Фонографічна система грецької мови

 

Коли йдеться про давні мови, перш за все у пам’яті виринають грецька
і латинська мови, стародавні писемні мови світу, складові індоєвропейської сім’ї з довготривалою історією. Важко переоцінити їхню роль у розвитку, збагаченні та вдосконаленні французької мови, оскільки у XVI столітті грецька залишалась мовою науки, а латинська – мовою церкви, освіти і перекладу,
а також мовою міжнародного спілкування.

Грецька мова пройшла три основних етапи свого становлення, кожен
з яких мав відповідну назву: по-перше, давньогрецька мова (письмова
і розмовна мова античної Греції до V століття н. е.); по-друге, середньогрецька
або візантійська мова (розмовна мова грецького й елліністичного населення Візантійської імперії VI-XI століть) і, нарешті, новогрецька мова (розмовна мова грецького й елліністичного населення, що мешкали на території Візантії
й Османської імперії з XІI століття; сучасна писемна, розмовна й офіційна мова незалежної Греції та Кіпру). Зауважимо, що, незважаючи на безперервне домінування Східної Римської імперії (IV-XV століття), грецька мова ніколи не була масово поширена, як латинська [126, с. 9].

Отже, щоб дослідити фонографічну адаптацію грецьких і латинських
ЛЗ у французькій мові того часу, з’ясуємо характерні риси фонографічних систем цих стародавніх мов. У процесі аналізу ми спирались на розробки бельгійського вченого Оноре Жозефа Шаве, який досліджував індоєвропейські мови, вивчав їхнє походження, а також французького вченого Амедея Ке де Сент-Эмура
[168, с. 17–24; 287, с. 55–68]. Почнемо наше дослідження з грецької мови.

Грецький алфавіт, прямий нащадок фінікійського, нараховував 24 літери [121, с. XX], серед яких 7 голосних і 17 приголосних, представлених у табл.
Д.2 Додатку Д. Значна кількість літер знайома сьогодні з математичної науки, наприклад, π – кількість, а також δ – диференціал, ε – невелика кількість, μ – символ мікрона, Σ – сума. Крім того, у процесі розвитку багатьох мов алфавіт грецької мови став джерелом запозичення нових грецьких літер як у латинській мові, так і інших мов, особливо романських.

Фонетична еволюція новогрецької мови тяжіла до спрощення. Грецька мова, зберігаючи давньогрецький алфавіт, зазнала певних змін на фонетичному рівні. Слід зауважити, що вимова голосних значно спростилась, як відображено у табл. Д.2 Додатку Д: ο (омікрон) [ o ] і ω (омега; Ω велика літера) [ o: ] почали вимовлятись однаково і відтворювали на письмі фонему [ C ]; η (іта; Η велика літера) [ e: ], ι (йота) [ i ], [ i: ], а також υ (іпсилон; Υ велика літера) [ y ], [ y: ] (раніше [ u ], [ u: ]) так само, як дифтонги ει і οι, відповідали фонемі [ i ]. Отже, вокалічна система давньогрецької мови мала 10 фонем (з урахуванням довгих і коротких), а новогрецька мова – 4 фонеми.

Зміни торкнулись і консонантизму новогрецької мови: так, графема
β (бета) стала вимовлятись як [ v ], а звук [ b ] фіксувався на письмі за допомогою диграми μπ [121, с. XX]. У свою чергу, монограма δ (дельта) використовувалась як графічний еквівалент звука [ ð ], який відповідав англійській диграмі th, на відміну від давньогрецького звука [ d ]. Більш чіткої вимови набули літери θ (тета) [ t^h ] > [ θ ]; φ (фі) [ p^h ] > [ f ] і χ (хі) [ k^h ] > [ ks ].

Зазначимо, що за часів Відродження грецькою мовою володіли небагато письменників. Саме тому кількість запозичень з грецької мови у цей період була незначною. Як правило, у XVI столітті латинська мова виступала посередником між грецькою і французькою, і лише деякі грецькі запозичення були взяті безпосередньо з грецької мови. Цікавим є те, що ці запозичення графічно уподібнювались латинській мові (див. табл. Е.1 Додатку Е), а потім асимілювались у мову-реципієнт за латинською моделлю навіть у тому разі,
коли грецькі запозичення потрапляли безпосередньо у французьку [21, с. 156;
121, с. 161]. Наведемо декілька прикладів: від гр. αποφθεγμα > apophthegma,
від гр. αθεος > atheos,від гр. καρπος > karpos, від гр. κλειτορις > kleitoris,
від гр. ύποχονδριακός > hupokhondriakos,від гр. παραβολή > parabolê,
від гр. φιλαυτια > philautia.

Тому ми пропонуємо розглянути фонографічну систему латинської мови.
У процесі дослідження фонографічної адаптації прямі грецькі ЛЗ будуть представлені разом з латинськими з урахуванням грецьких закінчень та суфіксів.