Слова, що не увійшли до вищезазначених термінологічних груп:

ACCLAMATION n. f. (1504 р., Ж. Лемер де Бельж) < лат. acclāmātio
у значенні "привітальний вигук, вигук схвалення" [342, с. 11]. У свою чергу, французька мова адаптувала значення етимона [там само]: Le vilain, [...], reculant deux pas en arriere, mettant les deux mains sur le cul, jetoit profonds soupirs avec aclamations. (Простолюдин, [...], зробивши два кроки назад, поклавши обидві руки на сідниці, глибоко видихнув з привітальними вигуками.) – Fail, ŒF, 148.

ALME adj. (1532 р., Рабле) < лат. almus [351, с. 22]. Латинський прикмет almus був запозичений французькою мовою XVI століття зі значеннями латинського етимона: по-перше, "живильний", а, по-друге, "благодійний, доброчинний" [там само]. У новелах Жан Флор нами було віднайдено прикметник alme зі значенням "живильний": [...] l alme Nature iamais ait formé creature de beaulté si excellẽte, cõme estoit delle procrée Narcissus.
([...] живильна Природа ніколи ще не творила такої чудової вроди, якою була врода, народжена Нарцисом.) – Flore, CA, 97. Зазначимо, що ЛЗ alme
не увійшло до сучасного французького словника.

ARCADE n. f. (1558 р., Е. Жодель) < лат. arcata "мостовий перегін",
у каталанській та провансальській формах arcada [342, с. 111]. У XVI столітті французький іменник arcade зберіг значення латинського етимона "мостовий перегін" [там само]: Et faisant de belles façons d’arcades, chapeaux de triõphes, poteaux, & telles magnificences, ils [les gens de la ville] s’auiserent d’vn pendu qui estoit à la porte de la ville, & principale entree, ils osterent à ce pendu sa chemise sale, & luy en mirent vne blanche pour faire honneur à monsieur l’Empereur.
(І гарно прикрашаючи мостові перегони, фронтони, прикрашені гірляндами
з квітів, стовпи й інші схожі пишноти, вони [городяни] помітили повішеного
у дверей міста, у головного входу; зняли з мерця його брудну сорочку і наділи білу, щоб віддати шану пану Імператору.) – Verville, MP, 511. Французьке
ЛЗ arcade використовувалось в архітектурі, як правило, у множині. На відміну від іменників arc i arche воно мало свою спеціалізацію, а саме: ансамбль
у формі арки з її підпорами і перекладалось як "аркада" [342, с. 111].

AXIOME n. f. (1547 р., Таго) < лат. axioma "аксіома, головне положення, вихідний принцип" < гр. axiôma "те, що є гідним", згодом "очевидний
принцип" < axioun "вважати гідним, правильним" [там само, с. 168].
У французькій мові іменник axiome тлумачили як загальну істину для всіх
[там само]: [...] a sçauoir les meilleurs & plus certains axiomes de la vie, contenans & comprenans toute la moüelle de doctrine vniuerselle, sans tãt d’arts.
([...] необхідно знати найкращі і більш певні аксіоми життя, які вміщують суть універсальної доктрини, не враховуючи стільки мистецтв.) – Verville, MP, 130.

COLLOQUE n. m. (1501 р.) < лат. colloquium "співбесіда, бесіда, розмова" < colloqui "розмовляти з", від cum "з" (→ co-) і loqu "розмовляти" (→ loquence)
[342, с. 479]. При семантичній адаптації значення латинського етимона "розмова, діалог" увійшло у французьку мову того часу [там само], а згодом це значення вийшло з ужитку: Ce fut le coloque de Poisi, ce venerable Cõcile racourci,
qui fut d’auis d’instruire les ieunes Religieuses de telle sorte. Et de par sa mere, depuis que le coloque a hãté les dames, on a parlé d’elles, non pas que l’on dist qu’elles fussẽt paillardes, mais on disoit qu’elles venoient comme des putains. (Ця розмова, цей почесний скорочений соборний консиліум, який передбачав навчити такого роду молодих черниць, відбувся в Пуассі. І в ім’я Матері, з того часу, як розмова стала часто вестися серед жінок, йшлося про них; та це не означає,
що ми кажемо, що вони були розпусні, проте йшлося про те, що вони прийшли як повії.) – Verville, MP, 575–576.

COMPATIR v. (1549 р., Р. Етьєн) < пізньої лат. compatī "страждати разом з" [342, с. 490]. У XVI столітті значення дієслова compatir було розширене шляхом метафоричного переносу при зсуві семантичного поля. Французьке
ЛЗ compatir почало перекладатись як "бути сумісними" [там само]: Quãd,
dit Polygame, Lupolde dit q les offices ne se doiuẽt demãder, il entẽd (à mõ aduis) ces hauts estats & charges, où le profit & l’hõneur y sõt grãds, lesquels ne peuuẽt
en bõne conscience (où il faut rapporter ce que nous faisons et disõs) compatir
& demeurer ensemble. (Коли, питає Полігам, Люпольд каже, що не потрібно вимагати обов’язків, він розуміє (на мою думку) ці високі положення
й обов’язки, де користь і пошана великі і не можуть по чистій совісті (потрібно додати те, що ми говоримо і робимо) бути сумісними і залишатись разом.) – Fail, CDE, 435–436.

CONGRÈS n. m. < лат. congrĕssus "відносини", звідси "сексуальні стосунки" або "зустріч, збори", словотвір від congredi "зустрічатися" [342, с. 506;
351, с. 137]. У французьку мову ЛЗ congrès було введене зі значенням "плотський, сексуальний союз" [там само]: L’adultere de Mars et Venus represente au vray les hommes lubriques addonnez à leurs voluptez, et effeminez, ainsi devenus par le moyen des propos lascifs, salles et impudiques congrez avec les folles femmes. (Подружня зрада Марса і Венери насправді показує похітливих чоловіків, розпещених і схильних до насолод; саме шляхом чуттєвих, непристойних
і розбещених розмов трапляються плотські союзи з божевільними
жінками.) –Fail, ŒF, 208.

EMBLÈME n. m. (1560 р., Монтень) < лат. emblema "накладний рельєфний орнамент на вазах" < гр. emblêma "накладна прикраса" [342, с. 726].
У XVI столітті значення французького іменника emblème було звужене.
Він позначав зображення предмета символічного значення й емблематичного характеру, перекладався як "емблема" [351, с. 223]. Як приклад пропонуємо назву однієї з новел де Вервіля Emblesme (Емблема) – Verville, MP, 331.

EXENTERER v. < лат. exenterāre "патрати, потрошити" [351, с. 272].
У представлену добу французьке дієслово exenterer узяло значення латинського слова, а згодом зникло з ужитку [там само]: [...] comme furent les gabeloux
et sauniers du Croisil, qui apres estre exenterez, estrippez, emplis de sel, & le ventre cousu, [...] ([...] як зробили податкові інспектори і торговці сіллю з Крвазілю,
які після того, як були випотрошені, спустошені, заповненні сіллю і з шитими черевами, [...]) – Fail, CDE, 291.

HUMECTER v. (1503 р., Гюі де Шольяк) < класичної лат. humectare "змочувати" [342, с. 1051; 351, с. 353]. У свою чергу, французьке дієслово humecter запозичило значення латинського слова "зволожувати, змочувати" [там само]: [...] pour humecter & rafreschir le foye, & ramolir les duretez
du ventre; les plus agez s’asseans au beau milieu de la table, apres auoir prié Dieu par la bouche d’vn petit enfant. ([...] щоб зволожити та освіжити печінку
та пом’якшити твердість черева, найстарші сідали посередині столу, після того, як помолилися Богу вустами немовляти.) – Fail, CDE, 279.

INDEX n. m.(1503 р., Гюі де Шольяк) < лат. index "донощик, виказувач", звідси у процесі спеціалізації значення з’явились нові значення, як "вказівний палець", "показник", "каталог, список, перелік", "спробний камінь", "заголовок; напис" [342, с. 1083]. У французькій мові того часу іменник index використовували для позначення пальця на руці, який міститься ближче
до великого пальця за аналогією руху, спрямованого кудись, на когось, щось. Саме тому французьке ЛЗ index перекладалось як "вказівний палець"
[там само]: Or regardez, ie vous diray sur ces quatre doigts, ayant le poulce
en la main: le premier doigt, qui est index, nota, on se marie pour auoir vne femme; le second, pour auoir de l’argent; le troisiesme, pour auoir du plaisir; le petit doigt, pour auoir des enfans: aussi est-ce là que les Gyptiens, & les Bommians les trouueut marquez. (Зараз подивіться, я вам скажу за допомогою цих чотирьох пальців, маючи великий палець на руці, перший палець – вказівний, зауважимо,
ми одружуємося, аби мати жінку; другий – аби мати гроші; третій – задля задоволення, мізинчик – аби мати дітей: чи це мали на увазі Єгиптяни
та Цигани.) – Verville, MP, 407.

LINÉAMENT n. m. (1532 р., Рабле) < пізньої лат. līneāmentum "лінія, контур, риска" [342, с. 1217]. До французької мови XVI століття іменник linéament потрапив зі значенням "характерна лінія" [там само]: Il luy [à cet excellent Paintre] sembloit bien une besongne [des cannes petieres] estre bien tracee et tous ses lineamens et traitz compassez, s’elle estoit bien painte de diverses couleurs. (Йому [цьому чудовому письменнику] дійсно здавалося, що робота [невдалі нариси] була добре написана з усіма її характерними лініями та точними рисами, немов би вона була намальована різними барвами.) – Fail, ŒF, 198.

MIME n. m.(1520 р.) < лат. mimus "актор низького походження", а також "театральний фарс" < гр. mimоs (за Есхілом) "мім; актор, який співає, танцює
та цитує", точніше літературного жанру, і у певній мірі "імітатор" [343, с. 1341]. Французький іменник mime дуже довгий час залишався терміном Античності, означаючи вид невеликої кумедної комедії, тобто "фарс" (1520 р.), а також
з 1560 р. мав значення "актора, комедіанта" [там само]: Tu es vn beau faiseur
de mines, ie cuidois dire de mimes, tu es vn grand Docteur, tu nous en veux cõter,
& encore l’escrire. (Ти гарний гримасник, я хотів сказати комедіант, ти знатний Доктор, ти бажаєш нам про це розповісти, а ще написати.) – Verville, MP, 340.

