І. Нарахування відсотків за принципом «вартість плюс».

При нарахуванні відсотків банк повинен керуватися вартістю залучених коштів та операційними витратами банку. Це означає, що банки встановлюють ставку за кредит за принципом «вартість плюс» на основі таких компонентів:

• вартість залучення відповідних ресурсів для банку;

• банківські операційні витрати;

• компенсація банку за рівень ризику невиконання зобов'язань позичальника;

• бажана маржа прибутку за кожним кредитом для здійснення достатніх виплат на користь акціонерів банку.

Таким чином, модель нарахування відсотків має такий вигляд:

Модель цінового лідерства.

Одним з недоліків моделі «вартість плюс» є те, що банк повинен точно знати свої витрати для нарахування відсотків без врахування фактору конкуренції зі сторони інших кредиторів. Тому, у банківській практиці з'явилась нова модель — «цінового лідерства», в основі якої лежить базова або довідкова ставка «прайм-рейт», яка є найнижчою процентною ставкою, яку пропонують найбільш кредитоспроможнім клієнтам за короткостроковими кредитами. На світових фінансових ринках такими ставки є ЛІБОР (London Interbank Offered Rate — LIBOR), ЛІБІД (London Interbank Bid Rate — LIBID), ФІБОР (Frankfurt Interbank Offered Rate — FIBOR) та ряд інших. Вона щорічно розраховується за формулою простої (незваженої) середньої арифметичної з індивідуальних ставок групи провідних банків.

Фактична ставка за кредит будь-якому конкурентноздатному позичальнику буде нараховуватися за такою формулою:

Ця модель найбільш притаманна інвестиційним позичкам, бо включає премію за ризик, пов'язаний із строковістю кредиту, оскільки за довгостроковими кредитами банки можуть понести більші збитки, ніж за короткостроковими. Розмір премій за ризик визначається банком у кожному конкретному випадку окремо, для чого складають такі таблиці:

______________________________Таблиця 8.3.

Наприклад: підприємець бере кредит строком на 3 роки на покупку обладнання. Ставка за такий кредит становитиме на рівні 14% (10% базова ставка або прайм-рейт, плюс 2% за ризик непогашення позички та 2% за ризик пов'язаний із строковістю кредиту).

Рівень фінансових витрат, пов'язаних з одержанням кредиту може визначатися також за допомогою й ефективної річної ставки EAR.

На вартість капіталу від облігацій впливають ті ж фактори, що і на інвестиційний кредит, а визначатися вона буде за такою формулою:

де Кь — вартість капіталу від облігацій;

Сь — річний купон на випуск нових облігацій, питома вага у

коефіцієнтах;

F - номінальна вартість облігацій;

V- втрати на випуск облігацій, питома вага у коефіцієнтах. Для оцінки вартості капіталу від випуску облігацій можуть використовуватися також купонна, поточна та кінцева доходності облігацій

У зв'язку з тим, що відсотки за кредит та по облігаціям включаються в собівартість продукції, тобто утримуються до оподаткування, то вартість боргового капіталу має бути скоригованою з урахування ставки податку. Формула розрахунку вартості облігацій тоді матиме такий вигляд:

де tax — ставка податку.

Наприклад, доходність борговою капіталу станови І ь 12%. Тоді випущені облігації, або наданий кредит у розмірі ] 000 грн. будуть приносити щорічно (1000 грн. • 12° о = 120 грн.). Якщо ставка податку становить 30%, то витрати в 120 грн. на виплату відсотків будуть означати економію в податках у розмірі 36 грн. При цьому витрати на виплату відсотків після сплати податків становитимуть 120 — 36 = 84 грн. Таким чином, вартість боргового капіталу після сплати податків становитиме — 84/1000 = 0,084 (8,4%), або (1 — 0,30) -12% = 8,4%.