Роль і місце бюджету у фінансовому механізмі держави. БС

Роль і місце бюджету у фінансовому механізмі держави. БС

Державний бюджет – це система грошових відносин, що виникають між державою з однієї сторони та підприємствами, організаціями, установами, населенням з іншої сторони. За допомогою цих відносин формується, розподіляється та використовується центральний фонд державних фінансових ресурсів; це головний фінансовий план держави на поточний рік, який має силу закону.

За матеріальним змістом – це центральний державний фонд грошових коштів. За соціально-економічним змістом – це основний засіб перерозподілу національного доходу.

Бюджет складається з двох взаємопов’язаних частин: доходів і видатків. Держава регулює відтворювальні процеси через обидві частини. Бюджет стає важливим інструментом економічної політики, впливаючи на соціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринок споживчих товарів. Все це робить бюджет об’єктом напруженої боротьби – через нього задовольняються інтереси різних груп бізнесу, військово-промислових монополій, профсоюзів.

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках – пріоритетні напрямки вкладень коштів. Основні напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

Державний бюджет можна розглядати в декількох аспектах:

1) За економічною сутністю Державний бюджет характеризується певними грошовими відносинами,що виникають між державою,з одного боку, та юридичними і фізичними особами,з іншого боку, з приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відповідно до державних фінансів.

2) За матеріальним змістом Державний бюджет -це централізований фонд грошових ресурсів держави,що знаходяться в постійному русі і складаються з вхідних та вихідних бюджетних потоків.

Бюджет як матеріальна база існування держави, як загальнодержавний грошовий фонд, характеризується:

*значимими розмірами;

*маневреністю;

*наявністю резервних доходів.

Розмір обсягу бюджету залежить від багатьох факторів, основними з яких є:

1)рівень розвитку та виробничий потенціал економіки;

2)методи господарювання;

3)масштаби і спрямованість бюджетних програм,що реалізуються через бюджет;

4)напрями діючої фінансової політики;

5)взаємопогодженість дій всіх ланок бюджетної системи.

3) За формою, бюджет - це основний фінансовий план держави, баланс доходів та видатків; За характером - це документ,що затверджується щорічно і має силу закону.

4) За організаційною структурою Державний бюджет - це центральна ланка фінансової системи держави,яка зумовлює розподіл і перерозподіл ВВП. Розподіл і перерозподіл ВВП здійснюється між:

· секторами економіки,регіонами; виробничими та соціальними сферами; окремими верствами населення.

Як фінансовий план Державний бюджет має дві структурні складові частини: доходи; видатки. Державний бюджет України, починаючи з 2000 року, складається з: загального фонду; спеціального фонду. У залежності від співвідношення між доходами та видатками державний бюджет може бути: збалансований; дефіцитний; профіцитний.

Таким чином, Державний бюджет:

· концентрує основні фінансові ресурси держави;

· основне джерело розвитку економіки та соціальної сфери країни;

· матеріальна база для виконання державою своїх функцій;

· інструменти перерозподілу новоствореної вартості між окремими територіями,галузями,верствами населення;

· інструменти фінансового контролю за формуванням та ефективним використанням грошових фондів держави.

Планування фонду з/плати в установах ОЗ.

ФЗП в установах ОЗ розраховується окремо для кожної категорії персоналу:

- лікарі.

- Середній медичний персонал.

- Молодший медичний персонал.

- Адміністративно-господарський персонал.

У лікарнях та інших закладах ОЗ окремо планується ФЗП по заміні осіб, які перебувають і відпустці (такий як ДДУ).

Лікарі, середній медичний персонал та молодший медичний персонал повинні один раз у 5 років проходити атестацію, по підсумкам атестації їм встановлюється кваліфікаційна категорія із розрахунку, що норма навантаження на 1 посаду 36 годин на тиждень.

Для медичних працівників передбачаються доплати:

1. Лікарям – хірургам усіх спеціальностей за здійснення оперативних втручань:

- у поліклініці – 15%. У стаціонарах – на 40%.

2. Лікарям усіх спеціальностей, які отримали диплом з відзнакою на 5%.

3. Лікарям – керівникам структурних підрозділів (зав. Відділенням, зав. Лабораторією та інш.): при кількості лікарських посад до 3х одиниць – 10%. Більше 3 до 6 – на 20%. Більше 6 – на 25%.

