Р о з а і л 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

лінному і гомілковостопному суглобах і укладають на іншу подушку (рис. 7.14).

Разом з лікуванням положенням на 3—4-й день хвороби у розширеному пос­тільному режимі 2а розпочинають заняття ЛФК. її завдання: підняття психо­емоційного стану хворого; поліпшення функцій серцево-судинної і дихальної систем, рухової діяльності і шлунково-кишкового тракту; попередження зас­тійних пневмоній, контрактур, пролежнів, атрофії м'язів і тугорухливості у суглобах ураженої кінцівки; стимуляція появи в них довільних рухів; підготов­ка до активного повороту на здоровий бік. Використовують лікувальну гімнас­тику, самостійні заняття 5-6 разів на день у вигляді дихальних вправ, а у по­дальшому — пасивних рухів рукою, особливо кистю, які виконують з допомо­гою здорової.

Комплекси лікувальної гімнастики складаються з простих активних і па­сивних вправ для здорових і пасивних — для уражених кінцівок, а також з ди­хальних вправ і на розслаблення, пауз для відпочинку. Пасивні рухи почина­ють з проксимальних відділів кінцівок, поступово переходячи до дистальних (плечовий — ліктьовий — променезап'ястковий суглоби й суглоби пальців; кульшовий — колінний — гомілковостопний суглоби й суглоби пальців). Ви­конують вправи у повільному темпі, плавно з максимально можливою амплі­тудою, суворо ізольовано у кожному суглобі і повторюють спочатку 3-4 рази, а згодом — 6-10 разів.

Особливу увагу звертають на проведення пасивних рухів у плечовому суг­лобі паретичної руки, не допускаючи розтягнення його сумки. Для цього реа-білітолог має фіксувати однією рукою плечовий суглоб хворого, а другою охоплює зігнуту у ліктьовому суглобі уражену руку пацієнта і виконує колові рухи, натискуючи в бік плечового суглоба, ніби вгвинчує головку плечової кістки в суглобову западину (рис. 7.15).

Рис. 7.15. Пасивні рухи

в ураженому плечовому

суглобі

Фізична реабілітація

Хворого навчають посилати вольові імпульси до активних рухів одночас­но з пасивним розтягненням передпліччя, згинанням гомілки.

Орієнтовний комплекс вправ лікувальної гімнастики

лля хворих на інсульт при розширеному постільному режимі

(за В.М. Максимовою, Т.С. Ананьєвою, 1995)

1. В.п. — лежачи на спині, паретична нога в "коригованому" положенні, а паретична ру­ка, з мішечком піску на долоні, вздовж тулуба. Згинання та розгинання у плечовому суг­лобі випрямленої здорової руки. 6-8 разів, темп середній, амплітуда повна.

2. В.п. — те саме, тільки паретичну руку хворого інструктор підтримує знизу в ліктьово­му суглобі, а другою рукою фіксує кисть і пальці в положенні розгинання. Пасивне зги­нання та розгинання у плечовому суглобі випрямленої паретичної руки. 8-10 разів, темп повільний, рухи плавні, амплітуду збільшувати поступово.

3. В.п. — те саме. Пасивне згинання та розгинання у ліктьовому суглобі паретичної руки хворого, зберігаючи розігнуте положення кисті та пальців. 5-6 разів, темп повільний, амплітуда повна, рухи плавні.

4. В.п. — те саме. Пасивна супінація та пронація кисті паретичної руки. 5-6 разів, темп повільний, амплітуда повна, дихання спокійне.

5. В.п. — те саме. Пасивне відведення та приведення у плечовому суглобі випрямленої па­ретичної руки. 6-8 разів.

6. В.п. — те саме, тільки паретична рука трохи відведена, передпліччя в середньому поло­женні. Пасивне згинання в суглобах пальців паретичної руки. Відведення та приведен­ня великого пальця. По 10-12 разів у кожному суглобі, дихання довільне.

7. В.п. — те саме, паретичні кінцівки в "коригуючому" положенні, здорові — випрямлені. Відведення здорової ноги в бік із поверненням у в.п. 5-6 разів, амплітуда рухів повна, темп повільний, дихання не затримувати.

8. В.п. — те саме для паретичної руки. Інструктор рукою фіксує стопу під прямим кутом, а другою знизу підтримує гомілку у верхній третині. Пасивне згинання та розгинання паретичної ноги в колінному та кульшовому суглобах. 8-10 разів, темп повільний, зги­нання з максимально можливою амплітудою, а розгинання — з неповною.

9. В.п. — те саме для паретичної руки, паретична нога на валику. Згинання та розгинання паретичної ноги у колінному та кульшовому суглобах. 8-Ю разів, темп повільний, ам­плітуда повна.

10. В.п. — те саме для паретичної руки. Інструктор рукою фіксує стопу паретичної ноги під кутом, другою підтримує знизу гомілку у верхній третині. З допомогою інструктора ви­конати активне згинання та розгинання паретичної ноги в колінному та кульшовому суглобах. 8-10 разів, темп повільний, амплітуда по можливості, активне згинання не підміняти пасивним рухом.

Розширений постільний режим 26 призначається орієнтовно на третьому тижні захворювання. Завдання ЛФК: поліпшення загального тонусу хворого; розгальмування тимчасово загальмованих нервових клітин, зниження м'язо­вого напруження в паретичних кінцівках, стимуляція відновлення активних рухів в них; протидія патологічним синкінезіям, атрофії м'язів, трофічним по­рушенням, вторинним деформаціям; переведення хворого в положення сидя­чи, підготовка нижніх кінцівок до переходу у положення стоячи.

