Характеристика обов'язкових елементів податку з доходів фізичних осіб

Згідно з п. 7.1. статті 7 ПКУ стосовно кожного податку визначаються його наступні елементи:

1. платники податку;

2. об'єкт оподаткування;

3. база оподаткування;

4. ставка податку;

5. порядок обчислення податку;

6. податковий період;

7. строк та порядок сплати податку;

8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Адміністрування податків ґрунтується на виділенні таких елементів системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і податкова квота.

Платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами.

Джерелом доходу є місце, в якому дохід створено (генерується) (територіальна ознака).

Джерелами походження доходу, згідно із стандартною міжнародною класифікацію, є шість основ­них джерел доходу:

1. трудові доходи;

2. підприємницькі доходи;

3. інвестиційні доходи;

4. доходи від власності;

5. державні соціальні трансферти;

6. родинна допомога і трансферти.

Усі джерела доходів можуть мати різний податковий статус, тобто доходи можуть оподатковувати­ся або звільнятися від оподаткування.

Якщо будь-яке джерело доходу перебуває за межами країни, воно вважається іноземним джерелом та згідно з принципом резидентства підлягає оподаткування.

Відповідно до принципу резидентства оподатковуватися має увесь дохід резидента незалежно від місця розташування джерела доходу, а для нерезидентів оподаткування підлягає тільки дохід, що от­риманий у межах відповідної країни (екстериторіальна ознака).

Податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, самозайнята осо­ба, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового стату­су та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формах) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок коштів платника податку.

Виконання податкових зобов'язань платника податку - фізичної особи перед державою зупиняють­ся у разі смерті платника податку, що встановлюється відповідним органом медичної експертизи, або у разі оголошення судом платниками податку померлих чи безвісно відсутніх.

Базою оподаткування для померлої або безвісно відсутньої є дохід за останній податковий період, а у разі відсутності доходу після дати смерті чи зникнення платника податку податкових зобов'язань не виникає. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Таким чином, суб'єкт або платник податку - це фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. В окремих випадках між платником і державою може знаходитись уповноважена особа (податковий агент), яка утримує податок, сплачує його до бюджету і несе за це відповідальність.

У Податковому кодексі України визначено, що платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами, та фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Визначен­ня платника податку у Податковому кодексі запропоновано за класичною схемою, а саме на основі поєднання принципу джерела походження доходу і принципу резидентства.

Носій податку - фізична чи юридична особа, що в кінцевому підсумку здійснює витрати зі сплати податку. Стосовно фізичних осіб, то цей елемент оподаткування співпадає з елементом «платник по­датку». Законодавчо заборонено перекладати чи сплачувати цей податок іншими фізичними чи юри­дичними особами.

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов'язань платника податку. Оскільки податковим періодом з даного податку є місячний і річний терміни, то об'єктом оподаткування виступає як місячний дохід платника податку, так і сума цих доходів протягом року (річний дохід). Оподаткуванню згідно з прин­ципом резидентства підлягають також доходи, які отримані з джерел за межами України.

Існує три підходи до виз­начення оцінки об'єкта: кількісний, натуральний і грошовий.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткуван­ня. Фізичний вимір має досить точно відображати об'єкт оподаткування. При оподаткуванні доходів фізичних осіб одиниця оподаткування має грошовий вираз - гривня.

Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати пода­тку стосовно фізичних осіб безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування - доходом.

Базою оподаткування є вартісний вимір об'єкта оподаткування. Згідно з п. 2. ст. 23 Кодексу база оподатку­вання для кожного податку встановлюється окремо. Методологія обчислення бази оподаткування, зазначена даною нормою Кодексу, полягає у тому, що вартісний вимір бази оподаткування доходів у формі заробітної плати визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбаче­них законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до зако­ну сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Податкова знижка є видом податкової пільги.

До загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи, класифікація яких за джерелами походження представлена у наступній таблиці (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Класифікація бази оподаткування за джерелами доходу

Джерело доходу	База оподаткування згідно зі ст. 164 (пп.)
Трудові доходи	Пп.164.2.1,164.2.6 (залежно від форми доходу), 164.2.7,164.2.11,164.2.12 (залежно від форми доходу), 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.15 (залежно від типу договору), 164.2.16 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)
Підприємницькі доходи (отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спро­щену систему оподаткування)	Пп. 164.2.2 (залежно від типу договору), 164.2.6 (залежно від форми доходу), 164.2.12 (залежно від форми доходу), 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.16 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)
Інвестиційні доходи	Пп. 164.2.6 (залежно від форми доходу), 164.2.8, 164.2.9, 164.2.13. абзац перший, 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.15 (залежно від типу до­говору), 164.2.18 (залежно від типу блага)
Доходи від власності	Пп. 164.2.2 (залежно від типу договору), 164.2.3,164.2.4,164.2.5,164.2.6 (за­лежно від форми доходу), 164.2.10 (залежно від форми доходу), 164.2.13 аб­зац другий, 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.15 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)
Державні соціальні трансферти	164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.18 (залежно від типу блага)
Родинна допомога і трансферти	Пп. 164.2.10 (залежно від форми доходу),164.2.13 абзац другий, 164.2.14 (залежно від рішення суду), 1.2.16 (залежно від типу договору), 164.2.18 (за­лежно від типу блага)

 

Подібна класифікація дозволяє визначити податковий статус доходу, оскільки, згідно з даним Ко­дексом, до різних джерел доходу застосовуються різні ставки податку.

