Тема №11. Методика гігієнічної оцінки питної води за даними санітарного обстеження систем водопостачання та результатами лабораторного аналізу проб

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти загальні вимоги до якості питної води та гігієнічного значення окремих її показників. Оволодіти методиками обґрунтування гігієнічних висновків щодо якості питної води.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічне значення води.

2. Гігієнічні вимоги до якості питної води.

3. Епідеміологічне значення води та її роль у поширенні інфекційних захворювань.

4. Ендемічне значення води та її роль в поширенні захворювань неінфекційної природи. Профілактика біогеохімічних ендемій.

5. Гігієнічні показники та нормативи якості питної води (фізичні, органолептичні, хімічний склад) та показники забруднення (бактеріологічні, органолептичні, хімічні; прямі та опосередковані).

6. Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

7. Методика читання лабораторних аналізів води.

8. Санація джерела місцевого водопостачання.

ЗАВДАННЯ: Розв’язати задачі та надати гігієнічну оцінку якості питної води за даними лабораторного аналізу води.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 255 – 258.

2. Комунальна гігієна. / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Здоров’я 2006. - С. 45–351.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. - К.: Здоров’я, 2004. – С. 141–205.

4. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1990. – С.109-164.

5. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 9-12.

Методика виконання самостійної роботи

В ході практичного заняття після оцінки рівня вихідних знань кожний студент одержує у викладача ситуацiйну задачу, в якiй приведенi данi щодоепiдемiологiчної обстановки мiсцевостi, санiтарно–топографiчного і санiтарно-технiчного стану криницi та лабораторного дослiдження води. Пiсля ретельного вивчення матерiалiв запропонованої задачi, студент вiдповiдно до приведеного нижче зразка оформлює у протокольному зошитi “Протокол читання лаболаторного аналiзу питної води”.

Гігієнічне значення води

Визначається насамперед фізіологічною потребою в ній людини. Вода, як повітря і їжа, є одним із найважливіших елементів зовнішнього середовища, без якого неможливе життя. Людина без води здатна прожити лише 5-6 діб, адже її тіло в середньому на 65% складається з цієї речовини. Без води не відбувається жоден біохімічний, фізіологічний та фізико-хімічний процес обміну речовин та енергії: неможливі травлення, дихання, анаболізм (асиміляція) та катаболізм (дисиміляція), синтез білків, жирів, вуглеводів із чужорідних білків, жирів, вуглеводів харчових продуктів.

За допомогою води в клітини організму надходять пластичні, біологічно вкрай потрібні компоненти та енергетичні матеріали, виводяться з нього продукти обміну (транспортна функція). Вода сприяє збереженню колоїдального стану живої плазми. Вода і розчинені у ній мінеральні солі підтримують найважливішу біологічну константу організму – осмотичний тиск крові й тканин. У водному середовищі створюються належні рівні лужності, кислотності, гідроксильних та водневих іонів. Вода забезпечує кислотно-лужний баланс в організмі, а це впливає на швидкість та напрямок біохімічних реакцій. Бере участь у процесах гідролізу жирів, вуглеводів, гідролітичного й окисного дезамінування амінокислот та в інших реакціях.

Вода є основним акумулятором тепла, яке утворюється в організмі в процесі екзотермічних біохімічних реакцій обміну речовин. Крім того, випаровуючись із поверхні шкіри й слизових оболонок органів дихання, вода бере участь у процесах тепловіддачі, тобто у підтриманні температурного гомеостазу.

Потреба організму у воді задовольняється головним чином за рахунок питної води, напоїв та продуктів харчування, особливо рослинного походження. Фізіологічна добова потреба дорослої людини у воді (за відсутності фізичних навантажень) у регіонах з помірним кліматом орієнтовно становить 1,5-З.

 

Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води:

· Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні якості;

· Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;

· Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;

· Вода не повинна бути твердою;

· Вода не повинна вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини (не більше ГДК та ГДР);

· Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.

Епідеміологічне значення води

Роль води у механізмі передачі збудників кишкових інфекцій, виникненні епідемій та пандемії людство усвідомило значно раніше, ніж відкрили патогенні мікроорганізми. Із водою можуть поширюватись бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, грибки, викликаючи відповідні захворювання.

Найбільш масові водні епідемії з найтяжчими наслідками порушення громадського здоров'я пов'язані з можли-вістю поширення з водою збудників кишкових інфекцій, яким притаманний фекально-оральний механізм передачі.

Класифікація інфекційних хвороб,запропонована експертами ВООЗ:

І. Хвороби, які виникають унаслідок використання забрудненої води для питних потреб:

1. Кишкові інфекції (провідний механізм передачі – фекально-оральний):

а) бактеріальної природи: холера, черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, коліентерит, сальмонельоз;

б) вірусної етіології: вірусний епідемічний гепатит А, або хвороба Боткіна, вірусний гепатит Е, поліомієліт та інші ентеровірусні інфекції, зокрема Коксакі та ЕСНО (епідемічна міалгія, ангіна, грипоподібні і диспептичні розлади, серозний менінгоенцефаліт), ротавірусні хвороби (гастроентерит, інфекційний пронос);

в) протозойної етіології: амебна дизентерія (амебіаз), лямбліоз.

2. Інфекції дихальних шляхів, збудники яких інколи можуть поширюватися фекально-оральним шляхом:

а) бактеріальної природи (туберкульоз);

б) вірусної етіології (аденовірусн. інфекції, зокрема ринофарингіт, фарингокон'юнктивальна гарячка, кон'юнктивіт, ринофаринготонзиліт, риніт).

3. Інфекції шкіри та слизових оболонок, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (сибірка).

4. Кров'яні інфекції, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (Ку-гарячка).

5. Зооантропонози, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (туляремія, лептоспіроз та бруцельоз).

6. Гельмінтози:

а) геогельмінтози (трихоцефальоз, аскаридоз, анкілостомідоз);

б) біогельмінтози (ехінококоз, гіменолепідоз).

ІІ. Хвороби шкіри і слизових оболонок, які виникають унаслідок контакту із забрудненою водою: трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (епідермофітія мікози та ін.).

Ш. Захворювання, які зумовлюють гельмінти, що живуть у воді: (шистосомоз, дракункульоз, або решта).

IV. Трансмісивні інфекції, які поширюють комахи-переносники, що розмножуються у воді (малярія, жовта гарячка).

 

Ендемічне значення води

Масові захворювання населення інфекційної природи – найбільш загрозливий, але не єдиний негативний наслідок уживання неякісної води. Масові ураження можуть мати неінфекційну природу, тобто спричинюватися наявністю у воді хімічних – як мінеральних, так і органічних домішок.

Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:

а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу жорсткість (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби, подагра)або, навпаки, низьку твердість (сердцево-судинні захворювання, остеопоротичнізмiни у кiстковійсистемi).

б ) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (нітратів-водно-нітратна метгемоглобінемія, нітрозамінів – злоякісні новоутворення).

в) Біогеохімічні ендемії – захворювання, які пов’язані із недостатнім або надлишковим вмістом у грунті, а отже і у воді та продуктах харчування певної території того чи іншого мікроелементу. Такі території називаються біогеохімічними (ендемічними) провінціями. Найрозповсюджинішими ендеміями є ендемічний флюороз (надлишок F), ендемічний карієс (недостатність F),ендемічний зоб (недостатність I), уровська хвороба (надлишок Sr), молiбденовий артрит (надлишок Mo) або ендемiчна подагра, борний ентерит (надлишок B).

Профілактика біогеохімічних ендемій:

1) збагачення мікроелементами продуктів харчування (йодування солі, фторування води тощо);

2) використання фарм. препаратів, що містять необхідний набір мікроелементів у своєму складі;

3) збагачення мікроелементами добрив;

4) використання в харчовому раціоні морських продуктів.

г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs),отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо (поліхлорбіфеноли та радіонуклідів – злоякісні новоутворення).