Доходи від сплати фіксованого сільськогосподарського податку повністю спрямовуються до місцевих бюджетів (за місцем розташування угідь).

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу.

ФСП сплачується щомісячно, але обсяги платежів поділено на квартали: у першому і другому кварта­лах - по 10 % від загальної суми річного податку; у третьому - 50 % і в четвертому - 30 %. Щомісячний платіж визначається у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку.

Якщо платник податку орендує сільськогосподарські угіддя або землі водного фонду в особи, яка не є платником податку, орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.

З прийняттям Податко­вого кодексу України, ФСП заміняє податок на прибуток підприємств, земельний податок (крім земель­ного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаро­виробництва); збір за спеціальне використання води; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Серед названих податків і зборів, що включаються до фіксованого сільськогосподарського податку, основним є податок на землю. Податок на прибуток становить незначну частку, оскільки у сільському господарстві суми прибутків є невеликими, а значна частина сільськогосподарських підприємств є взагалі збитковою. Решта два податкові збори сумарно також є незначними. Тому ФСП фактично став податком на землю.

Аграрні товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку подають до 1 лютого поточного року:

— загальну податкову декларацію з податку щодо всієї наявної площі земельних ділянок, з яких справляється ФСП;

— звітні податкові декларації окремо по земельних ділянках, розміщених на землях різних територіальних громад;

— розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва;

— довідки з районних відділів земельних ресурсів про наявність земельних ділянок у володінні і користуванні) такого платника станом на 1 січня поточного року та їх грошову оцінку.

У разі якщо сільськогосподарські товаровиробники утворюються протягом року шляхом злит­тя. приєднання або перетворення, то такі новоутворені платники ФСП протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем утворення, повинні подати до органів ДПС за своїм місцезнаходженням і за місцем розташування земельних ділянок декларацію з податку, складену на період від дати утворення до кінця поточного податкового року.

Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника.

Реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником ФСП скасовується:

— у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

— за рішенням органу державної податкової служби:

Платники ФСП несуть відповідальність, відповідно до Податкового кодексу, за правильність обчис­лення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум ФСП.

Переваги цього податку:

1. ФСП відносно просто розраховується: достатньо знати площу землі, її розрахункову вартість та ставку податку, тобто неповинний потреби вести складний податковий облік.

2. Впровадження ФСП підвищило рівень сплати податків та достовірність статистичних показників по сільському господарству.

3. ФСП підвищує ефективність використання землі, тому що він стимулює підвищення урожайності продукції рослинництва та інтенсифікацію тваринництва, тобто виробник зацікавлений збільшувати вихід сільськогосподарської продукції з одиниці площі.

Недоліки цього податку:

1. Податкові пільги дають можливість функціонувати неефективним аграрним підприємствам.

2. Податкові привілеї у формі ФСП зменшують фінансові можливості держави інвестувати вироб­ництво громадських благ у цілому по країні та фінансувати соціальний розвиток села зокрема.

3. Привілейоване оподаткування аграрного виробництва забирає обмежені ресурси з інших галузей і направляє їх у сільське господарство, хоча там ефективність їх використання може бути меншою, ніж у промисловості або сфері послуг.

4. Виробники сільськогосподарської продукції платять однакові суми ФСП незалежно від ефективності виробництва, тобто відсутній ефект автоматичної стабілізації.

5. ФСП є упередженим до рослинництва.

Недоліків відмічено більше ніж переваг, але, звичайно, прийняття фіксованого сільськогосподарського податку на даному етапі розвитку аграрного виробництва було цілком економічно виправданим і голов­ну мету його впровадження - збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції-досяг­нуто.