Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Порядок сплати податків і зборів при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
Відповідно до підрозділу 8 розділу XX ПКУ платники єдиного податку, як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний податок замість цілого ряду інших податків і зборів, тобто вони не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: а) податку на прибуток підприємств. Ця норма стосується виключно юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. б) податку на доходи фізичних осіб. Ця норма стосується виключно фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва. Тобто фізична особа - підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування не є платником податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані за спрощеною системою оподаткування. в) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів і послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків. Відзначимо, що добровільна реєстрація платником ПДВ (ст. 182 розділу V ПКУ) на платників єдиного податку - фізичних осіб - не поширюється, оскільки вони не є платниками ПДВ. Але ж при цьому, зазначені вище платники єдиного податку залишаються платниками податку на додану вартість з операцій, визначених в абзацах «в» - «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, а саме з операцій: — ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); — вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); — з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), що перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; — з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
— постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. г) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Цей підпункт означає, що як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками земельного податку, який є різновидом плати за землю. Від сплати орендної плати за земельні ділянки платник єдиного податку не звільнений. У фізичних осіб-підприємців цей вид діяльності обов'язково повинний бути зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного податку. ґ) плати за користування надрами. Відповідно до статті 6 Указу № 746 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору за спеціальне використання природних ресурсів. Зміна переліку загальнодержавних податків і зборів (ст. 9 розділу 1 ПКУ) спричинила необхідність конкретизувати і види зборів, платником яких не є суб'єкт спрощеної системи оподаткування. д) збору за спеціальне використання води. Відзначимо, що в Указі № 746 цей вид загальнодержавного збору хоча й прямо не згадувався, але на практиці він не сплачувався, оскільки входив до складу збору за спеціальне використання природних ресурсів. Виходячи з цього, як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання води, визначеного у розділі XVI ПКУ; е) збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Цей збір до моменту введення в дію Податкового кодексу також входив як складова до складу збору за спеціальне використання природних ресурсів. Тобто як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів, визначеного у розділі XVII цього Кодексу;
є) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Ця норма відповідає статті 6 Указу № 746, де було передбачено, що платники єдиного податку не є платниками плати за патенти, з урахуванням зміни назви цього збору. При цьому потрібно зазначити, що, враховуючи авансовий характер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, при переході фізичної особі-підприємця або юридичної особи на спрощену систему оподаткування можлива наявність переплати за цим видом збору. Зазначимо, що така переплата виникає не з ініціативи платника, а у зв'язку зі зміною умов господарювання. Це означає, що юридичні особи - платники єдиного податку, зобов'язані нараховувати єдиний внесок на виплати з оплати праці найманих робітників, виконувати обов'язки податкового агента щодо внесків, утримуваних із доходів працівників, а фізичні особи - суб'єкти спрощеної системи оподаткування та платники фіксованого податку - крім цих обов'язків, нараховувати та сплачувати єдиний внесок із власних доходів. Починаючи з 1 січня 2011 року Державне казначейство України не здійснює розподіл сум єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України (крім єдиного податку, що сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). Тому єдиний податок сплачуються на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу № 746. Згідно зі статтею 3 Указу № 746 юридична особа сплачує єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, а відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: — до Державного бюджету України - 20 відсотків; — до місцевого бюджету - 23 відсотки; — до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; — до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 11 відсотків, та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 4 відсотки - для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням і похованням. А згідно зі статтею 2 Указу № 727 суми єдиного податку, що надходять від фізичних осіб - підприємців, перераховуються відділеннями Державного казначейства України у таких розмірах: — до місцевого бюджету - 43 відсотки; — до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; — до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 11 відсотків, та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 4 відсотки. Отже, в 2011 році до місцевих бюджетів повинні перераховуватися: 43 % єдиного податку з фізичних осіб та 43 % єдиного податку з юридичних осіб. Решта нарахованої суми єдиного податку (57 %) враховуватиметься суб'єктом малого підприємництва при сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 143; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.90.242.249 (0.015 с.) |