Караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворю­вання або інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність забруднення або псування земель полягає в тому, що ці дії завдають шкоди навколишньому природному середовищу в цілому та земельним ресурсам держави зокрема і, крім того, можуть нега­тивно впливати на життя та здоров'я людей.

Однією з найсерйозніших сучасних екологічних проблем є деградація родю­чості ґрунтів внаслідок погіршення їх гумусного шару. Згідно з розрахунками Української академії аграрних наук у нашій країні щороку втрачається від 0,6 до 1 т землі з 1 га. Стають гіршими також її мінеральний склад, агрофізичні властивості. Значними є і показники забрудненості ґрунтів внаслідок госпо­дарської діяльності. Так, вміст важких металів у ґрунтах поблизу міст, авто­трас, промислових об'єктів перевищує гранично допустимі концентрації у 5— 10 разів. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС загальна площа сільського­сподарських угідь, забруднених радіонуклідами, становить 6,7 млн. га.

Внаслідок ряду причин частка екологічно чистих територій України, за оцінками фахівців, дорівнює всього 7 % земельної площі держави, а умовно чистих територій, які характеризуються більш-менш нормальними умовами проживання людини, — близько 8 %. Малозабруднені території охоплюють 15 % території країни, а забруднені та дуже забруднені, де умови жит­тєдіяльності населення значно погіршені й напружені, становлять відповідно майже 40 і ЗО %. Близько 1,7 % території України є територією екологічно­го лиха.

2. Відносини з охорони і використання земель регулюються Конституцією України; Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р. (ВВР. — 2002. — № 3—4. — Ст. 27); законами України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. (ВВР. - 1994. - № 27. - Ст. 218), «Про пестициди і аг-рохімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 14. — Ст. 91); постано­вами КМ України «Про затвердження Порядку одержання дозволу на вироб­ництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» від 20 червня 1995 р. № 440, «Про затвердження Положення про моніторинг земель» від 20 серпня 1993 р. № 661, «Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарсько­го призначення та населених пунктів» від 23 березня 1995 р. № 213, «Про Ме­тодику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)» від ЗО травня 1997 р. № 525, а також іншими пра­вовими нормативними актами.

3. Об'єктом злочину є екологічно безпечний стан земель, який визначає придатність для їх використання за призначенням.

4. Предметом даного злочину є земля у вузькому розумінні цього значен­ня як поверхневий ґрунтовий шар, який виконує екологічні (взаємозв'язок живої і неживої природи), економічні (як засіб виробництва в промисло­вості, сільському, лісовому господарстві, як просторовий базис), культурно-оздоровчі, рекреаційні та інші функції.

Земля, як зазначено в ст. 14 Конституції України, є основним національ­ним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Посідаючи домінуюче місце серед інших природних багатств, земля не може розгляда­тись ізольовано від інших елементів природи і є складовим елементом єди­ної екологічної системи. Особливість землі як об'єкта природи полягає в тому, що вона відіграє важливу економічну роль у житті суспільства і яв­ляє особливу самостійну цінність як необхідна умова життєдіяльності лю­дини.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі житлової та гро­мадської забудови; 3) землі природно-заповідного та іншого природоохорон­ного призначення; 4) землі оздоровчого призначення; 5) землі рекреаційно­го призначення; 6) землі історико-культурного призначення; 7) землі лісо­вого фонду; 8) землі водного фонду; 9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 Земельного ко­дексу України).

5. Об'єктивна сторона злочину передбачає порушення спеціальних пра­вил щодо раціонального і науково обґрунтованого використання земель, що полягає в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами або інши­ми шкідливими для життя і здоров'я людей або довкілля матеріалами. Зло­чин може бути вчинений як способом активної дії, так і бездіяльності. Склад злочину може мати місце за наявності таких обставин:

1) має місце забруднення чи псування земель внаслідок порушення спеціальних правил;

2) забруднення, псування земель відбувається речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля;

3) забруднення або псування земель шкідливими речовинами створило небезпеку для життя, здоров'я людей або довкілля.

Під забрудненням земель розуміється внесення в ґрунт землі речовин у вигляді відходів і залишків виробничого застосування або невиробничої сфери, ядохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів, після неправильного їх збереження або понад норму їх застосування, що призводить до несприятливих фізичних, хімічних або біологічних змін Грунту.

Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні негативні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних навантажень. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту. Факти забруднення земель встановлюються інспекторами Державної екологічної інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України і оформляються протоколом про порушення законодавства з охорони навко­лишнього природного середовища та актом (див. додатково наказ Міністер­ства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Ук­раїни «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природо­охоронного законодавства» від 27 жовтня 1997 р. № 171).

Псування земель відбувається, коли речовини, відходи чи інші матеріали, шкідливі для життя, здоров'я людей або довкілля, так змінюють природні властивості землі, що це унеможливлює її використання за призначенням (знищення корисної фауни, яка є невід'ємною частиною родючих ґрунтів;

розмноження шкідливих мікроорганізмів, зміна структури ґрунту тощо).

Порушення спеціальних правил, що спричиняє забруднення або псуван­ня земель, може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності. Наприклад, зберігання та видалення відходів повинне здійснюватись у місцях, визначе­них органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, в яких визначено обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умо­ви зберігання.

Злочин кваліфікується як закінчений з моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя і здоров'я або для довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або внаслі­док інших обставин.

6. Диспозиція статті є бланкетною, тому для встановлення складу злочи­ну слід звернутися до спеціальних правил поводження з шкідливими речо­винами, відходами.

І при забрудненні, і при псуванні земель дії суб'єкта злочину відбувають­ся з порушенням спеціальних правил. Порушення спеціальних правил — це дія або бездіяльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони земель.

Забруднюючі речовини — це радіоактивні, хімічні природні та синтетичні речовини, що використовуються у виробництві та побуті.

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або по­винен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону України «Про відходи» (ВВР. - 1998. - № 36-37. - Ст. 242).

Небезпечні відходи — відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристи­ки яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколиш­нього природного середовища та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних ре­човин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небез­печних речовин у Грунтах, а також перелік цих речовин затверджується спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів.

7. Вказані дії по забрудненню або псуванню земель можуть розглядатись як ознака складу злочину тільки тоді, коли вони створили небезпеку для життя і здоров'я людей чи довкілля.

Небезпека для життя людей — це створення реальної можливості заги­белі хоча б однієї людини (отруєння людей продуктами, вирощеними на за­ражених землях, або загроза такого отруєння).

Небезпека для здоров'я — вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь (поширення захворювання в результаті використання продуктів, вирощених на забрудненій землі; зменшення тривалості життя в регіоні; поява каліцтв чи видимих відхилень у розвитку дітей та ін.).

Небезпека для довкілля — загроза настання таких наслідків, як: загибель тварин (диких, домашніх), рослин, лісопосадок; деградація земель; зменшен­ня земельного покриву, що впливає на забезпечення населення сільськогос­подарськими продуктами; зміна клімату й настання інших змін біологічно­го, хімічного і фізичного складу ґрунту; забруднення водних об'єктів і заги­бель водних біоресурсів в результаті зливу шкідливих речовин, відходів чи інших матеріалів, привнесених в землю, та ін.

Важливим при встановленні об'єктивної сторони цього злочину є наяв­ність причинно-наслідкового зв'язку між виявленим забрудненням чи псу­ванням земель і створенням небезпеки при цьому,

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необе­режною формою вини. При цьому варто враховувати, що забруднення землі з прямим умислом залежно від мети, мотиву та інших обставин може вия­витися більш небезпечним злочином проти особи, держави або власності.

9. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16 років і здійснює господарсь­ку чи іншу діяльність, пов'язану з вказаними в ч. 1 статті речовинами. Дії службових осіб, які скоїли зловживання службовим становищем або ха­латність, при вчиненні даного злочину, якщо при цьому була завдана сут­тєва шкода державним чи громадським інтересам, слід кваліфікувати за су­купністю зі злочинами у сфері службової діяльності.

10. Виписуючи кваліфікуючі ознаки даного складу злочину, законодавець у ч. 2 статті до таких відніс: вчинення тих самих діянь, що передбачені ч. 1, якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей слід мати на увазі загибель хоча б однієї особи.

Масове захворювання людей — захворювання трьох і більше людей, при-чинно пов'язане з вчиненням забруднення чи псування земель.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (во­дойм, заповідних урочищ, ділянок лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги Ук­раїни, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибел­лю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій тери­торії, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо.