Порівняльна характеристика приголосних с і g за способом творення

	перед однією з голосних a, o чи u	вимова	перед однією з голосних i чи e	вимова
вибу-хові	c	[k]	ch	[k]
g	[g]	gh	[g]
афри-кати	ci	[tG]	c	[tG]
gi	[dF]	g	[dF]

 

Як демонструє вищенаведена таблиця, монограма h перешкоджала літерам c і g вимовлятись як [ tG ]і[ dF ]перед голосними і чи е. Відповідно диграми ch і gh відповідали звукам [ k ]і[ g ], наприклад, ch iac ch ierio, mas ch etta, a gh etto, gh ignare. Слід зазначити, що сама літера h ніколи не вимовлялась в італійській мові, навіть у тих словах, які були запозичені з мов, де вона залишалась придиховою.

На відміну від французької мови диграма qu вимовлялась як [ ku ],а не[ k ], наприклад, s qu ilibrio, qu aderno.

Крім зазначених вище африкатів [ tG ]і[ dF ], італійська мова XVI століття мала у своєму арсеналі інші африкати [ ts ] і [ dz ]. Графічно вони позначались
за допомогою монограми z або диграми zz відповідно до позиційного правила. Отже, глухий альвеолярний африкат [ ts ] фіксувався на письмі монограмою
z перед голосною в середині слів, як у словах disgiun z ione, ibrida z ione. Дзвінкий альвеолярний африкат [ dz ] фонетично відтворював монограму z на початку слів (z ona), а також диграму zz, наприклад, alte zz a, stracche zz a.

Монограма s відповідала фонемі [ s ] у позиції на початку слова перед голосною, на початку або в середині слова перед приголосною, у кінці слова, наприклад, s ordido, st udente, manife s to, anana s. Упозиції між двома голосними літера s вимовлялась як звук [ z ], як, наприклад, в іменниках di s economia, gri s aille, а також перед дзвінкими приголосними b, d, g, l, m, n, r, v: di s gripnia, s nello. Як і у французькій мові, італійська диграма ss відповідала фонемі [ s ], наприклад, a ss aporare, compa ss o.

Диграма sc, яка супроводжувалась голосними і, е, вимовлялась як [ G ],
як у дієсловах cre sc ere, riu sc ire. В інших випадках вона відповідала комбінації фонем [ sk ], наприклад, sc arsella, sc ulto.

В італійських диграмах gl, gn перша літера не вимовлялась, вона перетворювала монограми l і n на палатальні. У XVI столітті вони вимовлялись м’яко і відповідали звукам [ 3 ](м’який l)та [ Q ](м’який n), наприклад, a gl ina, batta gl ia, campa gn a, se gn ico. Звуки [ 3 ]і [ Q ] завжди залишались довгими. Зауважимо, якщо після диграми gl уживалась будь-яка інша літера крім і, вона вимовлялась окремо [ gl ], як у слові gl obo.

Щодо подвійних приголосних італійської мови, на відміну від латинської мови, вони не вимовлялись окремо, а в порівнянні з французькою мовою,
хоч і звучали як один звук, їхнє звучання було вдвічі довшим за звичайний приголосний звук. Наведемо приклади: ca rr [ r: ] iera, a ll [l: ] ’impro vv [ v: ] isto, idiogra mm [ m: ] a. Італійська мова не мала носових голосних, приголосні
m і n вимовлялись у будь-яких позиціях.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, ми дійшли висновку, що італійська мова значно відрізнялась від французької XVI століття на фонографічному рівні. Вокалічна система італійської мови була набагато простішою порівняно
з системою голосних французької мови, оскільки в ній були відсутні
характерні для французької мови фонеми: [ B ], [ Z ], [ V ], [ y ], [ S ], [ T ], [ R ], [ X ].
Їхні графічні зображення залишались властивими італійській мові, проте відповідали іншим звукам, як, наприклад, італійська монограма u [ u ].

У той час спільними для обох мов були приголосні фонеми [ b ], [ d ], [ f ], [ g ], [ k ], [ l ], [ 3 ], [ m ], [ n ], [ Q ], [ p ], [ r ], [ s ],[ t ],[ v ], [ z ], [ G ], напівголосний [ j ]. Більшість
із них мали подібні графічні відтворення як в італійській, так і у французькій мовах. Винятком стали фонеми [ k ], [ g ], [ 3 ] і [ G ]. Їхнє графічне зображення дещо різнилось. Серед невластивих французькій мові звуків містяться африкати [ tG ], [ dF ], [ dz ],[ ts ]. В італійській мові відсутні фонеми [ F ], [ w ], [ P ].

Фонографічна система італійської мови складалася з 8 голосних фонем (враховуючи напівголосні) відповідно до 15 графем і 21 приголосної фонеми відповідно до 42 графем.

 

2.5.3. Фонографічна адаптація лексичних запозичень з італійської мови. При аналізі французьких новел XVI століття ми знайшли два слова,
які адаптувалися в мові-реципієнті без графічних змін:

від іт. duo > duo ([...], et lors est un duo à quatre diableries. – Fail,
ŒF, 53) > duo;

від іт. trio > trio ([...] ils [les menestriers] le font en la [la mariee] menant
à l’Eglise, & iouant en beau trio. – Verville, MP, 336) > trio.

У мові-реципієнті ці слова фонетично відтворювались відповідно
до правил читання, як і наступний іменник posture:

від іт. post u ra > post u re (Le mois d’après ie feray la mesme question en mesme posture, elle [vne femelle] dira, [...] – Verville, MP, 56–57) > posture.

Зауважимо, що в позиції наголошеного складу італійська графема u була збережена у французькій мові, проте відтворювала нехарактерну для італійської мови фонему [ y ].

У процесі фонографічної асиміляції невластиві французькій мові фонеми були замінені французькими звуками, які фонетично залишались близькими
до звуків мови-джерела. У свою чергу, фонетичні зміни привели до графічної адаптації. Пропонуємо ряд прикладів:

[ tG ](ci; cci; c перед е)>[ G ](ch) або [ s ](c, ss):

від іт. ci arlatano > ch arlatan ([...], les Italiens en charlatans, les Anglois en niais appriuoisez. – Verville, MP, 277) > charlatan;

від іт. brava cci o > brava ch e (Or le Roy vouloit voir s’il [Rodigue] seroit constant en son humeur bravache. – ibid., 151) > bravache;

від іт. cappu cci no > capu c in ([...] au commencemẽt de l’establissemẽt des capucins [...] – ibid., 118) > capucin;

від іт. fanta cc ino > fanta ss in ([...] c’estoit vne braue fanterie: auquel fut
de pareil interest repliqué, fantassins, ou infanterie. – Fail, CDE, 428) > fantassin;

від іт. c ervellato > c eruelat ([...] ses gens & seruiteurs en ceste necessité de loger ont faict prouision de quelques bribes, ceruelats et iambons [...] – ibid., 214) > cervelas;

[ dF ](gi, ggi) > [ F ](g перед е)або [ z ](s між двома голосними):

від іт. campe ggi are > campe g er (Par ce moyen escheut que le puissant Amour campegeant au meillieu de lenflamblé estomach, la dame de ses feuz secretz
&cachez commenca à brusler dune terrible sorte [...] – Flore, CA, 84);

від іт. volte ggi are > volti g er ([...] mes petits Enfans, riez, jazez, voltigez, gaudissez, beuvez d’autant, entretenez les Dames, [...] – Fail, ŒF, 116) > voltiger;

від іт. arti gi ano > arti s an (Et, pour habituer le païs de Chretiens, il [Roberval]
y mena auec luy de toutes sortes d’ artisans [...] – Nauarre, HN, 195) > artisan;

[ dz ] (z, zz) > [ s ](s, ç, ss)або [ F ](ge):

від іт. z appare > s aper (Les morpions sont les Espagnols, qui se sapent és places si bien que si on les peut oster c’est piece à piece. – Verville, MP, 445–446) > saper;

від іт. strama zz one > estrama ç on ([...] une armee bien leste [...] suyuie
d’vn estramaçon [...] – Fail, CDE, 429) > estramaçon;

від венец. ca zz ada > ca ss ade (De cette cassade en fut faite une chanson
à sept parties, [...] – Fail, ŒF, 99) > cassade;

від іт. bi zz aro > bi ge arre ([...] par les actes qu’il ha faictz en son viuãt d’une terrible bigearre, [...] – Periers, NRJD, 161) > bizarre;

[ ts ] (z) > [ s ](ç, с перед е):

від іт. cal z oni > cal ç on, calle ç ons ([...], plusieurs ont fait faire des calleçons,
ou brides à fesses, afin de se garentir. – Verville, MP, 225–226)> calçon;

від іт. for z ato > for ç at (Et ainsi Grysogone accordoit dextrement sa voix auec celle des forçats aux galeres. – Fail, CDE, 240) > for ç at;

від іт. stan z a > stan c e (Stance –Verville, MP, 293) > stance;

від іт. disgra z ia > disgra c e (Ceux [...], rapportẽt telles pieces à l’assiette, faueur, ou disgrace des corps superieurs. – Fail, CDE, 322) > disgrâce.

Більшість приголосних фонем мали подібні графічні відтворення
як в італійській, так і французькій мовах. Винятком стали фонеми [ k ],
[ 3 ] і [ G ]. Їхнє графічне зображення дещо різнилось. Так, фонеми [ G ] в італійській мові фіксувалась за допомогою диграми sc. При асиміляції до французької
мови того часу відбулась фонетична заміна італійської фонеми [ G ]
на французьку [ s ]:

від іт. riu sc ire > reu ss ir ([...] reussir: politesse, vne armee bien leste [...] – ibid., 429) > réussir.

Звернемо увагу і на графічну субституцію sc на ss.

Варто зауважити, що фонеми [ k ] і [ g ] відтворювались на письмі
в італійській і французькій мовах за допомогою різних графем. Проте при адаптації ряду слів вимова зазначених фонем зберігалась. Зміни відбувалися
на письмі: cch, ch > qu, gli > ill, ll. Пропонуємо декілька прикладів:

від іт. casa cch ino > casa qu in ([...], vestu d’vn assez bon casaquin & chausses, frappant à la porte de la sale. – ibid., 318) > casaquin;

від іт. mas ch era > mas qu e (Luy [le vieil gendarme], accoustré de ce nouveau masque, rentra dans son estude par l’huys de la ruelle [...] – Fail, ŒF, 130) > masque;

від іт. antica gli a > antiqua ill e ([...], ratissant de vielles antiquailles pour en auoir le verdet; & en fin ils ressemblent à mon cheuo. – Verville, MP, 128);

від іт. batta gli one > bata ill on ([...] la teste baissee, cõme en vn bataillon
de gens de pied. – Fail, CDE, 360) > bataillon;

від іт. posti gli one > posti ll on (& sinon que ie suis vsee cõme la braguette
d’vn postillon. – Verville, MP, 287) > postillon.

Хотіли б нагадати, що в досліджених романських мовах зустрічається фонема [ 3 ], тобто м’яка [ l ]. У сучасній французькій мові вона більше не використовується. У свій час її витіснила характерна фонема для французької мови XVI століття [ j ]. У тексті французького новеліста Ф. Б. де Вервіля зустрічається такий випадок фонетичної субституції: [ 3 ] > [ j ], оскільки в запропонованому нижче прикладі монограма y перед голосною відповідала саме фонемі [ j ]:

від іт. tova gli ola > taua y ole ([...], la belle [...] ayant veu d’ordre
les besongnes, & la tauayole de P. en y nicheãt [...] – ibid., 299–300) > tavaïolle.

У процесі фонографічної адаптації італійських ЛЗ у французьку мову
доби Відродження провідну роль відігравав морфологічний рівень мови.
Так, певні італійські суфікси були замінені французькими, наприклад,

-ata > -ade:

від іт. lancia spezz ata > lancepess ade (Puis [le roy Salomon] fit venir [...], lancespessades, Soldatz à pied et à cheual. – Periers, NRJD, 48) > ancepessade (Слід зауважити, що випадіння приголосної літери l відбулося завдяки деглюцинації);

від іт. maschar ata > mascar ade ([...] à la mode des mascarades, par tant
& tant de fois, [...] – Fail, CDE, 143) > mascarade.

-ato > -é:

від іт. disgrazi ato > disgraci é ([...], le reste [...] tous debauschez et disgraciez, faisans neantmoins bonne mine [...] – ibid., 213) > disgracié;

від іт. segnal ato > signal é ([...] pour le secourir, esteindre le feu, ou faire quelque autre seruice signalé. – ibid., 98–99) > signalé.

Під час заміни італійських закінчень - а, - о,- е на німе е, у запозичених словах відбулось скорочення слів на один склад. Італійські слова майже
не зазнали фонографічних змін, наприклад:

від іт. capriol a > capriol e ([...], elle [vne grande Dame] fit vne capriole
qui causa ce bel accident. – Verville, MP, 21) > cabriole;

від іт. pecor a > pecor e (Grosse pecore arcadicque, n’entendois tu point
mon idiome? – Periers, NRJD, 53) > pécore;

від іт. garb o > garb e ([...], c’est ce que les bien disans disent le verbe, le garbe, ou cõme vous le voudrez. – Verville, MP, 213) > galbe;

від іт. grandissim o > grandissim e (Et entre autres à baller, là ou elle [vne dame] prenoit vn grandissime plaisir. – Periers, NRJD, 129) > grandissime;

від іт. pedal e > pedal e ([...] y auoit vn regardeur du jeu, lequel marchant
sur pedales, [...] – Fail, CDE, 320–321) > pédale.

Винятком стала монограма c перед голосними а і о в італійській мові. Заміна цих голосних на німе е привела до субституції італійської монограми
c на французьку диграму qu. В обох мовах графеми фіксували звук [ k ]. Наведемо декілька прикладів:

від іт. bian ca > blan que ([...], il [le medecin] tiroit l’une de ces receptes
à l’aduanture, comme on met à la blanque, [...] – Periers, NRJD, 170) > blanque;

від іт. pedantes co > pedãtes que ([...], q Lupolde auoit ioint à ses autres mines pedãtesques, [...] – Fail, CDE, 332) > pédantesque;

від іт. ris co > ris que ([...] le scandale forfantesque auec grands labeurs
& risques, [...] – Verville, MP, 162) > risque.

Подібна трансформація відбулась з італійською диграмою cc при заміні італійського дієслівного закінчення -are на французьке -er у представленому нижче дієслові attaquer:

від іт. atta cc are > atta qu er ([...], leur permettant l’ attaquer, & luy dire tout franchement. – Fail, CDE, 437) > attaquer.

Зауважимо, що французька диграма qu прочитувалась у італійській мові
за допомогою окремих фонем [ k ] і [ u ]. Саме тому при фонографічній адаптації фонема [ u ] зникала з вимови (явище синкопи):

від іт. pas qu ino > pas qu in ([...], ainsi qu’on parloit d’vn pasquin qui auoit esté nouuellement faict à Romme, [...] – Periers, NRJD, 190) > pasquin.

Враховуючи можливі позиційні зміні, ми б хотіли підкреслити явище протези як провідного феномена фонетичних змін у процесі адаптації італійських слів у французькій мові XVI століття. Пропонуємо приклади:

від іт. scarpino > e scarpin (Il [le seigneur] n’oublia pas des escarpins
de feutre [...] – Nauarre, HN, 56) > escarpin;

від іт. staffilata > e stafilade ([...], tesmoin les morbolisantes estafilades
de discretion, [...] – Verville, MP, 17) > estafilade;

від іт. stoccata > e stocade ([...] entrez d’une estocade avec trois pas en arriere,
et ne vous souciez que d’escrire toutesfois si vous advisez. – Fail, ŒF, 116) > estocade;

від іт. stradiotte > e stradiot (Eutrapel, [...], bu à l’esgard d’un vin blanc,
sur lequel voltigeaient mile petits estradiots, [...] – ibid., 147) > stradiot.

У вищенаведених прикладах, крім явища протези, спостерігається інший позиційний феномен, а саме: апокопа – усічення кінцевих фонем італійських слів. Наведемо інші приклади цього явища:

від іт. caporal e > caporal ([...] pour dizenier, caporal [...] – Fail,
CDE, 429) > caporal;

від іт. carneval e > carneual (L’amitié fut grande entre eulx deux iusques
à ung carneual [...] – Nauarre, HN, 22) > carnaval;

від іт. italian o > italianisme (Ie soustien, quelque italianisme qui coure parmy nous, [...] – Fail, CDE, 35) > italianisme.

У процесі усічення кінцевих фонем італійських слів у французькій мові спостерігалось комбінаторне явище, назалізація за умови, якщо французьке слово закінчувалось на сонорну приголосну n або m. Наприклад:

від іт. assassin o > assass in [ R ]([...] cheuilleurs, noüeurs d’eguillette, assassins, empoisonneurs, & telles meschancetez & drogueries, [...] – ibid., 282) > assassin;

від іт. calepin o > calep in [ R ](Et pour certain il [le regent] ha este trouué que, quand il eust eu vn calepin, [...] – Periers, NRJD, 182) > calepin;

від іт. perfum o > perf um [ X ] (Le seigneur de la Tyreliere qui auoit sa part
à ce bon perfum [d’un estronc] ne luy en dist pas moins, [...] –Nauarre, HN, 164), parf un [ X ]([...] l’Abbe Colledo nourri aux voluptueuses delicatesses de Rome n’auoit riẽ oublié, iusques aux parfuns, eaux de senteurs [...] –Fail, CDE, 395) > parfum;

від іт. teston e > test on [ T ](L’aultre [...] tire vn teston de sa faque, & le baille
au coutelier. –Periers, NRJD, 219) > teston.

У процесі аналізу фонографічної адаптації ЛЗ з італійської мови
ми з’ясували, що явище апокопи привело до зникнення кінцевих приголосних
з вимови відповідно до правил читання французької мови XVI століття. Варто зауважити, що приголосні, які не вимовлялися, у деяких випадках помилково
не фіксувались на письмі авторами представленої доби. Пропонуємо приклади:

від іт. affront o > affront ([...]; & y en a d’autres qui sous le voile de religion, faisant vn affront à la fortune, contristẽt le bonheur! –Verville, MP, 118) > affront;

від іт. bust o > busq ([...] au busq accoustré, comme d’une saye sans manches, le beau pourpoint de migraine, [...] –Fail, ŒF, 49) > busq;

від іт. pedant e > pedan (Ie fais ce conte pour les pedans, afin que chacun trouue icy dequoy pour soy, [...] –Verville, MP, 107) > pédant;

від іт. sonett o > sonnet (Sonnet de l’avthevr avx lectevrs. –Periers,
NRJD, 240) > sonnet.

В останньому прикладі звернемо увагу на усічення однієї приголосної
t у кінці італійського слова. При адаптації до французької мови XVI століття
у багатьох вищенаведених прикладах (від іт. ba tt aglione > ba t aillon,
від іт. ca pp uccino > ca p ucin, від іт. cerve ll ato > cerue l at, від іт. sta ff ilata > esta f ilade, від іт. sto cc ata > esto c ade, від лат. za pp are > sa p er) спостерігалось спрощення подвійних приголосних також у середині слів за винятком диграми ss, яка в обох мовах відповідала фонемі [ s ]. Наведемо інші приклади:

від іт. a cc ademia > a c ademie ([...], Platon en son academie, Seneque, ce sage philosophe, et autres infinis. –Fail, ŒF, 8) > académie;

від іт. cava ll a > caua l e (Il y a vn honneste homme qui auoit mis sa cauale enfargee en ses foussez. –Verville, MP, 131) > cavale;

від іт. so tt ana > sol t ane (Il [vn beau ieune hõme] auoit vne soltane, soltane est
vn vestement, vestement est vn accoustremẽt, [...] – ibid., 59) > soutane;

від іт. bu ff one > bou f on (Dieu, ainsi que iurent les voleurs qui sont de la religion, messieurs, pensez vous que ie vous veuille seruir de boufon? –ibid., 29) > bouffon.