4. лікарям, які мають науковий ступень:

- доктор наук – на 25%. Кандидат наук – на 15%. За звання: Заслужений – на 20%. Народний – на 40%.

5. Старшим медичним сестрам на 10%.

6. Для всіх груп медичного персоналу передбачені доплати:

- при лікуванні психічнохворих – на 25% та в інших закладах з особливо важкими умовами праці на 15%.

- Працівникам, які працюють з вірусом імунодефіциту людини на 60%.

- Для тих, хто робить огляд та надає медичну допомогу, особам які постраждали у зв`язку з аварією на ЧАЕС на 25%.

- Доплата за роботу у нічний час (с 22.00 до 6.00) на 35% за кожну годину роботи від вартості однієї години роботи.

Види бюджетного дефіциту.

За умовами формування.

а) безповоротні – це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб`єктів бюджетних відносин;

б) поворотні – це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бути поверненні у визначені строки.

Планові і звітні показники щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення кредитів до бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники, визначені Міністерством фінансів України, обов’язково відображаються з від’ємним значенням.

Податкова система

Основні елементи податку

1. Об’єкт податку - це явище чи процес, наявність якого зобов’язує сплачувати обов’язкові платежі до державного бюджету. В основу розрахунку об’єкта податку покладена величина об’єкта оподаткування чи його розмір. Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

2. Платник податку - юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

3. Джерело податку - це доход суб'єкта (прибуток, орендна плата, рента тощо), з якого фактично буде проводитися виплата податку або збору. По деяких податках та зборах об'єкт та джерело можуть співпадати.

4. Податкові ставки – універсальні, диференційовані. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Можуть встановлюватися в грошовому виразі на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування.

Відсоткові ставки можуть бути пропорційні (не залежать ві розміру об’єкта оподаткування), прогресивні (чим більший об’єкт, тим більше ставка), регресивні (чим більше об’єкт, тим менше ставка)

5. Одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкта оподаткування

6. Податкова пільга – звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата їм податку в меншому розмірі при наявності основ, визначених законодавством України.

7. Норма оподаткування – відношення обсягу податкових надходжень до податкової бази.

Характеристика ставок податку пов'язана тісно з методами їх формування, що лежить в основі поділу ставок:

Пропорційні - характеризується стабільністю незалежно від збільшення або зменшення об'єкта оподаткування. При цьому: чим більша база оподаткування, тим нижчою може бути ставка. Використання високих ставок призводить до збільшення випадків несплати податків або зборів.

Прогресивні - це ставки, що збільшуються в залежності від збільшення отриманого доходу.

Регресивні - це ставки, що знижуються при збільшенні отриманого доходу або майна.

Змішані - застосування водночас прогресивних та пропорційних ставок оподаткування

Спрощена система

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1)перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

291.4.1. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене цим Кодексом.

291.5. Не можуть бути платниками єдиного податку:

291.5.1. суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;

5) видобуток, реалізацію корисних копалин;

291.5.2. фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;

291.5.3. фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

291.5.4. страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

291.5.5. суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

291.5.6. представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

291.5.7. фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

291.5.8. суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

291.6.Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

291.7. Для цілей цієї глави під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:

1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;

2) послуги з ремонту взуття;

3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;

4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;

5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;

6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;

7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;

Ставки єдиного податку

293.1. Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

293.2. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

293.3. Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

293.4. Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

293.5. Ставки єдиного податку для платників четвертої групи встановлюються у подвійному розмірі ставок:

1) до суми перевищення обсягу доходу;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

293.6. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

293.7. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.

 

Порядок сплати податку

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Строки сплати податку

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

15.Місцеві податки і збори. Повноваження місцевих органів влади щодо впровадження місцевих податків і зборів. Порядок обчислення та стягнення окремих видів платежів.

Вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально-побутового обслуговування населення, здійснення заходів по благоустрою, забезпечення санітарно та екологічно чистого навколишнього середовища та ряду інших заходів, здійснюються через місцеві органи влади. Саме місцеві податки і збори повинні становити основну дохідну статтю бюджетів територіальних громад міст, сіл та їх об'єднань і направлятися на підтримку та розвиток місцевої інфраструктури.

