Словник лексичних запозичень з латинської та італійської мов,

Виявлені у французьких новелах того часу

(за тематичними групами)

(У Додаток З винесені фрагменти ілюстративного матеріалу, що не увійшли до основного тексту дисертації).

 

Латинські запозичення

МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ:

ANFRACTUEUX adj. (1503 р.) < пізньої лат. anfractuosus (св. Августин) "звивистий, нерівний" < anfractus "злам, кривина, вигин, поворот" [342, с. 81]. Французький прикметник anfractueux був віднесений до медичної сфери (анатомії) зі значенням слова-етимона та характеризував звивистий канал
[там само]. У тексті Ф. Б. де Вервіля ЛЗ anfractueux було застосовано у значенні "звивистий, нерівний", проте вже у широкому сенсі: Ne sçais tu point que depuis que le vin a joinct l’epigllotte, il n’est plus sauorable, il cõvient pour bien souhaiter en cet affaire, desirer auoir le palais aussi long que celuy de Paris, & le manche Priape aussi grand qu’vne pique tournee cõme vne trompe de chasseur, afin que venant la liqueur arrousante, la douce rosee de nature, le sucre de l’Aurore, on sentit vne vraye rage de bien, tandis qu’elle passeroit par ces coulis anfractueux.
(Ти зовсім не знаєш, що, як тільки вино доходить до надгортанника, воно вже більше не є корисним; потрібно, щоб добре розумітися на цій справі, бажати володіти таким же довгим піднебінням, як піднебіння з Парижа, а також мати руки, такі ж величні, як у Пріапея, як зроблений спис, схожий на ріг мисливця для того, щоб з’явилась зрошувана рідина, ніжна природна роса, цукор Аврори, відчулось справжнє шаленство щастя тоді, коли воно б пройшло своїми звивистими виїмками.) – Verville, MP, 142. Зазначимо, що у 1578 р. прикметник anfractueux "звивистий" використовували також у переносному значенні важкого шляху [342, с. 81].

ASTRINGENT n. m. (1538 р., Ж. Канап) < лат. astringens,дієприкметник минулого часувід astringere. Дієслово astringere використовувалось у медичній практиці у значенні "стягувати" [342, с. 142]. У французькій мові медичним терміном astringent називали засіб, який стягував живі тканини [там само] (метонімія): [...] & autres astringens, pour resserrer & cõsolider les parties casuelles des fẽmes. ([...] та інші зв’язувальні речовини для стягування
та скріплення тендітних жіночих частин.) – Fail, CDE, 145–146.

DISSECTION n. f.(1538 р., Ж. Канап) < лат. dissectio. Латинський іменник dissectio "обрізування, рубання" [342, с. 658] потрапив до французької мови
XVI століття, не зберігаючи значення латинського етимона. При семантичній адаптації відбулось звуження значення латинського слова шляхом спеціалізації іменника. Таким чином, французька мова отримала ЛЗ dissection зі значенням "розтин" тіла [там само]: Ie luy [Iacques Syluius] ay veu apporter en sa manche,
car il vescut toute sa vie sans seruiteur, tantost la matrice d’vne cheure ou brebis,
& tout le bas du ventre; tantost la cuisse ou bras d’vn pendu, en faire dissection
& anatomie [...] (Я бачив його [Жака Сілвіуса], як він ніс у рукаві, оскільки прожив усе своє життя без слуги, то матку кози чи вівці чи всі статеві ограни,
то стегно чи руку повішаного для розтину і препарування [...]) – Fail, CDE, 260.

EXCRÉMENT n. m.(1534 р., Ф. Рабле) < лат. excrementum "відходи", "виділення" та "випорожнення", словотвір від excetus [346, с. 279].
У свою чергу, прикметник excretus становив дієприкметник минулого часу від дієслова excernere "виділяти", у медичному значенні "очищати, виводити
(з організму)". До французького словника XVI століття іменник excrément увійшов із значенням "виділення" тіла (фекальні речовини, урина, носовий слиз, піт) [351, с. 272]. Потім його використання звузилося до значення "екскременти, випорожнення" [342, с. 810] (значення латинського етимона),
яке ми зустріли у новелі Вервіля: Ainsi ceux qui ont imprimé cecy, sont cõmissaires d’excremens. Ceci est la fiante de mon esprit [...] (Таким чином, ті,
хто це надрукували, є уповноваженими за випорожненнями. Це пронос мого розуму [...]) – Verville, MP, 493.

Крім того, французький словник доби Ренесансу фіксує третє значення латинського етимона "відходи", наводячи приклад Паре: un lopin d’excrement
de fer "частина відходів заліза" [351, с. 272].

ÉPILEPSIE n. f. < пізньої лат. epilepsia "епілепсія, падуча хвороба" <
гр. epilêpsia "напад, раптове припинення", "епілепсія" [342, с. 760]. Потрапивши
до французької мови XVI століття, іменник épilepsie отримав значення латинського етимона "епілепсія, падуча хвороба" [там само]: Adonc s’entend ceste alenee posterieure [...] moy qui crains ces venues culieres, à cause de l’air melancholique & caede, qui rendãt le cerueau relant, cause l’ epilepsie par vn effect
de corrosiõ punaise [...] (Отже, прислухаючись до цього наступаючого духу [...],
я особисто побоююсь цих фекалій через меланхолічне й смертельне повітря, яке, перетворюючи мозок на затхлість, спричиняє епілепсію під дією сморідної
корозії [...]) – Verville, MP, 199.

