Діяльність транснаціональних корпорацій.

 

У материнських структурах ТНК, більш 80 % яким знаходяться в розвинених країнах, утримуються найбільш істотні потужності по виробництву інноваційної продукції, устаткування, нової продукції тривалого користування, нових наукових проектів і розробок, ноу-хау. Тут затримується поширення цифрового зв'язку, нових видів енергії й енергоносіїв, новітніх технологій.

Тобто ТНК конкурують, щоб стати чи монополістами у випадку олігополістичної конкуренції застосовують співробітництво, угоди, і, як відзначають учені з Росії, конкуруючи між собою на рівні наукомістких технологій, найсучасніших приладів, машин устаткування, вони (за підтримкою своїх держав) не допускають на ці ринки компанії і виробників інших країн. Таким чином, можна сказати, що характерною рисою глобалізації в економіці стає сполучення процесів автономізації й інтеграції.

Для ТНК, як і для високорозвинених країн характерні як конкуренція, так і співробітництво, як інтеграція, так і автономізація, проникнення на нові ринки при твердому захисті вже освоєних і, насамперед, ринків власних країн. Це досягається шляхом інвестицій і інновацій в економіку високорозвинених країн (до 80 %), одержання контролю над компаніями і виробництвами країн II - III рівнів, у результаті чого надприбуток від виробництв У-УІ переділів, у тому числі рента, що утвориться в більш низьких переділах, і що витягається ТНК високорозвинених країн.

В Україні за допомогою аффілірованих компаній і фірм ТНК проникають в енергетику, кольорову металургію, комунікації і засоби масової інформації, фінансові і торгово-посередницькі організації. Одночасно використовуючи держапарат і законодавців своїх країн, ТНК обмежують доступ на свої ринки як високотехнологічних товарів нашої держави, так і традиційних (навіть нижчих предметів) товарів, де їх вітчизняні товаровиробники виявляються неконкурентоспроможними (високий рівень оплати праці, дорожнеча і якість сировинних ресурсів, вимоги екології і т.п.). Мова йде про виробництво лазерних компакт-дисків, озброєння, продукції авіабудування, металургії тощо.

Очевидно, аналогічні міри варто приймати і нашій державі. Мова йде не тільки про десятилітню торгівлю на наших ринках "ніжками Буша", що привело до руйнування вітчизняних підприємств птахопрома, не тільки про закупівлю реставрованих комбайнів "Джон Дир", витрачених засобів і ресурсів на закупівлю яких вистачило б для реструктуризації і розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування й ін. Варто обмежити і регламентувати участь закордонних фірм і держав у придбанні вітчизняних наукомістких виробництв, інформаційних і комунікаційних технологій і ін. Відомо, що США забороняють компаніям інших держав брати участь у створенні своїх ЗМІ і комунікацій більш ніж на 20 %, а для компаній РФ прийнята повна заборона на вкладення капіталу в ці галузі. Є перелік виробництв, технологій, товарів, експорт яких у колишні соціалістичні країни заборонений. Очевидно, аналогічні міри варто прийняти і вітчизняним законодавцям.

Таким чином, глобалізація економіки, як і усе в реальному житті, має позитивні і негативні моменти. До позитивного варто віднести тенденції росту світової економіки в цілому, зниження трансакційних витрат на міжнародному рівні, на рівні економіки держави, усередині ТНК, прискорення інтеграційних процесів, ріст інвестицій, поширення більш прогресивних технологій, товарів, форм організації праці та ін. (навіть з урахуванням затримок і обмежень). Наприклад, між 1930 р. і 1990 р. середній доход від повітряних перевезень на одну милю знизився в доларах США (курс 1990 р.) з 68 центів до 11 центів. Вартість розмови по телефону між Нью-Йорком і Лондоном знизилася майже в 80 разів. Між 1960 р. і 1990 р. вартість одиниці комп'ютерної потужності знизилася на 99 %. У 1947 р. середній рівень ставок імпортних тарифів склав 50-60%, на початку 90-х років він знизився до 9,6 %, а надалі ВТО припускає довести їх для своїх учасників до 3 %.

Одночасно благами глобалізації в економіці користаються, насамперед, обрані країни, ТНК. Так, далеко не всі країни є членами світової торгової організації. Не всім світові фінансові організації й установи виділяють пільгові кредити. Йде процес "відгородження" союзів високорозвинених країн, ТНК від іншого світу, контроль нерозповсюдження наукомістких передових технологій і ноу-хау, контроль фінансових ринків і використання їх у спекулятивних цілях і ін. Перехід до інформаційного суспільства, формування віртуальної економіки розширюють можливості економіки в соціально-економічних питаннях ТНК, країн "великої сімки".

Як відзначає В.Іноземців, процеси концентрації у світі йдуть за чотирма напрямками: концентрація більшої частини інтелектуального і технологічного потенціалу людства. Природно - це високорозвинені країни і їх ТНК; зосередження основних торгових оборотів у межах співтовариства розвитих держав; замикання інвестиційних потоків у межах високорозвинених країн, їх союзів, їх ТНК; різке обмеження міграційних процесів некваліфікованої робочої сили з "третього світу" у розвинені регіони планети.