PROFICIAT n. m. (Фабрі) < лат. proficiat, дієслово третьої особи однини теперішнього часу умовного способу "щоб він досяг успіху" < proficere "досягати успіху" [351, с. 508]. У XVI столітті латинське дієслово proficiat було адаптоване французькою мовою у граматичній категорії іменника у значені "побажання успіху" [там само]. Його, як правило, використовували, коли хотіли побажати людині здійснення її бажань, а також успіху у роботі. У прикладі
Ф. Б. де Вервіля іменник proficiat був використаний у метонімічному значенні "успіх": Quand i’estois Vicaire, i’auois vne femme à la mode & vsage de vicairerie, depuis m’estant remis au mõde, elle fut ma femme espousee selõ les droits & vsages des autres ians, quand les femmes du premier ordre ou du sainct, & principalement celles des pauures Prestres, parlent de leur mesnage & proficiat, elles disent,
non point comme Dames absoluës. (Коли я був вікарієм, я мав жінку по-моді
і під стать собі; з моменту появи на світ, вона стала моєю дружиною
за законами і звичаями інших людей, коли першорядні і найсвятіші жінки,
а головним чином жінки бідних Священників розмовляють про свій дім
та успіх, вони, як справжні Пані, кажуть, жодних питань.) – Verville, MP, 293–294.

PROTOTYPE n. m. (1552 р., Рабле) < пізньої лат. prototypos "початкова форма, першообраз" [343, с. 1783]. Латинський іменник був субстантивований від прикметника prototypus "початковий" < гр. prôtotupos "початковий, перший вид". Французький іменник prototype у XVI столітті позначав початковий
або головний зразок і перекладався як "прототип" [там само]: [...] dautant qu’il [Monsieur de la Roche] estoit le prototype de l’Antechtist. ([...] тим більше
він [Пан де Ларош] був прототипом Антихриста.) – Verville, MP, 24.

RÉSULTAT n. m. (1570 р., В. Карлва) < пізня лат. resultatum "результат", субстантивований дієприкметник минулого часу від дієслова resultare "випливати з" [343, с. 1918]. Іменник résultat був уведений клерками
як повчальне слово. Він називав те, що випливало, наприклад, з обговорення, точки зору, операції чи події, мав значення "результат" [там само]: Ainsi que
ie demãdois à boire, voila vn grand bruit, Quoy dismes nous, est-ce là le resultat
de quelque Pape qui se fait, ou le Tedeum d’vn fait tout nouueau? (Таким чином
я попросив випити, раптом сильний шум. – Що сталось? – спитали ми. –
Це що результат роботи якогось Папи чи вдячний спів зовсім нової справи?) – Verville, MP, 581.

SOMMAIRE adj. (1538 р., Р. Етьєн) < лат. summārium "короткий, скорочений" < summa "сумма" [343, с. 2116]. Французьке ЛЗ sommaire мало значення "короткий, узагальнений" [там само]: Au moyen dequoy, puys que les propos d’aucuns Rustiques (que je nommé Païsans, Vilains, ou Ignobles) nous sont en main, il ne sera, me semble, hors de propos, faire un brief et sommaire Discours du nom et imposition d’iceluy. (Таким чином, згодом коли бесіди якихось сільських мешканців (яких я [автор] назвав селянами, вілланами або нижчими прошарками) потраплять до наших рук, мені здається, вони не будуть виходити за межі розмов, робити коротке й узагальнене міркування щодо назви
і введення цієї назви.) –Fail, ŒF, 2.

 

Італійські запозичення

ВІЙСЬКОВІ ТЕРМІНИ:

ANCEPESSADE n. m. (Анрі Етьєн, lancepessade) < іт. lancia spezzata, "зламаний спис", так називали добірних солдатів [351, с. 377]. У французькій мові словом ancepessade позначали звання відбірного вершника, якого тримали у запасі під час битв і відносили до солдат першого класу [там само]. Іменник перекладався як "єфрейтор": Puis [le roy Salomon] fit venir les Roys, les Ducs,
les Comtes, les Barons, les Colonnelz, Capitaines, Caporaux, lancespessades, Soldatz à pied et à cheual: & tous tant qu’il y en auoit. (Потім [король Соломон] викликав королів, герцогів, графів, баронів, полковників, капітанів, капралів, єфрейторів, піших і кінних солдатів: усіх, хто були.) –Periers, NRJD, 48.
До словника сучасної французької мови іменник ancepessade не потрапив.

BATAILLON n. m. ( 1543 р., Амадіс) < іт. battaglione (словотвір
від battaglia, військо, вишикуване у бойовій готовності) [346, с. 71–72]. Італійське слово battaglione перекладалося як "великий ескадрон солдатів", тобто "батальйон" [342, с. 208]. Французька мова запозичила іменник разом
зі значенням італійського етимона [там само]. Іменник bataillon позначав військовий підрозділ піхотинців, який складався з кількох рот на чолі
з командуючим: [...] la teste baissee, cõme en vn bataillon de gens de pied.
([...] опущена голова, як у батальйоні піхотинців.) – Fail, CDE, 360.

CAMPAGNE n. f. (1536 р., Маро, campaіgnе) < іт. campagna < пізньої
лат. campania [346, с. 118]. Латинське слово campania означало"рівнину, поле",
в італійській мові іменник campagna мав значення латинського варіанту "рівнина, поле", а згодом завдяки метонімічному переосмисленню з’явилось значення "кампанія, похід", тобто місце розгортання військових подій [342, с. 356].
Усі ці значення адаптувалися у французькій мові того часу. З 1536 р. ЛЗ campagne означало "рівнину, поле" [там само]: Tantost les chiens auoir esté decouplez, voicy
le leuraut qui sort en cãpagne aubadé, & suiuy de mesme. (Згодом собаки були спущені й одразу ж, побачивши молодого зайця, який вийшов вранці на поле, побігли слідом.) –Fail, CDE, 153. У 1587 р. у французький словник увійшло значення "кампанію, похід" [342, с. 356]: [...] il [le pauvret] ne fust grippé, comme
le More Comic (ceux qui sçauent l’histoire, entẽdrõt biẽ la source de tel Prouerbe,
& mot de rencontre) par vn certain Iuge de campagne, Preuost des Mareschaux, rouãt & escarmouchãt les restes & reliques des gẽs de pied retournãs du camp, [...]
([...] він [бідолашний] не був заражений грипом, як комічний Мавр
(ті, хто знають історію, зрозуміють джерело такої приказки і випадкового слова) якимсь похідним суддею, маршальським суддею, колесуючи та ведучи обстріл решток і мощей піхотинців, які повернулись з поля, [...]) – Fail, CDE, 270–271. Зауважимо, що іменник campagne часто використовувався у виразі se mettre
en campagne "на військовий лад" [342, с. 356].

CAMPEGER v. < іт. campeggiare "розміщуватись табором" [351, с. 86].
У XVI столітті слово campeggiare адаптувалось у французькій мові
зі значенням італійського етимона [там само]. Проте у новелах Жан Флор
ми натрапили на дієслово campeger, використане у переносному значені "розміщатися": Par ce moyen escheut que le puissant amour campegeant
au meillieu de lenflamblé estomach, la dame de ses feuz secretz & cachez commenca à brusler dune terrible sorte [...] (У такий необхідний спосіб могутнє Кохання розмістилось всередині палаючого шлунка, що від цього таємного
і прихованого вогню дама почала страшно горіти [...]) – Flore, CA, 84. Згодом дієслово campeger зникло з ужитку.

CAPORAL n. m. (1520 р.) < іт. caporale < capo "голова" у значенні начальник. Італійський іменник caporale,у свою чергу, перекладався
як "капрал", тобто "головний" [342, с. 366]. Саме це значення було адаптоване французькою мовою того часу [там само; 351, с. 89]: [...] pour dizenier,
caporal [...] ([...] як голова міської дільниці, капрал [...]) – Fail, CDE, 429.

COLONEL n. m.(1534 р., coulonnel; 1556 р., colonnel) < іт. colonello "полковник", дослівно "начальник колонії солдат" [342, с. 480; 351, с. 126]. Французька мова отримала від італійської мови іменник colonel, зберігаючи значення "полковник" [там само], який характеризував звання старшого офіцера у армії, командуючий полком: Puis [le roy Salomon] fit venir les Roys, les Ducs,
les Comtes, les Barons, les colonnelz, [...] (Потім [король Соломон] викликав королів, герцогів, графів, баронів, полковників, [...]) –Periers, NRJD, 48.

FORÇAT n. m. (1528 р.) < іт. forzato < forzare [346, с. 309]. Італійський іменник forzato зі значенням "каторжник" був утворений від дієслова forzare "перемагати когось, підпорядковувати собі" [342, с. 869]. У словниковому складі французької мови XVI століття зустрічаємо ЛЗ forçat зі значенням італійського етимона "каторжник" [там само]: Et ainsi Grysogone accordoit dextrement sa voix auec celle des forçats aux galeres. (І, таким чином, Грізогонь вправно об’єднав свій голос з голосами каторжників на галерах.) –Fail, CDE, 240.

GRADE n. m. (1578, А. Етьєн) < іт. grado "чин, звання" < лат. gradus "крок", звідси значення "ходьба, хід, етап" і "позиція" у військовій термінології [342, с. 968]. Латинське слово gradus було утворене від слова gradi "крокувати", спеціалізоване у значенні "крок при підйомі по драбині або сходах". Французький іменник grade потрапив у мову зі значенням італійського етимона "чин, звання" [там само]: Tandis que les trois ordres d’Eglise, Noblesse, & le tiers estat du peuple se contindrent chacun en son deuoir, sans enjamber ne entreprendre sur les grades, priuileges & preeminences les vns des autres. (Тоді, коли три об’єднання церкви, Дворянство і третій стан людей займалися кожний своєю справою, не переступаючи і не зазіхаючи на звання, привілеї та переваги одних над іншими.) – Fail, CDE, 63.

RÉVOLTE n. f. (1500 р.) < іт. rivolta "повстання, бунт" [343, с. 1930]. Французька мова запозичила італійський іменник rivolta, не змінюючи значення етимона [там само]: Tant de Sages qui estudient aux auantures attribuent tels effects à d’autres causes, comme [...] aux reuoltes des grands qui sont occasion
que fillettes ont hanté les cloistres [...] (Стільки Мудреців, що навчаються пригодам, отримують той же результат завдяки іншим наслідкам [...]
як повстання дорослих, які є причиною того, що дівчата часто йшли
до монастирів [...]) – Verville, MP, 2.