Місцеві податки і збори – обов’язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у процесі встановлення та скасування податків та зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до прикінцевих положень Податкового кодексу органам місцевого самоврядування необхідно забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності Кодексу прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків та зборів, визначених Кодексом.

Податковим Кодексом визначено, що до місцевих податків та зборів належать два податки (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок) та тризбори (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір).

ПКУ передбачає значне скорочення кількості місцевих податків та зборів — з 14 до 5. Причина такого радикального кроку досить банальна: більшість місцевих податків та зборів були неефективними, тобто витрати на їх адміністрування перевищували суми надходжень до місцевих бюджетів від таких платежів.

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування. Як правило місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) не відіграють вирішальної ролі у формуванні консолідованого і місцевих бюджетів. Вони виступають як додаткові джерела фінансування, що доповнюють надходження від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного і місцевих бюджетів. Перехід регіонів на місцеве самоуправління і самофінансування вимагає створення відповідної системи фінансування регіонального господарства. Тому об'єктивно зростає роль і значення системи місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у сучасних умовах.

З урахуванням особливостей кожного регіону, держава, шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин, надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів(обов’язкових платежів).

Платниками місцевих податків і зборів – є юрид. та фіз. особи, незалежно від форми господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування.

Фінанси

1. Сутність, необхідність та функції фінансів.

Фінанси – з’являються з появою держави та товарно-грошових відносин. Це сукупність економічних відносин між державою та підприємствами (населенням з приводу формування та використання доходів грошових ресурсів. Ознаками фінансів є: грошовий характер фінансових відносин. Розподільний характер, формування доходів та забезпечення видатків. Рух вартості від одного суб’єкта до іншого. Еквівалентний характер обміну та розподілу

Фінанси є історичною, еконоиічню, розподільчою,вартісною категорією (бо вони втілюють грошову суть товарів, робіт та послуг). Розподільчою, томущо вони служать інструментом розподілу т перерозподілу вартості ВВП. ВВП – сумі всіх створених в країні товарів, робіт, послуг.

Фінанси впливають на суспільне відтворення на такий спосіб: забезпечують оптимальний перерозподіл ВВП, Фінанси є інструментом реалізації фінансової політики держави. Служать базою для формування економічних показників. Впливають на формування інтересів суб’єктів економічних відносин.

Фінансові відносини – сукупність грошових відносин між державою, підприємствами та населенням з приводу розподілу і перерозподілу ВВП або НацБагатства. Обєектом фін. відносин виступає ВНП або НацБаг. НацБаг – сукупність накопичених накопичених в країні матеріальних, грошових ресурсів, культурних цінностей та природних ресурсів. Субьєктами цих відносин є держава, підприємство, населення. Відносини моможуть реалізовуватися у вигляді моделей, які кллассифікуються за наступними ознаками – По розподілу ВВП (адміністративна та ринкова). За рівнем централізації ВВП – Американська, ЗахЕвроп, Скандинавська.

Функції фінансів. Сутність фінансів проявляється через їх функції: розподільчу та контрольну.

Розподільча функція – проявляється в тому, що фінанси виступають цільовим інструментом розподілу та перерозподілу ВВП. Розподіл увідбувається в 2 етапи: розподіл ВВП та формування первинних доходів (ЗП і прибутку) Перерозподіл ВВП та формування вторинних доходів (в якості вторинних доходів виступають податки та доходи у невиробничій сферрі бюджетних установ.

Контрольна функція – контроль полягає в тому, що за допомогою фінансів можна слідкувати за діяльністю суб’єктів обмінно-прозподільчіх відносин. Завдяки цій функції суспільство контролює своєчасність та повноту забезпечення фінансовими ресурсами. На практиці, ця функція реалізується у вигляді фінансового контролю.

Фінансові ресурси – грошові фонди цільового призначення, які формуються в результаті розподілу і перерозподілу ВВП.. Централізовані фін. ресурси – ресурси держави. Децентралізовані – населення. Фін. ресурси поділяються на: Централізовані – формуються у держави і являють собою загально-державні фінанси (ПФ, бюджети). Децентралізовані – формуються у підприємства населення та слугують для їх фінансового забезпечення (прибуток, амортизація, резервні фонди, ОФ та ОЗ, статути, зарплата). Категорії фін ресурсів: держави, підприємства, населення. Методами формування фін. ресурсів є: стягнення податків, штрафів; Виручка від реалізації; кредит; оренда; продаж майна.

 

 

Банковские операции

1. Порядок створення банку в Україні

Банки в Україні створюються у виді ПАТ або кооперативногь бак. Державний банк засновується рішенням Кабміну при позитивному висновку НБУ. Статутний фонд формується з бюджетних витарт. (при повному або частковому відчужені акцій банк встрачає статус державного) Органи управління є: Вищий орган (наглядова рада. Правління (здійснює управління поточною діяльністю) Ревізійна комісія (орган кортолю). Наглядова рада призначається на 5 років – по 5 осіб з президента, ВР, Кабміну. Члени ради виконують функції без матеріальної винагороди. Рішення про зміну статуту припинення діялльності приймає кабмін. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральні. Функціями Ц.Б. є концентрація, перерозподіл ресурсів, котнроль за своїми учасниками. Місцевий банк створюється фіз і юр. Особами (не менше 50 осіб, кожна з яких має право голосу). Кооперативні банки обслуговують тільки своїх учасників. Органи управління – загальні збори, спостережна рада, правління, ревізійна комісія. Може бути – банківська корпорація (акціонери виключно банків) банківська холдингова група (материанський банк володіє 50 і більше капіталу дочірніх, фінансова холдингова группа (фін. Установи, в якій знаходиться і банк). Банк може бути участником фіннансово-промислової групи. Системоутворюючий банк – банк, зобовьязання якоо становлять не менше 10% зоовьязань банківської системи. Істотна учссть – пряма або опосередкована спільно з іншими особами володіння 10% і більше статуного капіталу банку. Учасниками можуть бути – юр і фіз особи, резиденти і нерезиденти, держава. Не можуть бути – юр особи, у яких банк має істотну участь, обьєднання громадян)Процедура реєстрації банку Для створення банку скликаються установчі збори, на яких укладаються установчий догорів, затверджуєься статут банку, обираються керівні особи.Кожен засновник вносить свою долю. Також ця особа готує пакет документів на реєстрацію: Заява, установчий договір, статут, протокол установчих зборів, бізнес-план, засновницьку документи, бух і фін. Звітність засновників істотної участі за 4 квартал і аудиторський висновок про їх фін. Стан, інформація про першиї керівних осіб, плата за реєстрацію, копія звіту про проведення відкритої підприски на акції, документи, що засвідчують наявність приміщення для банку, висновок антимонопольного комітету. Пакет документів передається в РУНБУ, де готуються висновки про фін. Стан платоспроможної репутації акціонерів. Вся інформація передається в центральний апарат, де розглядається різними департаментами, остаточне рішення про реєстрацію приймає правління НБУ. Протягом 3-х днів з дати прийняття рішення видається свідоцтво про державну реєстрацію, а також – корреспондентський рахунок НБУ. Після року банк може створювати – філії, представництва, безбалансові товариства.

 

2. Види операцій банку. Банківська таємниця

Згідно постанови ст.47 основного закону «про банк і банківську діяльність», банки мають право виконувати такі оерацції.: операції з валютними цінностями, з цінними паперами клієнтів, ємісія власних цінних паперів, випуск та обслуговування операцій з картками, послуги з відповідальними збереженням цінностей, надання гарантій і поручителсьвт, лізинг, факторинг, трастові послуги, операції з векселями, консультаційні і аудиторські послуги. Банківська діяльність заборонена у сфера – матеріального виробництва, торгівлі,страхування.На основі результатів діяльності за звітний період банки готують фінансову бухгалтерську звітність, що включає: - балансовий щвіт, звіт про прибутки та збитки, звіт про зміні в капіталі, про рух рошових коштів. Операції банку поділяються на активні, пасивні, комісійні. Баланси поділяються на: внутрішній (для внутрішнього користування) та зовнішні (публікуються не рідше 1 разу в рік). Пасивні операції з мобілізації ресурсів – це операції формування власного капіталу. Операції з залучення ресурсів (депозитні операції). Операції з позичення ресурсів – отримання кредитів в НБУ а інших банках. Активні операції – повьязані з розміщенням мобілізованих ресурсів у готівку, кошти на кореспондертських рахунках,кредити,основні фонди, товарно-матеріальні цінності. Комісійці-носередницькі – операції за дорученням клієнтів за певну плати комісію або %, це комісійно-розрахункові торгівельно-комісійці, інші. Бюджетно-податкове планування, гарантійні послуги, допомога по злитті.

