Особа жертви і особа злочинця

Типові дані про потерпілих дозволяють вирізнити такі основні групи жертв убивств на замовлення:

особи, які обіймають керівні посади в бізнесі (президенти акціонерних товариств, керівники фінансово-кредитних уста­нов, директори великих торговельних, промислових, будівель­них фірм і комплексів) - 47%;

лідери і члени злочинних угруповань, «злодії в законі», ін­ші «авторитети» злочинного середовища - 34%;

працівники правоохоронних і правозастосовних органів (прокуратури, МВС, СБ, судів, податкових служб та ін.) - біль­ше 7%;

представники органів державної влади та управління, ак­тивні члени політичних партій та громадських рухів близько 4%;

працівники засобів масової інформації (телебачення, радіо, друку) - більше 4%;

6) інші особи - близько 4%.

Людину вбивають, здебільшого, не за зроблене, а за те, що вона могла би зробити, або вона реально заважає здійсненню планів замовника вбивства. Це може стосуватися різних сфер діяльності чи особистих стосунків.

Відоме правило розкриття вбивств - «від потерпілого до злочинця» має тут особливе евристичне (пошукове) значення. Саме тому з'ясування всіх даних про особу загиблого, сторін його діяльності, способу життя, зв'язків, зокрема й найбільш за­вуальованих, як із найближчим, так і з віддаленим оточенням, дозволить визначити оптимальні напрями розслідування, сконструювати й успішно перевірити перспективні версії.

Зрозуміло, що коло осіб, які могли бажати смерті потерпіло­му, може бути значним, одначе поверхнева перевірка версій є неприпустимою; кожна з них повинна бути відпрацьована якіс­но і до кінця.

Складність установлення зв'язків убитих полягає в тому, що багато з них інтегровані у кримінальні структури, активно діють у «тіньовій» економіці, є причетними до інших сфер зло­чинної та папівзлочигшої діяльності, а тому ретельно маскують свої найрізпоманітиі відносини та інтереси.

Виявлення всіх цих фактів та обставин дозволяє встановити безпосередній мотив убивства на замовлення, побудувати пра­вильні загальну та окремі версії й розкрити злочин, діючи за правилом «від потерпілого - до мотиву вбивства, а потім до замовника та інших учасників злочину».

Типові дані про злочинців. Вбивство на замовлення характе­ризується складним злочинним переплетінням: замовник - кілер або замовник - посередник (декілька посередників) - кілер.

Замовники. Замовник («наймач») зазвичай є ініціатором зло­чинної акції. Саме йому необхідно або вигідно фізичне усунення певної особи. Як замовники виступають комерційні партнери -бізнесмени, корумповані посадові особи, «авторитети» злочин­ного світу. Серед замовників - багато осіб із вищою освітою, представників інтелектуальної праці, матеріально непогано за­безпечених.

За характером це люди егоїстичні, заздрісні, нетерпимі до не­погодження з їхньою думкою, часто ображаються, мстиві, схильні до лідерства, агресивності. Більшості з них властиві сильно виражені вольові якості, готовність на все заради свого успіху.

Зазвичай замовники й потерпілі проживали в одному насе­леному пункті, часто в одному мікрорайоні, часом в одному й тому ж будинку чи навіть в одному помешканні. У 70% усіх випадків замовниками були особи чоловічої статі.

Інколи замовник, не обмежуючись роллю ініціатора вбив­ства, виступав безпосереднім автором плану фізичного знищен­ня конкурента. У більшості випадків замовник несе всі фінан­сові витрати щодо вчинення злочину.

Наймані вбивці (кілери або ліквідатори, «курки»). Наймані вбивці є одним із важливих структурних елементів групової криміналістичної характеристики злочинів, встановлення яко­го - неабияке складне завдання. Часто вона вирішується тільки після виявлення замовника, організатора і посередника, однак інколи реальним є і зворотній напрям у розкритті, коли пер­шою встановленою ланкою буде вбивця.

Кілер у перекладі з англійської означає «вбивця». У нашій лексиці ця назва з'явилась наприкінці 80-х років XX ст. До не­давнього часу професія «мокрушник» - убивця - не користува­лася «повагою» у злочинному середовищі. Сьогодні криміналь­ний світ стає жорстокішим, а професія кілера перетворилася на одну з «престижних» і високооплачуваних.

Умовно кілери можуть бути переділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризують­ся низькою вартістю послуг, їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок, дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.

Професіонал йде на справу, коли відчуває майже повну гаран­тію своєї безпеки. Він володіє достатньо високими навичками у «мистецтві» вбивати людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв'язку, здійснює заходи з підготування до вбивства. Професіонал мусить мати надійну легенду. Ніхто і ні­коли не повинен запідозрити в ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «розчинюватись» у натовпі.

Своєю чергою, наймані вбивці-професіонали поділяються на кілерів-одинаків, які виконують замовлення від випадку до ви­падку, і кілерів, які перебувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угруповання.

