Особливості проведення допитів під час розслідування податкових злочинів

До інших першочергових слідчих дій у справах про ухилення від сплати податків належать допити свідків.

Як свідки можуть бути допитані службові особи, які:

- проводили господарські операції щодо виготовлення про­дукції;

  виконували будівельні роботи;

 надавали різноманітні послуги;

здійснювали збуто-постачальні операції;

- вели бухгалтерський облік господарської діяльності. Вирішуючи питання, хто може бути допитаний у справі як

свідок, необхідно звернутися до документів первинного обліку та бухгалтерського оформлення.

Вирішуючи питання про порядок допиту свідків службових осіб, слідчий виходить із тактичних міркувань.

• Вочевидь, немає необхідності розпочинати допити з керів­ників суб'єкта господарської діяльності, які надали фіктивні (спотворені) відомості про характер і результати господарської діяльності в цілому чи окремого виду такої діяльності та прихо­вали об'єкти оподаткування.

Позиція таких осіб слідству вже відома, зокрема з їхніх пояснень податковій інспекції, чи з пояснень на стадії дослідної пе­ревірки.

• Тому бажано розпочати допит із двох категорій осіб:

працівників, які проводили господарські операції щодо ви­готовлення продукції, виконання будівельних робіт і надання послуг, здійснювали купівлю-продаж товарів, брали участь у наданні транспортних послуг;

працівників, які вели облік та аналізували економічну діяльність суб'єкта господарювання.

Під час допиту свідків - працівників першої групи бажано з'ясувати:

характер кожної господарської операції;

на якій підставі вана проводилася;

хто брав участь в її проведенні;

 за які кошти вона проводилась;

вартість сировини і витрат щодо її переробки, розміри ви­користання енергоресурсів, транспортні витрати, передбачені і непередбачені втрати виробництва;

який економічний ефект кожної господарської операції;

чи обчислювались економічні наслідки для суб'єкта госпо­дарювання;

як обчислювало керівництво суб'єкта господарювання на­слідки діяльності;

в яких документах відображений рух матеріальних ціннос­тей, розрахунки;

хто складав такі документи.

У разі необхідності свідкові пред'являються необхідні доку­менти і з'ясовується правильність запису в них. Якщо на цій стадії виявиться, що показання цих свідків не відповідають по­ясненням службових осіб, що їх вони давали перевіряючим, що виявили ухилення від сплати податків, свідкам ставляться від­повідні додаткові запитання.

Свідками другої групи виступають працівники бухгалтерії, які ведуть облік, готують звіти, аналізують економіку підприємства.

У цих свідків з'ясовується:

від кого надійшли документи на кожну господарську опе­рацію;

про які операції до них не надійшли документи;

-чи виявляли вони розходження в даних господарської Діяльності, що надходили з банку, з даними обліку, які відобра­жалися згідно з собівартістю продукції, та з якого розрахунку визначалася реалізаційна вартість;

чи відображався в документації про реалізацію розмір по­датку, куди відносилися ці кошти, як відображалися наслідки господарської діяльності в балансі бухгалтерського обліку;

хто готував декларації в податкову інспекцію, звідки брали­ся відомості і чи відповідають вони даним первинного обліку;

який вплив па підготовку даних, пов'язаних зі сплатою по­датків та розрахунків, пов'язаних з платежами до бюджету, здійснювали головний (старший) бухгалтер і керівники під­приємства (організації);

чим вони пояснювали свої дії, чим пояснюється неподання декларації про прибутки та інших розрахунків податковій інс­пекції та перерахування (або несвоєчасне перерахування) по­датків до бюджету;

чи не чинився на них тиск із метою викривлення наслідків господарської діяльності;

який розмір приховання оподатковуваних об'єктів;

чи правильним було застосування податковим інспекто­ром ставки податку;

яка сума податкового платежу, що підлягає стягненню з прихованих об'єктів;

чи є в допитуваних аргументи щодо заперечення висновків податкового інспектора;

чи оскаржувалися ці висновки в господарському суді, і якщо так, то якими були результати розгляду справи;

умисел на приховання об'єктів оподатковування та ухи­ляння від сплати податків, мотиви такої діяльності.

Наведений перелік питань, які з'ясовуються допитом свідків цих двох груп, не є вичерпним; він може змінюватися залежно від інформації, наявної в матеріалах справи, які потребують з'ясування.

> Подальша робота з розслідування справи зводиться до встановлення вини посадових осіб у неподанні податкових декла­рацій, заниження (приховування) об'єктів оподаткування і на цій підставі завдання шкоди державі у великих чи особливо вели­ких розмірах.

Так:

отримавши дані про приховування прибутків від госпо­дарських операцій, проведення господарських операцій в обхід обліку господарської діяльності, про фальшування розрахун­ків, пов'язаних з оподаткуванням,

маючи висновки ревізорів, документи первинного обліку, які свідчать про приховування об'єктів оподаткування особами, па яких покладено обов'язки пред'являти декларації про на­слідки господарювання і розрахунки щодо об'єктів оподатку­вання та забезпечувати сплату податків до бюджету,- слідчий конкретизує вину посадових осіб.

Такими суб'єктами відповідальності у справах щодо неспла­ти податків юридичними особами, як уже зазначалось, є:

  головний (старший) бухгалтер,

керівник структури підприємницької діяльності,

3) особи, які підписують податкові декларації та розрахунки,пов'язані з подальшою сплатою податків, визначенням їх розміру.

Допитом цих осіб, окрім іншого, з'ясовується:

характер діяльності суб'єкта господарювання;

розподіл обов'язків між окремими службовими особами;

характер господарських операцій, проведення яких обу­мовлює отримання прибутків і сплату податків до державного бюджету;

собівартість продукції та вартість її під час реалізації, при­бутку від торгових операцій;

факт відображення в бухгалтерському обліку прибутків;

правильність фіксування затрат в обліку;

- своєчасність та обґрунтованість розрахунків щодо прибут­ків і відрахувань податків.

Після цього з'ясовуються:

1) обставини ухилення від подання податкових декларацій

та розрахунків,

2) місце переховування об'єктів оподаткування.

Для спонукання допитуваних давати правдиві показання їм можуть:

пред'являтися документи бухгалтерського обліку та інші розрахунки, які свідчать про приховування об'єктів оподатку­вання, прибутків;

відповідні витяги з законодавчих актів, що порушені допи­туваними;

- показання інших, раніше допитаних у справі осіб тощо.

У Після допиту наведених вище осіб, зокрема тих, які наді­слали до податкової інспекції неправдиві розрахунки за наслід­ками господарської діяльності або ухилилися від подання дек­ларації"! про прибутки взагалі, з урахуванням їхніх показань, або ж коли вони надали на своє виправдання додаткові доку­менти чи інформацію, може виникнути необхідність // допиті працівників податкової інспекції, ревізорів, аудиторів.

Угоді допитів необхідно одержати відповіді па такі питання;

чи були предметом перевірки ці пояснення і яку дано їм оцінку;

чи належать ці пояснення до виявлених ухилень від спла­ти податків, приховування об'єктів оподаткування за суттю і відносно часу, до якого належать ухилення від сплати.

Під час розслідування у кримінальних справах про податко­ві злочини у показаннях допитуваних осіб часто виявляються суттєві суперечності.

У таких випадках виникає необхідність у проведенні очних ставок.

Необхідно пам'ятати, що застосовувати очну ставку як засіб усунення суперечностей чи прогалин у доказовій базі необхід­но лише у виняткових випадках, використавши для цього всі інші можливості, оскільки очна ставка пов'язана з певним так­тичним ризиком:

-- відмови добросовісних осіб від раніше даних правдивих показань;

зміна ними раніше даних показань на користь осіб, які не співпрацюють зі слідством;

давання в подальшому ними помилкових або неправиль­них показань, внаслідок психологічного впливу на них під час очної ставки з боку тих, хто протидіє встановленню істини у справі тощо.