Фізичні основи рентен випромінювання.

Варіант

Фізичні основи рентен випромінювання.

Фокусування потоку електронів у вузький пучок досягається оптимальним вибором електричного поля в міжелектродному просторі. Летять від катода до анода електрони бомбардують анод, на поверхні тіла якого відбувається їх різке гальмування, утворюючи таким чином гальмівне випромінювання безперервного спектру.

Крім гальмівного випромінювання при бомбардуванні анода електронами виникає характеристичне рентгенівське випромінювання, викликане зміною енергетичного стану атомів. Якщо один з електронів внутрішньої оболонки атома вибитий електроном або квантом гальмівного випромінювання, то атом переходить в збуджений стан. Звільнене місце в оболонці заповнюється електронами зовнішніх шарів з меншою енергією зв'язку. При цьому атом переходить в нормальний стан і випускає квант характеристичного випромінювання з енергією рівною різниці енергії на відповідних рівнях.

Таким чином, в результаті фотоелектричного поглинання рентгенівського випромінювання в речовині і розсіювання - частина енергії первинного випромінювання залишається у вигляді характеристичного і розсіяного випромінювання, частина енергії поглинається, а частина - перетворюється на енергію заряджених частинок - електронів.

Фізичною основою є закон ослаблення рентгенівського випромінювання в речовині. Однорідний по перетину потік рентгенівського випромінювання після проходження неоднорідною тканини стане неоднорідним. Ця неоднорідність може бути зафіксована на фотоплівці, флуоресціюючому екрані або за допомогою матричного фотоприймача.

2. Рентген дослідження легень та грудної клітки

А.БЕЗКОНТРАСТНІ МЕТОДИ

1) Рентгеноскопія – це функціональне рентгенологічне дослідження, де приймачем рентгенівського випромінювання є флюоресцуючий екран, на якому отримуються зображення органів грудної порожнини.

2) Рентгенографія - приймачем рентгенівського випромінювання є рентгенівська плівка, яка знаходиться в касеті. Рентгенографія органів дихання буває оглядова та прицільна. Виконується у прямій та бокових проекціях.

3) Електрорентгенографія - в якості приймача рентгенівського випромінювання використовують селенову пластину, яка перед експонуванням заряджається на спеціальних апаратах. Зображення з пластини переноситься на звичайний папір.

4) Флюорографія – метод рентгенологічного дослідження, який засновано на фотографуванні зображення з флуоресцентного рентгенологічного екрану на фотоплівку 110х110мм, 100х100мм чи 70х70мм.

5) Лінійна томографія (от tomos - відрізок) - метод пошарового дослідження

6) Комп’ютерна томографія – це пошарове дослідження, засноване на комп’ютерній реконструкції зображення, яке отримується завдяки кругового сканування об’єкту вузьким пучком рентгенівського випромінювання.

Б. КОНТРАСТНІ МЕТОДИ

1) Бронхографія- М етод дослідження морфологічних і функціональних властивостей бронхіального дерева за допомогою контрастних речовин.

2) Ангіопульмонографія- дослідження патології судин малого кола кровообігу (аномалії розвитку артерій і вен, тромбоемболії відгалужень легеневої артерії та ін.) після введення в них рентгеноконтрастної речовини. Розрізняють ангіопульмонографію загальну (коли заповнюються судини всієї легені) та вибіркову-селективну (коли заповнюються судини окремих долей та сегментів).
3) Плевмоперитонеографія: в иконується для з’ясування топографічного розташування патологічної тіні, яка випинається в грудну порожнину, але може відноситься до діафрагми чи органів черевної порожнини. Для цього в черевну порожнину через прокол стінки живота вводять 1000-2000см3 газу.
4) Фістулографія: Застосовується при плевроторакальних та бронхоплевроторакальних свищах. Контрастну речовину (йодліпол, сергозин в розчині), підігріту до температури тіла, вводять за допомогою шприца під контролем рентгенівського екрану.
В. РЕНТГЕНФУНКЦІОНАЛЬНІ МЕТОДИ

1) Проба Вальсальви. - після глибокого вдиху досліджуваний закриває ніс та рот і намагається зробити видих при замкнутій голосовій щілині (натужується). При цьому підвищується тиск повітря у верхніх шляхах і внутрішньогрудний тиск, що зумовлює зменшення приливу крові до серця і частоти пульсу. Водночас збільшується прозорість легеневих полів, яка стає більша, ніж при вдиху.
2) Проба Мюллера - полягає в намаганні досліджуваного зробити глибокий вдих при закритій голосовій щілині та ніздрях. Це зменшує внутрішньогрудний тиск внаслідок розширення грудної клітини й зміщення діафрагми донизу та збільшення кровонаповнення легень. Повітря в легені не надходить, а це викликає зниження прозорості легеневих полів, ніж під час видиху.
3) Аспіраційна біопсія

4) Пункційна біопсія

Види внутріротової рентгенографії в стоматології, показання та принципи отримання зображення

Внутрішньоротова рентгенографія є 2-х типів: контактна та вприкус.