Зауважимо, що в останньому прикладі спостерігається графічна субституція u > ou [ u ].

У процесі адаптації італійських ЛЗ до французької мови того часу мала місце комбінаторна заміна звуків – асиміляція, уподібнення приголосних, наприклад:

від іт. ca p riolare > ca b rioler ([...] tandis que ce venerable bailleur de feues à mycroist, cabrioloit, faisoit le pied de veau, & les gãbades. – Fail, CDE, 232) > cabrioler;

від іт. ba ch etta > ba gu ette ([...] ayant neantmoins sa gaule ou baguette pẽduë à sa boutique, pour ne manquer à estre destitué de tel precieux ioyau. – ibid., 284) > baguette.

При адаптації до французької фонетичної системи в багатьох
італійських запозиченнях спостерігалась тенденція до послаблення голосної
в ненаголошеному складі. Так, [ o ] > [ u ], [ y ] або [ i ] > [ e ], наприклад:

від іт. s o rdina > s ou rdine ([...], desrober quelque baiser à la sourdine, frapant sur l’espaule [...] – Fail, ŒF, 7) > sourdine;

від іт. b o llettino > b u lletin (L’Euesque, [...], luy bailla incontinant vn bulletin, par la vertu duquel la porte luy fut ouuerte [...] – Nauarre, HN, 46) > bulletin;

від іт. c o lonello > colonnel (Puis [le roy Salomon] fit venir les Roys, les Ducs, les Comtes, les Barons, les colonnelz, [...] Periers, NRJD, 48), c ou lonnel
(Le coulonnel Galati le racõtant au Roy, [...] – Verville, MP, 102) > colonel;

від іт. m o staccio > m ou stache (Eutrapel [...], filant ses moustaches, signe d’vn homme mal content, repliqua maintes choses [...] – Fail, CDE, 13) > moustache;

від іт. pop o laccio > pop u las ([...] le populas ordonne en ses habits communs. – ibid., 335) > populace;

від іт. d i segnare > d e sseigner (Et [le hillot] n’oublia pas à le [le couteau] lui [au coutelier] desseigner [...] – Periers, NRJD, 219) > dessiner;

від іт. d i sastro > d e sastre (Mais voici le desastre: le mary suruient [...]
qui frappe à l’huis [...] – Fail, CDE, 143) > désastre;

від іт. r i volta > r e uolte ([...], comme [...] aux reuoltes des grands qui sont occasion que fillettes ont hanté les cloistres [...] – Verville, MP, 2) > révolte.

Особливість адаптації італійських ЛЗ у французьку мову того часу полягала у заміні невластивих французькій мові звуків на фонетично близькі
до мови-джерела варіанти. Так, італійські африкати [ tG ](ci; cci; c перед е), [ dF ] (gi, ggi), [ dz ] (z, zz) і [ ts ] (z) були замінені на властиві французькій мові
XVI століття фонеми [ G ](ch) або [ s ](c, ss); [ F ](g перед е) або [ z ] (s між двома голосними); [ s ](ç, ss) або [ F ] (ge) і [ s ] (ç, с перед е). Оскільки для позначення вищезазначених африкатів італійська мова вживала непритаманні французькій мові графеми, зміни відбулись і на письмі.

В італійській мові спостерігалась графічна розбіжність у фіксації на письмі деяких фонем: c, cch, ch > qu для позначення фонеми [ k ], gli > ill, ll для фіксації звука [ 3 ]. Відповідно відбувалась графічна субституція.

При адаптації італійських ЛЗ до французької мови доби Відродження серед фонетичних змін приголосних провідним явищем була асиміляція, серед фонетичних змін голосних – назалізація.