Прописці (йдеться про рабовласницьку, феодальну, буржуазну

державу), а й в її історичності як такої, у часі. Поняття "держава" і

"влада" не тотожні, влада старіша за державу, бо не може бути

Суспільства безвладного (тобто анархічного), і протягом всієї

Первісної історії ця влада функціонувала як недержавне і дополі-

Тичне суспільне самоуправління.

Соціологія особистості.

Соціологія особистості – спеціальна соціологічна теорія, що

Досліджує широке коло питань взаємозв’язку особистості з

Суспільством, соціальними спільнотами і групами.

Предметом соціології особистостей є дослідження особистості, як

Соціального типу процесу її формування і розвитку, її потреб і

Соціалізації.

Особистість – інтегральна (цілісна) сукупність соціальних

Властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом

Усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та

Зовнішніх чинників її розвитку, активної взаємодії із соціальним

Середовищем.

Формування особистості є результатом включенності людини до

Існуючої системи соціальних відносин шляхом засвоєння нею

Соціальних функцій, а також усвідомленості нею своєї

Приналежності до соціуму.

Складний, тривалий процес включення індивіда до системи

Соціальних зв’язків та відносин, його активної взаємодії з

Оточенням, у результаті якої він засвоює зразки поведінки,

Соціальні норми і цінності, необхідні для його успішної

Дитєдіяльності у даному суспільстві називається соціалізацією.

Під час продовженої соціалізації виділяють певні кризові точки,

коли відбувається своєрідний "перелом" у житті людини. 16—17

Років. Закінчення школи і підготовка до вступу у вищий навчальний

Заклад або пошук роботи

Криза середини життя (приблизно 45 років). Людина оглядається

На пройдений шлях і оцінює його. Завершення трудової кар'єри і

Вихід на пенсію. З виходом на пенсію різко змінюється стиль життя

Людини, соціальний статус, становище у суспільстві.

ДитинствоЮністьМолодістьЗрілістьСтарість

Методи проведення соціологічних досліджень.

Методоло гія та ме тоди соціологі чного дослі дження —

Сфера соціологічної науки, яка вивчає способи методологічного

Обґрунтування соціологічного дослідження, принципи формування

Програми дослідження, зміст та характеристики методів збирання

Первинної соціологічної інформації а також специфіку застосування

Методів та комп'ютерних технологій для збору та аналізу

Соціологічних даних.

За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні,

Виокремлюють опитування і аналіз документів,

Соціологічне спостереження,

Соціологічний експеримент.Опитування - це найпоширеніший та

Незамінніший спосіб отримання інформації про життєвий світ

Людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської

Діяльності тощо.Аналіз даних передбачає побудову таблиць,

Обчислення статистичних показників, перевірку гіпотез, побудову

Нових ознак тощо.Спостереження - це метод, за допомогою якого

Відбувається пряма реєстрація подій їх свідками. Експеримент-це

Загальнонауковий метод отримання нових знань у керованих та

Контрольованих умовах.

Цінність у соціології.

Ряд західних філософів вважають, що визначальним у житті

людини і суспільства є ціннісні настанови. Поняття "цінність"

Вперше ввів у філософію та соціологію німецький соціолог М. Вебер

(1864- 1920 pp.). Він вважав, що головним, визначальним у

Суспільстві має бути не загальне для всіх явище, тобто закон, а щось

Значиме. Закони вивчає природодослідник, а дослідника культури

Цікавить насамперед саме значуще.

При цьому критерієм значимого виступають цінності, які в свою

Чергу є не що інше, як усвідомлені інтереси. Саме інтереси людини

Спричиняють цінність кожного предмета. В сфері інтересів можна

Оцінити предмет з точки зору добра або зла, істини або брехні,

краси або потворності і т.д. Цілком природно виникає питання: де

Джерело цінностей, хто задає їх? Німецький філософ Г.Ріккерт

(1863-1936) вважав, що вони вічні й універсальні. М.Вебер,

Навпаки, розглядав цінності як явище історичне і вважав, що вони

Визначаються якимось інтересом епохи. Із зміною епохи втрачають

Свою силу і цінності, на зміну їм приходять цінності іншої епохи.