1)Контактна дозволяє отримати чітке зображення зуба та прилеглих тканин. Рентген апарат розташовується з вестибулярного боку, а рентген плівку розміром 3*4, 4*5, загорнуту в світлонепроникний папір, а зовні – у просочену воском обгортку, вводять у ротову порожнинуі пацієнт щільно притискує її пальцем до оральної поверхні ясен зуба. При знімані знімка використовують правило ізометричної проекції (центральному променю надають скісного напрямку).

2) Вприкус – дає можливість отримати зображення відносно великих ділянок щелепи з просторовим розміщенням на ній зубів. Частіше використовують у дитячій стоматології.

Покази: при діагностиці карієсу на апроксимальних, підясневих поверхнях, вторинного карієсу під пломбами і коронками. Для визначення глибини каріозного дефекту, його співвідношення з порожниною зуба, при контролі ендодонтичних заходів, для оцінки стану періапікальної кісткової тканини - при періодонтиті і захворюваннях пародонту. При видаленні зубів, імплантації, протезуванні.

Протипоказання. Н е проводиться: вагітним жінкам (особливо в першому і третьому триместрах вагітності); хворим, які знаходяться у важкому стані; хворим з кровотечами.

Радіонуклідна діагностика захворювань щитовидної залози

Радіонуклідна діагностика — вид променевої діагностики, що дозволяє забезпечити ранню діагностику непростих захворювань. Види радіонуклідних досліджень ЩЗ:

- визначення йоднакопичувальної здатності ЩЗ - Показання до проведення методики: ендокринологічні порушення, збільшення розмірів ЩЗ, захворювання, які по¢язані із змінами функціонального стану ЩЗ (гіпертиреоз, гіпотиреоз, тиреоїдити, пухлини).

- динамічна сцинтиграфія До переваг такого дослідження відносяться: можливість об¢єднання функціонального та анатомо-топографічного досліджень ЩЗ, дешевизна та відсутність спеціальної підготовки пацієнта. Динамічне дослідження позволяє оцінити функцію долів ЩЗ та ступінь асиметрії функції; під’язичне та загрудинне розташування залози.

- статична сцинтиграфія (планарна, ОФЕКТ, ПЕТ) - Показання до сцинтиграфії:

Анатомічні зміни: вогнищеві утворення шиї (вузли); ектопії тканини ЩЗ.

Функціональні зміни (дизтиреоз): гіпотиреоз; гіпертиреоз.

Контроль в процесі лікування: терапевтичного - оцінка ефективності; хірургічного (передопераційна підготовка - визначення обсягу оперативного втручання, оцінка ділянок органа, які підлягають видаленню та контроль післяопераційних змін).

- радіоімунний аналіз для визначення рівня гормонів в сироватці крові пацієнта є найбільш коректним методом для оцінки функції ЩЗ і відхілень у функції, які спричиняють різні патологічні процеси. Без РІА неможливо підтвердити або спростувати такі захворювання як гіпотиреоз (первинний, вторинний), гіпертиреоз (тиреотоксикоз) та аутоімунний тиреоїдит.

 

Варіант

Варіант

Варіант

Варіант

Варіант

1. Ангіографічне дослідження і принцип отримання зображення. Показання, протипоказання. Штучне контрастування об*єкта.

Штучне контрастування здійснюється завдяки введенню в організм людини спеціальних рентгеноконтрастних препаратів, що послаблюють рентгенівське випромінювання більшою мірою, ніж навколишні тканини. Рентгеноконтрастні йодовмісні речовини поділяються на:

жиророзчинні (практично не використовуються);

водорозчинні: іонні (урографін, гіпак);

неіонні (ультравіст, омніпак, Візіпак).

Найбільш часто методики з штучним контрастуванням застосовуються для рентгенівських досліджень органів черевної порожнини і заочеревинного простору. В умовах штучного контрастування здійснюється дослідження шлунково-кишкового тракту з введенням в порожнину водної суспензії сульфату барію, а в окремих випадках і йодовмісних препаратів. Дослідження органів сечовиділення, жовчовиділення здійснюється при парентеральному або ретроградним введенні рентгеноконтрастних йодовмісних речовин. Принцип отримання рентгенівського зображення досліджуваного органу заснований на неоднорідному ослабленні (поглинанні) пучка рентгенівського випромінювання при проходженні його через тканини різної щільності і попаданні неоднорідне ослабленого випромінювання на сприймаючу систему (рентгенівську плівку або флюоресцирующий екран).

АНГІОГРАФІЯ Методика полягає в наступному: в судинне русло вводиться рентгеноконтрастное речовина і в цей же момент виконується кілька рентгенологічних знімків.

Ангіографія судин широко застосовується для визначення різноманітних патологій судин, таких як стеноз (Звуження) судини, аневризма (Розширення) судини та інше, а також для виявлення патологічних станів серця, діагностики функції нирок, для виявлення вад розвитку і пошкодження різних органів, для діагностики пухлин, кіст та багатьох інших патологічних станів.