У добу Відродження епілепсією називали нервову хворобу,
яка характеризувалась конвульсивними нападами, а також втратою свідомості. Зауважимо, що іменник épilepsie поступово замінив словосполучення haut mal (XIV століття) і mal caduc (XV століття) з такими ж значеннями [342, с. 760].

FRICTION n. f. (1538 р., Ж. Канап) < лат. frĭctio "тертя, натирання, розтирання" від frĭcare "терти" [там само, с. 903]. У французькій мові того часу значення "розтирання" латинського етимона було збережено винятково
в медицині [там само]: Messieurs ie vous prie de m’y faire quelque chose, mais messieurs ie vous diray, s’il vous plaist, cõme dit l’autre, & ne vous desplise
ie ne puis receuoir de clystere, prendre medecine, endurer la seignee, souffrir
les ventouses, supporter les onguens, sẽtir les frixiõs, porter les bains, ny donner lieu en moy dedans ou dehors à ce qui prouiẽt de chez le chirurgien,ou l’Apoticaire. (Панове, я прошу вас мені дещо тут зробити, але, панове, я вам скажу,
будь ласка, як кажуть інші, та з вашого дозволу я не можу поставити клізму, приймати ліки, терпіти кровопускання, банки та мазі, випробувати розтирання, приймати ванни, а також запропонувати місце всередині себе чи зовні тому,
хто походить від хірурга чи аптекаря.) – Verville, MP, 517.

INGRÉDIENT n. m. (1508 р.) < лат. ingrediens, -entis, дієприкметник теперішнього часу від ingredi "входити до" [342, с. 1098]. У добу Ренесансу латинське слово ingrediens було субстантивоване, а його значення – спеціалізоване, оскільки французький іменник ingrédient вперше з’явився
у лексиконі аптекарів і позначав елемент, який входив до складу препарату
або суміші [там само]: Car les Apoticaires en sont venus là, qu’ils ne veulent souffrir que les Medecins voient les ingrediens de la medecine ordonnee, disans qu’on leur feroit tort, si on ne s’en fioit en eux. (Оскільки аптекарі повернувшись сюди, не бажають страждати через те, що лікарі розуміються на інгредієнтах приписаних ліків, стверджуючи, що з ними були несправедливі, якщо
їм не довіряли.) – Fail, CDE, 298.

PITUITE n. f. (1541 р., Бофіс) < лат. pītuīta [346, с. 585]. Латинське слово називало камедь, смолу, що стікала по дереву, згодом за аналогією почало позначати слиз, нежить (метафора) [343, с. 1653]. У XVI столітті іменник pituite
був застосований лікарями для позначення слизу, який виділявся з носової порожнини "мокрота, нежить" [там само; 351, с. 481], а в давній медицині відбулось розширення значення шляхом метафоричного переносу. ЛЗ pituite мало значення "слизу" (1575 р.) [там само], як однієї з чотирьох основних рідин тіла: Le pretendu President [...] alla faire la court et cracher sa pituite à l’huys
de la chambre d’iceluy [d’un Medecin]; où sur les onze heures du soir il fut introduit par vn valet de chambre, qui luy dit, Monsieur entrez. (Так званий Президент [...] поїхав на поклін, а також плюнути слиною на хвіртку спочивальні одного Лікаря, куди об одинадцятій годині вечора його впустив камердинер, сказавши: "Проходьте, Добродію!") – Fail, CDE, 350.

SIMILAIRE adj. < класичної лат. similis "схожий, подібний", зі значенням "простий", який використовувався в медичній сфері, винятково в анатомії,
у словосполученні parties similaires "прості частини" (метафоричне значення) [343, с. 2092; 351, с. 591]. Йшлося про частини тіла, які залишались подібними одна одній (кістки, кінцівки). Вони об’єднувались між собою, формуючи систему тіла. Сьогодні ці частини кваліфікуються в анатомії під назвою "тканина" [331, с. 556]. Пізніше з 1560 р. завдяки Паре прикметник similaire почали вживати у більш широкому значенні "схожий, подібний" у тому
ж словосполученні parties similaires [343, с. 2092]. У французькій мові кінця XVI століття, як і в латинській, значення "схожий, подібний" застосовувалось
до речей одного виду, які мали спільні ознаки [там само]: Alors l’Abbesse pour repartir par piece similaire & reciproque demonstration, se descouurit, & luy
[à une fille] fit paroistre sa naturance. (Отже, Абатиса для того, щоб швидко відповісти схожою монетою та взаємним проявом, довірилась і показала
їй [дівчині] свою суть.) – Verville, MP, 334.

SPHINCTER n. m.(1548 р., Ф. Рабле) < лат. sphincter < гр. sphinktêr "пов’язка" [346, с. 726], а також назва м’яза ануса у медичній термінології
[343, с. 2153–2154]. Грецький іменник sphinktêr походить від дієслова sphingeîn "стискати". У французькій мові, як і в латинській, іменник sphincter "сфінктер" використовували в медицині, як анатомічний термін [там само, с. 2154].
Він позначав кільцеподібний м’яз, який, скорочуючись, закривав або звужував який-небудь зовнішній отвір, вихід порожнистого органа, наприклад, sphincter utérin "маточний сфінктер" або sphincter anal "анальний сфінктер": Nous rismes si fort & à propos, que le boyau culier se dilatant en la voye du sphincter
qui se relascha, ie fis le peché abondamment. (Ми так голосно сміялися, що пряма кишка збільшилася в об’ємі на шляху до сфінктера, який послабився і я сильно та рясно згрішив.) – Verville, MP, 485.

 

АСТРОНОМІЯ І МАТЕМАТИКА:

ÉPHÉMÉRIDE n. f. (1537 р.)< лат. ephēmeris, -idis "розповідь щоденних подій" < гр. ephêmeris, -idоs, "щоденні звістки", "історичні або військові спогади" [342, с. 758]. Грецьке слово ephêmeris було утворене від epi "під час"
і hêmera "день". У французьку мову ЛЗ éphéméride було введене у множині
і означало "астрономічну таблицю" [там само] (спостерігається спеціалізація значення), яка надавала інформацію про розташування небесних світил
на кожний день року: Eutrapel, un matin, s’estant essuyé les yeux au mieux qu’il avoit pu, [...], print ses ephemerides, et là commence, par merveilleuse industrie faire ses elections, voir s’il luy seroit point improspere faire une saillie aux
champs, [...] (Вранці Етрапель, протерши очі якнайкраще, як зміг, [...], взяв свої астрономічні таблиці і почав з чудовою спритністю обмірковувати, вивчати, чи буде вдалим його вихід на поле [...]) –Fail, ŒF, 147.

GNOMON n. m., астрономічний науковий термін, потрапив до словника французької мови у 1547 р. завдяки Ж. Мартіне < лат. gnomon "стрілка
на сонячному годиннику" < гр. gnômôn спочатку "те, що слугувало прикладом", з часом "регулятор" [346, с. 343]. Таку назву мав вертикальний стрижень, показник інструмента, який визначав висоту сонця над горизонтом, тобто "стовпчик-показник" [342, с. 956], а також завдяки метонімічному переосмисленню сам інструмент, який мав назву "гномон" [там само]: & notez, qu’il n’y a que ces deux raisons, auec celle qui a esté dite tantost, qui empeschent
les femmes de prester leur gnomon. (І запам’ятайте, що існують лише ці дві причини, з тією, що вже була зазначена; вони заважають жінкам позичати свій гномон.) – Verville, MP, 222.

PLAN adj. (1553 р., Ж. Мартін) < лат. planus "рівний" [343, с. 1658;
346, с. 587]. Прикметник plan був уведений математиками з метою визначення "рівної, пласкої" поверхні [343, с. 1658]. У тексті новеліста де Вервіля прикметник plan був використаний в якості прислівника зі значенням латинського етимона:
A a, monsieur le docteur, mon poux est bas, il ne va gueres viste, non monsieur, dit le medecin, s’il estoit sur quelque genet, il iroit brauemẽt, mais à cét heure il va planplan, d’autant qu’il est sur vn asne. (А, а, пане лікарю, мій пульс – низький, він майже
не б’ється; ні, пане, відповідає лікар, якщо б він знаходився на якійсь дрібній породі коней, пульс би прискорився, але на цей момент він – рівний, настільки рівний, немов у віслюка.) – Verville, MP, 539.

SUPPUTATION n. f. (1532 р., Ж.-А. Фабр) < середньовічна лат. supputātio "обчислення, розрахунок", словотвір від супіна supputāre [343, с. 2202; 346, с. 740]. Цей іменник у французькій мові означав "кількісний підрахунок", особливо "хронологічні підрахунки" [там само]: A laquelle supputation & calcul d’annees reuient droitement le temps de la mort du Redempteur du monde: en laquelle mesme saison tomberent en Asie treize grandes & puissantes villes, cõme dit le mesme Eusebe. (У якому хронологічно підрахованому і вирахованому році точно повториться час смерті Покутника світу, навіть у тому самому сезоні в Азії рухнуть тринадцять великих і могутніх міст, як віщає Есеб.) –Fail, CDE, 518.

 

ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО:

APOSTROPHE n. f.(1516 р., Ж. Мішель) < лат. apostropha "звернення" < гр. apostrophê від apo- (→ apo-) i strophê (→ strophe) [342, с. 98]. Ораторський прийом апострофа, тобто звернення, був запозичений французькою мовою XVI століття [там само]: Il [le Curé] s’esbatit à bon escient pour son bled & sans apostrophe auec plenitude d’efficace reelle. (Не звертаючись ні до кого (дослівний переклад: без звернення), з повнотою справжньої користі він [Кюре] свідомо тішився своєю глухою місцевістю. – Verville, MP, 386.

PHRASE n. f. (1546 р., Г. Вагане) < лат. phrasis "манера висловлюватись, стиль, мова" < гр. phrasis, praseôs "мовлення", "вислів, мова, манера висловлюватись" від phrazein "пояснювати" [343, с. 1624]. Іменник phrase
був уведений у французьку мову зі значенням латинського етимона "манера говорити, мова, стиль" [351, с. 474], а саме: спосіб упорядкування слів
при висловлюванні: Ie ne vis iamais tant parler: ainsi ceste phrase n’estoit point
de mon temps, ie vous prie esclaircissez m’en. (Я ніколи не чув, щоб стільки говорили: відповідно ця манера зовсім не була з мого часу; я вас прошу, роз’ясніть мені її.) – Verville, MP, 556.

