Порядок формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

Для страхування ризиків в процесі діяльності банки формують такі резерви – загальний резервний фонд, резерв для можливих втрат за кредитами; резерв для відшкодування втрат від заборгованості; за операціями з ЦП; обов’язковий мін. резерв від суми залучених банком коштів.

Згідно постанови 279 – Оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами що розміщенні на кор.. рахунках в ін.. банках в нац.. та ін.. валюті

Зокрема це – 1 строкові депозити в ін.. банках; 2 кредити, надані в ін.. банках; 3 вимоги, що придбані за операціями факторингу, за операціями РЕПО із суб’єктами господарювання; 4 кредити надані за врахованими векселями; 5 кредити у іпотечну та інвестиційну діяльність, іпотечні суб’єктам господарювання і фіз. особам; 6 кредити органам державної влади і місцевим; 8 гарантії і поручительства; 9 підтверджені акредитиви, акцепти і авалі та сумнівна заборгованість за ними.

Банки класифікують кредитний портфель за кожною кредитною операцією з урахуванням 3х критеріїв: 1 фін. стан клієнта; 2 стан обслуговування позичальником кредитної заборгвоанності; 3 рівень забезпечення кредитної операції;

За результатами класифікації визначається категорія ризику кожної кредитної операції: стандартна; підконтрольна; субстандартна; сумнівна; безнадійна. Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик. Для розрахунку резерву визначається чистий кредитний ризик, шляхом зменшення валового кредитного ризику (класифікованого за ступенем ризику) на вартість прийнятого базепечення.

Банки формують резерв на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування за усіма видами кредитів у ац. та іноземній валюті.

Не здійснюється формування резерву: 1 За бюджетними кредитами; 2 за кредитами між установами у системі одного банку; за операціями фін. лізингу, якщо об’єктом є нерухомість; за коштами, розміщенними на умовах субординованого боргу. Резерв формується лише у тій валюті, в якій враховується заборгованість і використовується лише для покриття збитків за основним боргом (тільки чиста сума кредиту) стягнення якого є неможливим. Банки формують резерви щомісяця, не залежно від розміру їх доходів за станом на 1 число місяця наступного за звітним.

Банки можуть класифікувати заборгованість за споживними кредитами і на підставі цього формувати портфель однорідних споживчих креитів та резерв за цим портфелем.

І За результатами оцінки фінансового стану позичальника його зараховують до певного класу – А, Б, В, Г, Д. ІІ За станом обслуговування позичальником боргу, виділяють (це погашення кредиту і %) 1) Добре – якщо кредит і % погашаються своєчасно, або з максимальною затримкою до 7 календарних днів і якщо кредит проланоговано без пониження класу 2) Слабкі – якщо кредит прострочено від 8 до 90 днів і % сплачують з затримкою від 8 до 30 днів і якщо кредит пролонговано з пониженням класу позичальника; 3) Незадовільне – якщо заборгованість прострочена понад 90 днів.

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то якість обслуговування боргу визначається за заборгованістю, яка віднесена до групи.

Обов’язкові мінімальні резерви. Національний банк України для контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов’язкового резервування як один з інструментів здійснення грошово-кредитної політики. Згідно положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, за винятком коштів, залучених від банків-резидентів, міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу.

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюється в грошовій одиниці України на кореспондентському рахунку банку в Національному банку та/або на окремому рахунку в Національному банку.

Сума недорезервованих банком коштів за звітний період резервування визначається як від'ємна різниця між середньоарифметичною сумою обов'язкових резервів та розрахованою середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському
рахунку банку в Національному банку у відповідному звітному періоді резервування

Проценти за залишками коштів обов’язкових резервів, що перебувають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України, не нараховуються.Сума залишків коштів, що приймається для розрахунку обов’язкових резервів, визначається за формулою середньоарифметичної за відповідний звітний період – 1 місяць.

