Поняття і сутність глобалізації.

 

Розвиток підприємств відбувається в умовах прискореної глобалізації. Проблеми глобалізації, що виникли в індустріальну епоху і впливають на всі сторони соціально-економічного розвитку як окремих країн, так і світового співтовариства в цілому, підсилили свій вплив на світові і регіональні процеси на етапі інтенсивного розвитку інформаційних технологій. Глобалізація реалізується не тільки на макрорівнях, на міжнародних рівнях, але і реально впливає на розвиток кожної країни, регіону, підприємств і кожної людини.

У світовому масштабі відбулася чітка структуризація країн, компаній, що, на думку більшості фахівців, може бути представлена у виді двох - чи трирівневої піраміди, в основі якої знаходяться технологічно відсталі країни. Приміром, відповідно класифікації Дж.Сакса, країни усього світу виділені в три групи: технологічні першовідкривачі - 15 % населення світу; користувачі технологій - 50 % населення світу; технологічно відсталі країни - 35 % населення світу.

Якщо виходити з критеріїв рівня доходів населення, виробництва ВВП, експортного потенціалу, конкурентноздатності, то у верхній частині піраміди будуть знаходитися країни "великої сімки". В останні роки, на думку Всесвітнього банку, сімку доганяють Ізраїль, Сінгапур, Тайвань і Південна Корея. Ця група країн збереже своє положення лідерства на основі переваг міжнародної спеціалізації на високотехнологічних товарах і комерційних послугах. Ще в 90-і роки XX сторіччя члени "клуба семи" володіли 80,4 % світової комп'ютерної техніки, забезпечували 90,5 % високотехнологічного виробництва, контролювали 87 % зареєстрованих у світі патентів. На V Петербурзькому економічному форумі "XXI століття: інноваційний розвиток у благо людини" відзначалося, що завтрашній день світового ринку визначають 50-55 макротехнологій, з них 46- є власністю "великої сімки", що контролюють 80 % цього ринку. По наукомісткій продукції світового ринку частка США складає 39 %, Японії - 30 %, Німеччини - 16 %, усіх країн СНД - менш 1%.

Зазначену вище групу країн I рівня Г.Х. Попов називає "країнами-метрополіями", що тримають у руках мир і утворять досить замкнуте коло партнерів".

II рівень - "країни-сателіти", що випускають індустріальні засоби праці та інші трудомісткі вироби. Вони знайшли собі вдале місце в міжнародному поділі праці, задоволені життям і процвітають. Це країни типу Швеції, Швейцарії, Австрії. На думку І.С.Сілаєва, у перші 20 років XXI століття в цьому рівні можуть затвердитися Китай, Індонезія, Бразилія, що будуть мати щорічні темпи економічного росту близько 10 %. Чи потраплять сюди Україна, Росія, Білорусія - залежить від можливостей мобілізувати на це зусилля політичної і науково-економічної еліти, їх здатності мобілізувати на цей "подвиг" основну масу трудящих.

III рівень - за даною методикою найбільш численний, "основа піраміди" складають країни з переважною спеціалізацією на виробництві й експорті мінеральної, енергетичної і сільськогосподарської сировини. Це країни "третього світу", "придатки" монополій і сателітів. По твердій оцінці окремих фахівців, вони живуть так, як їм дозволено країнами-метрополіями, розвиваючи галузі, що з якихось причин (економічних, екологічних та ін.) метрополії в себе розвивати не вважають за доцільне.

Якщо підходити об'єктивно, то економіку України варто віднести до III рівня: ВВП на душу населення складає 600-700 дол. США в рік (за деякими оцінками, з урахуванням тіньового сектора - 2 тис. дол. США). У країнах "великої сімки" цей показник досягає 30 тис. дол. США і вище. По експорту - 90 % це сировина і напівфабрикати. Так, в експорті Донецької області 91 % експорту складають сировина і матеріали. І хоча по оцінці радника Президента України по економічних питаннях Лібанової Е. (радіо "Ера", 10.04.2002 р.), третина опитаних респондентів різних регіонів України відносять себе до середнього класу, а по оцінці Азарова Н., дана цифра досягає 70 %, це викликає сумнів.

У групу країн III рівня Україна не вписується тільки за досить високим науковим потенціалом, освітнім рівнем населення і трудових ресурсів, досягненнями авіаційно-космічної галузі і виробництвом окремих товарів побутової техніки, важким машинобудуванням. У Донецькій області це інститути Донецького наукового центра НАН України, національні і державні ВНЗ, група "НОРД", ЗАТ "НКМЗ", ВАТ "Концерн Стирол", ВАТ "Топаз" і ін. Якщо сказати лише те, що економіка світу структуризирована тільки по країнах, то це буде не повна картина, тому що тут не проглядається роль транснаціональних компаній (ТНК), що дуже істотно. Багато фахівців, особливо західної орієнтації, затверджують, що країни I рівня піднімають економіку і рівень життя країн III рівня, ТНК сприяють проникненню нових товарів, технологій, капіталу в країни, що розвиваються.

На жаль, факти говорять про інше: за останні 15 років доход на душу населення знизився більш ніж у 100 країнах світу, а споживання - у 60 країнах; доходи на душу 85 % населення світу нижче 3 тис. дол. США (країни сімки - 30 тис. дол. США і більш); доходи 20 % населення світу в найбагатших країнах перевищували доходи 20 % населення найбідніших країн: у 1960 р. - у 30 разів; у 1990 р. - у 60 разів; у 2000 р. - у 74 рази.

Структуровану трьорівневу піраміду країн світу пронизують по вертикалі ТНК, що можуть розташовуватися на будь-якому рівні, на двох і трьох рівнях, як це представлено на рис. 4.2. Але найбільш важливу частину складають ТНК, а в ТНК вищу частину I рівня складають корпорації країн "великої сімки".

За даними ООН, на частку ТНК (44,5 тис. контролюючих більш 276 тис. аффілірованих компаній) приходиться близько чверті світового валового виробництва продукції.

Частка 100 найбільших ТНК, з яких 87 компаній США, ЄС і Японії, складає 40 % усього світового експорту, 88 % сумарних іноземних активів.

 

Рис. 4.2. Структуризація держав світу (I-III рівні) і ТНК