Комплекси лікувальної гімнастики складають з вправ для здорових частин тіла, пасивних рухів паретичними кінцівками, вправ на розслаблення, дихаль-

Розділ 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

них вправ, пауз для відпочинку. Виконують вправи з вихідних положень лежа­чи на спині, животі, боці. Заняття починають з вправ для здорових кінцівок, чергуючи їх з пасивними для паретичних (табл. 7.1). Особливої уваги приділя­ють таким пасивним рухам: згинанню і супінації плеча; розгинанню і супіна­ції передпліччя; розгинанню кисті і пальців; відведенню і протиставленню ве­ликого пальця руки; згинанню і ротації стегна; згинанню гомілки при розігну­тому стегні; тильному згинанню і пронації стопи. Дія пасивних рухів краща, коли окремим сегментам кінцівок надають спеціальних вихідних положень. Так, пальці легше розгинаються, якщо кисть зігнута; розгинання передпліччя ефективніше при приведеному плечі, супінація передпліччя буде повноцінні­шою, якщо лікоть зігнутий, а відведення стегна повнішим у зігнутому поло­женні.

В цьому і наступних режимах слід стежити за тим, щоб під час виконання вправ не виникали патологічні синкінезії. Можуть виникати такі недоцільні порочні співдружні рухи: згинання ліктя і приведення плеча при згинанні кис­ті чи пальців; згинання руки при згинанні ноги; ротація стегна назовні, ви­прямлення коліна і підошовне згинання стопи при ходьбі та ін. Зрозуміло, що краще попереджати синкінезії, використовуючи ретельне укладання кінцівок і правильне утримання їх при лікуванні положенням.

Хворого потрібно навчити диференційованому напруженню окремих м'язів та м'язових груп, контролю за можливою появою співдружніх напру­жень та рухів у визначених м'язах. У випадках появи синкінезій використову­ють такі методичні прийоми: свідоме пригнічення імпульсів у мязових синкі-незійних групах, загальмовування співдружніх рухів; фіксація лонгетою, елас­тичним бинтом одного або двох суглобів, у яких найбільше виявляються син­кінезії; активне розслаблення синергічних м'язів.

Під час занять слід виявляти початкові довільні рухи. Для цього застосо­вують зручні і полегшені вихідні положення з використанням ліжкових рам, блоків, гамачків для підтримання паретичної кінцівки. Хворого навчають роз­слаблення м'язів здорової ноги і руки, а після засвоєння цієї вправи — ура­жених. Під час заняття здійснюється перехід пацієнта в положення сидячи у бік паретичної кінцівки з допомогою, тому що інакше він може впасти. Реабі-літолог трохи піднімає тулуб хворого під кутом 30° і утримує у такому поло­женні 3-5 хв. Якщо після цього прискорення ЧСС не перевищує 10-20 за хви­лину, то кут протягом трьох днів поступово доводять до 90°, а час сидіння — до 15 хв.

Спочатку хворий сидить у ліжку з обов'язковим забезпеченням упору для спини. Пізніше, коли він починає самостійно сідати у ліжку, йому доз­воляють сидіти на ньому зі спущеними ногами за таких умов (рис. 7.16): уражена рука в лонгеті, зігнута у лікті під тупим кутом, лежить на подуш­ці; стопи спираються на лавочку, стопа ураженої ноги — у спеціальній туфлі.

Напівпостільний режим призначають наприкінці першого місяця і почат­ку другого. Завдання ЛФК: поліпшення загального тонусу хворого; відновлен­ня старих і утворення нових умовно-рефлекторних зв'язків, розвиток тимчасо-

3$5

Фізична реабілітація

Таблиця 7.1. Орієнтовна схема комплексу лікувальної гімнастики (8-12 занять) для хворих з геміпарезом у постільному режимі (за В.М. Мошковим, 1982)

 

№ п/п	Вправа	Дозування	Методичні вказівки
	Вправи для здорової руки	4-5 разів	3 залученням променевоза-п'ясткового і ліктьового суглобів
	Згинання і випрямлення хворої руки у лікті	3-4 рази	Розслаблення за допомогою здорової руки
	Дихальні вправи	4-5 разів	Дихання середньої глибини
	Вправи для здорової ноги	3—4 рази	Із залученням гомілковостопного суглоба
	Піднімання і опускання плечей	3-5 разів	Поєднувати з фазами дихання
	Пасивні рухи у суглобах кисті і стопи	6-10 разів	Ритмічно, із збільшенням амп­літуди, поєднувати з погла­джуванням і розтиранням
	Активні пронація і супінація у ліктьових суглобах	4-6 разів	Допомогати при супінації
	Ротація здорової ноги	4-6 разів	Активно з великою амплітудою
	Ротація хворої ноги	3-4 рази	Допомагати і посилювати внутрішню ротацію
	Дихальні вправи	3-4 рази	Дихання середньої глибини
	Можливі активні вправи для кисті і пальців при вертикально­му положенні передпліччя	3—4 рази	Підтримувати, допомогати, підсилювати розгинання
	Пасивні рухи для всіх суглобів паралізованої кінцівки	4-5 разів	Ритмічно, поступово збільшувати об'єм
	Відведення і приведення стегна при зігнутих кінцівках	5-6 разів	Допомагати і полегшувати виконання вправи
	Дихальні вправи	3—4 рази	Дихання середньої глибини
	Активні колові рухи плечима	4-5 разів	3 допомогою і регулюванням фаз дихання
	Прогинання спини без піднімання таза	3—4 рази	Виконувати без напруження
	Дихальні вправи	3-4 рази	Дихальні вправи
	Пасивні рухи для кисті	2-3 рази	По можливості знижувати ригідність

Примітка:

1. Тривалість заняття 25-30 хв.

2. Під час заняття робити паузи для відпочинку тривалістю 1-2 хв.

3. Після заняття забезпечити правильне положення паретичних кінцівок