанди, вона скеровується до митних органів і КПП при­кордонних служб. Останні в офіційному порядку вживають за­ходів до виявлення ознак контрабанди та її припинення.

У розслідуванні контрабанди виявляються нестандартні різ­новиди способів приховання її предметів, підроблення доку­ментів та інші хитрощі контрабандистів. У рамках взаємодії слідчі органи повинні негайно інформувати зі свого боку про це митні органи і прикордонні КПП.

Ефективність взаємопогоджуваних дій щодо виявлення і припинення контрабанди є найбільш очевидною, коли виявля­ється великий безгосподарний контрабандний товар на транс­портних засобах міждержавного сполучення. Для боротьби з такими випадками контрабанди, збирання доказів, виявлення винних і застосування до них передбачених законом заходів впливу є необхідними спільні зусилля представників право­охоронних органів багатьох держав у рамках існуючих міжна­родних договорів про надання правової допомоги. Наприклад, розслідування у кримінальних справах щодо контрабанди ве­ликих партій товарів вимагає обов'язкової зустрічної перевір­ки митних документів, оформлених в Україні, з аналогічними митними документами, оформленими щодо тих самих товарів у державах, звідкіля вони імпортувалися чи куди експортува­лися, або через кордон і території яких здійснювалося їхнє транзитне переміщення.