Загальна характеристика та порядок визначення об'єкта оподаткування. Ставки податку

 

Об'єктом оподаткування прибутковими податками з юридичних осіб може бути як прибуток, так і дохід.

У сучасній фінансовій науці розрізняють прибуток економічний, бухгалтерський та оподаткову­ваний. Визначення цих видів прибутку має ряд суперечностей, неточностей, існують труднощі у їх обчисленні. Дискусії з приводу того, який прибуток оподатковувати, тривають і нині.

Охарактеризуємо коротко кожен із цих трьох видів.

Економічний прибуток - це загальна виручка від реалізації за вирахуванням усіх сукупних витрат, у тому числі і частини винагороди підприємцю за його працю, тобто прибутку, ризику. На відміну від економічного, бухгалтерський прибуток виступає чистим доходом від підприємницької діяльності, що розрахований на основі первинних документів, які відображені в бухгалтерських регістрах, побудова­них на методологічному бухгалтерському принципі подвійного запису.

Тому саме бухгалтерський прибуток виступає основою для складання публічної фінансової звітності та розрахунку прибутку до оподаткування.

Оподатковуваний прибуток - це величина, яка проставляється в податковій декларації підприємства та визначається на основі податкового обліку, який, у свою чергу, базується на бухгалтерській звітності.

Об'єкт оподаткування, як і платник податку, визначається основним елементом будь-якого податку. В оподаткуванні прибутку існує два об'єкта оподаткування - для резидентів та нерезидентів.

Відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України, прибуток (дохід) суб'єкта го­сподарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Прибуток як об'єкт оподаткування визначається так:

Пзп = Дзп-Ср-Візп, (3.1)

де Пзп - прибуток звітного податкового періоду; Дзп - доходи звітного податкового періоду; Ср - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; Візп - інші витрати звітного по­даткового періоду.

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 статті 152 ПКУ), крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня на­ступного звітного року.

Ставки податку. Ставка податку є одним із основних інструментів впливу ППП на інвестиційні процеси. Вона визначає, яку частину прибутку (у %) необхідно вилучати на користь бюджету (держав­ного, місцевого).

Залежно від того, які стратегічні або тактичні господарські цілі ставить перед собою держава, вибирається і метод визначення податкових ставок. У сфері оподаткування прибутку найбільш роз­повсюдженими методами є встановлення єдиної ставки (пропорційно отриманому прибутку) та диференційованої (прогресивно до отриманого прибутку або приросту прибутку).

Єдина ставка ППП (пропорційний податок) відповідає вимозі сплати рівного податку з рівних ве­личин прибутку - кожне підприємство зобов'язане перераховувати до бюджету точно встановлену й однакову для всіх частину прибутку, тобто за інших рівних умов державне втручання в економіку зменшується, конкретні господарські пріоритети формуються, переважно виходячи з економічних, ринкових параметрів.

Ефект від запровадження диференціації ставок ППП, як і сама диференціація, також може бути різним.

Диференціація ставок податку вирішує такі проблеми:

— нерівномірності територіального розвитку;

— зниження податкового навантаження на підприємства, що здійснюють конкретні види діяльності на пріоритетних територіях;

— стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

— розвитку фондового ринку;

— регулювання рівня рентабельності різного роду бізнесу;

— вибору організаційно-правової форми підприємництва, які з точки зору економічної політики дер­жави є більш перспективними чи більш сприятливими.

Але, як свідчить практика, прогресивне оподаткування більше виправдовує себе в особистому оподаткуванні, а в корпораційному - стимулювання тих чи інших напрямів діяльності підприємств мо­жуть здійснюватися і без встановлення різних ставок податку, а за допомогою застосування відповідних економічно обґрунтованих пільг.

В Україні, відповідно до статті 28 ПКУ, для податку на прибуток встановлюється відносна (адвалорна) ставка податку (розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування).

Залежно від складності визначення об'єкта оподаткування (враховуючи специфіку діяльності окре­мих платників податку на прибуток) законодавець розмежовує три групи ставок податку на прибуток, а саме:

1) основну ставку;

2) ставку податку для страхової діяльності;

3) ставку податку для оподатку­вання нерезидентів.

Основна ставка податку на прибуток становить 16% від об'єкта оподаткування. Але п. 10 підрозділу 4 розділу XX ПКУ регламентується поетапне зниження ставки податку на прибуток з 25 % у 2010 році до 16 % з 01.01.2014 р. по 2 % щороку та 3 % в останньому році (див. табл. 3.3). Така поетапність зниження ставки податку пояснюється тим, що податок на прибуток є основним бюджетоутворюючим податком і одноразове зменшення ставки податку з 25 % до 16 % негативно позначиться на збалансованості дохідної і видаткової частини бюджету країни та стабільності всієї системи держав­них фінансів України.

Таблиця 3.3 Загальна характеристика основних та додаткових ставок податку на прибуток підприємств у Податковому кодексі України

Ставки податку на прибуток, %	Об'єкт оподаткування, до якого застосовується став­ка податку	Номер статті, пункту, підпункту, що регламентує ставку податку ПКУ	Термін дії ставки податку
ОСНОВНА СТАВКА:
16%	Прибуток, який визначається відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ	151.1	31 січня 2014 року
СТАВКИ ПОДАТКУ НА ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД:
23%	Прибуток, який визначається відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ	п. 10 підрозділу 4 Розділу XX ПКУ	з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включ­но
21%	з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включ­но
19%	з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включ­но
16%	з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року включ­но
ДОДАТКОВІ СТАВКИ:
0%	1. Прибуток, який визначається відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ	154.6	з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року
2. Суми, що перераховуються страховиками у ме­жах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів: у межах договорів із обов'язкових видів страху­вання за страховими виплатами, що здійснюються на користь фізичних осіб-нерезидентів, а також за договорами страхування «Зелена карта»); під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику із рейтинговими стра­ховиками та перестраховиками-нерезидентами та з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки	160.6 (абзац 2,4)	Здати набрання чинності Кодексу
3. Прибуток від страхової діяльності з довгостроко­вого страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення	151.2 та 156.2.2
3%	Сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків	п. 8 підрозділу 4 розділу XX ПКУ
4%	Суми, що перераховуються страховиками у ме­жах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів (у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові ви­плати здійснюються на користь нерезидентів)	160.6 (абзац 3)
6%	Сума фрахту, що сплачується резидентом нерези­денту за договорами фрахту	160.5
12%	Суми, що перераховуються страховиками в інших випадках у межах договорів страхування або пере­страхування ризиків, ніж ті, що зазначені в абзацах другому - четвертому пункту 160.6 статті 160 Кодек­су	160.6 (абзац 5)
15%	Отриманий нерезидентом дохід з джерелом його по­ходження з України від провадження господарської діяльності	160.2
20%	Суми виплат резидентом на користь нерезидента за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента	160.7

 

За нульовою ставкою оподатковується прибуток (див. табл. 3.3), який отримують страхові компанії від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах не­державного пенсійного забезпечення, що є загальноприйнятою нормою в практиці прибуткового опо­даткування юридичних осіб.