Вимоги до психолого-педагогічного спостереження

Як правильно організувати психолого-педагогічне спостере­ження школяра? Насамперед необхідно поступово оволодіва­ти вмінням, спостерігаючи учнів, бачити не «сіру», однорідну масу, а формований колектив, у якому кожен учень є чимось своє­рідним, особливим, індивідуальним. Отже, спостерігати учнів треба з метою їх вивчення, виявлення їхніх індивідуально-психо­логічних особливостей.

Спостереження за окремими учнями організується відповід­но до таких принципів.

1. Спостереження повинно бути не випадковим, скороминущим, разовим, а планомірним, систе-матичним і досить три­валим.

2. Спостерігати учнів слід у природних умовах навчання та виховання. Таке спостереження є необхідною передумовою для організації психологічно обгрунтованих прийомів індивідуально­го виховного впливу на школяра відповідно до його особливос­тей. Необхідно не тільки вивчати школяра для того, щоб краще його навчати й виховувати, а вивчати школяра, виховуючи його, і виховувати, вивчаючи. Отже, спостереження за школярами тре­ба провадити не відірвано від навчально-виховної роботи, а в ор­ганічній єдності з нею.

3. Спостерігати учня слід, виходячи з положення про ціліс­ність людської особистості. Вивчити школяра, звичайно, не мож­на, не аналізуючи його особистості, не виділяючи її окремих сто­рін, рис і типових проявів. Проте особистість, як відомо, стано­вить нерозривну єдність, а не просту суму певних рис. Тому окремі особливості особистості слід розглядати на фоні всієї осо­бистості в цілому. Неприпустимо, наприклад, розглядати такі риси учня, як наполегливість, сміливість, привітність, абстрагу­ючись від інших особливостей особистості (насамперед від спря­мованості особистості, від того, яку мету ставить перед собою учень, якою мірою в нього розвинуті колективістські та індивіду-­
алістські мотиви і т. д.). Серед багатьох психологічних проявів школяра слід знаходити й виявляти головні, провідні риси, що мають істотне значення в його особистості, визначають його за­-
гальну лінію поведінки.

4. Мета спостереження не повинна обмежуватися тільки тим, що треба викорінити, виправити, змінити, що ще не сформо­вано, не розвинуто. Треба прагнути в кожному учневі знайти добре, позитивне, на що можна спертися у його навчанні та ви­хованні.

5. Судження про особистість школяра повинні ґрунтуватися на точних, перевірених фактах. Непри-пустимі упередженість та суб'єктивізм в оцінці окремих його вчинків, поспіх у визначенні рис його осо-бистості на підставі поверхневого аналізу незначно­го числа фактів (які можуть виявитися й випадкови-ми), перших вражень, підсвідомої симпатії чи антипатії. Необхідно спирати­ся на конкретні факти, які слід збирати й зіставляти.

6. Щоб зрозуміти особливості особистості учня, слід розгля­дати їх в тісному зв'язку з умовами формування дитини. Як уже зазначалося, риси особистості формуються й видозмінюються за­лежно від умов довколишнього середовища, від особливостей життя і діяльності. Необхідно в міру можливостей встановити причини, що зумовили певні риси прояву особистості учня. Важ­ливо, наприклад, знати, чи впертість дитини є свого роду протес­том проти грубого, деспотичного поводження з нею в сім'ї чи про­явом розбещеності.

7. Необхідно розглядати риси та особливості учнів у розвит­ку. Особистість, як відомо, розвивається у зв'язку зі зміною умов її життя й діяльності. Тому треба, залучаючи різні матері­али, зокрема дані про розвиток дитини до школи, спробувати зрозуміти, у якому напрямі розвивається її особистість, побачи­ти, що тут зростає, що відмирає. Адже далеко не байдуже, на­ приклад, зникає чи, навпаки, розвивається в школяра така нега­тивна риса, як упертість.

8. Класний колектив накладає певний відбиток на своїх чле­нів. Тому вивчення окремого школяра по-винно супроводжуватись вивченням особливостей колективу, до якого він належить. Якщо погано знати найближче оточення учня, колектив, членом якого він є і під впливом якого формується його особис-тість, то бага­то що буде не зрозумілим і в особистості учня.

9. Щоб спостереження дало позитивні результати, необхідно взяти до уваги розмаїтість проявів особистості учня в різних умовах. Встановити, чи є учень, наприклад, дисциплінованим, можна з пев-ністю лише тоді, коли спостерігати його поведінку не тільки в школі, а й вдома, на вулиці, у громадських місцях.

