Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Порядок обчислення та стягнення єдиного податку для юридичних та фізичних осіб.

Основним документом, що регулює порядок застосування єдиного податку, є Указ Президента України <Про внесення змiн до Указу Президента України вiд 3 липня 1998 року № 727 <Про спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва> вiд 28.06.99 р. № 746/99 (далi - Указ № 746). Згiдно з Указом № 746 спрощена система оподаткування, облiку та звiтностi може застосовуватися тiльки для суб'єктiв малого пiдприємництва. При цьому юридичнi особи можуть перейти на сплату єдиного податку за умови, що у них середньооблiкова чисельнiсть працюючих не перевищує 50 чоловiк за рiк i обсяг виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) за календарний рiк не перевищує 1 млн. грн.

Суб'єкти малого пiдприємництва - юридичнi особи визначають середньооблiкову чисельнiсть з урахуванням працюючих за сумiсництвом i за договорами цивiльно-правового характеру (договори пiдряду тощо), а також працiвникiв представництв, фiлiй, вiддiлень та iнших вiдокремлених пiдроздiлiв. У цьому випадку поняття середньооблiкової чисельностi рiвнозначне поняттю середньооблiкової чисельностi в еквiвалентi повної зайнятостi, яке дане в iнструкцiї зi статистики чисельностi працiвникiв, зайнятих у народному господарствi України, затвердженої наказом Мiнiстерства статистики України вiд 07.07.95 р. № 171.

При визначеннi виручки суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, якi бажають перейти на спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi, повиннi керуватися таким:

- обсяг виручки визначається за <касовим> методом, тобто за сумою фактичних надходжень на банкiвський рахунок або до каси пiдприємства, включаючи отриманi аванси;

- обсяг виручки враховується з урахуванням ПДВ, акцизного збору та iнших податкiв i зборiв, що входять до цiни продукцiї, товарiв, робiт, послуг;

- при визначеннi виручки вiд реалiзацiї основних засобiв до розрахунку береться рiзниця мiж сумою, отриманою вiд реалiзацiї основних засобiв, та їх залишковою вартiстю.

Транзитнi платежi, що надходять на рахунок пiдприємства, такi, наприклад, як суми ринкового, готельного зборiв, суми, що надходять вiд продажу товарiв комiтента, у пiдприємства-комiсiонеране беруть участi при розрахунку обсягу виручки для цiлей переходу на сплату єдиного податку.

До складу виручки, яка бере участь у розрахунках для цiлей єдиного податку, не входять також доходи вiд бартерних операцiй, вартiсть безоплатно отриманих ТМЦ, одержанi позики i кредити, кредиторська заборгованiсть з термiном позовної давностi, що минув, дивiденди, суми, отриманi вiд продажу валюти, що належить пiдприємству, тощо.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть юридичнi особи будь-якої органiзацiйно-правової форми i форми власностi, в тому числi й державнi пiдприємства. Однак, як уже згадувалося, така юридична особа повинна належати до суб'єктiв малого пiдприємництва. У зв'язку з цим слiд звернути увагу на передбаченi законодавством обмеження стосовно вiднесення тих чи iнших осiб до суб'єктiв малого пiдприємництва. Так, згiдно iз Законом України <Про державну пiдтримку малого пiдприємництва> вiд 19.10.2000 р. № 2063-III, який набрав чинностi 22 листопада 2000 року, не можуть вiдноситися до суб'єктiв малого пiдприємництва (а отже, перейти на сплату єдиного податку) довiрчi товариства, страховi компанiї, банки та iншi фiнансово-кредитнi установи, а також суб'єкти пiдприємництва, якi здiйснюють свою дiяльнiсть у сферi грального бiзнесу, обмiн iноземної валюти, є виробниками та iмпортерами пiдакцизних товарiв (слiд звернути увагу, що заборона не стосується торговцiв пiдакцизними товарами), а також суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, у статутному фондi яких частка внескiв, що належить юридичним особам - засновникам i учасникам цих суб'єктiв, котрi не є суб'єктами малого пiдприємництва, перевищує 25 %.*

Крiм того, самим Указом № 746 установлено додатковi обмеження стосовно переходу на сплату єдиного податку. Так, згiдно з цим Указом не зможуть перейти на сплату єдиного податку також суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, на яких поширюється дiя Закону України <Про патентування деяких видiв пiдприємницької дiяльностi> вiд 23.06.96 р. № 98/96-ВР у частинi придбання спецiального торговельного патенту. Указом № 746 також установлено, що його дiя не поширюється на спiльну дiяльнiсть, визначену п. 7.7 ст. 7 Закону України <Про оподаткування прибутку пiдприємств> у редакцiї вiд 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далi - Закон про податок на прибуток).