Банківська таємниця

Інформація, щодо діяльності та фін. Стану клієнта. Яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту є банківською таємницею. Це відомості про банківські рахунки клієнта,, фінансово-економічний стан клієнта, система охорони банку таклієнтів, інформ про організаційноправову структуру клієнта йїїкерівників напрямів діяльності. Відомості щодо комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, інформація щодо звітності по окремому банку. Коди, що використовуються банками для захисту інформації. Банки зобов’язані забезпечити збереження банкіської таємниці шляхом обмеження кола оосіб, що мають доступ до неї, організація і специфіка діловодство з документами, заповнення несанкціонованого доступу, застосування застережень зу договорах між банками і клієнтом. Інформація про клієнтів банку. Що містить банківську таємницю розкрився банками. На письмовий запит або письмового дозволу власника такої інформації. На Органам прокуратури, СБУ, МВД, антимонопольного, письмову вимого щодо конкретної особи щоо організації за з рахунками. Органам ДПА на письму вимогу з питань оподаткування на валютному коонтролю щодо операції за рахунком конкретної особи. Органами фінансовогомоніторинг ната державної виконаввчої служби.

 

3. Особливості формування власного капіталу

Ресурси бнку – сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорялдені банку і використовуються для здійснення БО. Залежно від джерел формування, виділяють влані, залужені і позичені кошти. У структурі банківських ресурсів питома вага власного капіталу становить 10-15%. ЦЕ пояснюється посередницькою діяльністю банку. Згшідно основного закону «про банк і банківську діяльність) Капітал банку – це залишкова вартість після відрахування зобов’язань. Розрізняють підписний капітал – це велечина капіталу, на яку отримано письмові зобов’язання. Статутний – сплачений, зареєстрований підписний капітал. Регулятивний капітал – власний капітал – складається з основного і додаткового капіталу. Залежного ризику. Власний капітал банку виконує такі функції – регулюючу (з 13 нормативів у 8 використовується ВК). Оперативний (на початку діяльності використовується власнй капітал) Захисну 0 означає захист інтересів вкладників і кредиторів. Рег.Кап= Основний Капітал + додатковий капітал. Основний каптіал включає: сплаений статуний капітал, розкрити резерви, загальні фонди покриття ризиків. Загальний розмір основного капіталу додатково зменшується на суму недосформованих резервів за кредитами на інші активними операціями, на суму капітальних вкладень у нематеріальні активи. На сумму збитків минулих років. Додатковий капітал включає: резерви під стандартну заборгованість інших банків, без переоцінки ОЗ, прибуток звітного періоду, нерозподілений прибуток минулого періоду, субординований капітал. Субординований борг – це звичайні капітальні незабезпечені боргові інструменти, які відповідно ло логовору не можуть бути погашені банкоом. Раніше пьяти років, при банкрутстві, повертається інвестору. Після задоволення всіх вимог інших кредиторів.Додатковий не зможем Додатковий капітал не може бути більше розміру основного капіталу – загальний розмір регулятивного капіталу І і ІІ рівня. Додатково зменшується на: балансову вартість Ц.П. з нефіксованим прибутком в інвестиційному портфелі танку. Вартість інвестицій в асортований дочіній компаніх, балансова вартість власних акцій, на суму коштів вкладнених банком на умовах супроводжувального догову, нанад вартістю позНа вартість Ц.П,. пересифікованихінв іниестиційних фондів. Джерела збільшення статуту – ц кошти нових акціонерів і кошти, одержані від реінвестування дивідендів. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу Резервний фонд, або статутний резерв створюється за рахунок прибуток і розмір повинен бути не менше 25% статутного капіталу. Відрахування з прибутку – не менше 5% в рік. Банки створюють загальний резерв або страховий фонд, під ризикові активні операції: кредитні з цінними паперами, під дебіторську, за простроченими доходами. Нормати адекватності – не менше 10%, співвідношення РК до сумарних активів, зменшених на відповідні резерви. Норматив співвідношення – відношеня регулятивного капіталу до сукупних активів. Не менше 9%. За рівнем капіталізації розрізняють: добро капіталізовані, достатньо, недо, значно, критично недо.

 

Бух учёт

План рахунків бухгалтерського обліку банків України.