Загальна будова заднього мозку, симптоми випадіння при ураженні даного відділу. (№16)

60. Характеристика закритої травми черепа, залишкові явища наслідків черепно-мозкової травми (класифікація за Г.Є.Сухєровою).!!!

Закрита ЧМТ – це ушкодження при яких відсутнє порушення цілісності покривів голови, або є рана м’яких тканин без порушення цілісності апоневрозу. Переломи кісток склепіння голови без ушкодження м’яких тканин над ними відносяться до закритих ЧМТ.

Закрита ЧМТ протікає у вигляді струсу, забиття чи здавлювання мозку. Такий розподіл відповідає тяжкості порушень, котрі наступають у НС під впливом травми.

При струсі мозку спостерігається, головним чином такі, які несуть перехідних характер розладу ліквородинаміки і кровообігу. При струсі мозку відмічаються загально мозкові симптоми: втрата свідомості чи його порушення у вигляді в’ялості, сонливості, адинамії, розлади пам’яті, нудота, блювання, головний біль. Тривалість втрати свідомості може бути різноманітна: від декількох секунд до декількох діб. Порушення пам’яті наступає при тяжких ступенях струсу мозку; вони проявляються у вигляді ретроградної та антероградної амнезії. Ретроградна – більш тяжке порушення пам’яті. Струс мозку може також супроводжувати мененгіальними симптомами із переходом у легкі вогнищеві порушення.

При забитті ГМ разом із вираженими загально мозковими симптомами спостерігаються чіткі локальні порушення. Останні обумовлені травмою мозкової тканини у вигляді її «розм’якання» і некрозу на стороні удару чи на протилежній стороні. Порушення свідомості при забитті мозку більш довготривалі, ніж при струсі, і досягають більшої глибини. Глибина та тривалість порушення свідомості при ЧМТ можу слугувати не тільки діагностичною, а й прогностичною ознакою. Локальні порушення при забитті мозку інколи можуть проявитись тільки через декілька діб після травми, коли спостерігається деяке зменшення нябряку мозку. Вогнищеві симптоми різноманітні: розлад функцій ЧМ нервів, парези та паралічі кінцівок, порушення координації мовлення, судоми тощо.

Одним із найтяжчих проявів ЧМТ є здавлювання мозку. Воно обумовлене внутрішньою гематомою (скупчення крові) чи гострим набряком мозку. У розвитку внутрішньої гематоми розрізняють декілька періодів. Гострий період обумовлений безпосередньо травматичною дією на мозок. Він зазвичай протікає із симптомами струсу чи забиття. Латентний період – «світлий» проміжок – характеризується відносно задовільним станом хворого. Здавлення мозку розвивається при об’ємі гематоми 50-70 мл. Стан хворого після «світлого» проміжку погіршується. З’являється сильний головний біль («розпираючий») і порушення свідомості. Приєднуються ознаки здавлювання стовбуру ГМ у вигляді ністагма, «плаваючих» рухів очних яблук, порушення дихання, ковтання, серцевої діяльності. При несвоєчасній діагностиці компресії (здавлювання мозку) можу настати смерть.

У багатьох випадках закрита ЧМТ ускладнюється субарахноїдальним крововиливом. Унаслідок того, що кров яки вилилась подразнює мозкові оболонки, ведучим у картині субарахноїдального крововиливу є менінгіальний синдром. Він зазвичай розвивається на фоні збудження, марення, галюцинацій, рухової розгальмованості.

До наслідків ЧМТ відносяться неврози і неврозоподібні стани.ю наприклад, такі як, нетримання сечі вночі, страхи, заїкання, нав’язливі рухи. Наслідком ЧМТ також є травматична енцефалопатія. Вона характеризується сильним головним болем, запамороченням, вираженим зниженням до трудової діяльності. У деяких хворих переважають в’ялість, апатія, повільність, довготривала заторможеність; у інших – постійна тривожність, розторможеність, підвищений, при піднятий настрій (ейфорія). Ці симптоми зазвичай більш виражені і тримаються довше, ніж при цереброастенічному синдромі. Разом із зниженням інтелектуальної діяльності і робото спроможності відмічаються зміна характеру. Діти стають грубими, жорстокими, похмурими. Крім того, вони втрачають інтерес до ігор і навчання.

Тяжкі ЧМТ можуть призводити до слабоумства. Спостерігаються розлади уваги, пам’яті і мовлення. У тяжких випадках діти виказують неадекватні судження і умовисновки.

До наслідків також відноситься посттравматична епілепсія. Судомні напади зазвичай з’являються у першому півріччі після травми, але можуть виникнути і після декількох років. Приступи носять різноманітний характер. Припадки які часто повторюються призводять до зниження інтелекту і формуванню епілептичних рис характеру.

Після ЧМТ можуть також спостерігатись різноманітні еге то-обмінні порушення, а також гідроцефалія, паралічі, парези, розлади слуху, зору, мовлення.