Кліка, сутність дизартрії. Класифікація.

Дизартрія – порушення вимови внаслідок недостатньої іннервації мовленнєвого апарату, яке виникає внаслідок ураження заднєлобних і підкоркових відділів мозку. При дизартрії обмежена рухомість органів мовлення, внаслідок чого утруднена артикуляція. Мовлення змазане, глухе, часто з носовим відтінком. Дизартрія є одною з ознак бульбарного та псевдобульбарного паралічу.

При дизартрії часто з порушенням звуковідтворюючої сторони мови часто може відмічатись затримка розвитку чи недорозвиток інших компонентів мовленнєвої системи (лексико-граматична сторона, фонематичний слух тощо), а також загальної моторики.

Загальними клінічними ознаками дизартрії є:

1) Порушення м’язового тонусу в артикуляційній мускулатурі, які мають різноманітний характер в залежності від локалізації уражень мозку;

2) Обмеження рухомості артикуляційних м’язів в результаті паралічів і парезів.

Обмеження рухомості артикуляційної мускулатури призводить до порушень звуковідтворювання. При цьому в першу чергу порушуються найбільш тонкі та диференційовані рухи. У результаті цього вражаються вимова передньоязикових звуків (р,л,т). при дизартрії порушується зв’язок рухів м’язів мовленнєвого апарату, тому порушується вимова багатьох звуків, котрі потребують цього зв’язних рухів. При чому порушується звуковідтворення особливо виразно у мовленнєвому потоці, коли особливо важливі зв’язні рухи партикулярного апарату. При парезі кругових м’язів роту відмічається обмежена рухомість губ. Дитина не може витягнути губи вперед трубочкою, розтягнути кутики роту у посмішці. У зв’язку з цим порушується вимова губних звуків (б,п,м,ф). Парези і паралічі губних м’язів зазвичай поєднуються з порушенням функцій інших мімічних м’язів нижньої половини обличчя, так як мускулатура губ іннервується лицьовим нервом.

При дизартрії відмічається мала рухомість м’якого піднебіння, у результаті порушення іннервації м’язів піднебіння. М’язи піднебіння іннервуються руховими гілочками язико-глоточного і блукаючого нервів. При порушення блукаючого нерву відкрита гнусавість та артикуляційні розлади не рідко поєднуються із хрипотою і порушеннями голосу (афонією) у наслідок часткового чи повного порушення функцій внутрішніх м’язів гортані.

При дизартрії також спостерігається порушення дихання. Ці порушення можуть бут пов’язані з парезом дихальних м’язів, з порушенням центральної регуляції дихання, з розладом координації між диханням та артикуляцією.

Форми дизартрії залежать від місця ураження. Розрізнюють такі форми:

- Бульбарна - обумовлена периферичним парезом або паралічем м’язів, які приймають участь в артикуляції, внаслідок ураження язикоглоткового, блукаючого та під’язичного нервів та їх ядер. Часто супроводжується порушеннями ковтання.

- Коркова – обумовлена ураженням відділів кори головного мозку, пов’язаних з функцією м’язів, які приймають участь в артикуляції, характерні розлади вимови слів при збереженні правильної структури слова.

- Мозочкова – обумовлена ураженням мозочка або його провідних шляхів, характеризується розтягнутим, скандованим мовленням з порушенням модуляції та зміною гучності.

- Екстрапірамідна – пов’язана з ураженнями стріопаллідарної системи, підкоркових вузлів та їх нервових зв’язків. Мовлення змазане, невиразне з носовим відтінком, різко порушена просо дика, інтонаційно-мелодична структура мовлення, його темп.

- Паркінсонічна – вид екстрапірамідної дизартрії, який спостерігається при паркінсонізмі. Характеризується уповільненим невиразним мовленням, порушеннями модуляції голосу.

- Псевдобульбарна – обумовлена центральним паралічем м’язів, які іннервуються язикоглотковий, блукаючим та під’язичним нервами, внаслідок двобічного ураження рухових корково-ядерних шляхів, проявляється монотонністю мовлення.

- Стерта форма – порушення вимови свистячих та шиплячих звуків.

- Холодова - симптом при міастенії, який проявляється порушенням артикуляції при пониженні температури у приміщенні.