Платники податку на додану вартість. Реєстрація осіб як платників податку

Податок на додану вартість - багаторівневий податок, який стягується на всіх стадіях руху товарів від виробника до кінцевого споживача.

Застосування ПДВ забезпечує нейтральність оподаткування господарської діяльності суб'єктів го­сподарювання. В умовах справляння ПДВ за принципом країни призначення, який обрала Україна, цим податком обкладається внутрішнє споживання. При цьому вітчизняний господарюючий суб'єкт перебуває в рівних умовах з іноземним як при провадженні операцій на внутрішньому ринку, так і при здійсненні операцій з ввезення або вивезення товарів і послуг за межі митної території держави.

Податок на додану вартість є основним джерелом наповнення Державного бюджету України. За рахунок надходжень цього податку формується левова частина доходів Державного бюджету. Частка ПДВ у податкових надходженнях Державного бюджету становила 58,6 % у 2010 році (2008-54,9%, 1998 р.-72,3%).

Отже, стан державних фінансів значною мірою залежить від ефективності справляння цього найбільшого бюджетоутворюючого податку, більша частина якого формується на податковій базі вве­зених на митну територію України товарів і послуг.

Платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка згідно із законодавством зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку. Згідно з Податковим кодексом платниками податку визнано осіб, які провадять господарську діяльність та добровільно реєструються як платники ПДВ; зареєстровані або підлягають обов'язковій реєстрації як платники цього податку; ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

Особою для цілей оподаткування податком на додану вартість є будь-яка із зазначених нижче осіб:

ü суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;

ü інша юридична особа, що не є суб'єктом господарювання;

ü фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України;

ü представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково прово­диться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабри­ка; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова сверд­ловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

На відміну від попереднього податкового законодавства, Кодексом встановлено, що платник єдиного податку не може бути зареєстрований платником ПДВ (згідно з Кодексом сплачувати єдиний податок можуть лише фізичні особи-суб'єкти малого підприємництва, для яких ставка оподаткування встанов­лена у фіксованій сумі). Тобто фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку не можуть бути платниками ПДВ при здійсненні операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташо­ване на митній території України.

У разі якщо не зареєстровані як платники податку особи ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок під час їх мит­ного оформлення без реєстрації як платники податку.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі реєстраційної заяви, поданої ним до органу ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем проживання). У разі обов'язкової реєстрації особи як плат­ника податку реєстраційна заява подається до органу ДПС не пізніше 10-го числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, який передбачає таку реєстрацію. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу ДПС не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Орган ДПС зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про його реєстрацію як платника податку не пізніше наступного робочого дня після заплано­ваного дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо у заяві не зазначено запланованого дня реєстрації чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку. Якщо у заяві особи вказано, що вона має намір зареєструватися платником податку після деся­тиденного строку, встановленого для видачі свідоцтва, орган ДПС зобов'язаний видати або відправити поштою таке свідоцтво не пізніше запланованого дня реєстрації.

До моменту реєстрації платник не має пра­ва на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. З отриманням свідоцтва про реєстрацію платники мають право формувати не лише власний податковий кредит, а й податковий кредит своїм контрагентам за рахунок виписки податкових накладних при постачанні товарів/послуг.

Реєстр платників податку ведеться центральним органом ДПС. Для інформування платників пода­тку центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виклю­чення з реєстру платників податку. У Податковому кодексі більш детально, порівняно з попереднім законодавством, прописано підстави анулювання реєстрації платника податку, що повинно слугувати покращанню його адміністрування.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових наклад­них. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Уразі якщо на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник ПДВ має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності сплачується до державного бюджету. Анулювання реєстрації особи як платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов'язаннями останнього податкового періоду. Про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

 

Об'єкт і база оподаткування

 

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг. До таких операцій належать сім типів операцій із:

ü постачання товарів, місце постачання яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що пере­даються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

ü постачання послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України;

ü ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;

ü вивезення товарів (супутніх послуг) із митної території України в митному режимі експорту або реекспорту;

ü постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони;

ü постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, для їх подальшого вільного обігу на території України;

ü постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажу за межами державно­го кордону України.

Важливе значення для правильного визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має визначення термінів «постачання товарів» і «постачання послуг», наведене у ст. 14 Кодексу. При цьому їх визначення більш деталізовано, порівняно із Законом, та в цілому відповідає вимогам Дирек­тиви Ради 2006/112/ЄС (ст. 14-15, 24-27).

Порядок стягнення податку на додану вартість, що підлягає сплаті або звільненню від сплати в разі переміщення товарів через митний кордон України, визначається митним законодавством.

Для справляння ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг важливо чітко розуміти, що означає митна територія й зазначені митні режими.

Єдина митна територія України - це територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, уста­новки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних мит­них зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України.

Митний режим - це сукупність норм, що встановлені законами з питань митної справи й залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк (один рік) увозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України в митному режимі реімпорту, якщо вони: 1) походять з митної території України; 2) увозяться на митну територію України не пізніше ніж через 1 рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України; 3) не вико­ристовувалися за межами України з метою одержання прибутку; 4) увозяться у тому ж стані, у якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін унаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання.

Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без установлення умов їх використання за межами митної території України.

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж через один рік з дня їх увезення на митну територію України вивозяться з цієї території в митному режимі експорту. Цей митний режим застосовується ви­ключно до товарів, що походять з інших країн.

Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України то­вари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення до фак­тичного їх вивезення за межі митної території України.

Магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного спо­лучення, інших зонах митного контролю, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів. Відповідно до міжнародної практики магазини безмитної торгівлі використову­ють пільговий режим оподаткування.

База оподаткування є головною складовою всієї системи ПДВ. Її заниження є одним із поширених способів мінімізації податкових зобов'язань. Тому удосконалення порядку визначення бази оподатку­вання є центральною проблемою правового регулювання справляння ПДВ.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується вироб­никами - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові та вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Для товарів, ввезених на митну територію України, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, є її визначення за ціною договору (контракту). Крім того, застосовуються такі методи: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчисле­на вартість); резервний метод.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

На підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим НБУ на день прийняття митної декларації для оформлення.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база опо­даткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

За усталеною практикою вартість зворотної (заставної) тари не включається до бази оподаткування ПДВ. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Базою оподаткування в разі проведення операції з постачання на території України туристичним оператором (агентом) туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки)), призначеної для її спо­живання (отримання) за межами території України, є винагорода, а саме різниця між вартістю по­ставлених ним послуг (туристичного ваучера (путівки)) та вартістю витрат, понесених таким тури­стичним оператором (агентом) внаслідок придбання (створення) таких туристичних послуг. Операції з постачання туристичних послуг оподатковуються за основною ставкою, яка нараховується на базу оподаткування.

У Податковому кодексі визначені певні особливості визначення бази оподаткування ПДВ за умов будь-якої зміни компенсації вартості товарів/послуг, що відбулася вже після їх постачання. До таких умов віднесено, зокрема, наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернен­ня товарів особі, яка їх надала або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/ послуг.

Якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника ПДВ - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками по­даткового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розра­хунок відкоригованого значення податку Отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дату проведення коригування, а також формував податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника ПДВ - постачальника, то постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу роз­рахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дату про­ведення перерахунку та за умови дотримання правил щодо формування податкового кредиту, встанов­лених ст. 198 Податкового кодексу.