Суспільстві різних видів праці.5. Формування особистості. 6.

Важлива роль належить ціннісній функції праці, пов'язаній із

Формуванням у працівників ціннісних установок, мотиваційної

сфери, життєвих цілей та планів на майбутнє.

Мотивація і стимулювання праці.

Мотивація праці — це одна з найважливіших функцій

Менеджменту, що являє собою заохочення працівника чи групи

Працівників до діяльності по досягненню цілей підприємства через

Задоволення їхніх власних потреб.

Головні важелі мотивації - стимули і мотиви. Підстимулом

Звичайно розуміють матеріальну винагороду визначеної форми,

Наприклад, заробітну плату. На відміну від стимулу мотив є

Внутрішньою спонукальною силою: бажання, потяг, орієнтація,

Внутрішні установки та ін.

Мотивація праці — це бажання працівника задовольнити свої

Потреби через трудову діяльність.Потреби — відчуття фізичного,

Соціального дискомфорту, нестачі чогось, це необхідність у чомусь,

Що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і

Розвитку людини. Мотиви праці різноманітні. Вони відрізняються

За:потребами, які людина хоче задовольнити своєю трудовою

Діяльністю;цінностями, які потрібні людині для задоволення своїх

Потреб;ціною, яку працівник готовий заплатити за свої погреби.

Стимулювання праці передбачає створення умов, при яких активна

Трудова діяльність дає певні, раніше зафіксовані результати, стає

Необхідною і достатньою умовою задоволення значних і соціально

Обумовлених потреб працівника, формування у нього мотивів до

Праці.Працівник має знати, які вимоги ставляться перед ним, яка

Буде винагорода при їх отриманні і які санкції будуть

Застосовуватися у випадку невиконання вимог.

Важливе місце в системі мотивації праці займають винагороди.

Винагороди - не поняття, що відноситься до всіх форм виплат або

Нагород, які одержує працівник. Винагороди діляться на:прямі

Виплати у вигляді заробітної плати, окладів, премії, комісійних і

бонусів;

Непрямі — у формі пільг, таких, як страхування за рахунок

Роботодавця або оплачена відпустка.Преміювання є допоміжною

Формою винагороди персоналу. Форми і розміри його залежать від

Категорії персоналу.

Визначте сутність соціальної мобільності.

Під соціальною мобільністю розуміють рух індивідів між

Різними соціальними позиціями, тобто перехід від однієї групи до

Іншої. П. Сорокін запровадив відповідний термін у науковий обіг.

Найвідоміші дослідники цієї проблеми - американці Б. Барбер, Л.

Уорнер, англієць Д. Голдторп. Останній створив методики

Дослідження мобільності, вивчаючи англійське суспільство.

У сучасній науці розрізняють два види соціальної мобільності: •

Горизонтальна - передбачає перехід індивідів з однієї соціальної

групи до іншої без зміни соціального статусу; • вертикальна —

Передбачає перехід індивіда з однієї групи до іншої зі зміною

Соціального статусу. У свою чергу, вертикальна мобільність може

Бути висхідною, коли індивід збільшує свої доходи, підвищує

Освіту, здобуває владу, визнання, престиж, статус, отже, здійснює

Соціальний підйом і є мобільним угору, та спадною, коли індивід

Втрачає у власності, владі, визнанні, статусі, здійснює соціальний

Спуск, зазнає деградації та є мобільним донизу. Вертикальна

Мобільність може бути як індивідуальною, що стосується окремого

Індивіда, так і колективною, що характерна для цілої групи. Також

Виокремлюють внутрішньогенераційну мобільність

(інтрагенераційну) та міжгенераційну (інтергенераційну).

Внутрішньогенераційна мобільність (інтрагенераційна) - це

Висхідна чи спадна мобільність окремої людини протягом її життя(

кар'єрою).Міжгенераціша мобільність (інтергенераційна) - це рух

Індивіда соціальною драбиною між різними поколіннями.

Вивчаючи цей тип мобільності, можна з'ясувати, як змінилися

Соціальні позиції поколінь дітей порівняно з поколіннями батьків.

Швидкість мобільності - це рух індивіда соціоекономічною шкалою

За певний проміжок часу. Інтенсивність мобільності - це кількість

Індивідів, які змінюють соціальні позиції у вертикальному та

Горизонтальному напрямах за певний час. Сукупний індекс

Мобільності - це показник, який враховує швидкість та

Інтенсивність мобільності.

