Залишкові явища перенесення первинних енцефалітів, лікувально-педагогічні заходи при них.

Енцефаліт – запалення головного мозку. Під цією назвою поєднують групу захворювань, котрі викликаються різноманітними збудниками. У розвитку цих захворювань важливу роль відіграє зміна імунологічної реактивності організму.

Первинні енцефаліти: викликаються нейротропними виру асами. Ці віруси безпосередньо проникають у клітини НС і руйнують їх. До таких енцефалітів відносяться менінгітний, кліщовий, комариний. Крім того, до них відносяться енцефаліти, викликані поліомієлітоподібними вірусами, вірусом простого герпесу. Однак не завжди можна виявити вірус котрий викликав енцефаліт. Ці форми патологій найчастіше зустрічаються у дітей раннього віку.

Грипозний енцефаліт спостерігається в періоди епідемії грипу як його ускладнення. На тлі високої температури з’являється головний біль, нудота, блювання, хиткість при ходьбі, менінгеальний симптомокомплекс (ригідність м’язів потилиці, двобічний симптом Керніга, болючість точок виходу трійчатого нерва, світлобоязнь), у тяжких випадках - паралічі. Цереброспінальна рідина витікає під тиском. Для неї характерний підвищений вміст білка і клітин.

Кліщовий енцефаліт. Збудник – РНК-вмісний арбовірус. Інкубаційний період 3-21 день. Початок захворювання гострий, температура 38-39 триває протягом дня, головний біль, гіперестезія шкіри, міальгія, сонливість.

У випадку менінгеальної форми різко зростає головний біль, з’являються менінгеальні симптоми

При менінгоенцефалітній формі, крім гарячки та інтоксикації, менінгеальних симптомів – порушення свідомості, судоми, парези черепних нервів, спастичні парези кінцівок, гіперкінези, атаксія, бульбарні порушення. Потім – остаточні явища, хронічний прогресуючий перебіг хвороби. – в’ялі паралічі з атрофією м’язів, переважно шиї, плечового поясу і верхніх кінцівок.

Відомі також полірадикулоневритична форма та двохвильовий менінгоенцефаліт. Діагностика – МРТ, КТ вірусологічні та серологічні методи.

Епідемічний енцефаліт (хвороба Економо, летаргічний енцефаліт). Збудником захворювання є фільтрівний вірус, який передається повітряно-крапельним шляхом.. Інкубаційний період – від 1 до 14 діб. Характерна рання віремія (розповсюдження віруса з током крові із втягненням у процес внутрішніх органів, особливо печінки), вірус може поширюватися в організмі також периневрально. Вражає сіру речовину водопроводу мозку, покришку, чотиригорб’я, ніжки мозку, ядра гіпоталамічної ділянки, чорну субстанцію. Гостра стадія характеризується швидким підвищенням температури, катаральними явищами, головним болем, в’ялістю, болем у суглобах, порушенням свідомості. У неврологічному статусі виділяють окоруховий та вестибуло-вегетативний симптомокомплекси. Спостерігаються порушення сну, диплопія, птоз, косоокість, парез та параліч м’язів ока, вегетативні порушення – пітливість, лабільність судинних реакцій, тахікардія, порушення дихання. гіперсалівація.

Розрізнюють летаргічну, окулолетаргічну, вестибулярну, гіперкінетичну та ендокринну форми.

Лікування енцефалітів у гострий період потребує проведення невідкладних захотів, спрямованих на боротьбу із набряком мозку, нормалізацією обміну речовин, стабілізацію дихання та серцевої діяльності. Лікарські заходи у резидуальній стадії спрямовані на компенсацію порушених функцій і соціальну адаптацію хворих. В цій стадії поряд із медичним лікуванням проводиться медико-педагогічний вплив. У контакті з невропатологом педагог-дефектолог розробляє індивідуальну програму учбово-виховних заходів. При цьому враховується характер ураження, можливість компенсації за рахунок використання збережених функцій і підключення відносно здорових функціональних систем.

73. ДЦП. Клінічні форми. Лікувально-педагогічні заходи. (№15+№36)