При визначенні бази оподаткування враховують усі доходи як у грошовій (готівковій та безготівковій), так і у негрошовій формі. Негрошова форма доходу може бути представлена у вигляді вартості наданих товарів, робіт, послуг платнику податків. Вартість таких товарів, робіт, послуг для цілей оподаткування встановлюється на основі ринкових.

Грошовий вимір бази оподаткування щодо доходів, які отримані в негрошовій формі, визначається шляхом множення звичайної ціни, що у даному випадку є тотожною ринковій ціні, на коригуючий коефіцієнт, що прив'язаний до ставки податку, встановленої для відповідного виду доходу на момент його нарахування.

Слід звернути увагу на те, що перерахунок негрошового доходу у грошовий вимір відбувається також на дату нарахування (отримання) такого доходу.

Ставка податку є обов'язковим елементом податку, що визначає розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Даною нормою Кодексу запроваджується помірно-прогресивна шкала ставок податку з доходів фізичних осіб. Ставка податку до доходів від трудової діяльності та здійснення підприємницької діяльності на загальних умовах встановлена на рівні 15% щомісячної бази оподаткування. При цьому оподаткуванню підлягають виграші у державну і недержавну грошо­ву лотерею, а також виграш гравця, отриманий від організатора азартної гри.

Гранична ставка податку становить 17 % бази оподаткування для суми, що перевищує десятикрат­ний розмір мінімальної заробітної плати.

Ставка податку встановлена на рівні 5% бази оподаткування для інвестиційних доходів платника податку, що отримані у звітному податковому періоді у формі:

ü процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий);

ü процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

ü процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

ü дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;

ü дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

ü дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації, від їх емітента відповідно до закону;

ü дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, виз­наченому в проспекті емісії сертифікатів, у разі, якщо проспект емісії не передбачає вихід з фонду операцій з нерухомістю до закінчення строку, на який був створений такий фонд;

ü дохід, який виплачується фондом фінансування будівництва;

ü дохід учасника фонду банківського управління;

ü доходи у вигляді дивідендів.

Ставка податку становить 30 % бази оподаткування, якщо платник податку отримує дохід чи приз (крім державної та недержавної грошової лотереї).

Як виняток з абзацу першого п. і 67.3, грошові виграші у спортивних змаганнях (крім винагород спортсменам - чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, визначених у підпункті «б» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу) оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.1 цієї статті. Під спортивними змаганнями слід розуміти як аматорський, так і професійний спорт.

Пільгова ставка податку в розмірі 10 % бази оподаткування застосовується для доходу у формі заробітної плати для працівників вугільної промисловості України, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого цен­трального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості, за Списком № 1, який дає право на пільгову пенсію за віком (Постанова КМУ «Про затвердження списків вироб­ництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року № 36). Перелік цих професій та посад визначений згідно зі Списком № 1 зазначеної постанови КМУ, а саме, розділ 1 «Гірничі роботи».

Податкова квота - це частка податків у доходах платника податків або групи платників. Вона є розрахунковим показником і використовується при аналізі податкової ситуації. Квота може розраховуватися в абсолютних і відносних одиницях. В чинному законодавстві України не застосовується.

Період сплати податку - це термін, протягом якого платник податку зобов'язаний сплатити до бюджету податок. Стосовно фізичних осіб, то сплата податку відбувається під час отримання, або на­рахування доходу.

Порядок нарахування та сплати податку, відповідальні особи. Відповідно до розділу IV Кодексу юридичні особи (філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи представництво), самозайняті осо­би, постійне представництво нерезидента - юридичної особи, які нараховують (виплачують) фізичним особам доходи, з джерела їх походження в Україні, а також, здійснюючи господарську діяльність, ви­користовують найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових або цивільно-правових договорів (контрактів) (тому несуть обов'язки зі сплати їм заробітної плати), - набувають статусу пода­ткового агента. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, водночас виконує обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) по­датку до бюджету.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету шляхом подання до банківської установи по­датковим агентом єдиного платіжного документа, який відображає загальну суму утриманих податків на доходи всіх фізичних осіб такого податкового агента. Платіжний документ щодо сплати податку є обов'язковою умовою прийому банківськими установами документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів.

Якщо фізична особа, яка виконує обов'язки щодо нарахування та утримання податку, є податковим аген­том, то сума податку перераховується до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи - по­даткового агента в органах державної податкової служби.

Якщо фізична особа нараховує та утримує податок, не маючи статусу податкового агента, то сума податку перераховується до відповідного бюджету її податкової адреси, тобто місця постійного або переважного її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби.

Відповідно до Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими орга­нами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Відповідно вони контролюють правильність та своєчасність сплати податку за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу, уповноваженого самостійно нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету.