Соціології в якості самостійної науки, базування цієї науки на

Спостереженні та експерименті, пізнання законів суспільного

Розвитку і практичного використання досягнень науки в цілях здій-

Снення соціальних реформ на благо суспільства. Конт вважав, що

Соціологія є наукою особливою, яка відповідає новому соціальному

Порядку в індустріальній Європі — наукою, яка повинна

Використовувати прийоми спостереження, експерименту і

Порівняння.

О. Конт запропонував свою класифікацію наук. Він розмістив їх у

відповідності з:

• історією їх виникнення,

• розвитку і залежності одна від одної,

• ускладненням їх предмету,

• зростанням складності явищ, які вони вивчають.

За логікою О. Конта, наступною сходинкою має бути окрема

Наука про найбільш складний життєвий організм — суспільство.

Так у цій класифікації з'являється спочатку «соціальна фізика», якій

Пізніше Конт дає назву «соціологія».

Досліджуючи хід розвитку людського розуму в різних областях,

О. Конт вивів закон трьох стадій його розвитку чи трьох різних

теоретичних станів:

• теологічного,

• метафізичного,

• наукового (позитивного).

Через усю соціологічну концепцію О. Конта «червоною ниткою»

Проходить його ідеал «порядку і прогресу». Велика політична і

Моральна криза сучасного суспільства, міркував Конт, обумовлена

В першу чергу розумовою анархією. Конт попереджав, що

Необхідно тільки мудре втручання в природний хід громадського

Життя. А для цього треба привести в струнку систему всі знання про

Особистісне і колективне людське існування, одночасно вивчивши

Думки, почуття і дії людей. Тільки точна оцінка природного ходу

Еволюції людства може дати теоретичний фундамент для мудрого

Втручання.

Соціологію він поділяв на дві основні частини:

Соціальна статика (анатомія суспільства, теорія суспільного

Порядку, найкращої організації суспільства, досягнення

Соціальної гармонії (консенсусу)).

Соціальна динаміка (позитивна теорія суспільного розвитку)

Основні передумови виникнення соціології, як самостійної

Галузі наукових знань.

Соціологія як самостійна наука виникла не через появу нового

об*єкта дослідження, а через те, що в суспільних науках, що

Існували, виникли проблеми, які неможливо було вирішити в

Рамках цих наук за допомогою наявних методів. Соціально-

Політичні передумови виникнення соціології: 1)Діяльність

Просвітників стимулювала процес революційного руйнування

Старого суспільного ладу в Європі. 2)Ранні буржуазні революції

Вплинули на розвиток суспільно-політичної думки. Соціальні

Думкарі першої половини ХІХ століття намагалися осмислити суть та

Наслідки французької революції. Дослідники намагалися

Проаналізувати поняття “революція”, “демократія” тощо.

Сутність концепції Конта, а також роль позитивізму і його

Основних напрямів у подальшому розвитку соціології.

Позитивізм - філософський напрям, який єдиним джерелом

Істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи

Пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.

Засновником позитивізму є французький мислитель Огюст Конт.

Йому належить 6-томний «Курс позитивної філософії»,

Надрукований у 1830--1842 рр. Виступивши ідеологом науки, Конт

Не тільки високо підніс її статус, а й зробив її своєрідною

Релігією.Підґрунтям концепції Конта є закон трьох стадій. На його

Думку, кожне з понять, і відповідно знання загалом, неминуче

Долає три такі стадії:1)теологічну, або фіктивну, коли за явищами

Шукають надприродні сили -- божества тощо;2)метафізичну, або

Абстрактну, коли за явищами вбачають абстрактні сутності й сили --

Субстанції, флогістони тощо;3)наукову, або позитивну, коли між

Явищами відкриваються незмінні закони.

Принципова відмінність позитивної стадії від попередніх

Полягає в тому, що явища не пояснюються через щось інше,

Потойбічне їм, а описуються через зв'язок з іншими явищами. В

Законі трьох стадій Конт правильно розпізнав тенденцію зростання

Ролі наукового знання в історичному розвитку суспільства.

Позитивне знання — це знання, засноване не на умоглядності, а

На спостереженнях та експериментах. Позитивізм орієнтувався на

Емпіричне обгрунтування теорій, які б мали таку ж доказовість, як і

Природничо-наукові; на факти і з'ясування того, як саме, а не чому

Саме відбуваються ті чи ті події та процеси. Оця відмова позитивіз-

Му давати причинні (каузальні) пояснення була його найслабшою

Ланкою і зазнавала згодом найбільшої критики.Переваги такого

Знання про суспільство очевидні й характеризуються точністю, до-

Стовірністю, конструктивністю, об'єктивністю.

Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки.

Історію соціології, зазвичай, розподіляють на три великі етапи:

Протосоціологічний, академічний і новітній. Перший етап -

Протосоціологічний -триває, починаючи з часів Стародавнього світу

До середини XIX ст. (фактично до виникнення соціології як науки).

Як уже згадувалося, виникнення соціології - не одномоментний акт,

А тривалий процес накопичення знань про суспільство, котрий

Нараховує тисячі років. Платон, Аристотель, А. Августин, Т.

Аквінський, Г.Гроцій, Ж.-Ж.Руссо, Дж.Локк, Т.Гоббс, І.Кант, Г.Гегель,

Ш. Фур'є, К.Сен-Сімон та ін. У Новий час, який був найбільш

Плідним на висунення та формування різноманітних концепцій, що

Пояснювали суспільне життя, активно розробляються: ідея

Природних правлюдини (Г.Гроцій), ідея суспільного договору (Ж.-

Ж. Руссо, Дж.Локк, Т.Гоббс), ідея розподілу влад (Ш.Монтеск'є),

Ідея громадянського суспільства (Г.Гегель).У їхніх теоретичних

Працях розроблялося поняття суспільства, аналізувався соціальний

Рух, обґрунтовувалася необхідність удосконалення суспільства. У

Межах протосоціології розвивалися ідеї прогресу та регресу

Суспільства, а також наукового методу. Другий етап - академічний,

Котрий починається із середини XIX ст. і представлений плеядою

Відомих учених, таких, як: О. Конт, Г. Спенсер, К. Маркс, Е.

Дюркгейм та ін. У цей період нова наука набуває своєї назви -

Соціологія. Зусиллями цих мислителів у загальних рисах був

Окреслений предмет соціології, сформульовано її закони, пояснено

Фундаментальні категорії соціології. Особлива увага вчених

Зосереджувалася на аналізі понять: соціальний організм, соціальна

Система, соціальна статика, соціальна динаміка, позитивна наука,

Індустріальне суспільство, еволюція, природний добір. Третій етап

- новітній. Він починається з перших десятиліть XX ст. і триває

Дотепер. Імена-символи цього етапу: М.Вебер, П.Сорокін,

Т.Парсонс, Р.Мертон та ін. М.Вебер, на відміну від К.Маркса,

Обґрунтовує думку про зумовленість капіталізму не суто

Економічними чинниками, а й культурними, релігійними,

Організаційними. П.Сорокін викладає і детально обґрунтовує

Концепцію конвергенції - поступового зближення та вироблення

схожих рис у різних способах виробництва — комуністичного й

капіталістичного. На цей період припадає розквіт "малих

соціологій" - соціологій середнього рівня: соціології міста,

Соціології індустріального суспільства, соціології культури,

Соціології політики, соціології конфліктів. Бурхливого розвитку

Набуває прикладна соціологія. Удосконалюється методика й техніка

Конкретних соціологічних досліджень.

Визначення суспільства і його ознаки

Cуспільство — це не будь-яка механічна сукупність людей, а

Таке їхнє об'єднання, у рамках якого відбувається більш-менш по-

Стійний, стійкий і досить тісний взаємовплив і взаємодія цих людей.

Хоча в повсякденному житті поняття «суспільство» використовуєть-

Ся досить широко і різнобічно — від невеликої групи людей до

Всього людства, проте в соціології під суспільством розуміється

об'єднання людей, що характеризується:

• спільністю території їхнього проживання, що звичайно збіга-

Ється з державними кордонами і служить тим простором, у рамках

Якого складаються і розвиваються взаємозв'язки і взаємодії членів

даного суспільства;

• цілісністю і стійкістю;

• самовідтворенням, самозабезпеченістю (самодостатністю),