Найчастіше застосовують п'ять варіантівкласифікації:1. За рівенем

(масштабом) дослідження: макро-, мезо-, мікротеорії.

За особливостями дослідження: теоретична та емпірична.

За цілями й завданнями: фундаментальна і прикладна.

4. За категоріями права або соціології:

Що стосується спеціальних проблем, то можна визначити

Такі,соціогендерний аспект у соціології права, соціологічні

Проблеми нормотворчості та діяльності щодо застосування права,

Соціологічний підхід щодо дослідження судової діяльності,

Інститутів і норм кримінального права тощо.

Методика і техніка соціально-правових досліджень — це вибір

Оптимальних підходів, методів та прийомів соціально-правового

Дослідження конкретних спеціальних проблем або їх частин, що

Дозволяють отримати об’єктивні знання.

Правова соціалізація особистості.

Правова соціалізація — це процес включення індивіда в систему

Правовідносин даного суспільства на основі засвоєння всієї

Правової культури даного суспільства. Вона виступає як складова

Єдиного процесу соціалізації.

Правова соціалізація — це заміна правомірної поведінки за

Примусом на правомірну поведінку за особистісними

Особливостями. Саме цих правових соціалізацій буде досягнуто

Тоді, коли індивіди, як зазначає Е. Фромм, «досягнуть такого типу

Поведінки, за якого вони бажають діяти так, як вони повинні діяти

Як члени даного суспільства. Вони повинні бажати робити те, що

Необхідно для суспільства»1.

Початком цього процесу є засвоєння у дитинстві норм соціальної

Поведінки, спілкування та взаємодії людей, соціальних заборон і

Вимог. коли людина, будучи дорослою, стає повноцінним учасни-

Ком правовідносин і стикається з необхідністю самостійно

Відстоювати свої права.

Чинники:1) загальний стан економічних, політичних, ідеологічних

Відносин у суспільстві та державі;ступінь суспільної правосвідомості

В цілому і рівень автоматизму правової поведінки, що

Склалася;безпосереднє соціальне оточення особистості та вплив на

Неї малих формальних і неформальних груп;рівень правової

пропаганди;

Отже, досліджуючи назване коло проблем, соціологія права не

Тільки виконує важливі загальнонаукові функції у рамках

Юриспруденції, а й робить свій внесок у розв’язання кардинальних

Завдань сучасної соціально-правової практики, які пов’язані з

Науковим забезпеченням реформ, що проводяться у країні,

Досягненням громадської згоди, запобіганням і своєчасним

Розв’язанням соціальних конфліктів, створенням умов для стійкого

Правопорядку, реалізації прав і свобод особистості, утвердженням

У країні громадянського суспільства і правової держави.

Правова держава та її сутність.

Правова держа ва — форма організації державної влади, за

Якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону.

У правовій державі всі - і державні органи, і громадяниоднаковою

Мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права

Людини; здійснюється розподіл

Влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Правова держава є

Альтернативою авторитаризму, тоталітаризму і анархії. Правова

Держава передбачає поступову демократизацію суспільства,

Встановлення правових основ будівництва державності,

Дотримання правопорядку і принципу законності. Людина є вищою

Соціальною та політичною цінністю. Держава покликана

Затвердити гуманістичні начала, забезпечити і захистити свободу,

Честь і гідність людини.

Правова держава передовсім є державою як соціальним

Інститутом, тобто їй притаманні в першу чергу риси держави

Взагалі.ознаки: держава має керуватися законом),принцип

Розподілу влад, пріоритет прав і свобод особистості.соціальна

Захищеність;соціальна справедливість;Громадяни мають права та

Обов'язки.

Соціальна природа правомірної та протиправної поведінки

Правовий вчинок — це діяння, що складається з певних елементів,

Сукупність яких утворює його склад. Правова поведінка — це

Сукупність соціальне значущих, виражених зовні у вигляді дій чи

Бездіяльності вчинків, що мають свідомо-вольовий характер, тим

Чи іншим чином регламентуються нормами права і обумовлюють

Правові наслідки.

За різними критеріями правомірна поведінка поділяється на

види:

В аспекті юридичних фактів — на юридичні вчинки та

Індивідуальні акти; правоутворюючі, правозмінюючі,

правоприпиняючі діяння;

2) у плані реалізації норм права — на дотримання, виконання,

використання і правозастосування;

Як зміст правовідносин — на здійснення суб'єктивних прав,

обов'язків, законних інтересів суб'єктів;

Протиправна поведінка (правопорушення)

Протиправна поведінка як вид правової поведінки є антиподом

Правомірної поведінки. Правопорушення — це суспільне

Шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає

Юридичну відповідальність.

Правопорушення кваліфікуються за:

а) ступенем суспільної небезпеки — на злочини і провини;

б) належністю норм права, які порушуються, до відповідних галу-

зей права: кримінальні, цивільні, адміністративні і т. ін.);

в) колом осіб — особові і колективні;

г) за характером правових приписів — нормативно-правові і

Дисциплінарні.

Мета та програма соціологічного дослідження

СД — це процес, в якому в єдності представлені теоретико-

Методологічні і емпіричні рівні пізнання, тобто мова йде про

Діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний і інду-

Ктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і

Уявлень про соціальні явища.

Метою її є глибоке вивчення, аналіз і систематизація соціальних

фактів, виявлення зв‘язків, залежностей між соціальними явищами

І процесами, прийняття на основі зібраної інформації рішень,

розробка заходів щодо управління об‘єктом, котрий досліджується,

Його прогресивним розвитком.

У програмі соціологічного дослідження формулюється

Проблема дослідження, визначається об'єкт і предмет,

Здійснюється розробка та інтерпретація основних понять,

Формується модель реального об'єкта, що дає можливість виявити

Нові якості і відносини предмета дослідження, формулюються

Робочі гіпотези. Гіпотеза - це наукове припущення, що висувається

Для пояснення явищ, фактів, процесів, які необхідно підтвердити

Або спростувати. Важливою складовою програми соціологічного

Дослідження є визначення вибіркової сукупності. Роблячи

Висновки щодо тих чи інших явищ, соціолог має бути впевнений в

Тому, що його висновки характеризують усю сукупність. Ця

Сукупність називається генеральною сукупністю. Обстежити усі

Одиниці цієї сукупності досить важко і не потрібно. Для цього в

Соціології існує така процедура, як вибірка. Вибірка - це статистична

Процедура. Сукупність відібраних об'єктів, на підставі яких соціолог

Робить висновок про генеральну сукупність, називається

Вибірковою сукупністю. Вибіркова сукупність має бути

Репрезентативною. Репрезентативність означає, що за

Визначеними параметрами склад обстежуваних повинен

Наближатися до відповідних пропорцій у генеральній сукупності.

Об’єкт, функції та предмет соціології культури.

Соціологія має свій об’єкт та предмет вивчення. Її цікавить

Культура як система явищ, процесів, відносин, що є результатами

Соціальної взаємодії і якісно відрізняють людину від іншого живого

Світу, культура як соціальний механізм взаємодії особистостей,

Соціальних груп і суспільства з навколишнім середовищем,

Механізм, що допомагає їм співіснувала, зберігати свою цілісність,

Притаманні їм цінності, переконання, традиції, норми поведінки,

Спосіб життя.

Предметом соціологічного дослідження культури може бути:

Уся система культури як єдине ціле чи будь -який

Її вид, що

розглядаються у взаємодії з іншими суспільними системами;

Кожний із елементів соціодинаміки культури,

Культурної комунікації, що розглядаються у співвідношенні з

Іншими елементами

Основні функції культури у суспільстві: людино творча,

гуманістична, цивілізаційна; пізнавальна (гносеологічна);

інтерактивна (комунікативна); регулятивно-нормативна; ціннісно-