За недотримання банком нормативу обов’язкового резервування протягом календарного року Національний банк України може застосовувати такі заходи впливу: за один випадок — письмове застереження щодо необхідності безумовного дотримання нормативу обов’язкового резервування; за другий випадок — штраф у розмірі не більше одного процента від суми зареєстрованого статутного фонду.

У разі недотримання нормативу обов’язкового резервування більше ніж три рази протягом півріччя Операційне або територіальне управління Національного банку України подає клопотання Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку України щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення операцій банку із залучення коштів від фізичних та/або юридичних осіб.

Бух учёт

План рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Рахунки бухгалтерського обліку слугують не лише джерелом інформації про господарську діяльність, а й основним джерелом контролю за відносинами, які складаються між банком і державою, між банком і його клієнтами, іншими зовнішніми користувачами облікової інформації. Зауважимо, що для самого банку необхідна певна систематизація рахунків, яка б давала змогу обгрунтовано контролювати та аналізувати його фінансово-господарську діяльність як у цілому по банку, так і стосовно його філіалів. Це досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог щодо здійснення обліку на них. З цією метою Національним банком України розроблено спеціальний перелік рахунків, який називається планом рахунків бухгалтерського обліку. В основу побудови плану рахунків покладено загальноприйняті принципи та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
В Україні, як уже зазначалося, функціонує дворівнева банківська система. Перший її рівень представляє Національний банк України, який виконує роль центрального банку з характерними лише для нього функціями та операціями. Другий рівень - комерційні банки, які виконують універсальні банківські операції для фізичних та юридичних осіб. Зважаючи на це Національним банком України розроблені два плани рахунків: один - для установ Національного банку України, другий - для комерційних банків. Обидва плани рахунків мають багато спільного:
- в основу їх побудови покладено загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку;
- мультивалютність обліку операцій, тобто операції в іноземній валюті, здійснюються за тими самими рахунками, що й операції в гривні. Зв'язок між операціями в іноземній валюті, монетарним золотом, банківськими металами і в національній валюті забезпечують технічні рахунки;
- позабалансові операції відображаються за методом подвійного запису;
- рахунки поділені на класи за ступенем зниження ліквідності активів та збільшення часу, необхідного для повернення боргів (пасиви);
- плани рахунків складаються з дев'яти класів, кожний з яких, у свою чергу, поділяється на рахунки II порядку (вони двозначні і є розділами плану), III порядку (вони тризначні і являють собою групу рахунків) та IV порядку (вони чотиризначні і слугують як балансові рахунки);
- синтетичний облік ведеться на балансових рахунках II, III та IV порядків, а деталізація його забезпечується аналітичними рахунками, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.
У найзагальнішому вигляді план рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України наведений у табл. 11.1, а план рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України

2.Особливості побудови плану рахунків.

особливістю плану рахунків є те, що він ефективно працюватиме на створення бази економічних показників лише разом з аналітичним обліком. По суті, аналітичні рахунки невіддільні від тих, що їх зазначено в плані рахунків (балансові, доходів і витрат).
Рахунки класів 6 і 7 щодо формування доходів і витрат кореспондують із рахунками класів 1—4. Залишки на рахунках класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за відрахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 — капітал банку.
План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій: операції в іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях, згідно з їхнім економічним змістом.
Зв’язок між операціями в іноземній та вітчизняній валюті забезпечують технічні рахунки: рахунок валютних позицій та рахунок еквівалента валютних позицій.
За загальним правилом балансу банку валютні активи обліковуються в активі балансу, а валютні зобов’язання — у пасиві. Після кожної зміни валютного курсу вони підлягають переобліку. Переобліковуються також суми в іноземній валюті, що враховані на позабалансових рахунках.

Щодо управлінського обліку, то нормативними документами НБУ він не регламентується, і банки мають самостійно визначати відповідну методику такого обліку в класі 8 плану рахунків.
Такий підхід забезпечує можливість створення системи внутрішнього контролю. Отже, банк як суб’єкт господарської діяльності має працювати за принципом самокерованої установи.
Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контррахунками.