Варіант

Варіант

Фізичні основи рентен випромінювання.

Фокусування потоку електронів у вузький пучок досягається оптимальним вибором електричного поля в міжелектродному просторі. Летять від катода до анода електрони бомбардують анод, на поверхні тіла якого відбувається їх різке гальмування, утворюючи таким чином гальмівне випромінювання безперервного спектру.

Крім гальмівного випромінювання при бомбардуванні анода електронами виникає характеристичне рентгенівське випромінювання, викликане зміною енергетичного стану атомів. Якщо один з електронів внутрішньої оболонки атома вибитий електроном або квантом гальмівного випромінювання, то атом переходить в збуджений стан. Звільнене місце в оболонці заповнюється електронами зовнішніх шарів з меншою енергією зв'язку. При цьому атом переходить в нормальний стан і випускає квант характеристичного випромінювання з енергією рівною різниці енергії на відповідних рівнях.

Таким чином, в результаті фотоелектричного поглинання рентгенівського випромінювання в речовині і розсіювання - частина енергії первинного випромінювання залишається у вигляді характеристичного і розсіяного випромінювання, частина енергії поглинається, а частина - перетворюється на енергію заряджених частинок - електронів.

Фізичною основою є закон ослаблення рентгенівського випромінювання в речовині. Однорідний по перетину потік рентгенівського випромінювання після проходження неоднорідною тканини стане неоднорідним. Ця неоднорідність може бути зафіксована на фотоплівці, флуоресціюючому екрані або за допомогою матричного фотоприймача.

2. Рентген дослідження легень та грудної клітки

А.БЕЗКОНТРАСТНІ МЕТОДИ

1) Рентгеноскопія – це функціональне рентгенологічне дослідження, де приймачем рентгенівського випромінювання є флюоресцуючий екран, на якому отримуються зображення органів грудної порожнини.

2) Рентгенографія - приймачем рентгенівського випромінювання є рентгенівська плівка, яка знаходиться в касеті. Рентгенографія органів дихання буває оглядова та прицільна. Виконується у прямій та бокових проекціях.

3) Електрорентгенографія - в якості приймача рентгенівського випромінювання використовують селенову пластину, яка перед експонуванням заряджається на спеціальних апаратах. Зображення з пластини переноситься на звичайний папір.

4) Флюорографія – метод рентгенологічного дослідження, який засновано на фотографуванні зображення з флуоресцентного рентгенологічного екрану на фотоплівку 110х110мм, 100х100мм чи 70х70мм.

5) Лінійна томографія (от tomos - відрізок) - метод пошарового дослідження

6) Комп’ютерна томографія – це пошарове дослідження, засноване на комп’ютерній реконструкції зображення, яке отримується завдяки кругового сканування об’єкту вузьким пучком рентгенівського випромінювання.

Б. КОНТРАСТНІ МЕТОДИ

1) Бронхографія- М етод дослідження морфологічних і функціональних властивостей бронхіального дерева за допомогою контрастних речовин.

2) Ангіопульмонографія- дослідження патології судин малого кола кровообігу (аномалії розвитку артерій і вен, тромбоемболії відгалужень легеневої артерії та ін.) після введення в них рентгеноконтрастної речовини. Розрізняють ангіопульмонографію загальну (коли заповнюються судини всієї легені) та вибіркову-селективну (коли заповнюються судини окремих долей та сегментів).
3) Плевмоперитонеографія: в иконується для з’ясування топографічного розташування патологічної тіні, яка випинається в грудну порожнину, але може відноситься до діафрагми чи органів черевної порожнини. Для цього в черевну порожнину через прокол стінки живота вводять 1000-2000см3 газу.
4) Фістулографія: Застосовується при плевроторакальних та бронхоплевроторакальних свищах. Контрастну речовину (йодліпол, сергозин в розчині), підігріту до температури тіла, вводять за допомогою шприца під контролем рентгенівського екрану.
В. РЕНТГЕНФУНКЦІОНАЛЬНІ МЕТОДИ

1) Проба Вальсальви. - після глибокого вдиху досліджуваний закриває ніс та рот і намагається зробити видих при замкнутій голосовій щілині (натужується). При цьому підвищується тиск повітря у верхніх шляхах і внутрішньогрудний тиск, що зумовлює зменшення приливу крові до серця і частоти пульсу. Водночас збільшується прозорість легеневих полів, яка стає більша, ніж при вдиху.
2) Проба Мюллера - полягає в намаганні досліджуваного зробити глибокий вдих при закритій голосовій щілині та ніздрях. Це зменшує внутрішньогрудний тиск внаслідок розширення грудної клітини й зміщення діафрагми донизу та збільшення кровонаповнення легень. Повітря в легені не надходить, а це викликає зниження прозорості легеневих полів, ніж під час видиху.
3) Аспіраційна біопсія

4) Пункційна біопсія