Характеристика об’єднань підприємств

Показник	Об’єднання підприємств
ПФГ	Холдингова група (компанія)	Концерн	Корпорація
Ознаки об’єднання:
- наявність юридичної особи	+	+	+	+
- наявність статутного договору (узгодження)	+	+	+	+
- наявність статуту	-	+	+	+
- наявність головного (базового) підприємства	+	+	-	-
- наявність відокремленого апарата управління	-/+	-	+	+
- характер об’єднання	Договірне	Статутно-договірне
- державна реєстрація об’єднання	Кабінет Міністрів країни	Місцеві органи
Засновники об’єднання:
- підприємства, організації	+	+	+	+
- банки, інвестиційні фонди фінансові інститути	+	-	-	-
- наукові та проектні заклади	+	+	+	+
Умови створення та пільги:
- мінімальна кількість об’єктів для об’єднання
- квота по обсягу продажів	Відповідно антимонопольним обмеженням
- звільнення від сплати ввізного та вивізного мита	+	-	-	-
- на проміжну продукцію	+	-	-	-
- звільнення комерційного банку від обмеження внесків в статутний фонд	+	-	-	-

 

4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.

 

Можливі наступні способи формування ПФГ:

1) створення учасниками групи акціонерного товариства відкритого типу;

2) передача цими учасниками пакетів акцій, що знаходяться в їх власності, довірчому керуванню одному з учасників групи;

3) придбання одним з учасників групи акцій інших підприємств, а також установ і організацій, що стають учасниками групи.

Найбільш популярним у Россі і країнах СНД є перший спосіб, найменш популярним – останній через високі витрати.

Існують варіанти використання декількох механізмів консолідації капіталу:

спільно відкриваються акціонерні компанії (центральна компанія групи, торговий дім і ін.);

частина активів учасників групи передається в довірче управління центральної компанії;

формуються спеціалізовані фонди групи;

концентрація ресурсів підвищується за допомогою кредитів;

одні члени групи беруть участь у капіталі інших.

Узагальнений склад промислово-фінансової групи представлен на рис. 4.1.

 

Рис. 4.1. Склад промислово-фінансової групи

 

4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.

 

Промислово-фінансові групи є прототипами транснаціональних компаній типу IBM, що почали активно формуватися наприкінці ХІХ століття. Найбільшої інтенсивності процес формування ПФГ придбав після Другої світової війни в Західній Європі, Японії і деяких країнах Південно-Східної Азії. У зруйнованих війною країнах ринкової економіки ПФГ сприяли швидкому рішенню господарських задач: промисловому розвитку і модернізації виробництва в умовах недоліку внутрішнього капіталу; зниженню валових витрат виробництва; концентрації і централізації ресурсів у точках економічного росту.

Закордонний досвід щодо створення і діяльності промислово-фінансових груп свідчить про те, що вони є високоефективною формою об'єднання підприємств у період трансформаційної економіки.

По-перше, вони дозволяють не тільки зберегти існуючі господарські зв'язки, а і налагодити нові на основі інтеграції великих виробничих об'єднань з могутніми фінансово-кредитними інститутами (банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами), науково-дослідними й інформаційними організаціями.

По-друге, в умовах ринкової економіки ПФГ дають можливість підсилити регулюючу роль держави в керуванні процесами господарювання.

По-третє, концентрація капіталу і централізація управління виробничо-господарськими процесами усередині ПФГ підвищують ефективність контролю за використанням обмежених ресурсів. Порозумівається це тим, що централізований контроль з боку великих інвесторів значно ефективніше, ніж контроль за діяльністю корпорації з боку розширеного контингенту акціонерів.

Створення ПФГ обумовлене необхідністю термінового рішення наступних економічних задач:

- підвищення конкурентноздатності й ефективності виробництва;

- формування раціональних виробничих і кооперативних зв'язків;

- збільшення експортного потенціалу;

- прискорення науково-технічного прогресу за рахунок об'єднання капіталів.

Конкурентні переваги в ПФГ досягаються завдяки перехресному інвестуванню, заповненню пробілів у виробничому ланцюзі; зниженню ризику; доступу до технологій, ринків, ресурсів; спільної діяльності (збут, маркетинг тощо).

Результати зусиль ПФГ щодо концентрації капіталу для рішення проблем стабілізації виробництва і його технологічного відновлення в основному залежать від того, якою мірою вийде залучити для цього ресурси найбільш самостійних з фінансової точки зору галузей вітчизняної економіки.

Промислово-фінансові групи та інші інтегровані структури, що базуються на внутрішніх договірних відносинах, є каркасом економіки ведучих індустріальних держав і світового господарства в цілому. Створення ПФГ в країні сприяє виявленню економічних пріоритетів, зміцненню господарських зв'язків, розвитку промисловості і фінансової сфери, підвищенню конкурентноздатності підприємств і їх виходу на світовий ринок, розвитку підприємств стратегічної орієнтації шляхом їх інвестування і реструктуризації.