SAPER v. (1547 р., sapper) < іт. zappare "мотижити" від zappa "мотика, сапа" [343, с. 2017]. До французької мови XVI століття іменник saper потрапив як військовий термін. Його значення було звужене, спочатку він означав "руйнувати фундамент будівлі або бастіону, використовуючи мотику"
[там само], згодом з 1552 р. ЛЗ saper почали використовувати у переносному значенні "руйнувати, атакуючи основу чогось" [там само]: Les morpions sont les Espagnols, qui se sapent és places si bien que si on les peut oster c’est piece à piece. (Воші – це іспанці, які так добре руйнують себе і міста, що, якщо їм дозволити, вони не залишать каменя на камені.) – Verville, MP, 445–446.

STRADIOT n. m. < іт. stradiotte "страдіот" [351, с. 267]. Французький іменник отримав значення італійського слова "страдіот" [там само]. У добу Відродження страдіотом називали грецького кавалериста XV-XVI століть.
Цей солдат носив на голові тюрбан і міг спати під відкритим небом: Eutrapel, un matin, [...], bu à l’esgard d’un vin blanc, sur lequel voltigeaient mile petits estradiots, [...] (Вранці Етрапель, [...], випив з цього приводу білого вина,
над яким кружляли тисячі маленьких страдіотів, [...]) –Fail, ŒF, 147.

VOLTIGER v.(1564 р., Рабле) < іт. volteggiare "крутитися, кружляти", "гарцювати (на коні)" < voltare "повертатися" [343, с. 2452; 346, с. 816;
351, с. 664]. Спочатку у 1525 р. дієслово використовувалось у разі, коли йшлося
про солдата, який кружляв навкруги суперника, щоб роздратувати його
[343, с. 2452]. Згодом вже у 1534 р. його ввели у вираз voltiger un cheval, який означав "змушувати коня йти кругом себе" [там само], а у 1542 р. voltiger використовувалось у звуженому значенні "привчати коня до рухів високої школи" [там само]. Цю дію виконував, як правило, вершник. Цікавим є те,
що з 1572 р. дієслово voltiger потрапило під вплив слів voler і voleter,
як результат з’явилось метафоричне значення "літати, кружляти" [там само].
У новелі Н. дю Файля дієслово voltiger було використане у значенні італійського етимона "крутитися, обертатися" [там само]: [...] mes petits Enfans, riez, jazez, voltigez, gaudissez, beuvez d’autant, entretenez les Dames, triomphez, [...] ([...] мої діточки, смійтеся, базікайте, крутіться, веселіться, стільки же пийте, спілкуйтеся з Дамами, тріумфуйте, [...]) –Fail, ŒF, 116. Це значення слова збереглося у словнику сучасної французької мови.

Завдяки метафоричному переносу у французькій мові у 1545 р. з’явилось значення "перестрибувати з однієї теми на іншу" [343, с. 2452]. Зауважимо,
що дієслово voltiger застосовувалось у 1548 р. у значенні "кружляти"
[там само], коли йшлося про акробатів.

ЖИТТЯ ПРИ ДВОРІ:

ALTESSE n. f. (1560 р., Ронсар) < іт. altezza < alto < лат. altus [346, с. 23; 351, с. 22].Італійське слово alto мало значення "високий", відповідно altezza "висота" [342, с. 60]. Іменник altesse був запозичений для позначення "високого рангу, звання" [там само], у французькій мові відбувся метафоричний перенос: Estans
en Auignon, l’vn de nos compagnons estoit tellement saisy & еmpieté d’vne certaine ambition & hautesse, iugez si altesse seruiroit, qu’il se trouua à chef de piece, auec
le temps, [...] (Перебуваючи в Авіньоні, один з наших супутників був настільки вражений певним властолюбством і світлістю; оцініть чи допоміг би високий ранг з часом стати йому командиром гармат, [...]) – Fail, CDE, 165. У XVI столітті altesse також мало значення італійського етимона "висота" [342, с. 60].

BULLETIN n. m. (1532 р., Рабле) < іт. bollettino "розписка, записка"
[351, с. 78]. ЛЗ bulletin називало записку, яка надавалась за бажанням
або наказом і була наділена владою [там само]: L’Euesque, qui n’estimoit moins sa priere que le commandement du duc son maistre, luy bailla incontinant
vn bulletin, par la vertu duquel la porte luy fut ouuerte & les cheuaulx baillez, ainsi qu’il demanda. (Єпископ, на якого вплинули і прохання, і розпорядження герцога, негайно віддав йому розписку, завдяки якій герцог отримав коней
і право залишити місто у разі необхідності.) – Nauarre, HN, 46. Проте з 1539 р. швидко розповсюдилось метафоричне значення "документ для голосування".

CAVALE n. f.(1552 р., Ла Воесі) < іт. cavalla "кобила" < cavallo "кінь"
[342, с. 391; 351, с. 95]. Італійський іменник cavalla (1340 р.) походив
від іменника caballa пізньої латини зі значенням "кобила" < caballus "кінь".
У французькій мові іменник cavale був уведений зі значенням етимона
[там само]: Il y a vn honneste homme qui auoit mis sa cauale enfargee
en ses foussez. (Є один чесний чоловік, який поклав свою зв’язану кобилицю
у свої рівчаки.) – Verville, MP, 131. Слід зазначити, що цей іменник замінив слова, які походили від латинського слова equa "кобила" на сході та півдні Франції (ive), виключенням став іменник jument [342, с. 391]. З XVII століття французьке ЛЗ cavale почали використовувати як поетичний дублет іменнику jument [там само].

