Переферична нервова система. Неврити. Невралгії. Поліневрити.

До периферійної нервової системи відносяться нерви, котрі відходять від головного мозку, - черепно-мозкові нерви і від спинного мозку – спинномозкові нерви, вузли черепно-мозкових нервів і міжхребетні вузли спинномозкови нервів. Кожен нерв – це сукупність відростків нервових клітин. Окремі волокна оточені особливою оболонкою – мієліновою. Нерв в цілому оточений сполучно тканою оболонкою (епіневрій).

Нервові волокна поділяються на рухові (еферентні) і чутливі (аферентні). У нервовому стовбурі проходять також і волокна вегетативної нервової системи. Чутливі нервові волокна починаються на периферії – у шкірі, слизових оболонка, м’язах, у внутрішніх органах особливими утвореннями, котрі сприймають подразнення – рецепторами. Рецептори странсформують енергію подразнення в нервовий імпульс, який і передається у центральну нервову систему по нервовому волокну.

Перший нейрон чуттєвого нервового волокна знаходиться у спеціальному утворенні – спинномозковому вузлі (ганглії) для спинномозкових нервів чи у гагліях черепно-мозкових нервів. Ганглія чи вузол – це накопичення чуттєвих нейронів. Ці нейрони мають два відростка. Периферичний відросток іде на периферію і закінчується рецептором, а центральний відросток іде у спинний мозок (спинномозковий нерв) чи у головний мозок (черепно-мозковий нерв). Комплекс відростків, які виходять із спинномозкових ганглій і йдуть до спинного мозку, складають собою чуттєвий корінець. Кожен спинномозкови ганглій і корінець з’єднані з відповідним сегментом спинного мозку. Таким чином сегмент спинного мозку, корінець спинного нерва і між хребтовий вузол складають єдиний сегментний апарат.

Рухові нервові волокна іннервують соматичну мускулатуру. Вони закінчуються у м’язах міоневральним синапсом, який передає імпульс від нервового волокна безпосередньо м’язу.

Рухове нервове волокно починається від периферичного рухового нейрона, розташованих у передніх рогах спинного мозку. Комплекс нервових волокон, який починається від мотонейронів одного сегмента, складає передній, чи руховий, корінець. Він з’єднується із заднім чутливим корінцем. Так вони разом складають спинномозковий нерв. Направляючись на периферію суміжні волокна з’єднуються між собою, обмінюють волокнами, і утворюють нервове волокно.

ПНС класифікують на соматичну та вегетативну.

СПС – частина нервової системи що іннервує м’язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Функції соматичної НС: сприймає зовнішні подразнення, забезпечує сенсорні і моторні функції, збирає інформацію від органів чуття і передає до ЦНС, від ЦНС передає сигнали скелетним м’язам.

ВНС – поділяється на два відділи: парасимпатичну і симпатичну.

Симпатична: спрямована на активізацію функцій та процесів лорганізму (збільшення ритму серцебиття, звуження судин, розширення зіниць тощо) активує «режим тривоги» в організмі.

Парасимпатична: спрямована здебільшого на гальмування функцій і процесів в організмі (зменшення серцебиття, розширення судин, звуження зіниць) активує «режим спокою».

Неврит – запалення нервових стовбурів периферичних нервів при якому відмічаються рухові, чутливі та вегетативні порушення у ділянці іннервації даного нерва.

Поліневрити – запальні ураження групи нервів, які іннервують суміжні відділи тіла.

Плексити – ураження нервових сплетінь.

Невралгії – етіологічно різні пошкодження периферичних нервів, які супроводжуються порушеннями больової чутливості. Якщо поряд або у складі нерва проходять вегетативні волокна – відмічаються вегетативні порушення.

Патологія мозочка.

Мозочок являє собою рефлекторний центр регуляції автоматичної рівноваги, координації рухів і тонусу м’язів. У зв’язку з різним філогенезом і функціональними особливостями черв’яка і півкуль мозочка, при ураженні черв’яку страждає переважно функція рівноваги, при ураженні півкуль – координація складних, довільних рухів, які виконуються за участі великого мозку.

Ураження мозочка або його зв’язків характеризується порушенням стояння та ходьби. Хворий ходить шатаючись, широко розставляючи ноги для підтримання рівноваги. Така хода, що нагадує ходу п’яниці, називається атактичною (атаксія – порушення порядку, координації). Нестійкість спостерігається і при стоянні. Особливо легко виявити її, якщо поставити хворого в позу Ромберга. І з закритими, і з відкритими очима хворий не може зберегти рівновагу, при спробі нахилити тулуб у будь-який бік він падає.

Крім того, при ураженні мозочка порушується координація рухів очних яблук. При поворотах очей в сторони спостерігаються мимовільні ритмічні посмикування очних яблук – ністагм. Через порушення співдружніх дій м’язів, які беруть участь в русі, спостерігається неможливість виконання точних рухів руками. При пальце-носовій пробі виникає промахування, характерні інтенційний тремор, зростання розмаху рухів (гіперметрія). Тремтіння при ураженні мозочка, на відміну від тремору при паркінсонізмі, відсутнє при спокої і з’являється тільки при виконанні рухів. Порушується, стає дуже нерівним почерк, неможливі правильні чергування пронації та супінації кистей витягнутих рук). Аналогічні порушення виникають і при рухах ніг: характерне промахування, виникнення інтенційного тремору при виконанні п’ято-колінної проби. Тонус м’язів знижений. Мовлення скандоване (слова розділені на склади, кожний з яких вимовляється з інтервалом), повільне.