Не зможе перейти на єдиний податок фiлiя або вiдокремлений пiдроздiл пiдприємства, у випадку якщо головне пiдприємство не здiйснило перехiд на спрощену систему оподаткування, тобто фiлiя може перейти на сплату єдиного податку тiльки разом з головним пiдприємством.

Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, облiку i звiтностi, вiдповiдно до Указу № 746 має право самостiйно обрати одну з таких ставок єдиного податку:

6 вiдсоткiв суми виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) без урахування акцизного збору, але при цьому сплачувати ПДВ згiдно iз Законом України <Про податок на додану вартiсть> вiд 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далi - Закон про ПДВ);

- 10 вiдсоткiв суми виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг), за винятком акцизного збору, у разi включення ПДВ до складу єдиного податку.

Юридичнi особи, якi перейшли на сплату єдиного податку за ставкою 10 %, не є платниками ПДВ i, отже, не мають права:

- виписувати податковi накладнi та вказувати в них суму ПДВ;

- отримувати податковий кредит щодо сум податку, сплачених при придбаннi товарiв (робiт, послуг) на митнiй територiї України при їх ввезеннi на митну територiю України, а також на вiдшкодування податку, сплаченого постачальникам у зв'язку з придбанням товарiв, вивезених за межi митної територiї України, або робiт (послуг), призначених для використання i споживання за межами митної територiї України. Зазначенi суми податку включаються до вартостi товарiв (робiт, послуг). Операцiї з подальшого продажу товарiв (робiт, послуг) як купованих, так i власного виробництва, здiйснюються без нарахування ПДВ.

Платники єдиного податку, якi обрали спосiб оподаткування за ставкою 6 %, є платниками ПДВ i сплачують цей податок вiдповiдно до вимог Закону про ПДВ.

Отже, на таких платникiв поширюються всi норми цього Закону, в тому числi стосовно ведення податкового облiку (книг облiку придбання i книг облiку продажу товарiв (робiт, послуг)), заповнення податкових накладних, подання податкових декларацiй з ПДВ. Згiдно з роз'ясненнями, викладеними в листi ДПАУ вiд 23.09.99 р. № 14310/7/15-1317 (далi - лист № 14310), для цiєї категорiї платникiв звiтним (податковим) перiодом є квартал.

Якщо суб'єкт пiдприємництва не є платником ПДВ, то вiн не має права перейти на сплату єдиного податку за ставкою 6 %

Такий суб'єкт зможе працювати на спрощенiй системi, тiльки застосовуючи ставку єдиного податку в розмiрi 10 %.

Ще одне питання, на яке хотiлося б звернути увагу, стосується змiни платником єдиного податку протягом року ставки з 6 % на 10 % i навпаки.

Представники податкових органiв у своїх роз'ясненнях з цього питання стверджують, що суб'єкти малого пiдприємництва не можуть протягом року перейти з 6-вiдсоткової на 10-вiдсоткову ставку єдиного податку, посилаючись при цьому на ст. 4 Указу № 746, де визначено таке: <рiшення про перехiд на спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi незалежно вiд вибору ставки єдиного податку - 6 або 10 % - може бути прийняте не бiльше одного разу за календарний рiк>. Однак цей пункт Указу не може трактуватися як заборона на змiну ставки протягом календарного року, оскiльки в розглядуванiй ситуацiї вибiр ставки єдиного податку здiйснюється вже в межах спрощеної системи оподаткування, а отже, це не може розцiнюватися як змiна рiшення про перехiд на сплату єдиного податку.

Спрощена система

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1)перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

291.4.1. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене цим Кодексом.

291.5. Не можуть бути платниками єдиного податку:

291.5.1. суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;

5) видобуток, реалізацію корисних копалин;

291.5.2. фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;

291.5.3. фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

291.5.4. страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

291.5.5. суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

291.5.6. представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

291.5.7. фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

291.5.8. суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

291.6.Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

291.7. Для цілей цієї глави під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:

1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;

2) послуги з ремонту взуття;

3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;

4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;

5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;

6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;

7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;

Ставки єдиного податку

293.1. Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

293.2. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

293.3. Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

293.4. Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

293.5. Ставки єдиного податку для платників четвертої групи встановлюються у подвійному розмірі ставок:

1) до суми перевищення обсягу доходу;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

293.6. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

293.7. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.