Клінічна характеристика менінгіту, залишкові явища.

Менінгіт – гнійне або серозне запалення оболонок головного і спинного мозку, спричинене бактеріями, вірусами, іншими причинами. Виникає як самостійне захворювання, так і як ускладнення іншого процесу. Симптоми – головний біль, ригідність м’язів потилиці одночасно з гарячкою, порушенням свідомості і чутливістю до світла або звуку, іноді у дітей – дратівливість і сонливість. Якщо є висип, це вказує на менінгококову інфекцію. Діагноз ставиться на підставі дослідження спинномозкової рідини. Ускладнення – глухота, епілепсія, гідроцефалія, розумова відсталість у дітей.

Характерна поза хворих менінгітом: голова запрокинута назад, тулуб витягнутий, живіт втягнутий, руки зігнуті, прижаті до грудей, ноги підтягнуті до живота. Таке положення хворого є наслідком рефлекторного тонічного напруження м’язів. Цей механізм лежить в основі інших менінгіальних симптомів. Ригідність м’язів потилиці проявляється при спробі пригнути голову хворого до грудей.

При менінгіті спостерігаються такі симптоми:

Симптом Керніга – неможливість розігнути у колінному суглобі ногу, перед тим зігнувши її тазостегновому і колінному суглобах.

Верхній симптом Брудзинського - мимовільне згинання ніг у колінних і тазостегнових суглобах при приведенні голови хворого до грудей.

Нижній симптом Брудзинського – мимовільне згинання однієї ноги у колінному і тазостегновому суглобах при розгинанні іншої.

Симптом підвішування Лесажа – дитина, піднята під мишки, підтягує ноги до живота і тримає їх якийсь час у аткому положенні.

Симптом Бехтерева – гримаса болю на відповідній частині обличчя, яка виникає про постукуванні по вилицях.

Симптом посадки – неможливість сидіи на ліжку із виправленими ногами.

Найбільш постійна та обов’язкова ознака менінгіту – запальні зміни у спинномозковій рідині, характеризуються зміною чисельності клітин і вираженим збільшенням вмісту білка. Наявність таких змін дозволяє контатувати менінгіт навіть за відсутності виражених менінгіальних симптомів, як це часто буває у маленьких дітей.

Серозні менінгіти спричинені вірусами. Патоморфологічні зміни при них менш грубі, ніж при гнійних. У мозкових оболонках спостерігається серозний запальний процес, основною характеристикою якого є набряк та повнокрів’я судин. У клініці серозних менінгітів меншою мірою виражені явища інтоксикації. Ведучими є симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску: часте блювання, адинамія, заторможеність. Тиск спинномозкової рідини підвищений. Вона витікає частими каплями чи б’є струменем.

Серозні мене гіти після себе виражених наслідків зазвичай не залишають. Деякий час можуть спостерігатись біль, підвищена втомлюваність, емоційна лабільність, швидка втома нервової системи.

Гнійні менінгіти викликаються передусім бактеріями – менінгококами, пневмококами, стафілококами тощо. При цьому менінгіті мозкові оболонки просякнуті серозно-гнійним випотом, який розташований на випуклій частині мозку і його основі. Якщо не проводити лікування, до до 4-8 дня гній стає густішим, осідає на мозкових оболонках і змінює їх будову. Запалення може поширюватись на оболонки спинальних і ЧМ нервів, внутрішню оболонку шлуночків, речовину і судини ГМ. Патологічні зміни у оболонках мозку при несвоєчасному та неправильному лікуванні можуть призвести до блокади лікворного простору, порушення продукції зворотнього всмоктування ліквору, розвитку гідроцефалії.

Туберкульозний менінгіт та менінгоенцефаліт виникає внаслідок генералізації туберкульозної інфекції і поширюється на оболонки головного мозку, а потім і на мозкову речовину. Розвивається поступово, протягом 1-2 тижнів частіше у дітей і у хворих з імунодефіцитом. Спочатку, крім симптомів інтоксикації з’являються розлади сну, головний біль, на другому тижні захворювання приєднується блювання, інтенсивність головного болю наростає. З’являються менінгеальні знаки, неврологічні розлади, характерні для менінгоенцефаліту.