THÈSE n. f.(1579 р., де Лосталь) < лат. thesis. Латинський іменник thesis використовували частіше у риториці у значенні "предмет, положення, тема" [343, с. 2273]. У свою чергу, латинське слово було запозичене з грецької мови, від thesis "положення, твердження" < theînai "стверджувати". Французький іменник thèse був адаптований мовою вчених і перекладався як "тезис", тобто "положення, яке мало бути доведеним" [там само]. Як приклад пропонуємо назву однієї з новел Ф. Б. де Вервіля These (Тезис) – Verville, MP, 392.

ОСВІТА І ЛІТЕРАТУРА:

COSMOGRAPHIE n. f.(1512 р., Ж. Лемер де Бельж) < пізньої
лат. cosmographia "космографія" [342, с. 540]. У XVI столітті у французькому словнику ЛЗ cosmographie з’явилось зі значенням латинського етимона "космографія" [там само; 351, с. 151], дисципліна, яка займалась описовою географією, безпосередньо описом населеної землі: D’vn asne vous estes venu
à vn lieure, ie croy que c’est à cause des oreilles, à raison dequoy pour le mettre
en cosmographie ie vous dy que ie ne vi oncques asnes plus ioly que celuy d’vn Apothicaire de Tours. (Від віслюка ви дійшли до зайця, я гадаю, що це сталося через вуха; щоб вмістити це в космографію, я вам кажу, що ніколи не бачив віслюків гарніших за віслюка аптекаря з Тура.) – Verville, MP, 396.

DICTIONNAIRE n. m. (1501 р., Верард) < середньовічна лат. dictionarium [346, с. 222]. ЛЗ dictionnaire частково виступало синонімом слову вокабулярій (vocabulaire), належало до двомовного або багатомовного твору поряд
з тезаурусом (thesaurus, згодом trésor), одномовним словником [342, с. 643]. Нагадаємо, що в добу Відродження поява іменника dictionnaire була пов’язана
з роботою Р. Етьєна "Французько-Латинський словник" 1539 р.: Incõtinẽt voici
le ieune Clerc en chausses à bourrelet, chiqueté sur les fesses, nos neueus
& successeurs auroiẽt biẽ afaire d’vn dictionaire à cent ans d’icy, pour sauoir que c’est: le pourpoint gros & enflé de bourre, [...] (Негайно представляю молодого вченого у штанях в складку з бахромою на сідницях; мабуть наші нащадки
і спадкоємці мали б справу зі словником століття, щоб дізнатися, що це грубий камзол, набитий шерстю [...]) – Fail, CDE, 4.

DOCTE adj.(1532 р., Рабле) < лат. doctus, пасивний дієприкметник минулого часу від docēre "навчати" [346, с. 230]. Латинський дієприкметник doctus
був ад’єктивований у значенні "того, кого навчили; той, хто знає", тобто "вчений, вправний" [342, с. 664]. Крім того, слово doctus було субстивоване у множині doctі, вживалося коли йшлося про вчених, критиків, поетів. Французький прикметник docte перекладався як "вчений" [там само]: Il n’y a pas long-temps qu’un Escossois, ayant desjà servy à la garde du roy de France, et lequel avoit,
dès sa jeunesse, gousté quelque peu des bonnes lettres, voyant que le roy caressoit
les personnes doctes [...] (Не так давно один шотландець, який служив у гвардії короля Франції і з юності мав певний смак до витонченої словесності, помітив,
що король обсипав ласками вчених людей [...]) –Periers, NRJD, T 2, 372.

Слід зазначити, що у 1553 р. прикметник docte був субстантивований
зі значенням "вчений", яке сьогодні вважається іронічним [342, с. 664]: Auisez y, doctes, parce que souuent vos labeurs, vos bons liures sont employez à faire des cornets d’espices, ou des mouchoirs de cul, & ne peut aduenir pis à cestui-cy, qui n’est escrit que pour la iuste demonstration de ce qui est; d’autant que l’on void icy la bestise des Grands de ce temps, la sottise des habiles gens, l’impudence des doctes, & la meschãceté des autres. (Подумайте про це, вчені, бо дуже часто ваші праці, ваші гарні книжки використовуються як упаковки для подарунків або ж як туалетний папір, і не може бути гіршого за те, що є написаним лише для показу того, чим є; тим більше, що ми бачимо дурість Великих людей цього часу, безглуздість вправних людей, цинічність вчених і злість інших.) – Verville, MP, 494.

ÉPITOMÉ n. m. (початок XVI століття, épitome) < лат. epitome "вибірка, короткий виклад" < гр. epitomê "короткий виклад змісту" < temnein "різати" [346, с. 262]. При семантичній адаптації французька мова того часу зберегла значення латинського етимона. Іменник перекладався як "вибірка" [там само].

