Характеристика способів готування, вчинення, приховування

Способи вбивств на замовлення традиційно складаються з трьох етапів: підготовчого, власне вчинення і приховування.

Етап підготування охоплює такі дії:

підшукання виконавця вбивства (виконавців);

розроблення плану (сценарію) злочинної акції;

вибір місця, часу і способу вчинення злочину;

• організація спостереження за майбутньою жертвою (хро­нометрується «життєвий графік» жертви, перевіряється, де і з ким проживає, що робить, з ким зустрічається, розпорядок дня, наявність охорони тощо);

•забезпечення виконавців зброєю, транспортом, засобами зв'язку;

• визначення шляхів залишення місця вбивства, способів приховування слідів убивства;

• забезпечення алібі учасникам злочинної групи тощо.

Спосіб учинення. Способів позбавлення життя людини бага­то, але вбивствам на замовлення притаманний, як уже наголо­шувалося, відкритий, зухвалий напад на жертву.

Спосіб учинення вбивства може бути небезпечним для життя ін­ших людей: відкрита перестрілка в багатолюдних місцях, викорис­тання вибухівки, гранат, вогнепальної зброї, гранатометів. Може застосовуватись і снайперський постріл у життєво важливі органи.

Під час використання стрілецької зброї вбивці, залежно від обстановки, відкривають вогонь із різних віддалей від наміче­ної жертви - від пострілу впритул до дистанції у 80 м. Тільки тоді, коли використовують снайперські гвинтівки, ця відстань може сягати 100-120 м.

За техніко-технологічним критерієм способи вбивства на за­мовлення поділяються на такі підгрупи.

> Способи вбивства із застосуванням вогнепальної зброї. Злочинці здебільшого використовують автоматичну і напівав­томатичну стрілецьку зброю, рідше - гвинтівки зі снайпер­ським прицілом.

Якщо на початку 90-х років кілери використовували переваж­но вітчизняну зброю - автомати «АК-47», «АКМ», «АКС-74У», пістолети «ТТ», «ПМ», то вже по декількох роках їхній арсенал став поповнюватися за рахунок ізраїльських пістолетів-куле-метів «УЗЇ», італійських пістолетів «беретта», американських «кольтів», австрійських «глоків», «вальтерів» і «парабелумів» (Німеччина).

У багатьох випадках, як уже зазначалося, злочинці викорис­товують вогнепальну зброю, обладнану оптичними і лазерними прицілами, глушниками, приладами нічного бачення.

У загальній масі вбивств на замовлення питома вага вчине­них із вогнепальної зброї складає до 70%.

> Способи вбивств на замовлення із використанням вибу­хових пристроїв різноманітної конструкції (від саморобних до армійських моделей). їх злочинці встановлюють у будинках, квартирах, офісах, скидають зверху, мінують автомобілі і ліфти, відсилають посилки-вибухівки тощо.

У застосуванні вибухових пристроїв очевидним є криміналь­ний прогрес.

Замість тротилу та іншої традиційної вибухівки дедалі часті­ше використовуються пластикові вибухові речовини, які швид­ко й непомітно можна прикріпити до ліфтів, дверей приміщень, транспортних засобів, технологічних механізмів тощо.

Часто використовуються радіокеровані вибухові пристрої, а не тільки контактної та теплової дії.

Вибухові пристрої кілери застосовують десь у 25% від за­гальної кількості вчинюваних найманих убивств.

Способи вчинення найманих убивств із використанням холодної зброї становлять у загальній масі близько 5%.

Ще рідше замовлені вбивства вчиняються за допомогою транспортних засобів у спосіб безпосереднього наїзду або з ви­користанням наперед спланованих технологічних або транс­портних аварій - до 2%.

Одне з останніх місць у статистиці способів замовних убивств посідає застосування отрут, спеціальних хімічних пре­паратів, сильнодіючих наркотичних чи інших засобів. Прикла­ди їх використання є одиничними.

Щоб локалізувати захисні дії охорони, кілери чимраз часті­ше працюють групами, відкриваючи вогонь із декількох на­прямів. Навіть такий російський суперкілер, як О. Солонік, під час убивства добре охоронюваного «злодія у законі» В. Вінера (Бобона) змушений був діяти зі своїми спільниками, які разом із ним стріляли в потерпілого та його охоронців із чотирьох то­чок. Майже в половині злочинних епізодів (46,8%) виконавці діяли групою від двох до дев'яти осіб.

