Кожну вправу виконувати по 8-Ю разів.

Ефективність лікувальної гімнастики значно підвищується при застосу­ванні гідрокінезитерапії і плавання. Заняття проводять не менше ніж два рази на тиждень при температурі води не нижче 26 °С і повітря 25-26 °С. Трива­лість заняття 40-55 хв, сюди входить 10-20 хв виконання імітаційних і підго­товчих вправ на суші. У воді використовують різноманітні вправи для розвит­ку сили і витривалості м'язів, коригуючі і на виховання правильної постави. Застосовують гумові амортизатори, ласти, надувні круги, які фіксують на рів­ні таза, що не дозволяє прогинатися у поперековій ділянці і розвантажує хре­бет, а також надувні і пластмасові іграшки, м'ячі, дошки з пінопласту та інші підтримуючі засоби.

Вибір стилю плавання визначають характером дефекту. Для усунення су­тулості, тотального кіфозу рекомендують плавати вільним стилем чи способом брас на спині, асиметричної постави — плавання на боці та способом брас на грудях чи спині. Останній стиль є основним при більшості порушень постави, оскільки складається з симетричних послідовних плавальних рухів руками, ногами і ковзання. Зрозуміло, що цей стиль боротьби з дефектами постави мо­жуть застосовувати особи, які вміють плавати, а тих, хто не може це робити, слід навчити плавати і після цього вибирати той чи інший стиль.

Лікувальний масаж використовують для зміцнення розтягнутих та ослаблених м'язів і, навпаки, розслаблення і розтягнення напружених м'язів; підвищення загального тонусу. Застосовують почергово ручний і під­водний душ-масаж. Масажують ослаблені довгі м'язи спини й міжлопаткової ділянки прийомами розминання, глибокого розтирання, постукування, інтен­сивного погладжування. На м'язи передньої поверхні тулуба діють прийомами погладжування, розтирання і розминання.

Фізіотерапія спрямована на загальне зміцнення організму, стиму­ляцію ослаблених м'язів, підвищення пристосувальних можливостей та неспе­цифічної опірності організму, загартування. Використовують сонячі та повіт­ряні ванни, УФО в осінньо-зимовий час; душ струменевий і циркулярний, об­ливання, обтирання, прісні і хвойні ванни; електростимуляцію ослаблених м'язів; кліматолікування.

СКОЛІОЗ

Сколіоз — хронічне прогресуюче захворювання хребта, що характеризу­ється дугоподібним викривленням у фронтальній площині і скручуванням

Фізична реабілітація

(торсія) хребців навколо вертикальної осі. Внаслідок цього може розвиватися реберне вип'ячування, а потім — реберний горб. Сколіоз супроводжується різ­ними порушеннями розташування і функціонування внутрішніх органів, на­самперед серцево-судинної і дихальної систем, тому його прийнято розгляда­ти не просто як викривлення хребта, а як сколіотичну хворобу.

Причини цієї хвороби прийнято ділити на три групи. Перша з них — первинні хворобливі чинники. До них відносять порушення росту та розвит­ку хребців, вроджені клиновидні хребці, наявність додаткового ребра, зро­щування п'ятого поперекового хребця з куприком. Друга група пов'язана зі статико-динамічними чинниками, що призводять до компенсаторного вик­ривлення хребта. Воно виникає при довготривалому асиметричному поло­женні тіла внаслідок вкорочення однієї кінцівки, при наявності великих опі­кових та іншого походження рубців на одній стороні тіла, хронічних захво­рювань периферичної нервової системи і хребта. У третій групі чинників, що сприяють розвиткові сколіотичної хвороби, основним є зниження опірності організму після тяжких захворювань в період інтенсивного росту організму.

Залежно від важкості захворювання виділяють 4 ступені сколіозів. Крите­рієм їх поділу є форма дуги сколіозу і кут відхилення її від вертикальної осі, ступінь скручування хребців. Відповідно до місця утворення первинної дуги поділяють сколіози на грудні, попереково-грудні та поперекові, а за напрямком — лівосторонні і правосторонні.

При сколіозі І ступеня кут відхилення первинної дуги становить близько 10°. Хребет нагадує літеру С (рис. 6.5. 1). Вольове напруження м'язів і розван­таження в горизонтальному положенні зменшують ці прояви.

Сколіоз II ступеня характеризується появою додаткової компенсаторної дуги викривлення, в результаті чого хребет набуває форми латинської букви S (рис. 6.5. 2). Кут відхилення основної дуги доходить до 30°. Виявляються скру­чування хребців, реберне випирання і м'язовий валик. Це супроводжується по­рушенням розташування внутрішніх органів та їх функцій. Горизонтальне по­ложення і невелике витягнення не змінюють викривлення.

Сколіоз III ступеня характеризується наявністю не менше двох дуг (рис. 6.5. 3). Кут відхилення основної дуги дорівнює 30-60°. Виявляється знач­не скручування хребців, деформація грудної клітки і утворення реберного гор­ба, зміна кута нахилу таза. Це викликає подальше порушення розташування внутрішніх органів та їх функцій, подразнення корінців спинного мозку і поя­ву симптомів радикуліту.

Сколіоз IV ступеня спотворює тулуб внаслідок важкої деформації грудної клітки і хребта. Спостерігається кіфосколіоз, що є результатом прогресуючого відхилення хребта як у бічному, так і у передньозадньому напрямку, подальшо­го скручування його по осі та утворення заднього і переднього горба. Кут від­хилення хребта від вертикальної осі більше 60°. Виявляються значні порушен­ня функцій органів грудної клітки і нервової системи.

Лікування сколіотичної хвороби комплексне. Разом із загальнотерапев-тичними гігієнічними засобами, ортопедичними методами лікування засто-