Позицію щодо тих чи інших фактів і подій життя суспільства,

Насамперед — діяльності держави.

Особливості функціонування соціального феномену свободи

Слова в Україні.

Свобода слова є одним з головних чинників розвитку

Громадянського суспільства та невід’ємною складовою права

Громадян на отримання інформації. Саме наявність свободи слова

Перетворює засоби масової інформації на ефективний інструмент

Контролю громадян - платників податків над державою.З іншого

Боку, вона забезпечує зворотний зв’язок між суспільством і

Державою, що дозволяє діючій владі приймати рішення більш

Виважені та відповідні сподіванням громадян.

Середня оцінка за п’ятибальною шкалою склала 2,7 бали, тобто, не

Дістає “задовільного” рівня. Свобода слова, що сприймається як

Самоціль, втрачає стимули до розвитку. Нам треба домагатися не

Просто матеріалізації цього, поки що досить абстрактного, поняття,

Але передусім - створення умов його безперебійного

Функціонування, оскільки свобода вибору без належної інформації

Буде нездійсненна. Отже, на думку громадян, рівень свободи слова

В Україні є досить низьким (нижчим від задовільного), тенденцій до

Його підвищення громадська думка не відзначає.

Реабілітація, ре соціалізація, десоціалізація.

Реабіліта ція соціа льна — комплекс державних та суспільних

Заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для

Соціальної інтеграції інваліда в суспільство, відновлення

Йогосоціального статусу та здатності до самостійної суспільної і

Родинно-побутової діяльності шляхом орієнтації у соціальному

Середовищі, соціально-побутової адаптації, різноманітних видів

Патронажу і соціального обслуговування.

Ресоціалізація — це процес соціального оновлення особистості,

Засвоєння нею повторно (у разі десоціалізації) або вперше

Позитивних, з погляду суспільства, соціальних норм і цінностей,

Взірців поведінки. Десоциализа ция — утрата индивидом, по

Каким-либо причинам, социального опыта, отражающаяся на его

Жизнедеятельности и возможности самореализации в социальной

среде.[1] Причины могут быть самые различные: длительная

Болезнь, отпуск, психическое расстройство, изоляция и тому

Подобное.

Девіантність особистості як біопсихосоціальне явище. У

Наслідок різноманітних причин духовного, економічного,

Політичного характеру в суспільстві завжди є люди з девіантною

Поведінкою – поведінкою, що відхиляється від прийнятих у

Суспільстві ціннісно – нормативних стандартів.Соціальна поведінка

– дії людини стосовно суспільства, інших людей, оточуючих речей і

Природи.Соціальна норма – типовий зразок дії, еталон поведінки,

Що приписується індивіду, який діє в певній ситуації. Виходячи із

Власної системи цінностей та у межах соціальних норм, що ззовні

Регулюють поведінку людини, вона визначає спрямованість своїх

Дій, свою активність.Основні види девіантної поведінки (за Р.

Мертоном) - конформізм – повне прийняття цілей суспільства і

Способів їх досягнення; - Інноваційна - людина визнає цілі

Суспільства, але намагається реалізувати їх новими,

Нетрадиційними засобами (рекет, крадіжки, зловживання, тощо); -

Ритуалізм – людина не визнає суспільні цілі та цінності, однак

Дотримується певних «правил гри», діє у відповідності до

суспільних уявлень про припустимі засоби досягнення цілей;

- ескейпізм (ретритизм) – відхід, втеча людини від соціальної

Дійсності, людиною не визнаються ні цілі, ні засоби їх досягнення

(анархія, наркоманія, бродяжництво та ін).

Зміст “статики” та “динаміки” контівської соціології.

Саму соціологію О. Конт поділяв на дві основні частини:

Соціальну статику,

Соціальну динаміку.

Перша покликана вивчати умови існування і закони функціону-

Вання соціальних систем; друга — закони їхнього розвитку і зміни.

Соціальна статика, за Контом, — це, по суті, анатомія суспіль-

Ства, теорія суспільного порядку, найкращої організації суспільства,

Досягнення соціальної гармонії (консенсусу).

Суспільство він порівнює з живим організмом, що має різні

Органи, які виконують свої специфічні функції. Але точно так само,

Як не можна розглядати функціонування будь-якого окремого

Органа у відриві від цілісного організму, так і в суспільстві як

Соціальній системі не можна правильно зрозуміти окремі його

Структурні елементи поза його цілісністю. У співвідношенні і вза-

Ємодії суспільства й особистості головним, вихідним для Конта

Служить перше, а не друге: не індивіди створюють суспільство, а

Суспільство визначає соціальну природу особистості. Анатомічно

Розтинаючи суспільство на окремі соціальні структурні елементи,

Інститути, О. Конт особливо виділяє родину, державу і релігію як те,

Що відіграє найважливішу роль у забезпеченні органічної єдності

Суспільства.

Соціальна динаміка О. Конта — це позитивна теорія суспільно-

Го розвитку. Не заперечуючи визначену роль у цьому й інших фак-

Торах, які Конт іменував вторинними (наприклад, клімат, раса, при-

Ріст населення, поділ праці), безумовний пріоритет він віддавав

Первинним — духовним, розумовим. Тому характер суспільства на

Кожному історичному етапі і напрямок його розвитку визначаються

В Конта «станом людських розумів».

Особливості і зміст основних етапів становлення соціології

В Україні.

Етап (Київська Русь XI—XIII ст): Іларіон — «Слово про закон

І благодать»; Нестор — «Повість временних літ»; Володимир

Мономах — «Повчання»: Самостійність Русі, її захист, Єдність та

Незалежність Русі, Моральні принципи, настанови, Взаємна

Допомога у боротьбі з ворогами, Місце та роль держави 2 етап (

Запорізька Січ, Визвольна Боротьба 15-17 ст): Д. Наливайко, 1.

Вишенський, П. Могила, Ф. Прокопович та інші: Демократизм,

Справедливість, Ту рбота про соціал ьний розвиток освіти,

Виховання, Самостійність та незалежність Ук раїни,

Національний патріотизм, Завдання держави: забезпечення пот-

Реб людини 3 етап (Г. Сковорода та ін 18 ст.): Рівність між

Людьми, Права людини на щастя та свободу, Вих овання людини

Через самови ховання, Самореалізація індивіда через «сродну

працю» 4 етап(Початок XX ст): Драгоманов, Франко та ін.:

Рівність та справедливість, Конституційне право людини та

Суспільства, Самоврядування, Прогнозування соціально-

Демографічного розвитку, Національне визволення 5 етап (поч

Ст.): М. С. Грушевський (1866—1934) — «По-чатки

Громадянства (генетична соціологія)»: Сутність суспільства та його

Генеза, Трансформація суспільства від традиційних форм до

Індустріальних, Спеціалізація праці та перетворення людини,

Якісні характеристики української нації, Необхідність

Незалежної, національної церкви

Подальший розвиток та якісно новий стан самоусвідомлення

Українства розпочинається з діяльності Кирило-Мефодіївського

Братства, ідейне ядро якого утворювали Микола Костомаров,

Михайло Гулак, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Володимир

Білозерський, Олександр Маркевич. Своєрідним маніфестом

Братства стала «Книга буття українського народу» М. Костомарова,

В якій історія України розглядається у контексті світового

Історичного процесу, а соціософські міркування автора насичені

Ідеями все- слов'янського братства і відродження України.

М.Шаповал як визначний представник укр..соціології.

Микита Шаповал (1882-1932 pp.) - публіцист, поет, критик,

соціолог. Найбільш відомі праці М. Шаповала: "Загальна

соціологія", "Українська соціологія", "Соціологія українського

відродження", "М. П. Драгоманов як ідеолог нової України" та

Ін.На думку вченого, соціологія - це практична наука про су-

Спільство, що дає можливість свідомо керувати ним.

Структурні елементи соціологічного знання:• загальна

Соціологія, що вивчає загальне в соціальних процесах і соціальних

відносинах;• соціографія, котра досліджує та описує соціальні

явища в конкретних історичних умовах;• соціотехніка, яка

Пропонує конкретні програми розвитку й керівництва суспільством

У майбутньому на основі знання про минуле та про теперішній стан

Суспільства.

У роботі "Загальна соціологія" М. Шаповал аналізує основні поняття