Амортизація. Порядок визначення і нарахування сум амортизаційних відрахувань. Методи нарахування амортизації.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, установленого в розд. III ПК, помісячно починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію. З метою нарахування амортизації нематеріальних активів у ПК запроваджено класифікацію таких активів (6 груп) і встановлено терміни нарахування амортизації для кожної із цих груп. Розрахунок амортизаційних відрахувань пропонується здійснювати за такими методами:

- прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

- зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

- прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

- кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

- виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

На відміну від чинного законодавства, під вартістю основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, тепер розуміється первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості (як у бухгалтерському обліку).

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, а решта 50% - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або в першому місяці використання об'єкта - 100 % його вартості.

Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику для нарахування амортизації з метою складання фінансової звітності. Таким чином, у податковому та бухгалтерському обліку застосовуватимуться однакові методи нарахування амортизації.

Метод амортизації об'єкта основних засобів може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання та має відповідати змінам методу в обліковій політиці. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, що настає за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

18. Поняття податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ. Звітний податковий період. Податкова накладна.

Податковий кредит — це сума, на яку платники мають право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана платником податку у звітному податковому періоді.

Податковий кредит

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Дата виникнення податкових зобов'язань

187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

187.2. У разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

187.3. У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.

187.4. У разі якщо постачання товарів/послуг через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата постачання таких жетонів, карток або інших замінників національної валюти.

 

 

Фінанси

1. Сутність, необхідність та функції фінансів.

Фінанси – з’являються з появою держави та товарно-грошових відносин. Це сукупність економічних відносин між державою та підприємствами (населенням з приводу формування та використання доходів грошових ресурсів. Ознаками фінансів є: грошовий характер фінансових відносин. Розподільний характер, формування доходів та забезпечення видатків. Рух вартості від одного суб’єкта до іншого. Еквівалентний характер обміну та розподілу

Фінанси є історичною, еконоиічню, розподільчою,вартісною категорією (бо вони втілюють грошову суть товарів, робіт та послуг). Розподільчою, томущо вони служать інструментом розподілу т перерозподілу вартості ВВП. ВВП – сумі всіх створених в країні товарів, робіт, послуг.

Фінанси впливають на суспільне відтворення на такий спосіб: забезпечують оптимальний перерозподіл ВВП, Фінанси є інструментом реалізації фінансової політики держави. Служать базою для формування економічних показників. Впливають на формування інтересів суб’єктів економічних відносин.

Фінансові відносини – сукупність грошових відносин між державою, підприємствами та населенням з приводу розподілу і перерозподілу ВВП або НацБагатства. Обєектом фін. відносин виступає ВНП або НацБаг. НацБаг – сукупність накопичених накопичених в країні матеріальних, грошових ресурсів, культурних цінностей та природних ресурсів. Субьєктами цих відносин є держава, підприємство, населення. Відносини моможуть реалізовуватися у вигляді моделей, які кллассифікуються за наступними ознаками – По розподілу ВВП (адміністративна та ринкова). За рівнем централізації ВВП – Американська, ЗахЕвроп, Скандинавська.

Функції фінансів. Сутність фінансів проявляється через їх функції: розподільчу та контрольну.

Розподільча функція – проявляється в тому, що фінанси виступають цільовим інструментом розподілу та перерозподілу ВВП. Розподіл увідбувається в 2 етапи: розподіл ВВП та формування первинних доходів (ЗП і прибутку) Перерозподіл ВВП та формування вторинних доходів (в якості вторинних доходів виступають податки та доходи у невиробничій сферрі бюджетних установ.

Контрольна функція – контроль полягає в тому, що за допомогою фінансів можна слідкувати за діяльністю суб’єктів обмінно-прозподільчіх відносин. Завдяки цій функції суспільство контролює своєчасність та повноту забезпечення фінансовими ресурсами. На практиці, ця функція реалізується у вигляді фінансового контролю.

Фінансові ресурси – грошові фонди цільового призначення, які формуються в результаті розподілу і перерозподілу ВВП.. Централізовані фін. ресурси – ресурси держави. Децентралізовані – населення. Фін. ресурси поділяються на: Централізовані – формуються у держави і являють собою загально-державні фінанси (ПФ, бюджети). Децентралізовані – формуються у підприємства населення та слугують для їх фінансового забезпечення (прибуток, амортизація, резервні фонди, ОФ та ОЗ, статути, зарплата). Категорії фін ресурсів: держави, підприємства, населення. Методами формування фін. ресурсів є: стягнення податків, штрафів; Виручка від реалізації; кредит; оренда; продаж майна.