Цінності впливають не лише на пізнання та оцінку явищ, а й

Визначають норми взаємовідносин людей, устрій суспільного

Життя.

Соціальна нерівність.Соціальні конфлікти.Термін «конфлікт» у

Буквальному перекладі означає «зіткнення». Конфлікт виникає

Тоді, коли люди починають усвідомлювати, що їхні інтереси,

Потреби, цілі не можуть бути задоволеними у разі збереження

Існуючої системи соціальних відносин і починають діяти так, аби

Змінити ситуацію. В залежності від змісту, характеру та

Спрямованості таких дій конфлікт може наростати, пом'якшуватись,

Або розв'язуватись.Отже, конфлікт — це зіткнення протилежних

Цілей, позицій, поглядів суб'єктів соціальної взаємодії, які

Усвідомлюють суперечливість своїх інтересів. Конфлікт має

Соціальну природу, оскільки учасниками конфлікту завжди є люди,

Або певні соціальні групи та спільноти. В свою чергу, соціальна

Природа конфлікту зумовлює включення його у коло проблем, які

Становлять безпосередній інтерес для соціології та окреслюють її

Предмет. Соц. нерівність – осн. властивість стратифікації. Історія

Людства не знає сусп. без соц. нерівності. Кожне сусп. намагається

Організувати “свою” нерівність. Нерівність у доходах, владі,

Престижності занять, освіті виникла разом з людським

Суспільством, але попервах вона була дуже незначною, тому

Стратифікації в простих суспільствах майже не існувало. У складних

Суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на

рабів і рабовласників, потім на касти, верстви, класи. Нерівність –

Не тільки характеристика сусп., а й важливе джерело її розв.

Зрівнялівка в усіх сферах позбавляє індивіда до внутр. стимулу до

Дій, а отже, забирає в сусп. важливу рушійну силу.

Марксистська теорія суспільства.

Марксистська теорія розвитку суспільства набула значного

Поширення у XX ст. Марксисти вважали, що кожному суспільно-

Економічному ладу притаманні власні закономірності і закони

Розвитку, зокрема й у всіх сферах державного будівництва. Однак

крах комунізму по всій планеті наприкінці XX ст. довів, що людство

Розвивається за соціально-економічними законами і

Закономірностями, які мають загальний характер і специфіку своїх

Виявів, характерних кожній країні, але не більше того.

У марксизмі використовувався термін первіснообщинний лад, який

Означав найпершу суспільно-економічну формацію. На

Думку марксистів, всі члени суспільства в цей час знаходилися в

Однаковому відношенні до засобів виробництва, та спосіба

Отримання частки суспільного продукту, який вони називали

«первісного комунізму», був єдиним для всіх. Від наступних за ним

Етапів суспільного розвитку первіснообщинний лад відрізнявся

Відсутністю приватної власності, класів і держави Марксистська

Типологія суспільств відома із середини XIX ст. Згідно з нею, існують

П'ять типів суспільств, сутнісні риси яких зумовлені способом

Виробництва: первісні, рабовласницькі, феодальні, капіталістичні та

Комуністичні.

Соціологія освіти.

Соціологія освіти – галузь соціологічного знання, яка вивчає

Закономірності та функціонування освіти як соціокультурного

Інституту, її взаємодію з іншими інститутами і суспільством загалом,

А також соціокультурні процеси і соціальну політику у сфері освіти.

В предмет дослідження соціології освіти входять: - проблеми

Соціального пізнання і соціального виховання, функцій і розвитку

Системи освіти, освітньої політики; - стан і динаміка соціально -

Культурних процесів у сфері освіти; - закони, принципи, механізми,

Технології навчання соціокультурній дійсності; - проблеми

Життєвого самовизначення, самореалізації і самоутвердження

учнів та студентів; - проблеми вибору учнями та студентами