У під'їздах будинків убивці зазвичай використовують пісто­лети з глушником, стріляючи в жертву з близької відстані. Ді­ють вони здебільше поодинці, дочікуючи виходу жертви із квартири або ж її повернення додому. Однак для гарантії ре­зультату крім кілера, що чекає жертву в під'їзді будинку, непо­далік може перебувати його спільник. Тоді стрільба ведеться з двох напрямків, що значно зменшує шанси потерпілого на по­рятунок.

Під час нападу па потерпілого, який перебуває в транспорт­ному засобі, вбивці відкривають вогонь не тільки тоді, коли автомобіль зупиняється чи під час посадки або виходу жертви назовні, а й по рухомій цілі із засідки або ж у ході переслідуван­ня. Частіше за все кілери використовують 2-3 автомобілі, один із яких перекриває шлях руху в місці, найбільш придатному для вчинення замовленого вбивства.

Убивства потерпілих під час їх виходу з офісів, банків та інших закладів частіше за все здійснюються із засідок виконан­ням пострілів на ураження з близької відстані з однієї чи кіль­кох точок.

Замовні вбивства, вчинювані у помешканнях і службових приміщеннях із використанням довгоствольної стрілецької зброї, відбуваються нечасто. У таких випадках використовують пістолети з глушником. Щоб не залишати випадкових свідків убивства, кілери зазвичай чинять розправу і над ними. Коли дозволяють обставини, кілери виконують «контрольний» по­стріл у голову потерпілого.

Використовуючи вибухові пристрої, злочинці зазвичай міс­цем розправи вибирають автомобілі потерпілих, інколи їхні офіси або помешкання. Доволі часто, припаркувавши в потріб­ному місці наперед викрадений автомобіль, кілери підривають його, заклавши потужний заряд вибухівки. Щоб компенсувати недостатню вибірковість вибуху, вони збільшують заряд. Це призводить до значного збільшення ударного впливу вибуху і до загибелі не тільки наміченої жертви, а й сторонніх людей.

Характерні способи вчинення замовних убивств із використанням вибухових пристроїв багато в чому залежать від типу запальника і пов'язаної з цією обставиною функції кілера.

Вирізняють три основні тини запалів: 1) ті, що приводяться в дію автоматично і спрацьовують через певний час (викорис­тання годинникового механізму, хімічного реагента тощо); 2) ті, що спрацьовують унаслідок передбачених убивцею дій са­мого потерпілого (натискування на контакт механічного запаль­ника, замикання електрокола, розрив розтяжки, що утримує ударний механізм); 3) ті, що приводяться в рух безпосередньо виконавцем замовного вбивства за допомоги приладів радіокерування або інших спеціальних пристроїв дистанційної дії.

Передання радіосигналу - найбільш ефективний спосіб, що дозволяє спостерігати за діями жертви і в потрібний момент пі­дірвати поблизу нього замаскований заряд вибухівки.

Дещо менш ефективним, але більш розповсюдженим є спо­сіб приведення в дію вибухового пристрою через бікфордів шнур або розрядом струму через дріт.

До вибухових пристроїв відносять і боєприпаси - гранати і міни, що також використовуються під час учинення вбивств на замовлення. Кілери скидають гранати і міни зверху, закидають у двері або вікна помешкань, офісів тощо.

Хоча холодна зброя використовується під час вчинення вбивств па замовлення порівняно не часто, найманці інколи дають перевагу саме їй. Ножі, кинджали, кортики, примітивні «заточки» використовуються кілерами підчас посадки в потяг, автобуси, трамваї, у підземних переходах, у ході «випадкових» зустрічей, за відсутності охоронців і за інших сприятливих си­туацій.

Коли використовуються як знаряддя вбивства транспортні засоби, частіше за все кілерами практикується наїзд на пішохо­дів або зіткнення легкового автомобіля жертви з набагато важ­чим транспортним засобом убивці (вантажний автомобіль, всюдихід тощо). Коли ж є вільний доступ до автомобіля наміче­ної жертви, то злочинці псують його (впливають на гальмівні пристрої, механізм керування), з тим щоб під час руху машини сталася ДТП із тяжкими наслідками. У ході реалізації цього способу вбивства його виконавці враховують особливості мож­ливих маршрутів жертви, професіоналізм і реакцію водія на аварійну ситуацію і відповідно вносять корективи для досяг­нення запланованого результату.

