Р о з л і л 3. Фізична реабілітація

їх проникність, поліпшують кровопостачання і процеси обміну, передачу нер­вових імпульсів м'язам, що стимулює їх діяльність.

Механічна дія масажу полягає у зміщенні та розтягненні тканин, видален­ні злущених поверхневих клітин шкіри, підвищенні температури ділянки тіла, що масажують; надходження біологічно активних продуктів, розкритті і роз­ширенні просвіту капілярів; видавлюванні, проштовхуванні і подальшому про­суванні міжтканинної рідини, крові та лімфи; підсиленні крово- і лімфообігу. Все це сприяє ліквідації застійних явищ і набряків, збільшенню рухливості тканин і суглобів, відновленню їхніх функцій.

Вплив масажу на окремі системи організму

Вплив масажу на нервову систему. Масаж різнобічно діє як на перифе­ричну, так і на центральну нервову систему. Подразнення рецепторів переда­ється у нервові центри, змінюючи, залежно від характеру масажу, рівень збуд­ження і швидкість перебігу нервових процесів. Так, погладжування знімає під­вищену збудливість ЦНС, заспокоює пацієнта, а поплескування, рубання — підсилюють збудливість. Масаж стимулює функціональну здатність ЦНС, під­силює її регулюючу і координуючу функції, стимулює регенеративні процеси, відновлює функцію периферичних нервів, попереджуючи судинні і трофічні розлади, загалом діє болезаспокійливо. Разом з гімнастичними вправами він прискорює утворення рухових умовних рефлексів. Масаж діє на організм тоні­зуюче, підвищує настрій і самопочуття хворого.

Вплив масажу на шкіру не обмежується очищенням її від злущених клі­тин епідермісу, пилу, мікробів, поліпшенням функції сальних та потових за­лоз. Він підсилює кровопостачання і кровообіг у шкірі, стимулює лімфообіг, обмінні процеси, активізує шкірне дихання і шкірно-м'язовий тонус. Внаслі­док цього шкіра стає більш пружною, еластичною, щільною, що позитивно впливає на її стійкість до дії несприятливих чинників. З масажу шкіри по­чинаються всі згадані вище позитивні зміни в організмі, що рефлекторно змі­нюють функціональний стан органів і систем, залежно від прийомів, різнови­ду лікувального масажу, характеру захворювання або травми, загального ста­ну хворого.

Вплив масажу на м'язову систему полягає у збільшенні скорочувальної здатності, сили і працездатності м'язів, швидкості перебігу відновних проце­сів у них, нормалізації їх тонусу; розсмоктуванні крововиливів і набряків, прискоренні процесів регенерації; відновленні еластичності м'язів. Основою цих змін є подразнення рецепторів, покращання кровообігу і окисно-відновних процесів у м'язах за рахунок більшого притоку до них кисню і вилучення про­дуктів обміну, місцевих і загальних рефлекторних реакцій.

Вплив масажу на зв'язково-суглобовий апарат полягає у сприянні поліп­шенню еластичності і міцності зв'язок і сухожилків, рухливості у суглобах. Поліпшуючи кровопостачання суглобів і навколишніх тканин, масаж стиму­лює утворення і циркуляцію синовіальної рідини, попереджуючи набряк і

Фізична реабілітація

зморщення суглобових сумок, зміни і пошкодження хрящів. Все це прискорює розсмоктування крововиливів і випотів, допомагає ліквідувати патологічні змі­ни у суглобах і відновити їх функції.

Вплив масажу на кровоносну і лімфатичну системи проявляється, на­самперед, у розширенні та збільшенні числа функціонуючих капілярів. Кількість розкритих капілярів у 1 мм² поперечного розтину м'яза зростає у 45 разів, а загальна місткість їх — у 140 разів. Швидкість кровообігу прис­корюється, покращується венозний кровообіг, зменшується периферичний опір. Разом з цим йде збільшення кількості витікаючої лімфи з ділянки, що масажується, прискорюється її пересування по судинах, підвищується лім-фоток у 6-8 разів. Все це сприяє ліквідації набряків, застійних явищ, поліпшенню крово- і лімфообігу не тільки у певному місці тіла, але й у від­далених від ділянки масажу тканинах і органах. За рахунок нервово-рефлек­торних і гуморальних шляхів регуляції гемодинаміки підвищується крово­постачання серця, активізується його скорочувальна функція, усуваються застійні явища у великому і малому колі кровообігу, поліпшується транс­порт кисню до клітин і поглинання його тканинами, що стимулює окисно-відновні процеси.

