Фізична реабілітація при захворюваннях органів дихання

Захворювання органів дихання займають значне місце в патології внут­рішніх органів і мають тенденцію до зростання. До них відносять пневмонію, плеврит, бронхіальну астму, емфізему і туберкульоз легень, пневмосклероз, бронхоектатичну хворобу, бронхіт. Причиною може бути інфекція, інтоксика­ція, алергічний та запальний процеси. Захворювання органів дихання спричи­няє охолодження, ослаблення організму, що викликане іншими хворобами, втрата крові, недостатнє та неповноцінне харчування; шкідливі умови праці, тривале перебування хворого у ліжку, неефективно проведене лікування тощо.

Захворювання органів дихання проявляються кашлем, виділенням мокро­тиння, кровохарканням, болем у грудях, ядухою. Для легеневої патології харак­терними є зміни нормального стереотипу і механізму дихального акту у вигля­ді порушень фази вдиху і, особливо, фази видиху, дискоординації дихальних рухів, поява поверхневого і прискореного дихання, зменшення дієздатності ди­хальних м'язів. Спостерігаються зміни бронхіальної прохідності, збільшення секреції слизу і мокротиння, погіршення самоочищення дихальних шляхів. Це призводить до зміни вентиляції і газообміну у легенях. Причиною розладу ди­хання найчастіше є: погіршення прохідності дихальних шляхів, обмеження рухливості грудної клітки і легень, зменшення поверхні і еластичності легене­вої тканини, порушення дифузії газів у легенях та центральної регуляції дихан­ня і кровообігу.

Інтегральним проявом розладу функції органів дихання є дихальна недос­татність, при якій не забезпечується нормальний газовий склад крові або він досягається за рахунок підсиленої роботи апарату зовнішнього дихання. Це призводить до зниження вмісту кисню у крові (гіпоксемія) та кисневого голо­дування тканин (гіпоксія).

Дихальна недостатність має три ступеня: І ступінь — прихована, прояв­
ляється задишкою при фізичному навантаженні, яке раніше її не викликало. У
стані спокою недостатності кисню організм не зазнає; II ступінь — задишка
спостерігається при незначному фізичному напруженні, але за рахунок ком­
пенсаторної надмірної вентиляції кількість кисню в організмі підтримується
на нормальному або близькому до нього рівні; III ступінь — поява задишки в
стані спокою, гіпоксемії та гіпоксії, суттєва різниця легеневих об'ємів та ін­
ших показників. ' і ■

Фізична реабілітація

Водночас із розвитком дихальної недостатності погіршується стан серце­во-судинної системи: спочатку спостерігається компенсаторне збільшення її діяльності, а в подальшому виникає недостатність кровообігу, спостерігають­ся зміни в діяльності практично всіх інших органів і систем організму. В ле­генях і плевральній порожнині можуть виникати ускладнення у вигляді інфільтратів, абсцесів, емфіземи, ателектазів, склерозу легень, плевральних спайок.

Захворювання органів дихання лікують комплексно із широким застосу­ванням фізичної реабілітації. Засоби: ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія — у лікарняний період реабілітації, а механотерапія, працетерапія — переважно у післялікарняний.

5.2.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації

Лікувальну фізичну культуру при захворюваннях органів дихання застосовують на всіх етапах реабілітації хворих. Лікувальна дія фізич­них вправ проявляється у вигляді чотирьох основних механізмів, серед яких при розвитку дихальної недостатності на перший план виступає механізм фор­мування компенсації та тонізуючого впливу, а у подальшому — механізм тро­фічної дії, нормалізації функцій.

Фізичні вправи підвищують тонус ЦНС, сприятливо впливають на нерво­во-регуляторні механізми управління вегетативними функціями організму, під­силюють моторно-вісцеральні рефлекси, активізують органічні взаємозв'язки між рухом і диханням.

Здатність людини довільно керувати компонентами дихального акту, змі­нюючи глибину, частоту і тип дихання, співвідношення фаз вдиху і видиху та їх тривалість, дає можливість виробити за механізмом умовних рефлексів пов­ноцінне дихання. З іншого боку, м'язова діяльність може зруйнувати ненор­мальні умовні рефлекси, що виникли внаслідок захворювання. У тих випадках, коли в легенях є суттєві незворотні анатомічні зміни, вправи забезпечують більш раціональну компенсацію, що в результаті систематичних тренувань оп­тимального поєднання дихання і рухів закріплюється і автоматизується.

При патології легенів крім нервово-рефлекторного в покращанні діяльнос­
ті системи дихання виразно проявляється і гуморальний шлях. В його основі
лежать подразнення дихального центру біологічно-активними речовинами і
продуктами обміну, що утворюються при м'язовій діяльності і постачаються
кров'ю у мозок. і

Покращання нервово-гуморальної регуляції дихання, зміцнення дихальної мускулатури, зростання рухливості грудної клітки і діафрагми нормалізують дихальний акт і забезпечують оптимальну вентиляцію. Це, разом із збільшен­ням кількості функціонуючих альвеол і легеневих капілярів, що виникає під ді­єю фізичних вправ, посилює газообмін у легенях, підвищує насичення артері­альної крові киснем, усуваючи або зменшуючи гіпоксемію. Завдяки цьому ін-