Треба ретельно враховувати обстановку, в якій відбулися певні вчинки школяра, а також його стан. Опинившись у незви­чайній ситуації, учень може проявити зовсім не характерні для нього риси (наприклад, дуже радісна подія, чи, навпаки, велике горе можуть вивести з рівноваги, спричинити бурхливу реакцію у досить спокійної дитини). Можливо, що які-небудь особливі умови створилися в родині школяра. Треба враховувати й такі моменти, як стан здоров'я, самопочуття, міру втомленості уч­ня — це так само може вплинути на прояв його особистості.

Спостереження за учнями треба провадити не тільки в проце­сі їхньої навчальної діяльності, а й у позакласній діяльності, в трудовій діяльності та в грі. У навчальній та трудовій діяльності проявляється і формується особистість учня, її найважливіші риси, такі як цілеспрямованість, почуття обов'язку та відпові­дальності, почуття товариськості. Формуються і проявляються ін­тереси, виразно можна спостерігати спрямованість їх, глибину, сталість; складаються вольові риси характеру: самостійність, наполегливість, витримка, а також такі риси, як самокритичність, працьовитість, ініціативність, охайність, ощадливість.

Цінний матеріал для пізнання особистості можуть дати, на­приклад, спостереження за тим, як школяр учиться: один учить­ся з радістю, другий — байдуже, третій — неохоче; один відпові­дає урок спокійно, впевнено, другий хвилюється і втрачає над собою контроль; один надає перевагу складним навчальним зав­данням і любить долати труднощі, другий обирає завдання про­стіші й легші, свідомо ухиляючись від важких і складних. Важли­ві спостереження за стилем роботи учня: наскільки самостійний він у роботі, як ставиться до перешкод та утруднень і як долає їх, як переживає успіх чи невдачу, заохочення чи догану.

Важливе значення мають спостереження за трудовою діяль­ністю учня не тільки в школі, а й удома. Необхідно знати, чи має він домашні обов'язки, доручення, як ставиться до них і як їх виконує. Особливості особистості молодшого школяра слід спо­стерігати і в грі: чи надає він перевагу колективним іграм чи ін­дивідуальним, спокійним чи рухливим, як ставиться до успіхів, невдач у грі, чи вступає в конфлікти з іншими учасниками гри, чи вміє стримувати безпосередні побудження.

10. Вивчаючи зовнішні прояви особистості учнів, необхідно спробувати зрозуміти мотиви (спону-кальні причини) їхніх дій та вчинків. Слід мати на увазі, що схожі зовні дії можуть відбува­тися з різних мотивів, можуть бути проявом різних рис особис­тості.

11. Певне значення для пізнання особистості має і спостере­ження за мовою учнів. Становить інтерес, багатослівний учень чи ні, говорить гаряче чи байдуже, просто чи напищено, яка улюблена тематика його розмов, які він вживає вирази і т. д. Ці особливості мови учня часом дуже яскраво можуть пока-зати його байдужість, грубість, егоїстичність чи, навпаки, чуйність, м'якість, щирість.

12. Деякі додаткові дані може дати спостереження за зов­нішнім виглядом школяра. Наприклад, стан одягу та взуття мо­лодшого школяра дає підстави для того, щоб побачити наявність у нього таких рис, як скромність, охайність, ощадливість.

Вивчення дитини буде успішним, якщо воно провадиться за певною програмою. Учням педучилищ доцільно ознайомитися з такою програмою, аби мати чітке уявлення про те, на що слід звернути особливу увагу, вивчаючи особистість дитини. Програ­ма, наведена в посібнику, складена стосовно учнів III класу, во­на має орієнтувальний характер і повинна варіюватися залежно від класу, віку учнів та конкретної мети вивчення школяра.

Орієнтовна програма вивчення учнів

Загальні дані про учня

Прізвище, ім'я і по батькові. Національність. Вік. Фізичний розвиток, стан здоров'я, зокрема стан нервової системи. Умови життя і побуту в сім'ї, взаємини членів сім'ї; ставлення до учня в сім'ї. Виявлення тих сторін сімейного виховання і побуту, які по­яснюють особливості особистості учня. Найістотніші факти біо­графії учня, що вплинули на його розвиток. Характеристика позасімейних і позашкільних зв'язків школяра.