Котрі людина набуває, щоб реалізувати свої ролі

• Соціальне середовище, яке включає соціальні

Інститути і технології ви

Робництва, відтворення і передачі культурних зв'язків

• Конкретні події, соціальні явища і процеси, якими

Зв'язана конкретна

Людина

Агенти соціалізації — це люди та установи, діючі соціальні

Суб'єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки

Процесам навчання, комунікації, прилучення до культури. ВНЗ

Організації Дошкільні установи Неформальні об’єднання Сім’я

Школа

Деякі інститути соціалізації здійснюють вплив на формування

Особистості протягом усього життя. Це — засоби масової інформа-

Ції, громадська думка. Схвалення оточення, референтної групи

Необхідне людині для успішної соціалізації.

Покажіть які існують погляди на соціалізацію особистості.

Міждисциплінарний підхід до вивчення процесу соціалізації

Передбачає виокремлення й розмежування в ньому двох

Взаємопов'язаних напрямів: змістового та функціонального.

Т. Парсонс в ролі основного механізму соціалізації визначає

Пристосування. Більшість дослідників стверджують, що адаптацію

Можна розглядати як складову соціалізації і як її механізм. Тому

Розрізняється два види адаптації — психофізіологічна та соціально-

Психологічна, що перебувають у взаємозв'язку. Є взаємозв'язок між

Поняттями «соціалізація», «становлення» та «розвиток». Якшо під

Соціалізацією розуміють процес, у ході якого людська істота з

Певними біологічними задатками набуває якостей, що необхідні їй

Для життєдіяльності в суспільстві, то в такому розумінні соціалізація

— це процес розвитку людини як соціальної істоти, становлення її

Як особистості. З іншого боку, розвиток особистості, ототожнюючи

Із соціалізацією, подають як процес входження людини в нове

Соціальне середовище та інтеграції в ньому в результаті цього

Процесу. Вчинковий підхід до проблеми розвитку і становлення

Особистості в соціумі (В. Роменець, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.)

Передбачає той факт, що життя як учинок може відбуватися за

Умови, коли кожний його прояв, вольовий акт, переживання,

Кожна думка будуть формою реалізації вчинкового принципу. Ще

один підхід до розгляду питання про стадії соціалізації —

Компромісний — враховує як соціологічні, так і психоаналітичні

Погляди на них. Згідно з цим підходом виокремлюють два етапи

Соціалізації: первинну (вона охоплює дві стадії: від народження до

Початку навчання; від початку навчання у школі до початку

Соціальної зрілості й вибору професії) і вторинну (засвоєння

Соціальних ролей дорослою людиною у процесі праці, пізнання і

Спілкування).

Розкрийте природу процесу соціалізації та назвіть його основні

Етапи.

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у

Різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут,

Соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури,

Соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально

Значущі риси особистості. Залежно від віку індивіда розрізняють

Чотири основних етапи соціалізації: 1. Соціалізація дитини. 2.

Соціалізація підлітка (нестійка, проміжна). 3. Тривала

(концептуальна) цілісна соціалізація (перехід від юності до зрілості

у період від 17—18 до 23—25 років). 4. Соціалізація дорослих.

На кожному етапі існують «критичні періоди». Щодо соціалізації

Дитини — це перші 2—3 роки і вступ до школи; для соціалізації

Підлітка — перетворення дитини і підлітка на юнака; для тривалої

— початок самостійного життя і перехід від юнацтва до зрілості.

Соціалізація дорослих націлена на зміну поведінки в новій ситуації,

Дітей — на формування ціннісних орієнтацій. Дорослі, спираючись

На свій соціальний досвід, здатні оцінювати, сприймати норми

Критично, тоді як діти спроможні лише засвоювати їх. Соціалізація

Дорослого допомагає йому набути необхідних навичок (часто

Конкретних), а соціалізація дитини пов'язана здебільшого з

Мотивацією. Отже, соціалізація особистості є специфічною формою

Привласнення нею тих суспільних відносин, що існують в усіх

Сферах суспільного життя.

Характеристика сучасних моделей соціалізації.

Сучасній науці відомі різноманітні моделі соціалізації.

До головних належать:психоаналітична теорія Зігмунда

Фрейда;теорія "рольового тренінгу" Т. Парсонса, "соціального

навчання" Г. Долларда;П. Скіннера та ін.;"міжособистісного

спілкування" Ч.Х. Куллі, Дж.Г. Міда та ін.;"когнітивна" теорія Е.

Еріксона та ін.

Усі ці моделі уміщують виховання як один із механізмів

Соціалізації.Вадою ж вказаних теорій є те, що вони прагнуть

Пояснити соціалізацію людської особистості за допомогою одногу

Фактору (біологічного, еволюційного, соціального, тощо), тобто

тяжіють до певної однобічності."Людина та її історія - зазначав

Видатний соціолог П.Сорокін, - виявляються надто складними

Явищами, найскладнішими у світі. Пояснити їх за допомогою

Якогось одного принципу - справа безнадійна. Звідси - хибність і

Безнадійність усяких моністичних теорій, що роблять спроби

Пояснити історію та діяльність людей за допомогою одного

фактора"(10.181).У вітчизняній соціології існує біосоціальна

Концепція людини, яка розглядає процес соціалізації з врахуванням

Біологічних та соціальних законів. Негативним явищем у

Вітчизняній соціології став соціологізаторський підхід до розуміння

Природи людини, що став результатом тоталітарної системи

Організації суспільства. Людина, за цією теорією, розглядається як

Елемент суспільного механізму, причому ігнорується

Індивідуальний рівень буття особистості.Алі вже в той час з'явилися

Педагоги - соціологи Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, які розуміли

Соціалізацію як комплексний процес, що врахував би

Підпорядкування людини біологічним законам, від яких залежить

Життя будь-якого організму.

Таким чином, розглядаючи теорію формування можна

Констатувати, що головне психолого-педагогічне завдання

Виховання полягає в гармонізації взаємозалежних векторів

Особистісного розвитку вихованців - персоніфікації та соціалізації.

Соціологія конфлікту.

Термін «конфлікт» у буквальному перекладі означає

«зіткнення». Конфлікт виникає тоді, коли люди починають

Усвідомлювати, що їхні інтереси, потреби, цілі не можуть бути

Задоволеними у разі збереження існуючої системи соціальних

Відносин і починають діяти так, аби змінити ситуацію. В залежності

Від змісту, характеру та спрямованості таких дій конфлікт може

Наростати, пом'якшуватись, або розв'язуватись.

Отже, конфлікт — це зіткнення протилежних цілей, позицій,

Поглядів суб'єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють супе-

Речливість своїх інтересів.

Конфлікт має соціальну природу, оскільки учасниками конфлі-

Кту завжди є люди, або певні соціальні групи та спільноти. В свою

Чергу, соціальна природа конфлікту зумовлює включення його у ко-

Ло проблем, які становлять безпосередній інтерес для соціології та

Окреслюють її предмет. Враховуючи, що безконфліктного розвитку

Соціальних систем (від суспільства до особистості) не існує і не мо-

Же існувати, проблематика конфлікту є однією з найбільш актуаль-

Них у соціології і досліджується у соціології конфлікту.

У вивченні конфліктів соціологія зосереджує свою увагу на до-

Слідженні їх соціальної природи та структури, причин та умов ви-

Никнення, механізмів попередження та подолання конфліктів,

Можливостей їх прогнозування. Значний інтерес для соціології

становлять також питання типології та класифікації конфліктів,

З'ясування їх ролі у функціонуванні соціальних систем.

Можна виділити наступні види конфліктів:1) між окремими

Особистостями — міжособистісні;2) між окремою особистістю та

Групою — особистісно-групові;3) між групами — міжгрупові.

Поясніть причини що викликають конфлікти.

Причини конфлікту – це явища, події, факти, ситуації, які передують

Конфлікту і в певних умовах викликають конфлікт.

Різні конфліктологи по різному підходять до визначення

Основних причин конфлікту. Розглянемо деякі погляди науковців на

Цю проблему.