Караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері господарської діяльності з металобрухтом. Ці відносини регулюються Законом України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 25. - Ст. 212;

2001. — № 1. — Ст. 3; 2003. — № 6. — Ст. 52) та іншими нормативно-пра­вовими актами. ,.

2. Предмет злочину — брухт кольорових і чорних металів (металобрухт). Тобто непридатні для прямого використання вироби або частина виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу та містять у собі чорні або кольорові мета­ли чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, за­лишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

3. Об'єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні дії:

1) здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації,

2) здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 3) надання приміщень та спо­руд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металоб­рухту; 4) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту мета­лобрухту.

4. Операції з металобрухтом — це заготівля, переробка, металургійна пе­реробка брухту чорних і кольорових металів.

Заготівля металобрухту — діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту. Купівля та (або) реалізація мета­лобрухту — це діяльність, пов'язана з передачею права власності на метало­брухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Переробка металобрухту — діяльність, пов'язана із доведенням мета­лобрухту шляхом сортування або, в разі потреби, пресування, пакетування, подрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів.

Металургійна переробка металобрухту — це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах із використанням додаткових матеріалів та особли­вих технологічних режимів з метою зміни структури металу, доведення його хімічного складу до параметрів, які відповідають вимогам стандартів, та от­римання легованої сталі, відповідних марок кольорових металів і їх сплавів із визначеними технологічними та експлуатаційними властивостями.

5. Здійснення вказаних вище операцій без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів підприємницької діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності. Про поняття державної реєстрації див. коментар до ст. 202 КК.

6. Здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) слід розуміти як здійснення будь-якої з названих вище операцій без законного отримання ліцензії і за умови, що отримання ліцензії на здійснення таких операцій є обов'язковим згідно із законодавством.

Ліцензуванню підлягають заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів (ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (ВВР. — 2000. — № 36. — Ст. 299). Не підлягає ліцензуванню діяльність фізичних осіб, пов'язана із збиранням і реалізацією побутового брухту чор­них і кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб, пов'язана із збиранням і ре­алізацією промислового брухту чорних і кольорових металів, що утворився внаслідок їхньої діяльності. Побутовий металобрухт — це непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих ви­робів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втра­тили експлуатаційну цінність. Перелік видів побутового металобрухту за­тверджено постановою КМ України від 15 вересня 1999 р. № 1696 (ОВУ. — 1999. - № 37. - Ст. 1868).

Ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом кольорових і (або) чор­них металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам (на за­готівлю та переробку) та спеціалізованим металургійним переробним підприємствам (на заготівлю, переробку та металургійну переробку). Поря­док отримання ліцензії передбачено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та наказом Дер­жавного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства промислової політики «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, пере­робки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів» від 25 лютого 2003 р. (ОВУ. - 2003. - № 13. - Ст. 593).

7. Здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо це було пов'язано з отриманням дохо­ду у великих розмірах, вимагає кваліфікації за правилами конкуренції за­гальної (ч. 1 ст. 202 КК) та спеціальної (ст. 213 КК) норм, тобто застосу­ванню підлягає спеціальна норма.

8. Здійснення операцій з металобрухтом без ліцензії, тобто без документа, який засвідчує право особи на таку діяльність, слід відрізняти від здійснен­ня таких операцій з порушенням умов ліцензування, тобто від порушення по­ложень нормативно-правового акта, яким установлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження такої діяльності після отримання ліцензії. Порушення умов ліцензування може виявлятися, зокрема, у прийманні промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, прийманні металобрухту без оформлення ак­том приймання тощо і кваліфікується за ч. 1 ст. 202 КК, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах.

9. Під незаконними пунктами прийому, схову і збуту металобрухту слід розуміти пункти, на здійснення операцій в яких особа не має права, тому що не отримала ліцензії або пункт не вказаний у ліцензії. Тільки спеціалізо­вані та спеціалізовані металургійні переробні підприємства (визначені в ст. 1 Закону України «Про металобрухт»), які отримали ліцензію на здійснення операцій з металобрухтом, мають право відкривати приймальні пункти і тільки за адресами, вказаними в ліцензії.

10. Надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту означає надання іншій особі будь-яких приміщень та споруд повністю або частково для використання як ба­зи для незаконного прийому, схову чи збуту металобрухту.

11. Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрух­ту — це сукупність дій з їх створення (підшукування приміщень, транспорт­них та фінансових засобів, співучасників; розробка плану функціонування пункту, конспіративних заходів; об'єднання або узгодження дій співучас­ників тощо).

12. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення будь-якої з дій, передбачених ст. 213 КК. Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту закінчена з моменту, коли такий пункт був створений.

13. Суб'єктивну сторону злочину характеризує прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

14. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Учинення службовою особою передбачених ст. 213 КК дій з викорис­танням влади чи службового становища або з перевищенням влади чи служ­бових повноважень потребує додаткової кваліфікації за статтями 364 чи 365 КК.

15. Діяння кваліфікуються за ч. 2 ст. 213 КК за умови, що судимість осо­би за злочин, передбачений цією статтею, не була погашена чи знята в пе­редбаченому законом порядку. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і коментар до них.

16. Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з метало­брухтом, може бути кваліфіковане, як адміністративне правопорушення, за ст. 164¹⁰ КпАП, якщо це не є злочином.