Єдиний податок з фізичних осіб

Спрощена система оподаткування для фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва, введе­на одночасно з аналогічною системою для юридичних осіб і повинний з нею спільну законодавчу базу.

Доцільність введення спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб, з погляду інтересів дер­жави і регіонів, полягає в наступному:

1. Впровадження спрощеного оподаткування є дієвим стимулом розвитку ділової активності насе­лення, заохочення його до підприємницької діяльності, що сприяє формуванню середнього класу і стабілізації соціального стану суспільства.

2. Встановлення фіксованих ставок єдиного податку дозволяє суттєво знизити питому вагу тіньового сектора економіки і забезпечує легалізацію доходів громадян.

3. Збільшення кількості суб'єктів підприємницької діяльності забезпечує зростання кількості робочих місць, що також позитивно впливає на рівень соціального напруження в зв'язку з трансформаційними процесами в економіці держави.

4. Спрощення умов здійснення господарської діяльності громадян-підприємців, а також скорочення податків і зборів, що з них стягуються, дозволяють знизити витрати на податкове адміністрування.

5. Підвищення ролі місцевих органів влади в забезпеченні надходжень до місцевих бюджетів за ра­хунок делегування повноважень щодо диференціації податкових ставок.

6. Отримання органами місцевого самоврядування реальних економічних важелів впливу на розви­ток саме тих видів підприємницької діяльності, які найбільше необхідні для гармонійного розвитку регіональної економіки і соціальної сфери.

Негативним наслідком впровадження спрощеної системи оподаткування є скорочення податкових надходжень у місцеві бюджети (оскільки перехід на єдиний податок — це виключно рішення платни­ка, який може його прийняти тільки за умови економічної доцільності).

Для того щоб мати право працювати за спрощеною системою, громадянин-підприємець повинний відповідати, по-перше, критеріям суб'єкта малого підприємництва, визначених Законом»Про державну підтримку малого підприємництва, а по-друге, - критеріям платника єдиного податку відповідно до Указом № 746 (рис. 14.2).

Рис. 14.2. Обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування

фізичними особами - суб'єктами малого підприємництва

Обмеження щодо обсягів діяльності передбачене ст. 1 Указу № 746 - виручка від реалізації продукції і товарів, робіт, послуг за календарний рік. Обсяг виручки обмежений 500 тисячами гривень, тобто вдвічі менший, ніж для юридичних осіб - платників єдиного податку.

Чинними нормативними документами передбачені два варіанти повернення суб'єкта малого підприємництва на звичайну систему оподаткування:

1. Добровільно. У цьому випадку повернення на звичайну систему можливе після закінчення будь-якого звітного (податкового) кварталу на підставі відповідної заяви. Форма заяви на повернення нормативними актами не визначена. Строк її подання - не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення по­переднього податкового (звітного) кварталу.

2. В обов'язковому порядку у разі порушення правил роботи за спрощеною системою. Це може бути у таких випадках:

— при порушенні вимог ст. 1 Указу № 746 щодо граничних обсягів виручки від реалізації або граничної кількості найманих робітників (хоча видача Довідки про наявність трудових відносин здійснюється органом податкової служби, що практично унеможливлює порушення другого обмеження);

— при здійсненні діяльності, на яку не поширюється Указ № 746 — продаж лікеро-горілчаних, тютю­нових виробів або паливно-мастильних матеріалів);

— при здійсненні діяльності, що не відповідає критеріям суб'єкта малого підприємництва, ~ здійсненні операцій з обміну іноземної валюти, діяльності в сфері грального бізнесу, виробництві або імпорті підакцизних товарів.

Податкові ставки для громадян — суб'єктів підприємницької діяльності - встановлюються у фіксованій сумі незалежно від обсягів діяльності (але в межах граничного обсягу) і кінцевих результатів.

Відповідно до ст. 2 Указу № 746 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб - встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації в діапазоні від 20 до 200 грн.. на місяць.

Чинним законодавством встановлений єдиний критерій, за яким ставки єдиного податку можуть бути диференційовані органами місцевої влади, - вид підприємницької діяльності.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва - здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Так, громадянин-підприємець, який одночасно здійснює вулканізаційні роботи (ставка єдиного податку 110 грн.) та надає послуги з мийки автотранспорту (ставка 200 грн.) при переході на спрощену систему оподаткування по­винний сплачувати податок за ставкою 200 грн..

За кожного найманого робітника (у тому числі члена родини) ставка єдиного податку додатково збільшується на 50 %. У випадку одночасного здійснення декількох видів підприємницької діяльності ця «надбавка» розраховується, виходячи з більшої з цих ставок, незалежно від того, яким з видів діяльності займається цей конкретний найманий робітник.

Форма цього регістру податкового обліку наведена в табл. 14.2.

Таблиця 14.2 Форма Книги обліку доходів і витрат фізичної особи - платника єдиного податку

Період обліку день, тиждень, місяць, рік	Кількість виготовленої продукції, наданих послуг, (од. виміру	Витрати на виробництво продукції, грн.	Кількість проданої продукції, (наданих послуг), од. виміру	Ціна продажу продукції (послуг), грн.	Сума виручки і доходу, грн.	Чистий дохід, грн.

 

Книга нумерується, прошивається, затверджується підписом начальника або заступника начальника податкової інспекції та скріплюється печаткою.

Для платників єдиного податку - фізичних осіб - встановлений квартальний податковий період, який одночасно є й звітним періодом. Тобто періодичність подання звітності - один раз на квартал.

Звіт представляється в органи державної податкової служби «протягом п'яти днів після закінчення звітного періоду», тобто не пізніше 5-го числа місяця, який наступає за звітним кварталом, що супе­речить загальним принципам подання податкових декларацій, дискримінує фізичну особу - платника єдиного податку - порівняно з іншими громадянами-підприємцями та юридичними особами.

Виходячи з вимог ДПА України, фізичні особи сплачують єдиний податок за перший місяць квар­талу до 15 числа попереднього місяця (квитанція про сплату податку додається до Заяви), а за другий і третій місяці - до 20 числа відповідного попереднього місяця.