Нахил вбік — видих, в.п. — вдих. 6-8 разів.

11. Обертальні рухи здоровою кінцівкою вправо і вліво. 8-10 разів.

12. Руки в сторони. Повертати тулуб вправо і вліво, з'єднуючи руки. 4-5 разів.

13. Напруження чотириголового м'яза стегна: на здоровій нозі, хворій нозі, одночасно на обох ногах. 8-10 разів.

14. Спираючись на стопу здорової ноги і тримаючись за балканську раму, сісти — видих, в.п. — вдих. 5-6 разів.

15. Вправи зі стороннім опором для здорової кінцівки: згинання і розгинання стопи, зги­нання і розгинання у колінному суглобі, відведення і приведення у кульшовому сугло­бі. 4-6 разів кожний рух.

16. Підкидання руками волейбольного м'яча. 6-8 разів.

17. Спокійне дихання. Повторити вправу 1.

Наприкінці 4-го тижня починають обережні рухи у колінному суглобі для профілактики, в першу чергу, згинальної контрактури в ньому. Для того щоб хворий був здатний проводити активні рухи, тягу з гомілки, гамачок, який її підтримує, знімають і замінюють на зйомний. Це дає змогу зігнути коліно, торкнутися п'яткою ліжка і навпаки — випрямити ногу. Після занят­тя систему витягання відновлюють. Спочатку рухи в колінному суглобі ви­конують з допомогою реабілітолога, а у наступному — самостійно декілька разів на день. Для цього на стопу одягають надстопник (рис. 4.25), до якого прив'язують шнур і перекидають його через блок шини Белера. Підтягую­чи і опускаючи шнур, хворий виконує рухи у колінному суглобі. Хворому рекомендується постійно зміцнювати м'язи здорової ноги і рук, що дозво­лить у наступному періоді легше ходити на милицях. Окрім занять лікуваль­ною гімнастикою, що триває 25-30 хв, застосовують самостійні заняття 4-6 разів на день та ранкову гігієнічну гімнастику. Перший період триває близько 2 міс.

Другий період розпочинається після зняття скелетного витягання і три­ває 1,5 міс. Головним завданням ЛФК у цей період є відновлення рухів у всіх суглобах та опорної здатності ушкодженої кінцівки і навчання ходьби з

Рис. 4.25.Рухи вколінному суглобі з самодо­помогою

опорою. Хворий продовжує пере­бувати на постільному режимі ще 10-15 днів. У перші дні після зняття іммобілізації для зменшен­ня болю, що виникає через неве­лику згинальну контрактуру в ко­лінному суглобі, під нього підкла­дають м'який валик, розмір якого рекомендується змінювати протя­гом дня. В положенні лежачи на спині виконують активні згинан­ня і розгинання у колінному суг­лобі, використовуючи ковзні по­верхні, роликові візки. У подаль­шому ці рухи виконують у поло-

Т47

Фізична реабілітація

Рис. 4.26. Рухи у колінному суглобі за допомогою здорової кінцівки

женні лежачи на животі, сидячи, піднявши ноги з ліжка. Спочатку за допо­могою здорової кінцівки (рис. 4.26), а згодом — без неї. В заняття включа­ють вправи для пальців стопи, гомілковостопного суглоба, відведення і при­ведення ноги, обережні ротаційні рухи нею, піднімання ноги з допомогою і самостійно. Для поліпшення периферичного кровообігу, зменшення набря­ків і неприємних відчуттів при подальшій ходьбі хворому рекомендують ро­бити венозну гімнастику: періодично протягом дня опускати ушкоджену но­гу з ліжка і потім надавати їй підвищеного положення, продовжувати зміц­нення м'язів здорової ноги, рук і плечового пояса для забезпечення ходьби на милицях.

Хворого переводять в положення стоячи приблизно через 2 тиж після за­кінчення скелетного витягання і навчають пересуватися за допомогою ми­лиць. Спочатку це робиться з розвантаженням ушкодженої кінцівки, вико­ристовуючи її для збереження рівноваги, а не опори. Поступово хворий на неї починає спиратися. Такі дозовані осьові навантаження допускають приб­лизно через 3 міс після перелому. Потім хворого вчать ходити не тільки по рівній поверхні, а сходами, далі — з однією милицею чи палицею і в кінці пе­ріоду — без опори. Дуже ефективні для поступового розвитку опорної здат­ності ушкодженої ноги і відновлення правильного механізму ходьби заняття у лікувальному басейні. За рахунок занурення хворого на визначену глибину забезпечується оптимальна величина осьового навантаження на ушкоджену кінцівку.

З оперативних методів лікування найбільшого поширення набув інтрамо-дулярний металоостеосинтез стрижнями, штифтами (рис. 4.27), що вводять у кістковомозковий канал стегна і забезпечують стійке (стабільне) з'єднання від­ламків. Це дозволяє не застосовувати після операції зовнішню іммобілізацію і ушкоджену кінцівку укладають на шину Белера. При інших методах остеосин-тезу необхідно накладати кокситну гіпсову пов'язку на 2-4 міс. Металеві пред­мети видаляють через 8-10 міс.

T48