ESTOCADE n. f. (1546 р., Ж. Могіс, estoquade) < іт. stoccata < stocco "шпага, рапіра" [342, с. 784; 351, с. 266]. В італійській мові слово stoccata перекладалось як "укол, нанесений кінчиком шпаги" і це значення вживалось
у французькій мові лише у фехтуванні [там само]: [...] entrez d’une estocade avec trois pas en arriere, et ne vous souciez que d’escrire toutesfois si vous advisez.
([...] уникайте уколу шпаги, зробивши три кроки назад і думайте лише про те, як все таки записати те, що ви побачите.) –Fail, ŒF, 116. Згодом шляхом метонімічного переосмислення у французькій мові з’явилось значення "довга шпага з гардою, яка покривала руку" [342, с. 784].

ESTRAMAÇON n. m. (1565 р.) < іт. stramazzone "удар, нанесений лезом шпаги", словотвір від stramazzare "різко повалити на землю" [там само, с. 785;
351, с. 268]. Дієслово stramazzare було утворене за допомогою префікса stra-
й іменника mazza "палиця, булава". У XVI столітті іменник estramaçon
мав значення італійського етимона "удар лезом шпаги" [там само]: [...] une armee bien leste [...] suyuie d’vn estramaçon [...] ([...] дуже спритне військо [...] супроводжувалось ударом шпаги [...]) –Fail, CDE, 429. ЛЗ estramaçon
за своїм значенням протиставлялось іменнику estocade. У сучасній французькій мові estramaçon вважається історичним терміном.

FAVORI, favorite adj., n.(1541 р., favoriе; 1546 р., favorit) < іт. favorito, дієприкметник минулого часу від дієслова favorire "допомагати, підтримувати" [346, с. 293]. Італійське слово favorito перекладалось як "той, хто був предметом першості з боку, як правило, короля чи принца" [342, с. 839]. Французький прикметник наслідував значення "улюблений, перший" [там само; 351, с. 285]: Et ce pendant lui contoit toute l’affaire, y adjoustant et diminuant comme un homme qui conte quelque querele, et là où il est plus favorit, donne plus de couleur et rend
la cause meilleure. (А тим часом йому розказували усю справу, додаючи
і зменшуючи як будь-який чоловік, який оповідає якусь сварку, у якій
він залишається найпершим, все більше прикрашає її і пропонує найкращий варіант.) –Fail, ŒF, 94. Відповідно, запозичений іменник favori віт іт. favorito перекладався як "фаворит" чи "фаворитка".

POLITESSE n. f. (1585 р., Н. дю Файль) < іт. pulitezza, politezza,спочатку "охайність (фізична)", згодом "вишуканість",говорячи про витвір мистецтва [343, с. 1692; 351, с. 489].Слово було утворене від polito "гладкий, полірований" < лат. politus "художньо-оформлений". У XVI столітті французький іменник politesse отримав від італійського слова конкретне значення "вишуканості" [там само], тобто стан того, що було чистим, полірованим, гладеньким: [...] reussir: politesse, vne armee bien leste [...]
([...] як результат: вишуканість, елегантне військо [...]) – Fail, CDE, 429.

 

ЕЛЕМЕНТИ ОДЯГУ:

ESCARPIN n. m. (1512 р., Ж. Лемер де Бельж, escalpin; 1564 р., Ж. Т’єрі, escarpin) < іт. scarpino, словотвір від scarpa [346, с. 266]. Слово scarpa означало "башмак, туфля" [342, с. 772]. У французькій мові, як в італійській, значення іменників escarpin і scarpino збігалося зі значенням "відкрита легка туфля, човник" [там само]: Il [le seigneur de Bonnyvet] n’oublia pas des escarpins
de feutre et le demeurant des habillemens semblables au gentilhomme. (Він [сеньйор Боніве] не забув фетрові туфлі, залишивши собі одяг схожий на одяг благородного чоловіка.) –Nauarre, HN, 56. У словнику сучасної французької мови ЛЗ escarpin вважається історичним терміном.

ESCOFFION, SCOFION n. m. (1549 р., М. Наваррська)< іт. scuffione "великий жіночий чепець" [351, с. 251]. Французька мова запозичила італійський іменник зі значенням "чепець" [там само], який міг бути звичайним або декорованим з сіткою для утримання волосся: Et la dame seule dedans [dans la chambre] auec son scofiõ & sa chemise toute couuerte de perles et de pierreries, ce qu’il [le seigneur de Bonnyuet] veid par le coing du rideau, sans estre apperceu d’elle: car il y auoit vn grand flambeau de cyre blanche, qui rendoit la chambre claire cõme de iour. (А дама залишилася одна всередині [в кімнаті] у своєму чіпці та своїй сорочці, оздобленій перлинами та дорогоцінним камінням;
він [сеньйор Боніве] спостерігав за нею із-за портьєри так, щоб дама його
не помітила, оскільки в кімнаті стояв великий канделябр з білим воском
і так яскраво її освітлював як удень) –Nauarre, HN, 55–56.

CALEÇON n. m. (1563 р., calleson; 1571 р., caleçon) < іт. calzone "штанина, колоша" [342, с. 348]. Італійський іменник calzone називав чоловічий і жіночий одяг, частіше використовувався у множині calzoni "штани". У процесі семантичної адаптації значення італійського етимона було звужене, іменник caleçons вказував на спідню білизну у вигляді довгих штанів, які носили
як жінки так і чоловіки, перекладався як "кальсони, підштанки" [там само;
351, с. 85]: Ie l’ay veu: c’est que pour crainte que cela n’auint, plusieurs ont fait faire des calleçons, ou brides à fesses, afin de se garentir; & les autres qui n’auoient pas ceste industrie pour sauuer leur cul, craignant la dent laquaisme; ont mis
la chair de leurs fesses sur leurs espaules: cela est donc cause des bossues.
(Я це бачив: через острах, що так не сталось, більшість замовила собі підштанки або вуздечки на сідниці з метою захистити себе; а інші, у яких
не було цієї хитрощі, щоб урятувати свій зад, побоюючись лакейського зуба, натягнули плоть своїх сідниць на плечі: це і стало причиною їхньої горбатості.) – Verville, MP, 225–226.

CASAQUIN n. m. (1546 р.) < іт. casacchino [342, с. 380; 346, с. 129; 351, с. 93]. Італійське ЛЗ довгий та широкий чоловічий піджак під назвою "казакін" потрапило до французької мови того часу [там само]: Comme cest article
se disputoit, voicy vn grand ieune homme, vestu d’vn assez bon casaquin & chausses, frappant à la porte de la sale. (Відповідно до обговореного пункту перед Вами високий парубок, одягнутий у доволі гарний казакін і шаровари, він стукає
у двері кімнати.) – Fail, CDE, 318. У сучасній французькій мові ЛЗ casaquin уважається застарілим.

SOUTANE n. f. (1550 р., Рабле, sottane; 1563 р., soutane) < іт. sottana "спідній одяг", субстантивоване від прикметника sottanо "спідній", словотвір від sotto "під" < лат. subtus "внизу" [343, с. 2145]. У XVI столітті іменник soutane означав довгий одяг, який жінки носили під плащем, згодом значення було розширене (метафоричний перенос), іменник перекладався як "спідниця"
(1564 р.) [там само]. З 1564 р. значення іменника soutane набуло спеціалізованого значення – назву вбрання, яке носили судді, адвокати, медики [там само]: Il [vn beau ieune hõme] auoit vne soltane, soltane est vn vestement, vestement est vn accoustremẽt, accoustrement est dont on s’habille, [...] (У нього [гарного парубка] була сутана, сутана – це вбрання, вбрання – одяг, який
ми одягаємо, [...]) – Verville, MP, 59.

 

СУТО ІТАЛІЙСЬКЕ ЖИТТЯ:

CERVELAS n. m. (1552 р., Рабле, cervelat) < іт. cervellato [342, с. 406;
346, с. 136; 351, с. 99]. В Італії іменником cervellato називали товсту коротку сосиску, виготовлену зі свинячого м’яса та мозку. У Франції іменник cervelas
мав значення італійського етимона "варена сарделька" [там само]. Пропонуємо декілька прикладів з новел різних авторів, по-перше: Ie vous en diray l’histoire comme elle aduint à nostre maistre Rablais, que voila bien empesché à trouuer l’essence d’vn ceruellat auec Theodore & Pline, surquoy quelqu’vn me demandera de quoy
il estoit, ie luy diray qu’il estoit fait comme nos autres viandes. (Я вам розкажу історію, яка трапилась з нашим паном Рабле; він разом з Теодоромі Пліном намагався зрозуміти вміст вареної сардельки, на що хтось мене запитає, з чого ж вона була, а я йому відповім, що вона була виготовлена, як і будь-яка інша м’ясна страва.) – Verville, MP, 492. А, по-друге: Ainsi m[Eutrapel]’arraisonnant, & disant en moy mesme, c’est quelque bon cõpagnon, ses gens & seruiteurs en ceste necessité de loger ont faict prouision de quelques bribes, ceruelats et iambons qu’ils ont ioints & adherez
à belles bouteilles. (Отже, обшукуючи мене [Етрапеля] та кажучи мені, що якийсь весельчак, його люди та слуги, щоб гарно влаштуватися, закупили декілька маленьких шматочків хліба, сардельки і шинку, які приєдналися до прекрасних пляшок.) – Fail, CDE, 214.

ITALIANISME n. m. (1578 р., А. Етьєн) < іт. italiano "італійський"
[342, с. 1130]. У французькій мові італійське слово italiano було субстантивоване, значення іменника звужене. Французьке ЛЗ italianisme означало "імітацію італійської манери розмовляти" [там само]: Ie soustien, quelque italianisme qui coure parmy nous, encore qu’ils ayent d’aucunes bonnes conditions, que les grandes charges publiques se doiuẽt bailler aux Gentil-hommes priuatiuement à tous autres [...] (Я підтримую будь-який італьянізм, який зустрічається серед нас, хоча у них дещо інші гарні умови – високі суспільні податки потрібно віддавати Дворянам, а не всім іншим [...]) –Fail, CDE, 35.

TESTON n. m. (1513 р., Ла Кюрн) < іт. testone "тестон"< testa "голова"
[343, с. 2265]. У французьку мову ЛЗ teston "тестон" було введене у XVI столітті,
за часів правління Франциска І, який наказав виготовити тестони у Мілані
[там само]. Тестон – срібна монета, яка мала зображення короля, використовувалась до XVII століття: L’aultre [hõme] le vint querir, & le trouua bien faict à son gré, & à son besoin, il tire vn teston de sa faque, & le baille
au coutelier. (Інший [чоловік] прийшов і заявив, що ніж йому підходить,
він витягнув один тестон і протягнув його ножарю.) – Periers, NRJD, 219.

 

МУЗИКА, АРХІТЕКТУРА Й ОБРАЗОТВОРЧІ МИСТЕЦТВА:

ARTISAN n. m. ( 1546 р., Рабле) < іт. artigiano < arte < лат. ars, artis (→ art) з суфіксом -igiano (→ partisan) [342, с. 131]. Італійське слово artigiano позначало "того, хто займався ремеслом", а іменник arte перекладався
як "ремесло". Дуже часто artigiano використовувалось для позначення спеціаліста з образотворчого мистецтва. У добу Відродження іменник artisan адаптувався у французькій мові зі значенням "ремісник" [там само]:
Et, pour habituer le païs de Chretiens, il [le capitaine Roberval] y mena auec luy de toutes sortes d’artisans [...] (І для того, щоб заселити цю країну християнами,
він [капітан Роберваль] привіз із собою різних ремісників [...]) – Nauarre, HN, 195. Проте Рабле використовував також ЛЗ artisan у переносному значенні "творця" [342, с. 132], тобто людини, яка щось творить, виробляє, наприклад, l’artisan de son malheur "творець свого нещастя".

DESSINER v. (1559 р., Амйо, desseigner) < іт. disegnare < лат. disignare "конкретно зображувати" [346, с. 218]. Італійський варіант disegnare називав спочатку "накреслити контур чогось" (XIII століття), а згодом у XIV столітті перекладався як "планувати щось" [342, с. 629]. Представлені два значення італійського слова потрапили до французької мови того часу [там само]. Проте слід зазначити, що в добу Відродження існували також інші значення дієслова dessiner. Наприклад, метафоричне значення "зображати" у новелі Б. Деперьє: Et
[le hillot] n’oublia pas à le [le couteau] lui [au coutelier] desseigner tout tel qu’il le luy falloit, en luy disant [...] (І хлопець не забув йому [ножарю] його [ножа] зобразити саме так, як йому було потрібно, сказавши [...]) – Periers, NRJD, 219. Пропонуємо приклад з новели дю Файля, де дієслово dessiner використано у переносному значенні "створювати": D’estre seul, vous [Seigneur Eutrapel] ne le pouuez, ains, comme auez saintement & religieusement desseigné & proietté, il vous faut marier [...] (Бути одиноким ви [Сеньйор Етрапель] не зможете, оскільки ви були свято створені та релігійно задумані, вам потрібно одружитися [...]) – Fail, CDE, 547.

DUO n. m. (1548 р., Н. дю Файль) < іт. duo "два" [346, с. 237].
У французькій мові іменник duo отримав значення італійського етимона "два" [342, с. 684]: Ce pendant il survient quelcun plus rebrassé que vous, qui vous ruse autant loing que vous estiez près, et lors est un duo à quatre diableries. (Тим часом з’являється хтось більш спритний ніж ви, він живенько відкидає вас в сторону
і тоді починається справжня заковика. (дослівній переклад: двоє на чотири витівки) – Fail, ŒF, 53. Згодом у французькій мові відбулась спеціалізація значення іменника duo, і в музиці з’явилось нове значення "дует" [там само].

MODÈLE n. m. (1542 р., modelle) < іт. modello "модель, муляж, зразок"
для наслідування [343, с. 1353]. У французьку мову італійській іменник modello був запозичений мовою мистецтв з тим же значенням [там само; 351,
с. 418]: [...] & peut estre qu’ils [Martin & maistre Adrien] disputerent des modeles, suiuans les derniers arremens. ([...] і можливо вони [Мартен і пан Адрьєн] сперечались за зразки, дотримуючись заведеного порядку.) –Fail, CDE, 203.

PÉDALE n. f. (1530 р., pedalle) < іт. pedale "педаль органа" [343, с. 1576].
У свою чергу, італійське слово pedale походить від лат. pedalis "пов’язаний
з ногою" < pes, pedis "нога". У французькій мові значення слова було розширене (метафора), pédale позначало пристрій, який функціонував при натисканні ногою у різних музикальних інструментах [там само]. У новелах
Н. дю Файля ЛЗ pédale використовувалось у грі за тим же принципом: [...]
y auoit vn regardeur du jeu, lequel marchant sur pedales, qui respõdoyent sous
le pied des ioüeurs de l’autre costé, leur faisoit entendre les points de partie
aduerse [...] ([...] ще був спостерігач за грою, який, натискаючи на педалі,
які відповідали під ногою гравців з іншого боку, змушував їх зрозуміти очк