Вплив масажу на дихальну систему пов'язується як із загально-рефлек­торними впливами, що зменшують або збільшують частоту дихання, його гли­бину, покращують легеневу вентиляцію та газообмін, так і місцевою дією на дихальні м'язи. Масаж інтенсифікує кровообіг у малому колі, сприяє ліквіда­ції застійних явищ у легенях і, підсилюючи кровообіг, покращує транспорт га­зів кров'ю.

Благотворна дія масажу на обмін речовин полягає в інтенсифікації дос­тавки тканинам поживних речовин і кисню, виведення продуктів розпаду і вуг­лецю, активізації окисно-відновних і обмінних процесів, виведення з потом мі­неральних солей, а з сечею — азотистих органічних речовин. Масаж сприяє швидкому видаленню з організму молочної кислоти після фізичного наванта­ження. Підсилюючи трофічні і обмінні процеси у тканинах, він прискорює роз­смоктування продуктів запалення і стимулює регенеративні процеси, зрощен­ня тканин, у тому числі і кісткової.

Таким чином, масаж позитивно діє на різноманітні системи і органи хво­рої людини і, що важливо, цілеспрямовано змінює їх функціональний стан, сприяючи відновленню нормальної діяльності організму. Тому масаж як ефективний метод функціональної терапії застосовують при різних захворю­ваннях і травмах у лікарняний і післялікарняний періоди реабілітації хворих (дорослих і дітей).

Протипоказання для застосування лікувального масажу у біль­шості такі самі, як і для ЛФК, але є деякі додаткові, а саме: захворювання і пошкодження шкіри, алергія з висипаннями, запалення лімфатичних судин, гнійний процес, венеричні захворювання. Не роблять масаж живота при грижі, наявності каменів в жовчному і сечовому міхурах, в періоди менструації і ва­гітності.

Р о з а і л 3. Фізична реабілітація

3.2.3. Форми і метоли лікувального масажу

Лікувальний масаж проводиться у формі загального і місцевого масажу ручним (мануальним) чи апаратним методом або комбінованим, тобто з вико­ристанням першого та другого методу. Виконується він масажистом, а також самостійно хворим (самомасаж).

Ручний масаж є основним методом, тому що його можна застосовувати у простих умовах, в лікарні і вдома, на ранніх етапах лікування. Завдяки додат-; ковому відчуттю і візуальному контролю масажиста за реакцією пацієнта на різноманітні прийоми дає змогу витончено диференціювати методику ліку­вального масажу, підвищуючи його ефективність. Різновидом ручного ліку­вального масажу є сегментарно-рефлекторний і точковий.

Сегментарно-рефлекторний масаж — це масаж визначених зон поверхні тіла, через які можна впливати на внутрішні органи. Його дія основується на анатомічно-фізіологічній сегментарній побудові тіла, де одні і ті самі сегменти спинного мозку іннервують ділянки шкіри та поверхневі тканини (рис. 3.11) і певні внутрішні органи (табл. 3.7).

При захворюваннях внутрішніх органів в гострій стадії або у період за­гострення хвороби у патологічний процес рефлекторно втягуються шкіра,

м'язи та інші тканини, що ін-

Таблиця 3. 7. Сегментарна іннервація нервуються загальними сегмента-

внутрішніх органів _{ми спинного мозку}. у _{цих по}-

(за О. Глезер і А. В. Далихо, 1965)

Орган	Сегмент спинного мозку
Серце, висхідна частина аорти	Сз_4	D,-8
Легені і бронхи	С3_4	D3-9
Шлунок	Сз-4	D5_9
Кишки	Сз_4	D,—L,
Пряма кишка	Оц-12	Li_2
Печінка, жовчний міхур	Сз-4	D6_,o
Підшлункова залоза	Сз-4	DM
Селезінка	Сз-4	De-io
Нирки, сечоводи	с,	D10-11
Сечовий міхур	°п	L3----- S2_4
Передміхурова залоза	Dio-ii	L5 — Sj„3
Матка	D,»	L3
Яєчник	D12	U

^{v F} ' верхневих ділянках тіла, що отри-

мали назву зон Захар'Їна-Геда (рис. 3.12), на честь вчених, які вперше описали такі явища, під­вищується чутливість шкіри (гі-перстезія), виникають больові відчуття (гіпералгезія). Застосо­вуючи різні прийоми масажу у відповідних зонах, можна змен­шити ці прояви і викликати зміни функції внутрішніх органів, рухо­вого апарату, трофічних і обмін­них процесів. Це має дуже велике значення у клініці внутрішніх хвороб, на ранніх етапах після травми, коли неможливий безпо­середній масаж хворого органа або ушкоджених тканин, як при класичному масажі.

Примітка. С — шийні, D(Th) — грудні, L — поперекові, S — крижові спинномозкові сегменти

Найсильніша реакція зі сторо­ни органів і тканин спостерігаєть­ся при масажі ділянок шкіри, що особливо добре іннервуються веге-

Фізична реабілітація

Рис. 3.11. Сегментарний розподіл нервових волокон у шкірі

тативною нервовою системою та мають щільні метамерні зв'язки. Це шийно-потилична і верхньогрудна ділянка та попереково-крижова. Перша включає задню поверхню шиї, потилицю, надпліччя, верхню частину спини та грудей і називається комірцевою зоною.

Вся ця зона шкіри зв'язана з шийними і верхньогрудними сегментами спинного мозку (С₄ — D₂) і утвореннями шийного відділу автономної нервової системи, що відіграють велику роль в іннервації головного мозку, серця, ле­гень та інших органів, а також тканин голови, шиї, верхньої частини грудей, спини і верхніх кінцівок.

Ось чому масаж комірцевої зони або дія фізіотерапевтичних чинників мо­жуть, наприклад, знизити артеріальний тиск при гіпертонічній хворобі, усу­нути головний біль при неврозах, утомі тощо.

Р о з л і л 3. Фізична реабілітація

Рис. 3.12. Зони рефлекторного болю (зони Захар'їна-Геда) при захворюваннях

внутрішніх органів

Попереково-крижова ділянка охоплює поперекову ділянку, сідниці, нижню частину живота і верхню третину передньої частини стегон. Ця вся зона шкі­ри щільно пов'язана з нижньогрудними (D₁₀ — D₁₂), поперековими та крижо­вими сегментами спинного мозку і утвореннями поперекового відділу авто­номної нервової системи. При масажі шкіри цієї ділянки або подразненні її фі­зичними чинниками виникають функціональні зрушення в органах і тканинах малого тазу, кишках і у нижніх кінцівках.

У сегментарно-рефлекторному масажі використовуються всі основні при­йоми класичного масажу — погладжування, розтирання, розминання і вібра­ція. Ширше і різноманітніше застосовуються допоміжні прийоми, такі як штрихування, пиляння, перетинання, валяння, стискування і розтягування грудної клітки, підштовхування, стрясання грудної клітки, таза та ін. Окрім за­гальноприйнятих спрямувань масажних рухів у сегментарно-рефлекторному масажі виконуються специфічні для конкретної методики, такі, що визнача­ються функціональною структурою сегмента спинномозкової іннервації і його нейрорефлекторними зв'язками. Масаж рефлексогенних зон спини проводять у напрямку від нижчерозташованих спинномозкових сегментів до вищерозта-шованих.

Фізична реабілітація

Точковий масаж — це масажування вузько окреслених "точкових" діля­нок. Масажу підлягають біологічно активні точки ("точки дії"), які топографіч­но відповідають проекції нервових стовбурів і судинно-нервових пучків, що проходять у тканинах. Вони відрізняються від оточуючих тканин більшою тем­пературою та електропровідностю, а їх місцезнаходження визначається за до­помогою портативного апарата тобіскопа. Основними прийомами є розтиран­ня, тиск, вібрація, свердління, які виконуються одним чи кількома пальцями або вібраційним апаратом. Набір точок для масажу визначається їх функціо­нальним призначенням, симптомами захворювання і терапевтичними завдан­нями у кожному конкретному випадку. Тривалість дії на кожну точку від 1-1,5 до 2,5-3 хв. Точковий масаж вибірково діє і на внутрішні органи, рефлекторно змінюючи їх функції. Цей вид масажу застосовують як метод рефлекторної від­новної терапії при спастичних паралічах різного походження.

Різновидом ручного масажу вважається масаж льодом (кріомасаж). Під дією холоду судини звужуються, сповільнюється кровотік, знижується проник­ність судин, попереджуються набряки, зменшується збудливість нервових за­кінчень і болючість тканин. Застосовується кріомасаж при ударах, розтягнен­нях, деяких захворюваннях опорно-рухового апарату та нервової системи. Ви­конується він за допомогою льоду, загорнутого у целофановий мішечок, яким здійснюють кругові чи зигзагоподібні розтирання. Тривалість кріомасажу ста­новить не більше 5 хв.

Апаратний масаж виконують спеціальними апаратами шляхом безпо­середнього контакту зі шкірою або через повітряне чи водне середовище. Основними видами його є вібраційний, вакуумний (пневматичний) і гідро­масаж.

Вібраційний масаж: передає безпосередньо тілу механічну вібрацію, що діє на шкіру, м'язи та інші тканини, за допомогою різної форми масажних на­конечників (вібратори). Існують апарати для струшування всього тіла (вібра­ційний стілець, ліжко, велотраб та ін.) і для місцевої вібраційної дії (автомаса­жер "Тонус", апарат Бабія, "Вібромасаж" тощо).

Вібраційний масаж сприяє загальним і локальним змінам у тканинах і функціях організму, поліпшує обмін речовин, діяльність нервово-м'язового апарату; виконує знеболюючу дію, підвищує працездатність і відновлення піс­ля фізичних навантажень.

Показаний він при захворюваннях і травмах периферичного відділу нерво­вої системи, деяких хронічних захворюваннях легень, шлунково-кишкового тракту та ін. Тривалість вібраційного масажу від 3 до 15 хв.

Дія вакуумного (пневматичного) масажу відбувається внаслідок рит­мічного чергування підвищеного і зниженого тиску повітря на поверхню ті­ла через спеціальний пристрій. За рахунок присмоктуючої дії покращується місцевий кровообіг, прискорюється течія крові, підвищується трофіка тка­нин. Поєднання ритмів імпульсів тиску на тканини з ритмом скорочення серця стимулює скорочувальну функцію периферичних судин, що застосо­вується у синокардіальному вакуумному масажі. За допомогою апарату Ку-лаженка масують ясна, барокамерами Кравченка лікують судинні та інші

Розділ 3. Фізична реабілітація

захворювання кінцівок. Принцип дії останніх засновано на чергуванні різниці барометричних тисків: компресії (до 850 мм рт.ст.) і декомпресії (до 500 мм рт.ст.).

При використанні апаратів, які можуть одночасно впливати на організм вібрацією і вакуумом, показання для такого вібраційно-вакуумного масажу розширюються. Він призначається при травмах і захворюваннях опорно-рухо­вого апарату для ліквідації болю, розсмоктування крововиливу, усунення ви-поту у суглобах і набряку тканин, для лікування травм і хвороб периферичної та центральної нервової системи.

Гідромасаж чи водний масаж — це комбіноване використання механіч­ної, термічної, хімічної дії води і масажних маніпуляцій руками чи апаратами.

Розрізняють підводний душ-масаж, водоструменевий душ-масаж, підвод­ний вібраційний масаж:

а) підводний душ-масаж проводять у ванні (рис. 3.13) з темпе­
ратурою води 34-37 °С водяним струменем тиском у 2-3 атм із застосуванням
основних прийомів. Виштовхуюча сила води зводить до мінімуму м'язові нап­
руження, а тепло води забезпечує розслаблення м'язів. Він підсилює кровопос­
тачання шкіри і глибинних тканин та гемодинаміку у цілому; активізує обмін
речовин і трофічні процеси; сприяє розсмоктуванню крововиливів, набряків та
випотів у суглобах; збільшує рухомість у суглобах кінцівок і хребта; допома­
гає розтягненню контрактур, рубців та спайок. Тривалість процедури не пере­
вищує 10-15 хв. Різновидом цього підводного масажу є вихровий і пневмома-
саж під водою;

б) водоструменевий душ-масаж здійснюється струменем
води чи декількома струменями одночасно на повітрі. До названого виду гід­
ромасажу належать душ Шарко — масаж водяним струменем тиском від 1,5 до
З атм на відстані 3-4 м; шотландський душ — поперемінна дія струменів гаря­
чої і холодної води; циркулярний або круговий душ (рис. 3.14), дощовий і гол­
ковий душ; каскадний душ — падіння маси води з висоти 2,5 м. Ця група гід-
ропроцедур залежно від температури і сили струменю води, тривалості діє за­
спокійливо чи тонізуюче. Показані
вони при функціональних розла­
дах ЦНС та для підняття загально­
го тонусу організму. Тривалість
процедури становить 1-3 хв.

Рис. 3.13. Підводний душ-масаж

До останньої групи гідрома­сажу можна віднести ф л ю ї д о -пунктуру (гідропунк-тура) — стимуляція акупунк­турних точок струменем води за допомогою спеціального апарата, який подає переривчастий стру­мінь води під тиском 1,86 атм. Тривалість процедури 2 хв. Вва­жається, що цей метод більш фі-

Фізична реабілітація

Рис. 3.14. Водоструме-невий душ-масаж: ліво­руч — Шарко; праворуч — циркулярний

зіологічний, ніж уколювання голками при акупунктурі, і тому він рекоменду­ється для лікування хронічних травм, захворювань опорно-рухового апарату, відновлення спортивної працездатності, зняття втоми після тренувальних занять;

в) підводний вібраційний масаж здійснюється за допомо­гою апарата "Волна", що утворює вібраційні хвилі, котрі точно дозуються за тиском та частотою коливань. Він має перевагу перед іншими вібраційними апаратами, тому що коливання води є більш адекватним подразником, ніж ме­ханічні вібрації, і водяні хвилі одночасно охоплюють великі ділянки тіла. Три­валість процедури 8-15 хв.

Масаж можна проводити у воді також ручним методом, а лікувальний ефект його буде забезпечуватись сумарною дією масажу і властивостей води, особливо коли до неї додано спеціальні домішки. Масажувати у ванні можна щітками. Це викликає сильну гіперемію шкіри і діє на організм загально сти­мулююче. Тривалість масажу 10-15 хв. У домашніх умовах він проводиться як самомасаж.

Курс лікувального масажу складається від 8-10 до 16-20 процедур, що за­лежить від характеру захворювання або травми, періоду лікування і виду маса­жу. У разі необхідності його можна повторювати з перервою між курсами від 10 днів до кількох місяців. Курс масажу поділяють на 3 періоди: ввідний, ос­новний і заключний. Перший складається з 1-3 процедур, які носять щадний характер. Під час ввідного періоду масажист знайомиться і пристосовується до особливостей ділянки, що масажується, з'ясовується реакція організму на ок­ремі прийоми його та на масаж взагалі. В основному періоді інтенсивність ма­сажу зростає і застосовується диференційована методика, що відповідає харак­теру і клінічному перебігу хвороби або травми; звертається увага на функціо-