Соціологічні теорії управління наукового менеджменту

Тейлора та людських відносин Мейо.

Тейлорівська теорія. Головний мотив трудової діяльності –

Матеріальна зацікавленість. Робітник – це “економічна людина”,

Яка реагує тільки на заробітну плату. Принципи: 1) відокремити

Розумову працю, пов’язану з організацією та управлінням, від

Фізичної. 2) робітники мають виконувати безпосередньо

Виконавські функції, а організаторські і управлінські мають бути

Передані працівникам управлінського персоналу. 3) стимулювання

Max продуктивності праці за допомогою диференціювання

Відрядної плати виконання чи перевиконання прогресивної норми.

Спрямування: на раціоналізацію виробничої діяльності робітників,

На застосування прогресивних технологій. Доктрина “людських

Стосунків” Е. Мейо. Принципи доктрини: 1) людина – це соц істота,

Орієнтована і включена в контекст групової поведінки. 2) жорстка

Ієрархія підпорядкування і бюрократична організація несумісні з

Природою людини і її свободою. 3) керівники мають орієнтуватися

Насамперед на людей, а вже потім на продукцію. Ця доктрина мала

Велике практичне значення.

Тейлор був інженером, оцінював працю з енергетичних позицій

Мейо – психологом (виріш виробничих проблем з соц-псих

Позицій). Тейлор брав за основу індивідуальну працю і відрядну

Оплату, Мейо – створення певних неформальних стосунків між

Людьми. Робітники Тейлора сліпо виконували інструкції; Мейо

Радився з робітниками, розгляд пропозиції. Тейлор визнавав лише

Стимули – загрозу покарання і грошову винагороду. У дослідах

Мейо з’ясувалось, що робітник не просто “економічна людина”, а є

Стимули сильніші, ніж з/пл., причому їх досить багато (похвала,

Гордість, робітник прагне виявити творчі здібності, є повноправним

Членом групи – соц і псих стим.

Праця як соціальний процес, її види.

Праця - цілеспрямована діяльність людей, в результаті якої

Створюються

Матеріальні і духовні блага. Соціологія розглядає працю як основну

Форму

Життєдіяльності людського суспільства, основну умову його буття.

Процес праці - включає в себе доцільну діяльність людини (сама

Праця),

Предмет праці, тобто те, на що спрямована діяльність, знаряддя

Виробництва,

Якими людина впливає на предмет праці.

Організація праці - форми, способи і порядок поєднання живої і

Предметної праці.

Умови праці - сукупність соціально-економічних, санітарно-

Гігієнічних

Організаційних та соціально-побутових чинників, що впливають на

Працездатність і здоров'я працівника. Умови праці можуть бути

Нормальні і

Шкідливі. За нормальних умов праця не шкодить здоров'ю людини.

Шкідливі

Умови праці небезпечні для здоров'я людини і нерідко ставлять під

Загрозу

Саме людське життя.

Зміст праці - узагальнена характеристика процесу праці.

Основними

Елементами змістовності праці, якщо її розуміти як соціально-

Психологічну

Структуру трудової діяльності, є стимули до праці, ставлення до

Праці,

Мотиви праці, цінності і ціннісні орієнтації

Соц.сутність праці полягає в тім, що саме праця ств.людину і

Визначає її сутність. Праця - осн.форма життєдіяльності сусп.,

Вихідна умова його буття, яка визначає спосіб ставл.люд.до світу і

Одної люд.до іншої, специфіку відносин у будь-якому

Труд.колективі і в будь-якій держ.Праця-категорія не лише екон-на,

А й соц-на, що має знач.для характеристики сусп. в цілому, і його

Індивідів зокрема. Соц.-екон.сутність праці є двоїстою: 1)це

Джерело багатства і доходів

Міра поведінки люд.,засіб її самореалізації, самоствердження

Як особистості.Ненормальною ситуацією для працездатної люд.є

Неможливість працювати.

Соціологічний погляд на проблеми права і закону. Соціологія

Права є складноструктурним феноменом, структурні особливості

Якого виділяють залежно від застосовуваних критеріїв класифікації.