Хоча різноманітні отруйні речовини, спеціальні хімічні пре­парати, сильнодіючі наркотики та інші схожі засоби використо­вуються для вчинення вбивств на замовлення не часто, їх засто­сування свідчить про суттєвий професіоналізм кілерів. За та­ких випадків вони мають надійні підходи до своїх жертв або ж погрібні контакти (стосунки) з їхнім оточенням, володіють ін­формацією про стан здоров'я намічених жертв і навіть певними знаннями відповідних розділів медицини. Як приклад можна навести вбивство відомого московського банкіра І. Ківіліді та його особистого секретаря 3. Ісмаїлової, яких було отруєно в серпні 1995 р. за допомоги порошку фосфорорганічних речо­вин, розсипаного у службовому кабінеті жертви.

Цей спосіб убивства специфічний тим, що слугує одночасно і способом приховування кримінального характеру настання смерті, оскільки патологоанатомічний аналіз зазвичай називає тільки безпосередню причину смерті - загострення певного со­матичного захворювання (напад астми, гостра сердечна недо­статність або ж, як у згаданому вище випадку, «швидкий розви­ток набряку головного мозку»).

Звичайно, є й інші способи вбивства на замовлення, такі як утоплення жертв, утоптування в асфальт, розчинення в кислоті (це способи, що їх полюбляють мафіозні структури), побутові ушкодження електрострумом і т. ін.

Спосіб приховування вбивства на замовлення чи його слідів. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинен­ня злочину. Майже не буває випадків приховання трупів керів­ників великих підприємств, фінансово-кредитних установ, «авторитетів» злочинного світу.

Найбільш поширений спосіб приховування зв'язку між зброєю кілера і ним самим - залишення цієї зброї на місці вчи­нення вбивства або ж його викидання під час втечі. Це передба­чається планом учинення вбивства на замовлення і виступає, як уже зазначалось, однією з виразних його ознак. Для усклад­нення або унеможливлення встановлення зброї кілери її «шус­тують», тобто знищують ідентифікаційні ознаки (заводські но­мери та інше маркування).

Останнім часом є багато випадків використання кілерами зброї, спеціально пристосованої для вчинення вбивства на за­мовлення. Вона взагалі без жодного маркування, малогабарит­на, обладнана найсучаснішими глушниками і прицілами, під час стрільби використовуються кулі зі зміщеним центром.

У ході вчинення замовних убивств злочинці частіше за все використовують викрадений транспорт, рідше - автомобілі, придбані за підробленими або чужими (викраденими, загубле­ними) документами. Інколи виконавці користуються і своїм транспортом, встановлюючи на ньому викрадені чи підроблені номерні знаки. Доволі часто після виконання замовлення вбив­ці, залишивши місце події, підпалюють автомобіль, знищуючи ще сліди і свого перебування у ньому. Звичними є випадки зни­щення кілерами свого одягу, головних уборів і взуття, щоби та­кож ускладнити їх можливе майбутнє впізнавання у ньому, а та­кож щоб попередити виявлення слідів пострілу та металізації.

Велику увагу організатори приділяють заходам щодо прихо­вування й спотворення інформації про осіб виконавців і замов­ників убивства. Для цього підбираються оптимальні час, місце, зброя, враховуються інші чинники, що будуть забезпечувати швидкоплинність кримінальної акції, раптовість нападу, від­сутність великої кількості очевидців, короткочасність перебу­вання кілерів на місці злочину.

До способів, які ще більш утруднюють розслідування, можна віднести:

а) залучення виконавців злочину з інших, за можливістю

віддалених регіонів або ж навіть інших держав;

б) лжесвідчення;

в) створення штучного алібі;

г) виїзд замовників до інших регіонів (або за кордон) ще до вчинення злочину, а виконавців - негайно після реалізації замовлення. З цією ж метою більшість кіллерів йде на знищення водіїв, охоронців, співпрацівників, родичів і випадкових очевидців події.

Отже, можна резюмувати, що спосіб учинення вбивства на замовлення (у широкому розумінні) - одна з найбільш змістов­них обставин справи, дослідження якої дозволяє значно опти-мізувати розкриття таких убивств.