До початку 90-х років разові (несерійні) вбивства вчиняли частіше за все злочинці-рецидивісти, раніше судимі за насиль­ницькі і корисливо-насильницькі посягання. Одначе, в останні 12-15 років утворився своєрідний клан кілерів (убивць-ирофе-сіоналів), для яких головним джерелом доходів стало постійне виконання кримінальних замовлень. Так відомий кілер О. Со-лонік (Биков, Струганов - Паша світломузика) (Красноярські алюмінієві заводи) мав значні кошти в іноземних банках, прес­тижні імпортні автомобілі, регулярно «відпочивав» від непра­ведної праці на фешенебельних заморських курортах, дарував своїм дівчатам дорогі прикраси, машини, значні суми грошей тощо.

Змінився і склад найманих убивць. Серед них зараз чимало колишніх військовослужбовців, що пройшли через «гарячі точ­ки»; працівників правоохоронних органів, звільнених за дисцип­лінарні проступки; працівників охоронних агентств, а також ко­лишніх і діючих спортсменів, які захоплюються переважно схід­ними єдиноборствами, біатлоном, стрілецькими видами спорту.

Зрозуміло, що серед кілерів чимало і представників кримі­нального середовища, котрі свого часу оволоділи необхідними навичками стрільби та застосування вибухових речовин і рані­ше були судимі за насильницькі та насильницько-корисливі злочини.

Усі безпосередні виконавці замовних убивств - особи чолові­чої статі переважно у віці від 20 до 35 років, але в підготовці зло­чину і наданні допомоги кілерам інколи беруть участь і жінки.

Буває, що наймані вбивці маскуються під жінок. Останнім часом у вчиненні вбивств па замовлення виявилися нові тен­денції: до таких вбивств стали залучати жінок. Так, згідно з інформацією МВС України, у складі групи кілерів, які вбили в Києві відомого банкіра, народного депутата В. Гетьмана, най­більш активну роль відігравала жінка. Безсумнівно, що зустрі­нута в під'їзді гарненька дівчина або пара молодих людей, які цілуються, не насторожить намічену жертву або охорону. Навіть більше, спеціалісти-психологи стверджують, що скласти фоторобот жінки набагато складніше, оскільки свідки-чоловіки особливу увагу приділяють не рисам обличчя, а фігурі незна­йомки, а свідки-жінки в основному оцінюють її одяг.

Більшість кілерів-професіоналів не мають постійних шлюб­них відносин і сімей, вони часто змінюють місце проживання, використовують цілий набір фіктивних документів. їхній освіт­ній рівень доволі широкий - від незакінченої середньої освіти до закінченої вищої. У переважній більшості вони слідкують за своєю спортивною формою, особливо в стрільбі.

Виконавці замовних убивств - рішучі, вольові, замкнуті лю­ди, не зловживають алкогольними напоями, обережні в поведін­ці та виборі друзів, коло яких є доволі обмеженим.

Необхідно також враховувати, що виконавці (і це не такі вже й поодинокі випадки!) безжально ліквідовуються організатора­ми замовних убивств, щоби гарантувати свою безпеку від мож­ливого викриття і не виплачувати великих сум грошей за вико­нане замовлення.

Якщо хтось із групи виконавців «засвітився» під час розслі­дування (складенням щодо нього фоторобота, викривальними показаннями свідків, вилученням із місця події слідів пальців рук тощо), його негайно ліквідовують кримінальні колеги.

Посередники. Інколи підшукати оплатного вбивцю замовни­кові допомагає посередник. Це особа, яка так чи інакше має пев­ні зв'язки зі злочинним середовищем і у сфері декласованих елементів.

Посередниками у більшості вбивств на замовлення були здебільшого особи чоловічої статі у віці 28-45 років із пред­ставників різноманітних соціальних груп - від робітників (слюсарів, теслярів, зварників тощо) до службових осіб. Із за­мовниками і виконавцем вони мешкали зазвичай в одному на­селеному пункті, перебуваючи з ними, а також із наміченою жертвою, у відносинах звичного знайомства.

Як показує практика, в ролі посередника може виступати не тільки фізична особа, а й офіційно зареєстроване криміналізоване підприємство (страхова фірма, приватна охоронна струк­тура тощо).

Пособники-приховувачі - це особи, яким із тих чи інших причин стало достовірно відомо про вчинений або такий, що го­тується, злочин, але вони приховують свою обізнаність від пра­воохоронних органів. Приховувачами можуть виявитися й ті особи, яких замовник чи посередник намагався залучити до ви­конання злочинного плану і які відмовились від пропозиції, але не повідомили про це правоохоронним органам.

Специфічним структурним елементом криміналістичної характеристики вбивств на замовлення є оплата за виконане замовлення. Його розмір зазвичай залежить від соціального ста­новища жертви або її кримінальної ваги у злочинному середо­вищі, від складності виконання замовлення, матеріальних мож­ливостей замовника, а також від «елітності» кілера.

Частина винагороди - своєрідний аванс, а також гроші на придбання зброї, транспорту, засобів зв'язку зазвичай переда­ються наперед. Оперативні дані про це повинні стати інформа­ційною основою для напрацюваиня заходів зі своєчасного при­пинення, попередження замовного вбивства. Кінцевий розра­хунок відбувається частіше за все незабаром після «акції». За добре організованої оперативно-розшукової роботи про його місце й час можуть надійти негласні дані, що дозволить органі­зувати затримання, вилучити винагороду й інші докази.

Усе наведене вище обумовлює особливу суспільну небезпеч­ність убивств на замовлення і складність у їх розкритті, викрит­ті всіх причетних до злочину осіб.