Земельний податок в Україні. Плата за землю та її місце в системі прямих податків. Порядок обчислення та звільнення від оподаткування.

Платниками податку є:

2.1.1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2.1.2) землекористувачі.

3.1. Об'єктами оподаткування є:

3.1.1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

3.1.2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

4.1. Базою оподаткування податком є:

4.1.1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

4.1.2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

5.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

5.1.1) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

5.1.2) для багаторічних насаджень - 0,03.

Не сплачується податок за:

17.1.1) сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

17.1.2) землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

17.1.3) земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

17.1.4) земельні ділянки, зайняті автомобільними дорогами загального користування у межах смуги відведення;

17.1.5) земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

17.1.6) земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.

Податковий період

19.1. Базовим (розрахунковим) податковим періодом для податку є календарний рік.

19.2. Податковим (звітним) періодом для податку є календарний місяць.

19.3. Податковий рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Порядок обчислення податку

20.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

20.2.Платники податку (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

20.3. Платник податку має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

20.4. За нововідведені земельні ділянки платник податку подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

20.5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року податкове повідомлення – рішення про внесення податку.

20.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності або користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває у їх користуванні.

20.7. За земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні (крім земельних ділянок суб'єктів, яким згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України надано право на постійне користування землею, а також крім сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та громадян) податок справляється у трикратному розмірі.

20.8. За земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться у власності або у постійному користуванні фізичної особи, загальна площа яких перевищує 0,5 гектара, податок справляється із застосуванням підвищуючого коефіцієнту 5.

13.Особливості нарахування і сплати фіксованого с\г податку. Платники. Об’єкти оподаткування. Ставки, термін сплати.

Фіксований сільськогосподарський податок – це інтегрований податок, який справляється з одиниці земельної площі, не зменшується протягом звітного періоду і сплачується за рахунок таких податків і зборів як: податок на прибуток підприємств; земельний податок; збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Платниками податку – с/г товаровиробники, які займаються вирощуванням, переробкою та збутом с/г продукції, в тому числі рибницьке господарство за умови, що сума виручки, одержаної цими підприємствами від продажу с/г продукції власного виробництва та продукції переробки за попередній рік становить понад 75% від загальної суми ВД п/п.

Якщо у звітному періоді ця умова не виконана, то п/п не має права бути платником ФСП і повинне сплачувати податки і збори у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Не може бути зареєстрований як платник податку:

1. суб'єкт господарювання, у якого понад 50% доходу, отриманого від продажу с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;

2. суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних, вироблених на п/п первинного виноробства для п/п вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

3. суб'єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком форс-мажорних обставин.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування є нормативно-грошова оцінка(НГО) 1га с/г угідь. НГО по податку проведена станом на 1 липня 1995р. НГО не індексується.

Ставки ФСП залежать від типу земель та їх місцезнаходження. Встановлюються у % до НГО земель.

Види земель	загальна	гірська
1.рілля, сіножаті і пасовища	0,15%	0,09%
2.Багаторічні насадження	0,09%	0,03%
3.Землі водного фонду	0,45%	0,45%
4.Рілля,сіножаті і пасовища,що перебувають у власності с/г виробників.	1%	-

 

 

∑ФСП = S*ГО*Сфсп, де: S – площа землі по кожному виду; ГО – грошова оцінка землі; Сфсп – ставка податку.

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10 %; б) у II кварталі - 10 %; в) у III кварталі - 50 %; - сезонні п/п. г) у IV кварталі - 30 %. - сезонні п/п. Сплата податку проводиться щомісячно у розмірі 1/3 квартальної суми.

14.Майнове оподаткування та його значення в сучасних умовах

До майнових податків, які справляються в Україні та які тільки передбачається ввести, належать: податок на майно підприємств, податок на нерухоме майно громадян, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Із цих трьох податків поки що стягується лише останній, два інших готуються до введення. Як свідчить назва цих податків, об’єктом оподаткування тут є майно. Що перебуває у власності юридичних осіб та громадян, при цьому перший податок справлятиметься виключно з юридичних осіб, другий – з фізичних осіб (громадян), третій стягується і з юридичних і фізичних осіб.

Джерелами сплати цих податків є особистий дохід громадян або доход (прибуток) підприємств.

Податковим кодексом України введено новий місцевий податок - податокнанерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який набере чинності з 1 січня 2012 року.

Власники розкішних житлоплощі платитимуть за ті метри, які не впишуться у встановлені законодавством норми. Необхідність введення такого податку давно вже назріла: і для того, щоб охолодити запал спекулянтів, і для наповнення місцевих бюджетів.

Введення нового податку торкнеться кожного, у кого є житлова нерухомість. Саме вона виступає об’єктом оподаткування.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.

Разом з тим Кодекс передбачає кілька обмежень:

Не є об'єктом оподаткування:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Порядок сплати податку

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Строки сплати податку

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

15.Місцеві податки і збори. Повноваження місцевих органів влади щодо впровадження місцевих податків і зборів. Порядок обчислення та стягнення окремих видів платежів.

Вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально-побутового обслуговування населення, здійснення заходів по благоустрою, забезпечення санітарно та екологічно чистого навколишнього середовища та ряду інших заходів, здійснюються через місцеві органи влади. Саме місцеві податки і збори повинні становити основну дохідну статтю бюджетів територіальних громад міст, сіл та їх об'єднань і направлятися на підтримку та розвиток місцевої інфраструктури.

Місцеві податки і збори – обов’язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у процесі встановлення та скасування податків та зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до прикінцевих положень Податкового кодексу органам місцевого самоврядування необхідно забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності Кодексу прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків та зборів, визначених Кодексом.

Податковим Кодексом визначено, що до місцевих податків та зборів належать два податки (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок) та тризбори (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір).

ПКУ передбачає значне скорочення кількості місцевих податків та зборів — з 14 до 5. Причина такого радикального кроку досить банальна: більшість місцевих податків та зборів були неефективними, тобто витрати на їх адміністрування перевищували суми надходжень до місцевих бюджетів від таких платежів.

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування. Як правило місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) не відіграють вирішальної ролі у формуванні консолідованого і місцевих бюджетів. Вони виступають як додаткові джерела фінансування, що доповнюють надходження від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного і місцевих бюджетів. Перехід регіонів на місцеве самоуправління і самофінансування вимагає створення відповідної системи фінансування регіонального господарства. Тому об'єктивно зростає роль і значення системи місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у сучасних умовах.

З урахуванням особливостей кожного регіону, держава, шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин, надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів(обов’язкових платежів).

Платниками місцевих податків і зборів – є юрид. та фіз. особи, незалежно від форми господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування.