Характеристика приводів і достатніх підстав для порушення крим. справи про податковий злочин

Приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Загальні положення про приводи й підстави для порушення кримінальної справи викладено у статтях 4 і 94 КПК України. Але порушення кримінальної справи щодо ухилення від сплати податків має свої особливості.

Насамперед тому, що з'ясування злочинних дій, спрямо­ваних на ухилення від податків, пов'язаних із господарською ді­яльністю, та їх відображенням у бухгалтерському обліку потре­бує досконалого оволодіння досить складним законодавством, що регулює сплату податків. Посадові особи суб'єктів госпо­дарської діяльності вдаються до винахідливих способів укрит­тя у звітності господарських операцій, одержання прибутків від господарських операцій, відображаючи такі показники госпо­дарської діяльності, що вказують на відсутність прибутків і на­віть на нерентабельність підприємництва.

Кримінальні справи цієї категорії відносять до підслідності слідчих органів податкової міліції. Однак методику розсліду­вання цих злочинів повинні знати також слідчі органів МВС і прокуратури. Це необхідно їм у тих випадках, коли під час роз­слідування злочинів своєї підслідності вони виявляють ознаки податкових деліктів.

 

41. Особливості планування початкового етапу розслідування податкових злочинів

Планування процесу попереднього слідства визначає чітку організацію діяльності слідчого, взаємодію з іншими службами податкової міліції та ДПА і є однією з умов успішного розслідування ухилень від сплати податків.

У криміналістичній літературі планування розслідування представлено як складний розумовий процес, що полягає у визначенні завдань слідства, шляхів та способів їх вирішення відповідно до чинного законодавства.

Планування включає в себе елементи організаційного характеру. Його використання необхідне як на початковому, так і на наступних етапах розслідування. Підставою для планування є інформація про податкове правопорушення та його складові частини (елементи). Вказана інформація може отримуватися з різних джерел:

– матеріали документальних перевірок;

– оперативно-розшукові заходи;

– слідчі дії за іншими СПД тощо.

Планування розслідування зосереджується не тільки на складанні письмового плану. До його змісту входить також діяльність слідчого з вивчення та аналізу фактичних даних про податкове правопорушення, визначення завдань, шляхів та засобів для їх вирішення.

Планування розслідування, як і інша розумова діяльність, визначається як об`єктивними, так і суб`єктивними факторами.

Об`єктивний фактор полягає у тому, що планування базується на фактичних даних про здійсненний податковий злочин.

Суб`єктивний фактор проявляється в індивідуальних особливостях слідчого як людини. Залежно від рівня освіти, досвіду практичної діяльності, життєвого досвіду, психологічних та моральних особливостей планування може вестись різними шляхами. Від слідчого вимагається швидке реагування на зміни ситуації, в яких проходить впровадження слідчих дій. Це означає, що запланована діяльність щодо розкриття та розслідування податкового злочину не є незмінною, а повинна гнучко реагувати на зміни обставин, появу нової інформації про дане діяння та його елементи.

Кримінально-процесуальне законодавство має певний вплив на процес планування розслідування і його безпосереднє виконання. Перш за все, закон встановлює завдання розслідування, зміст предмета доказової бази, які повинні ставитися і вирішуватися у ході попереднього слідства.

Крім того, закон визначає шляхи і засоби, які дозволяють вирішити завдання процесу попереднього розслідування та одержати необхідні фактичні дані.

Розглядаючи злочин у сфері оподаткування, можна сказати, що завданням планування слідчих дій є:

– визначення версій і шляхів розслідування;

– аналіз змісту висунутих версій і визначення питань, які підлягають перевірці;

– визначення невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів за найбільш реальними версіями;

– встановлення предмета доказової інформації (факт умисного ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів);

– визначення конкретних виконавців запланованих заходів, термінів та послідовності їх виконання.

Значною перевагою планування є можливість правильно організувати, спрямувати та контролювати розслідування.

Крім того, планування дозволяє оперативним і слідчим працівникам почати і завершити розслідування, правильно задокументованого злочину протягом найкоротшого часу.

Значення планування

Вміле планування може дозволити уникнути:

1) проблем, пов`язаних із хибним напрямом розслідування;

2) небезпеки того, що свідки виявляться недосяжними або ненадійними;

3) можливості того, що певні записи, документи та інші докази виявляться недосяжними, втраченими або знищеними;

4) запізнілих висновків, які можуть вплинути на сплату податків або вилучення активів (останні можуть бути проданими або переведеними, а встановлений законом строк давності за позовом вичерпається).

Планування забезпечує ретельність розслідування, при якому виявляються всі суттєві факти, що належать до податкового злочину.

2. Збір інформації для планування (попереднє планування)

На початку розслідування оперативні та слідчі працівники:

а) розглядають та обговорюють усю наявну інформацію;

б) визначають цілі розслідування, які можуть включати:

– визначення, який саме закон порушується, а також отримання відповіді на питання: ким, коли, де і яким чином?

– визначення складових частин правопорушення;

– отримання підстав для порушення кримінальної справи за фактом ухилення від оподаткування, “відмивання” грошей, шахрайства та інших зловживань.

Якщо дане розслідування за підпорядкованістю передане з одного відділу до іншого, тоді оперативні та слідчі співпрацюють із інформаторами даної справи.

Слідчому необхідно встановити діловий контакт з оперативними працівниками, які першими виявили факт порушення податкового

законодавства, та одержати докладну інформацію про першоджерела цих порушень.

Доречно з’ясувати, з ким проводилась бесіда, що було повідомлено працівникам правоохоронних органів, які є наявні документи, записи та інші свідчення.

Працівники, яким доручено ведення справи, знову опитують осіб, від яких була одержана первинна інформація.

Оперативні та слідчі працівники податкової міліції збирають додаткову інформацію, намагаючись при цьому:

1) одержати якомога більше усної інформації про осіб, які розробляються;

2) перевірити наявність документів та інших даних на цих осіб за обліками свого підрозділу;

3) перевірити справи та оперативну інформацію інших підроз-ділів податкової міліції, автоматизовані банки даних національних правоохоронних служб;

4) одержати всі вихідні податкові декларації в ДПІ;

5) вивчити матеріали документальної перевірки фінансово-господарської діяльності СПД.