FRAGMENT n. m. (1525 р., Ж. Лемер де Бельж), тобто шматок, який
був відламаний, наприклад, fragment d’os "уламок кістки" (1560 р.) <
лат. fragmentum "уламок, шматок" < frangere "ламати, розбивати" [342, с. 883]. У французькій мові з’явилось ЛЗ fragment зі значенням "уламок". З часом значення іменника fragment було розширене (метафоричний перенос). Він став називати фрагмент, уривок з тексту [там само]. У новелі де Вервіля ми виявили саме розширене значення [див с. 134].

HIÉROGLYPHIQUE adj. (до 1529 р., hiéroglyphe; з 1529 р., Торі, hiéroglyphique) < пізньої лат. hieroglyphicus < гр. hierogluphikos "священне письмо" давніх єгиптян, слово утворене з hiero "священний" та gluphikos "гравіювати" [342, с. 1029]. У XVI столітті латинізм був уведений у французьку мову як прикметник, значення якого було розширене завдяки метонімічному переосмисленню. Французький прикметник hiéroglyphique перекладався
як "ієрогліфічний" [там само]: Mysteres si hauts & obscurs, que les Egyptiẽs mesmes en leurs lettres hieroglyphiques, voulans signifier l’esperance de salut,
qui deuoit arriuer, faisoient et grauoient une croix, à laqlle nostre Seigneur, apres auoir receu toute les indignitez prophetisees, fut cruellement attaché. (Настільки високі й загадкові таїнства, що єгиптяни, бажаючи повідомити про надію спасіння, яка повинна була прийти, навіть у своїх ієрогліфічних літерах відтворювали і гравіювали хрест, до якого наш Господь був смертельно прив’язаний після того, як отримав всі пророцькі образи.) –Fail, CDE, 511.

IDIOME n. m. (1527 р., Дазі, ydiomat; 1544 р., Деперьє, idiome) < пізньої лат. idioma "особлива мова" < гр. idiôma, idiômatos "особлива властивість", згодом "особливість стилю" [342, с. 1062; 346, с. 382; 351, с. 355].
У XVI столітті французький іменник idiome отримав значення мови, властивої певному регіону, перекладався як "місцевий говір" [там само]: N’entendois
tu point mon idiome? (Ти зовсім мене не зрозумів? (дослівно: Ти що зовсім
не зрозумів мого говору?)) – Periers, NRJD, 53.

MANUSCRIT n. m., adj. (1594 р., Ф. Ремон) < лат. manu scriptus "документ, написаний вручну" < manu (орудний відмінок іменника manus "рука") і дієслова scribere "писати" [343, с. 1275]. У процесі семантичної адаптації значення латинського етимона було збережене: іменник manuscrit перекладався як "рукопис", відповідно прикметник manuscrit мав значення "рукописний" [там само].

PALINODIE n. f. (1512 р., Ж. Лемер де Бельж) < пізн. лат. palinodia "приспів" та "поетичний відступ" < гр. palinôdia, від ôdé "пісня", → ode "ода"
та palin "спочатку" (говорячи про інший музичний лад), → palingénésie "палінгенезис, відродження" [343, с. 1521]. Грецький іменник palinôdia дослівно перекладався "інша пісня на інший лад". У добу Відродження французьке
ЛЗ palinodie називало вірш, у якому автор зрікався сказаного у своїх попередніх віршах [там само]. Перекладався іменник palinodie як "палінодія" (Palinodie (Палінодія)– Verville, MP, 544). У 1555 р. palinodie увійшло у вираз chanter
la palinodie "співати палінодію", який залишався калькою виразу з пізньої латини palinodiam canere.

PARAPHRASE n. f. (1525 р., Ле Февр) < лат. paraphrasis "парафраза, опис" < гр. paraphrasis < paraphragein "пояснювати" [343, с. 1538]. Словник французької мови того часу запозичив латинський іменник, зберігаючи значення етимона
[там само]. Зауважимо, що у представлену добу ЛЗ paraphrase тяжіло
до пояснювального викладу тексту, проте у новелі Франсуа Бероальд де Вервіля ми натрапили на іменник paraphrase у значенні звичайного "опису": Chasques vns qui s’assirent selon les paraphrases de leurs dignitez auoient fait ronfler la reputation, pour maintenir leur rang, qui fut egal à tous iusques à la semelle des souliers. (Кожний, хто сів за описом свого звання, голосно продемонстрував своє добре ім’я,
щоб підтримати свій ранг, який залишався однаковим для всіх до самих підошов башмаків.) – Verville, MP, 19.

Крім того, у своєму творі «Le moyen de parvenir» новеліст де Вервіль увів іменник paraphrase у словосполучення faire une paraphrase зі значення "розжовувати": Parquoy on luy dit qu’il se prouueut, que nous n’auions la teste rompuë que de telles gens, qui changent de religion, pour demander le passage, comme ces François qui passent en Angleterre, & cela dit, afin de luy donner quelque contentement; on luy fit vne paraphrase apostrophique pour son desieuner, & qu’il s’en soula s’il peut. (Навіщо йому кажуть, що він прилаштовується,
що у нас лише головний біль від таких людей, які змінюють релігію,
щоб спитати дороги, як ці французи, які проїжджають Англію; і все це означає, що для того, щоб його якось задовольнити, треба усе розжувати,
а він це проковтне, якщо зможе.) – Verville, MP, 567.

PÉRIPHRASE n. f. (1529 р., Бонівар) < лат. periphrasis "перифраза, описовий вираз" < гр. periphrasis, словотвір від periphrazein "багато говорити", від peri "навкруги" і phrazein "пояснювати" [343, с. 1597]. ЛЗ перейшло
у французьку мову зі значенням латинського варіанту [там само]: La sucree n’eust osé dire Couillard mais bien par periphrase, circumlocution & long assemblage de mots, l’oustil auquel volontiers elle [vne des Garces] eust dit bon iour & bon soir tout ensemble. (Манірниця насмілилася сказати Куйару, хоча
й перифразою, описовим виразом, довгим зв’язуванням слів, тобто засобом,
за допомогою якого вона [одна з повій] з радістю побажала б одночасно доброго дня і доброго вечора.) –Fail, CDE, 262.

PROMPTUAIRE n. m.< лат. prōmptuārium "шкаф, комора" [351, с. 509].
На початку XVI століття в процесі метафоричного розширення значення латинського етимона у словник французької мови був уведений іменник promptuaire зі значенням стислого підручника, збірки текстів, тобто "промтуарій" [там само]: Et pour certain il [le regent] ha este trouué que, quand
il eust eu vn Calepin, vn vocabulaire, vn dictionnaire, vn promptuaire, vn tresor d’iniures, il n’eust pas eu la derniere de cette diablesse. (Можливо він [професор] зробив висновок, коли б у нього був Калепін, – вокабулярій, діксіонарій, промтуарій і тезаурус лайок, – він би не поступився цій відьмі.)– Periers,
NRJD, 182. У процесі функціональної адаптації відбувся зсув семантичного поля.

АРХІТЕКТУРА І МУЗИКА:

ÉLÉGIE n. f. (1500 р.) < лат. elegīa "елегія" < гр. elegeia < elegos "жалоба, траур" [342, с. 720; 351, с. 221]. Французьким словом élégie називали грецьку або латинську поему, яка складалася з двовірша, а її тональність була меланхолічною, іменник перекладався як "елегія" [там само]: [...] ceste troupe
& cõpagnie noire renforcer de Letanies graues, Hymnes desolees, & tristes elegies, qui si bien resolurent & abbatirẽt ses [de l’Euesque] esprits, que l’Euesché estoit vacant, n’eust esté en l’instant le ieu descouuert. ([...] це військо і чорна рота були підбадьорені серйозними літаніями, жалібними гімнами та сумними елегіями, які так добре підкреслювали і подавляли його [єпископа] дух, що єпископ залишався без діла і за одну мить не був викритим.) – Fail, CDE, 443.

ESCALIER n. m. (1549 р., Р. Етьєн) < лат. scālāria "сходи", субстивований прикметник scālāris "той, що має форму сходів, ступінчастий" [342, с. 771].
У свою чергу, scālāris являло собою словотвір від scala "драбина".
У французькій мові ЛЗ escalier позначало кам’яні сходи конструкції доби Відродження [там само]: Finablement, estant lassé de tant descendre et monter
par son escalier, [messire Itace] assis en une chaire en sa chambre, [...] (Нарешті, втомившись бігати вверх-вниз по сходах, він [монсеньйор Істаш] сідає у крісло у своїй кімнаті, [...]) –Periers, NRJD, T 2, 306–307.

FRONTISPICE n. m. (1529 р., Ж. Торі) < пізньої лат. frontispicium "фасад", утворене за допомогою frons, frontis "передня частина" і дієслова specere, spicere "дивитися" [342, с. 908; 346, с. 320]. Як унаочнює запропонований приклад [див. с. 136], у французькій мові ЛЗ вживалось в архітектурі й означало "головний фасад будівлі".

OBÉLISQUE n. m. (1520 р., obеlisсe; 1537 р., obеlisque) < пізньої
лат. obeliscus "шпиляста колона", а у переносному значенні "бутон троянди" [343, с. 1447]. У свою чергу, латинське слово було запозичене з грецької мови obeliskos, дослівно "маленький рожен для смаження м’яса", який був схожий на єгипетські піраміди зі шпилем. У французькій мові ЛЗ obélisque означало лише єгипетський пам’ятник [там само]. Воно з’явилось в епоху, коли "обеліск" займав чільне місце в романській урбанізації, а римські папи давали розпорядження споруджувати "обеліски" на єгипетський манер. У загальному значенні обеліск – меморіальна гранована споруда, яка звужується доверху кам’яного стовпа з загостреною пірамідною верхівкою.

PORTIQUE n. m.(1547 р.) < лат. porticūs "портик, крита галерея"
[343, с. 1709]. У французькій мові XVI століття іменником portique називали криту галерею, покрівля якої підтримувалась за допомогою колон і арок, особливо коли йшлося про античну архітектуру [там само]: Mais (ò chose merueilleuse & espoventable?) aduint quelle [la Dame] passa par deuant le temple de la grande Venus, ou à lendroit des portiques y auoit vne statue dicelle Déesse faicte de Marbres [...] (Але (яка чарівна і страшна річ?) сталось, що вона [Пані] пройшла перед храмом величної Венери, де зі зовнішньої сторони портиків містилась статуя цієї Богині, зроблена з мармуру [...]) – Flore, CA, 76. Зазначимо, що іменник portique виступав дублетом іменнику porche.

SYMÉTRIE n. f.(1529 р., Торі, symmetrie; 1545 р., symétrie) <
лат. symmetria "симетрія", архітектурний термін, < гр. summetria "розмір, пропорція, симетрія" < summetros "одного розміру", "що мав аналогію з"
[343, с. 2213]. Грецький прикметник summetros був утворений за допомогою sun "з, разом" і metron "розмір". Французький іменник symétrie описував узгодженість між частинами будівлі, а також пропорції між будь-якими іншими предметами [там само]: Le premier a lõguemẽt disputé, couru, & extrauagué
par tous les coins & cornieres du Droit: n’y a eu canon ne bõbarde qui n’est tiré
son coup, mais rien donné au blãc, ressemblãt au batisseur qui a de la pierre,
bois, chaux, & mortier assez, deffaillãt au surplus en la structure, liaisõs,
& autre symmetrie de l’œuure. (Перший довго сварився, бігав і говорив
нісенітниці, керуючись усіма сторонами Права: не було правила, яке б не діяло,
яке б не було задіяне, проте нічого не вдалося, як у будівельника, у якого
є камінь, дерево, вапно і достатньо будівельного розчину, до того ж, недоліки
в структурі, муруванні та пропорції твору.) –Fail, CDE, 154.

 

СЛОВА, ПОВ’ЯЗАНІ З УПРАВЛІННЯМ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАДОЮ,
ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ:

JURISPRUDENCE n. f. (1562 р.) < пізньої лат. jūrisprūdentia "юриспруденція" від jus, juris "право" та prudentia "знання" [342, с. 1159].
У XVI столітті іменник jurisprudence називав науку про право та закони, перекладався як "юриспруденція" [там само]: Par ainsi ils [les autres] ont sublimé, effressuré, & hypochondrillé la iurisprudence. (Таким чином, вони [інші] ідеалізували юриспруденцію, поглибили та спустошили її.) – Verville, MP, 161.

NUBILE adj. (1509 р.) < лат. nūbilis "у шлюбному віці", словотвір
від nubere "одружитися" (йдеться лише про дівчат) [343, с. 1440]. У французьку мову прикметник nubile був уведений з юридичним значення "досягнувши шлюбного віку" [там само, с. 1441]: Voire, mais vous ne dictes pas, ma dame (dist Hircan) que la fille estoit en hault aage nubile, congnoissant l’iniquité du pere,
qui laissoit moisir son pucelage, de peur de desmoisir ses escuz. (Але погодьтеся, моя мила, – втрутився Іркан, – що дівчина була у розквіті віку, готова
до шлюбу, і знала, що скнарі батьку простіше дозволити їй взятися плісенню
в дівах, ніж самому зчистити плісень зі своїх грошенят.) – Nauarre, HN, 149.

VALIDE adj. (1528 р.) < класичної лат. validus "сильний", "здоровий", "дійовий", словотвір від valere [343, с. 2376].Французький прикметник valide зберіг значення латинського слова, говорячи про здорову людину [там само]. Пізніше у 1570 р. завдяки Вінсенту Карлва / Vincent Carloix / ЛЗ valide використовувалось у правовій сфері у спеціалізованому значені "дійовий, законний" [там само]: Pourquoy, dit qlqu’vn, y a il tãt de larrõs, tant de paillards, & tãt de gueux et mendicans valides en ceste Chrestienté? (Чому, хтось запитав, існує стільки дійових злодіїв, розпусників, негідників і жебраків у цьому Християнському світі?) –Fail, CDE, 22.

VALIDITÉ n. f.(1508 р.) < пізньої лат. validitās "сила, міць" у прямому
і переносному значенні [343, с. 2376]. У французькій мові XVI століття адаптувався іменник validité у спеціалізованому значенні "чинність, законність" [там само]: [...] ie soustien estre acheteur de bõne foy: mesme qu’il ne faut plus douter de la validité de tels & semblables actes, qui ont ja passé en force de chose iugee, & hoc iure vtimur. ([...] я підтримую бажання бути покупцем щирості, навіть, якщо не слід більше сумніватися у чинності таких або подібних актів, які увійшли у силу судової постанови, і саме так я роблю.) –Fail, CDE, 87–88.

 

АБСТРАКТНІ ПОНЯТТЯ:

ANTIPATHIE n. f. (1542 р.) < лат. antipathīa < гр. antipatheia (anti "проти", а pathos "кохання") [342, с. 93]. Французьке ЛЗ antipathie, як латинський іменник, мало протилежне значення слову sympathie "симпатія" та означало "антипатія, взаємна неприязнь, ворожість" [там само]: [...] par vne certaine antipathie & cõtrarieté d’humeurs [...] ([...] певною неприязню
і протилежністю характерів [...]) – Fail, CDE, 167.

ATTENTION n. f.(1536 р., Н. де Труа) < лат. attentio < attendere
[346, с. 50]. Дієслово attendere мало значення "напружувати розум", відповідно латинський іменник attentio перекладався як "напруження". У латинській мові значення французького іменника attention "увага" реалізувалось
у словосполученні attentio animi [342, с. 148]. У XVI столітті у словнику французької мови з’явився іменник attention зі значенням латинського словосполучення "увага": Au iugemẽt de ceux qui luy [d’vn President de Bretaigne] ont veu faire sa charge, auoit la cõceptiõ aussi viue, l’ attẽtion resolue, hõneste
& eloquente parole, auec vn aussi grãd sçauoir qu’on ait veu de son temps où son fils luy a succedé en tout. (На думку тих, хто бачив, як він [президент Британії] виконує свої обов’язки, він володів таким жвавим розумом, рішучою увагою, красномовним та чесним словом, а також глибокими знаннями, які можна було зустріти за його часів і син в усьому його унаслідував.) – Fail, CDE, 200.

DEXTÉRITÉ n. f. (1504 р., Ж. Лемер де Бельж) < лат. dexteritās "спритність, майстерність, здібність" [342, с. 639]. У французькій мові
ми зустрічаємо іменник dextérité зі значенням латинського етимона [там само]: Et croy, qui voudroit ayder à ceste dexterité, qu’on y paruiẽdrait. (Мені здається, що той, хто схоче допомогти цій здібності, зможе досягти успіху (йдеться
про бажання абата навчити свою мавпу людській мові).) – Periers, NRJD, 230.

ÉMOTION n. f. (1534 р., Сент-Желе) < лат. mōtio [346, с. 251]. Латинський іменник mōtio мав декілька значень: по-перше, "рух"; по-друге, "душевний рух, емоція" і, нарешті, по-третє, "лихоманка" [342, с. 731]. У французькій мові іменник émotion з’явився зі значенням "хвилювання" [там само]: Mais voyez
(car dens mon estomach ie [Dame Cebille] sen nescay quelle divine esmotion
q me cõtrainct à prophetiser) [...] (Але подивіться (оскільки у своєму шлунку
я [пані Себій] відчуваю, сама не знаю, яке божественне хвилювання,
що змушує мене пророкувати) [...]) – Flore, CA, 128. Згодом у 1580 р. Монтень увів у французьку мову значення латинського етимона, "народний рух"
і "лихоманка" [342, с. 731].

GÉNÉROSITÉ n. f.(1509 р., Ж. Лемер де Бельж) < лат. generōsitās "родовитість", згодом "великодушність" [342, с. 939; 351, с. 324]. У момент запозичення латинського іменника у французькій мові ЛЗ générosité отримало розширене значення "шляхетність, благородність" [там само] (метафора),
яке сьогодні вважається застарілим. У 1564 р. Т’єрі увів нове для французької мови значення, яке колись належало латинському іменнику generōsitās, "великодушність" [там само]: Lupolde repliqua q tel souhait ne cõtenoit aucune marque de generosité & valeur, cõme aussi il s’asseuroit qu’Eutrapel en auoit parlé en sa gausserie accoustumee, & nõ à bõ escient. (Люпольд заперечив, що таке бажання не мало жодної ознаки великодушності та гідності, як він переконався, Етрапель говорив про це з звичайною для нього насмішкою,
а не усвідомлюючи сказане.) –Fail, CDE, 147.

IMPUDENCE n. f. (1539 р.) < лат. impudentia "безсоромність",словотвір від impudens "безсоромний" [342, с. 1077]. У XVI столітті при семантичній адаптації латинського іменника impudentia у французьку мову, значення збереглося, французьке ЛЗ impudence перекладалось як "безсоромність, цинічність"
[там само]: L’vn de nos compagnons appellé Gringalet, voulut vn iour descouurir plus au long l’ impudence de ce galant, comme les bons esprits font perpetuelle guerre
à l’ignorance. (Один з наших товаришів на ім’я Грінгале захотів одного дня повністю відкрити цинічність цього кавалера, таким же чином як здоровий глузд веде постійну боротьбу з невіглаством.) –Fail, CDE, 296.

INCONGRUITÉ n. f. (1501 р., Верард) < пізньої лат. incongruitas "непристойність", у граматиці латинської мови "речення, у якому було безособове дієслово", а також "помилка" [342, с. 507]. До французької мови ЛЗ incongruité потрапило зі значенням "непристойна дія або слово" [там само]: Tourtelier, toutes choses cessantes, habillé en gueux, se presenta à la forge
de Houlard, & apres plusieurs iniures receuës, coquin, grand truand, grand pendart, fust instalé à fendre le bois, porter le charbon, & frapper sur la grosse enclume,
où il faisoit mille fautes & incongruitez: tantost il frappoit à costé, tantost à trauers, & le plus souuẽt sur le billot où elle est plãtee. (Залишивши всі свої інші справи
та бідно вдягнувшись, Туртел’є представ на кузні Уларда; і після багатьох отриманих образ, шахрая, великого волоцюгу і гульвіса залишили колоти дрова, носити вугілля і працювати на ковадлі, де він робив багато помилок
і непристойностей: то він вдаряв у стороні, то наскрізь, а частіше бив
по колоді, на якій стояло ковадло.) – Fail, CDE, 111.

INEPTIE n. f. < лат. ineptia "дурість, несвоєчасність" [342, с. 1092;
351, с. 361]. З 1546 р. латинське слово часто використовувалось у множині ineptiaе зі значенням "незручності". У 1556 р. французький іменник ineptie позначав якусь незручну дію або безглузде слово, тобто "дурість, безглуздість, нісенітницю" [там само]. А також у множині ЛЗ ineptie мало значення "незручностей" [там само]: [